Рішення № 100783801, 28.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4550/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з приводу не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданих ним документів;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії на пільгових умовах за Списком №1 згідно зі ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням наданих ОСОБА_1 документів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з травня 2021 року є пенсіонером за віком згідно зі ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Для призначення пенсії було враховано 26 років загального страхового стажу та 16 років спеціального підземного стажу позивача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.06.2021 про перерахунок пенсії за віком згідно зі ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки при призначенні пенсії йому не було враховано до страхового стажу період з 01.09.1987 по 13.05.1988 - навчання позивача за професією “електрослюсар підземний”, період з 30.05.1988 по 05.12.1988 - роботи на шахті імені “ ОСОБА_2 ”, служба в армії в період з 16.12.1988 по 30.1 1.1990, період з 25.02.1991 по 05.08.1996 - роботи на шахті імені Ілліча, а також період роботи на “Стахановському заводі технічного вуглецю” з 12.08.1996 по 31.12.1998.

Листом від 19.07.2021 відповідач відмовив позивачеві в розгляді його заяви про перерахунок пенсії на підставі наданих ним уточнюючих довідок. Зазначене рішення відповідача мотивоване тим, що надані позивачем уточнюючі довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також довідки про заробітну плату для обчислення пенсії не можуть бути прийняті до уваги, оскільки були отримані позивачем на тимчасово-окупованій території.

Таку бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.39-40).

Ухвалою суду від 30.09.2021 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с. 205).

23 вересня 2021 року від представника відповідача за вх. № 32060/2021 надійшов відзив на позов від 20.09.2021 (а.с.101-107 ), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.

Позивач перебуває на обліку в управлінні з 11.05.2021 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

22.06.2021 позивач звернувся з заявою в довільній формі до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр м. Сєвєродонецьк) Управління обслуговування громадян Головного управління. В заяві він просив розглянути наступні копії документів для перерахунку пенсії з урахуванням шкідливого стажу: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.10.2020 № 64/33-02, яка видана публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.11.2020 № 86, яка видана публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю», довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.06.2020 № 60, яка видана підприємством «Центрвугілля», довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.09.2020 № 287, яка видана підприємством «Центрвугілля», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.06.2020 № 62, яка видана підприємством «Центрвугілля», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 16.09.2020 № 288, яка видана підприємством «Центрвугілля», листа Управління праці та зайнятості населення Луганської обласної адміністрації від 11.09.2003 № 11/2025, наказу від 06.01.1995 № 3-п ВАТ «Стаханівський завод технічного вуглероду», виписки з наказу № 393 від 16.06.1995.

Звернення позивача розглянуто Головним управлінням. Позивачу листом від 19.07.2021 № 2694-2610/Т-02/8-1200/21 направлена відповідь.

Нормами ст.15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 19.07.2021 позивачу було надано обґрунтовану відповідь на вищевказане звернення (вих. № 2694-2610/Т-02/8- 1200/21) з роз`ясненнями. Зазначеним листом позивачу повідомлено, що пенсійне забезпечення громадян здійснюється за вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За зверненнями щодо пенсійних питань, направлених до органів ПФУ в іншому порядку (невстановленій формі), згідно з Законом України «Про звернення громадян» рішення органами ПФУ про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії не приймаються, оскільки зазначений закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання 'громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Таким чином, підставою для винесення органом Пенсійного фонду рішення щодо призначення/перерахунку пенсії (або про відмову) є подання в установленому порядку відповідної заяви, реєстрації її в журналі прийняття рішень.

Отже, вважаючи заяву позивача про перерахунок пенсії з наданням уточнюючих довідок такою, що подана не за встановленою формою, відповідач розглянув її як звернення громадян і не знайшов підстав для перерахунку пенсії. Тому просить в задоволенні позову відмовити. Які саме періоди роботи позивача в шкідливих умовах були зараховані до спеціального стажу за Списком №1 при призначенні пільгової пенсії відповідачем у відзиві не зазначено.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10-12). Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 11.05.2021 № 919-5000357424 (а.с. 13).

