Ухвала суду № 100783880, 03.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 листопада 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/6609/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 02 листопада 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому представник позивача просить суд:

визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 гривень;

визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Луганській області щодо невключення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення у сумі 1105,49 гривень;

зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 , з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 1105,49 гривень, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, що складає 16029,61 гривень;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати на правничу допомогу у сумі 500,00 грн.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Частиною 1 ст. 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Отже, процесуальним законом чітко та однозначно визначено, що критерієм пов`язаності вимог є: підстава виникнення, сукупність поданих доказів, співвідношення вимог як основних та похідних.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 гривень та зобов`язання Головне Управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 , з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 1105,49 гривень, виплативши ОСОБА_1 різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, що складає 16029,61 гривень та, відповідно визнання протиправною бездіяльності відповідача з цього приводу, не пов`язані ані підставою виникнення, ані сукупністю поданих доказів.

Отже, позивачем у даному позові одночасно заявлено дві окремі вимоги (основні) та дві вимоги похідні.

Суд зауважує, що в поданому до суду позові позивачем об`єднано дві вимоги, які не пов`язані між собою підставами виникнення.

Утім, жодних обґрунтувань пов`язаності заявлених вимог за підставами виникнення, сукупністю поданих доказів, співвідношенням як основних та похідних у тексті позову не наведено.

Відсутність взагалі будь-якого обгрунтування пов`язаності одночасно заявлених вимог у розумінні положень п.4 ч.5 ст.160 КАС України сприймається суддею у якості недоліку в оформленні позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Одноразова грошова допомога, передбачена наказом МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» виплачується поліцейським лише при звільненні та не є складовою грошового забезпечення.

Тобто, в даному випадку, передбачено місячний строк на звернення до суду, з моменту, як позивачу стало відомо про своє порушене право.

З позовної заяви вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.12.2020 №1496 о/с позивача було звільнено з посади старшого інспектора сектору організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб ГУ НП в Луганській області за ст.77 ч.1 п.2, з 11.01.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 29 років 10 місяців 00 днів, з виплатою одноразової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 29 років, встановивши відсоток премії за січень 2021 року 29,15%.

Отже, місячний строк звернення до суду, в даному випадку відліковується з моменту, як позивачу стало відомо про загальну вислугу років, тобто з моменту звільнення (ознайомлення з наказом про звільнення). Натомість до суду позивач звернувся 02 листопада 2021 року, тобто поза межами місячного строку, передбачено ст.122 КАС України.

Також позивачем в позові зазначено, що він, з метою досудового врегулювання спору, 12.10.2021 звертався до відповідача з запитом, зокрема, щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням індексації, якщо її не було включено та виплачено раніше.

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку законом не передбачена обов`язковість досудового порядку вирішення спору.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Таким чином, позивачу необхідно подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного Управління Національної поліції в Луганській області щодо невключення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення у сумі 1105,49 гривень та зобов`язання Головне Управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 , з урахуванням індексації грошового забезпечення у сумі 1105,49 гривень, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, що складає 16029,61 гривень, надавши відповідні докази наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем в позовній заяві зазначено, що він звільнений від сплати судового збору, відповідно до п.1 та п.13. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.п.1,13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі та учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Оскільки одноразова грошова допомога, з розміром якої позивач не згоден, не є складовою грошового забезпечення, тому п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» на дані спірні відносини не розповсюджується.

Щодо посилань позивача на п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що позивачем надано копію посвідчення від 08.10.2015, видане на його ім`я, яке не містить номеру та не містить інформації щодо статусу позивача. Тобто, з наданого посвідчення не вбачається, що позивач має статус учасника бойових дій та відповідно є звільненим від сплати судового збору.

Отже, позивачу, в обґрунтування доводів щодо того, що він є звільненим від сплати судового збору, як учасник бойових дій, необхідно надати відповідні докази.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи;

обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, разом з відповідними доказами;

доказів, на підтвердження доводів, що позивач є учасником бойових дій.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяК.Є. Петросян