Ухвала суду № 100784094, 28.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11028/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

28 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гулій М.Р.,

за участі:

представника позивача – Буй Б.В., згідно договору,

представника відповідача 1 – Куйбіди Р.О., згідно наказу,

представника відповідача 2 – Слиш Г.С. , згідно довіреності,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Львові заяву Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним і скасування рішення,-

встановив:

07.07.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - Конкурсна комісія, відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі № 40 від 01.03.2021 в частині приводу недопущення ОСОБА_1 до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 20 Порядку роботи конкурсної комісії та проведення конкурсу на зайняття адміністративних осад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, рішенням конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій в антикорупційній прокуратурі від 20.01.2021 № 5 оголошено відкритий конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Позивачем були належно подані документи для участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Вказані документи були прийнятті робочою групою Конкурсної комісії, однак 01.03.2021 остання прийняла рішення №40 щодо недопущення позивача - кандидата на зайняття вакантних адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі до конкурсу. Дане рішення мотивоване тим що відповідно до п. 31 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п`яти років до дня набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури. Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції. Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах. Рішення Конкурсної комісії №40 від 01.03.2021 позивачем оскаржено безпосередньо до Комісії. Згідно Протоколу №5 п`ятого засідання Конкурсної комісії від 05.03.2021 позивачу відмовлено у задоволенні скарги. Про те, що у задоволенні скарги було відмовлено, позивач дізнався з відповіді відповідача 1 від 10.06.2021. В цьому ж повідомленні вказується, що 04.03.2021 Конкурсна комісія отримала скаргу на рішення про недопуск позивача до участі в конкурсі на зайняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та в цей же день проінформувала позивача про подальший розгляд скарги на засіданні Комісії. Однак, ні дати розгляду скарги, ні будь-якої іншої інформації стосовно розгляду скарги (зокрема, про можливість особистої участі при розгляді скарги, строки розгляду скарги тощо) позивача не було повідомлено. У зв`язку з цим, 03.06.2021 позивач звернувся із запитом до Конкурсної комісії стосовно результатів розгляду скарги та просив надати належним чином засвідчену копію відповідного рішення конкурсної комісії, яку отримав лише 10.06.2021 і відразу оскаржив до суду.

Ухвалою судді від 12.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.09.2021 клопотання представника відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

13.08.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №58918).

25.08.2021 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №61183).

16.09.2021 від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування даного клопотання вказує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Застосування у цьому випадку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про відлік строку звернення до суду після розгляду скарги, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, є помилковим, оскільки закон в цьому випадку не передбачає можливості досудового порядку вирішення спору. Затверджений Конкурсною комісією Порядок, який створює додаткові можливості для оскарження, не є законом і не змінює положень КАС України щодо строків звернення до суду. Відтак, відповідач 1 просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин такого пропуску. Зазначає, що зважаючи на те, що засідання Конкурсної комісії транслювалося в режимі реального часу, позивач міг і повинен був дізнатися про рішення комісії 01.03.2021, коли воно ухвалювалося, і 03.03.2021, коли воно було оприлюднене і доведене електронною поштою до відома позивача. Фактично позивач дізнався про порушення, на його думку, прав не пізніше 04.03.2021, коли ним було подано скаргу на рішення, скориставшись наданою Конкурсною комісією можливістю, яка визначена ст. 31 Порядку. Таким чином, строк для оскарження рішення №40 від 01.03.2021 закінчився щонайпізніше 05.04.2021 (з урахуванням перенесення закінчення строку на перший робочий день після вихідних). Так само необґрунтованим є посилання позивача на 10.06.2021 (коли була надана відповідь ОСОБА_1 на його запит про результати розгляду його скарги), як на дату, коли позивач начебто дізнався про порушення його прав. Адже предметом оскарження у позові є рішення №40 про недопуск позивача до конкурсу, ухвалене і доведене до його відома раніше. Отже, відсутні підстави вважати, що позивач не міг дізнатися про результати розгляду його скарги своєчасно.

12.10.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. №10513ел.)