З 11.05.2021 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст.114 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», що визнають сторони, страховий стаж складає 40 років 2 місяці 3 дні, стаж за Списком №1 – 14 років 6 місяців 5 днів (за періоди роботи з 01.01.1999), розмір пенсії складає 5653,78 грн (а.с.183-196).

22.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 14). Разом з заявою були надані документи: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та про заробітну плату у періоди роботи: з 30.05.1988 по 05.12.1988 на шахті ім. Чеснокова; з 25.02.1991 по 05.08.1996 на шахті ім. Ілліча; з 12.08.1996 по 31.12.1998 на ОАО «Стахановському заводі техничного вуглицю»; виписку «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» на шахті ім. Ілліча; наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 06.01.1995 №3-р на ОАО «Стахановському заводі техничного вуглицю», а також довідку Луганської обласної державної адміністрації управління праці та зайнятості населення (а.с. 22-37).

Листом від 19.07.2021 № 2694-2610/Т-02/8-1200/21 йому надана відповідь на заяву позивача від 22.06.2021, в якій зазначено, що вся документація та архіви підприємств, на яких працював позивач у спірні періоди, залишились в м. Стаханові Луганської області та м. Луганську, які згідно із додатком 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 (із змінами та доповненнями) є тимчасово окупованою територією України. У зв`язку із зазначеним витребувати будь-які додаткові документи з цих підприємств або провести перевірку виданих довідок у управління відсутня можливість (а.с. 16).

Відповідно до диплому НОМЕР_3 позивач в період часу з 01.09.1987 по 13.05.1988 навчався в СПТУ №62 м. Стаханова за професією електрослюсар підземний (а.с.18).

Згідно з воєнним білетом НОМЕР_4 позивач з 16.02.1988 по 05.12.1990 проходив військову службу в армії (а.с.17).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_5 містить такі записи щодо періодів стажу роботи позивача (а.с. 20-21):

- з 01.09.1987 по 13.05.1988 - навчання в СПТУ №62;

- з 30.05.1988 по 05.12.1988 – працював на шахті імені Чеснокова п/о «Стахановвугілля» електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений у зв`язку з призовом на військову службу;

- з 16.02.1988 по 05.12.1990 – служба в Армії;

- з 25.02.1991 по 02.08.1996 – працював на шахті імені Ілліча електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 12.08.1996 по 21.02.2012 – працював на ВАТ «Стахановському заводі технічного вуглецю» учнем аппаратчика, апаратчиком (з повним робочим днем в зазначеному цеху), начальником зміни виготовлення технічного вуглерода (трудова книжка позивача містить записи про атестацію робочого місця позивача за списком №1 від 06.01.1995, 26.06.2000, 25.07.2005, від 29.06.2010 із зазначенням відповідних наказів по підприємству);

- з 28.02.2012 по 01.04.2016 – працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею.

Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також мають відомості про документи, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Отже, спірними питаннями цієї справи є саме правомірність неврахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на підставі відомостей трудової книжки, достатність її записів для призначення пенсії, необхідність підтвердження цих записів уточнюючими довідками.

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.

Згідно з ч. 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно зі статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 р. або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 р. або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003 р., то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є всі необхідні записи за спірні періоди.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994 то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Записи у трудовій книжці позивача містять необхідну інформацію щодо періодів його навчання за підземною професією, служби в армії та роботи за шкідливими професіями за списком №1 з 01.09.1987 по 22.01.2016 для зарахування цих періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Щодо відсутності записів про атестацію робочого місця за період роботи позивача з 25.02.1991 по 02.08.1996 на шахті імені Ілліча електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті суд зазначає наступне. Згідно з п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком №1 на підставі відомостей трудової книжки, а саме: з 30.05.1988 по 05.12.1988 - на шахті імені Чеснокова п/о «Стахановвугілля» електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті та з 25.02.1991 по 02.08.1996 –на шахті імені Ілліча електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті.