12.10.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10512ел.), в якій щодо строку звернення до суду вказує наступне. Оскарживши рішення комісії від 01.03.2021 №40 про недопуск позивача до участі в конкурсі, в порядку передбаченому в самому оскаржуваному рішенні, на підставі ст. 12 Порядку, позивач вказав, що мав намір взяти участь в засіданні Конкурсної комісії, на якому має бути розглянута його скарга і вуб впевнений, що про час, дату та місце її розгляду повідомлять завчасно, за три дні. Обравши в такий спосіб оскарження рішення відповідача 1, позивач мав на меті швидкий та ефективний спосіб захисту своїх прав. Позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

19.10.2021 від відповідача 1 надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №10660ел). Конкурсна комісія вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду і при цьому не наведено поважних причин для пропуску строку. Відповідач 1 стверджує, що позивач дізнався про оскаржуване рішення 03.03.2021 з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора, тобто більше як за 4 місяці до його звернення до суду, тоді як строк звернення до суду у цій категорії справ складає лише один місяць. Конкурсна комісія не запрошувала позивача на розгляд його скарги, оскільки такий розгляд не вимагав участі позивача, і так само позивач не заявляв про свій намір взяти участь у розгляді скарги та не просив запрошувати його на засідання щодо розгляду скарги. Позивач мав можливість дізнатися про результати розгляду його скарги в день такого розгляду і в будь-який час після цього із доступних йому джерел. Зокрема, 05.03.2021 засідання Конкурсної комісії транслювалось в режимі реального часу в мережі Інтернет. Результати його розгляду також були оприлюднені на сайті Офісу Генерального прокурора у вигляді відеозапису та протоколу засідання. Натомість позивач подав запит до комісії про доступ до інформації (про результати розгляду його скарги) лише 03.06.2021, тобто аж через три місяці після подання скарги. Відтак, відповідач просить залишити позов без розгляду.

26.10.2021 від представника позивача надійшли заперечення на заяву про залишення позву без розгляду (вх. №77746). В поданому клопотанні вказує, що при поданні документів для участі у конкурсі на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, першочерговим для позивача було саме взяти участь у конкурсі, за результатами якого отримати адміністративну посаду в спеціалізованій антикорупційній програмі. Розуміючи що судове оскарження рішення Конкурсної комісії тривале в часі (строк розгляду справи в суді І інстанції, можливе апеляційне оскарження тощо) і навіть у випадку позитивного його вирішення може все одно не дозволити взяти участь в даному конкурсі, позивач скористався своїм правом оскарження такого рішення в порядку, передбаченому в самому рішенні №40 від 01.03.2021. Таким чином, обравши можливість оскарження рішення відповідача 1 в порядку, запропонованому самим же відповідачем 1, сподіваючись на те, що відповідачем 1 буде дотримано положення ч. 4 ст. 12 Порядку в частині повідомлення про дату,час та місце розгляду скарги, позивач мав на меті швидкий та ефективний спосіб захисту своїх прав, реалізуючи який, позивач міг би взяти участь у вищезгаданому конкурсі. Однак, відповідач 1 не виконав свого обов`язку, передбаченого ч. 4 ст. 12 Порядку, що позбавило позивача того, на що у нього були очікування, подаючи скаргу безпосередньо до відповідача 1. Позивач просив врахувати вказані обставини при розгляді справи та в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

У підготовчому засіданні 28.10.2021 поставлено на обговорення клопотання Конкурсної комісії про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду .

В підготовчому засіданні представник відповідача 1 просив задовольнити його заяву про залишення позову без розгляду.

В підготовчому засіданні представник позивача просив відхилити заяву про залишення позову без розгляду.

В підготовчому засіданні представник відповідача 2 просив задовольнити заяву про залишення позову без розгляду. Письмових пояснень, заперечень суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись із викладеними відповідачем 1 доводами щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, надавши оцінку доказам позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд, при вирішенні питання щодо поважності таких підстав, враховує наступне.

Так, ч. 3 ст. 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 5 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.

За наведеним у п. 17 ч. 1 ст. 17 КАС України визначенням, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Вирішуючи питання про порушення ОСОБА_1 строків звернення до адміністративного суду, необхідно встановити, яким є предмет позову та коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному ж випадку, предметом даного позову є вимоги позивача визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії № 40 від 01.03.2021 в частині приводу недопущення ОСОБА_1 до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Враховуючи предмет позову, суд вказує, що такий пов`язаний з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, а відтак, для оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідачів в цій справі КАС України встановлено місячний строк.

Позивач в позовній заяві вказує, що 01.03.2021 Конкурсною комісією прийнято рішення №40 про недопуск його до участі у конкурсі на зайняття вакантних адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Порядку особа, яку не було допущено до участі конкурсі, може подати конкурсній комісії обґрунтовану письмову скаргу не пізніше наступного робочого дня після оприлюднення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора списку осіб, яких не було допущено до участі у конкурсі.

Вказане рішення оприлюднене 03.03.2021 на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора і з таким рішенням позивач ознайомлений 03.03.2021, про що він сам вказує в своїй скарзі від 04.03.2021.

Водночас, позивач звернувся до суду з даним позовом 07.07.2021.

Причину звернення до суду з позовом 07.07.2021, тобто поза межами місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України, ОСОБА_1 мотивує тим, що рішення від 01.03.2021 №40 ним оскаржено безпосередньо до Комісії, а про результати розгляду скарги він дізнався лише 10.06.2021, отримавши відповідь від Конкурсної комісії.

Таким чином, строк звернення до суду позивач пов`язує з отриманням ним відповіді 10.06.2021 на його звернення за результатами розгляду скарги на рішення від 01.03.2021 №40.

Суд враховує той факт, що позивач дізнався про оскаржуване рішення саме з офіційного сайту Офісу Генерального прокурора, а, отже, міг дізнатись і про результати розгляду його скарги з того ж джерела.

Крім того, суд вказує на таке.

З доданих до матеріалів до справи випливає, що ОСОБА_1 був обізнаний про прийняте відповідачем 1 рішення від 01.03.2021 №40, оскільки оскаржив його безпосередньо до Комісії.

Як вказує позивач, згідно протоколу №5 п`ятого засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі у задоволенні скарги відмовлено.

Натомість активних дій (як от звернення до суду) позивач у період з 05.03.2021 по 03.06.2021 (дату звернення до Конкурсної комісії із запитом про надання належним чином засвідченої копії відповідного рішення за результатами розгляду скарги від 04.03.2021) не вчиняв.

Суд наголошує, що вирішальним для визначення додержання особою строків звернення до суду є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскарженого рішення, а не дотримання суб`єктом владних повноважень строків та способу оприлюднення оспорюваного рішення.

Саме такий критерій закріплений ст. 122 КАС України, а передбачена можливість поновлення таких строків не має автоматичного характеру у разі зазначення особою про його пропуск, як на її думку, з поважних причин або доведення наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У будь-якому випадку строки звернення до суду встановлені для особи, яка звертається із позовом, і питання його дотримання має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить кінцевий результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» призначення на адміністративну посаду в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі здійснюється за результатами відкритого конкурсу. Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу. Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі проводиться публічно, з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній з 04.03.2021 був обізнаний про факт прийняття оскаржуваного рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі № 40 від 01.03.2021 в частині приводу недопущення ОСОБА_1 до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі і відлік місячного строку на оскарження для нього розпочався саме 04.03.2021, коли ним було подано скаргу на це рішення.

Судом не береться до уваги покликання позивача на неодержання ним рішення за результатами розгляду скарги від 04.03.2021 як на підставу неможливості звернутись з позовом до суду, оскільки позивачем таке рішення не оскаржується. Натомість оскаржується лише рішення № 40 від 01.03.2021, про яке позивач був достеменно обізнаний 04.03.2021.

Суд також наголошує на трансляції засідання комісії від 05.03.2021 в режимі реального часу, що давало змогу позивача об`єктивно дізнатись про прийняте рішення за результатами розгляду його скарги.

З огляду на те, що прийняте відносно позивача рішення є актом індивідуальної дії та безпосередньо стосується проходження позивачем публічної служби, оскільки визначає результати недопуску до конкурсу на зайняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, то саме ОСОБА_1 є особою, яка зацікавлена як в отриманні результатів рішення, так і його оскарженні, у разі незгоди, у визначені законом строки.

Щодо тверджень позивача про те що строк звернення до суду ним не пропущено у зв`язку з тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 10.06.2021, отримавши належним чином засвідчену копію рішення за результатами розгляду його скарги, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 31 Порядку роботи конкурсної комісії та проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, особа, яку не було допущено до участі у конкурсі, може подати конкурсній комісії обґрунтовану письмову скаргу не пізніше наступного робочого дня після оприлюднення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора списку осіб, яких не було допущено до участі у конкурсі.

Як вже зазначено вище, позивачем 04.03.2021 подано скаргу на рішення Конкурсної комісії від 01.03.2021 №40. Суд зазначає, що очікування позивачем результатів своєї скарги, поданої безпосередньо до Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, не позбавляло ОСОБА_1 права у визначені законом строки звернутися з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки предмет та підстави такого позову були б відмінними від спору про визнання незаконним та скасування рішення в частині приводу недопущення позивача до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі і свідчило б про активну позицію позивача щодо захисту своїх прав.

Водночас, за судовим захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся лише 07.07.2021, тобто із суттєвим пропуском строку на звернення до суду, при цьому не навівши обґрунтованих доводів щодо існування будь-яких перешкод у реалізації права на судовий захист шляхом заявлення позову про визнання бездіяльності протиправною з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав.

Особа реалізує своє право на звернення до суду на власний розсуд в межах відповідних строків. Реалізація права на звернення до суду як і вибір способу судового захисту залежать від волевиявлення позивача.

Суд звертає увагу на те, що за змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Момент обрахування строку на звернення до суду пов`язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.

Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Варто зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Водночас, порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх справ.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (9901/328/18) провадження №11-401заі20 зазначила що законодавче обмеження строків звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вжиття конструкції “повинна була дізнатися” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Ключовою є фраза “з поважних причин”, а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміна “поважні причини”. Між тим у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04 зазначено, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Як вказує практика Верховного Суду, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Доводи, наведені позивачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, не можна вважати такими, що унеможливили чи ускладнили можливість звернення до суду, існували поза волею позивача, виникли протягом строку, який пропущено, та підтверджені належними доказами.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові № 9901/425/19 від 05.02.2020, вказані позивачем у позовній заяві та поданих клопотаннях обставини, не вказують на необізнаність його про існування рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі № 40 від 01.03.2021 в частині приводу недопущення ОСОБА_1 до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

При цьому, враховуючи швидкоплинність процесу конкурсу на зайняття вакантних посад на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, твердження позивача про те, що про результати розгляду скарги дізнався лише 10.06.2021 не може бути підставою для поновлення процесуального строку звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 79 та ч. 1 і 2 ст. 80 КАС України позивач при зверненні до суду разом із поданням позовної заяви має право подати клопотання про витребування доказів судом, зокрема й вказаного рішення комісії, прийнятого за результатами скарги.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції може залишити позовну заяву без розгляду і в тому випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Таким чином, вирішення питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом при відкритті провадження у справі не перешкоджає суду, у разі з`ясування обґрунтованих обставин, залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав

У рішенні “Мігараль Есколано та іншіпроти Іспанії” від 25.01.2000 Європейський суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими

Європейський суд прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосованими (рішення у справі “Перез де Рада Кавалінес проти Іспанії” від 28.10.1998).

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції кожна держава - учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, враховуючи пропуск строку звернення позивача до суду з цим позовом та відсутність обґрунтованих доказів для визнання причин пропуску строку поважними, водночас, наявність належного обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду, а також для сприяння стабільності діяльності відповідача щодо виконання своїх функцій, недопущення наявності умов, які б приводили до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у даних відносинах, суд вважає, що слід застосувати процесуальні наслідки, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, та залишити ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора, Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про визнання незаконним та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 17, 122, 123, 240, 241-246, 248, 256, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій прокуратурі про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Офісу Генерального прокурора про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення її повного тексту у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складений 02.11.2021.

Суддя Потабенко В.А.