За частиною 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Записами трудової книжки позивача підтверджено право на зарахування до його пільгового стажу за професією електрослюсар підземний як періоду навчання в професійному училище так і періоду його служби в армії відповідно до вказаних норм законодавства, що не було враховано при призначенні пенсії.

Крім того, на підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надані відповідачу уточнюючі довідки, що видані підприємством, яке перебуває на даний час на непідконтрольній українській владі території, а також завірений ним наказ про атестацію робочих місць №3-п від 06.01.1995 (а.с.31). В тому числі, ним надані такі довідки на підтвердження атестації робочих місць за умовами праці та розміру заробітної плати за різні періоди роботи, завірені копії первинних документів, які не прийняті до уваги відповідачем (а.с. 22-37). Зазначені документи надавалися до заяви позивача про перерахунок пенсії (а.с. 14), однак не були взяті до уваги відповідачем.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки уточнюючих довідок від № 287, №288, № 289 від 15.09.2020, № 60, № 62, № 63 від 17.06.2020, № 64/33-02, № 64/33-02, № 64/33-02 від 30.10.2020, № 86 від 03.11.2020 про заробітну плату для нарахування пенсії, витяг із наказу № 3-п від 06.01.1995, перелік робочих міць, робот, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 та № 2, № 11/3164-38 від 30.06.2010, № 11/35-21-33 від 11.08.2005 (а.с. 29-37), що видані установами, які знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Тому, відповідач має прийняти до розгляду зазначені документи для визначення пільгового стажу позивача у спірні періоди його роботи, а також розміру його заробітної плати.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі документи.

На підставі наданих позивачем документів: № 287, №288, № 289 від 15.09.2020, № 60, № 62, № 63 від 17.06.2020, № 64/33-02, № 64/33-02, № 64/33-02 від 30.10.2020, № 86 від 03.11.2020 про заробітну плату для нарахування пенсії, витяг із наказу № 3-п від 06.01.1995, перелік робочих міць, робот, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 та № 2, № 11/3164-38 від 30.06.2010, № 11/35-21-33 від 11.08.2005 (а.с. 29-37), суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував зазначені уточнюючі довідки, якими підтверджено факт наявності в позивача права на зарахування спірних періодів його роботи до пільгового підземного стажу за списком професій №1, а також визначення розміру його заробітної плати за спірні періоди.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності та обґрунтованості його дій щодо розгляду заяви позивача як звернення громадян, оскільки зміст самої заяви свідчить про звернення позивача саме з вимогою про перерахунок пенсії на підставі доданих до такої заяви. Обов`язок відповідача розглянути таку заяву по суті звернення відповідно до вимог пенсійного законодавства, не залежно від форми, в якій подана заява про перерахунок пенсії, неодноразово зазначався в практики Верховного Суду.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року № 541/543/17-а.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії як звернення громадян без постановлення рішення по суті заяви та не здійснив відповідного перерахунку з урахуванням уточнюючих довідок, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідачем порушено саме процедуру розгляду заяви позивача, суд, з урахуванням вимог п.10 ч.2 та абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України, вважає належним способом захисту порушених прав позивача саме: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови листом від 19.07.2021 № 2694-2610/Т-02/8-1200/21 у перерахунку пенсії позивачу за заявою про перерахунок пенсії від 22.06.2021 без постановлення рішення та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 22.06.2021 по суті звернення та прийняти рішення про перерахунок його пенсії з урахуванням уточнюючих довідок, доданих до вказаної заяви, та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 26.08.2021 № 85771 (а.с. 6).

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 2192459; місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови листом від 19.07.2021 № 2694-2610/Т-02/8-1200/21 у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою про перерахунок пенсії від 22.06.2021 без постановлення рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2021 по суті звернення та прийняти рішення про перерахунок його пенсії з урахуванням уточнюючих довідок, доданих до вказаної заяви, та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян