Рішення № 100783783, 01.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4770/21

Кіровоградьский окружний адміністративний суд в складі:

судді - Казанчук Г.П.

секретаря судового засідання - Сосновської В.В.

представника позивача - Фільштейна В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, з урахуванням утонення позовних вимог, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку страхового стажу пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-ІІІ та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дипломатичну службу» від 11.01.2011 № 2911-VІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням часу її перебування з 17 березня по 21 вересня 2005 року в Державі Ізраїль як дружини працівника Посольства України в Державі Ізраїль та здійснити перерахунок страхового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 , як дружина особи, яку направлено у довготермінове закордонне відрядження до Посольства України в Державі Ізраїдб, з 11 березня 2005 року було звільнено з роботи у зв`язку з необхідністю виїзду за кордон. При виході на пенсію у 2018 році, період перебування разом із чоловіком в довготривалому закордонному відрядженні не був зарахований до загального страхового стажу, в супереч вимогам статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу''. В подальшому ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про проведення перерахунку загального страхового стажу, з врахуванням періоду перебування разом із чоловіком в Державі Ізраїль, проте отримала відмову, яку вважає протиправною, оскільки при виході на пенсію діяла редакція Закону України ''Про дипломатичну службу'', якою визначалось, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач) подало відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Отримавши заяву позивача від 21.01.2021 року про здійснення перерахунку страхового стажу, ГУ ПФУ в Кіровоградській області звернулось до Міністерства закордонних справ України з метою перевірки наявності страхового стажу за період з 01.04.2005 по 16.09.2005 року, проте листом даної установи зазначено про те, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з Міністерством закордонних справ України, а працювала на договірній основі в Посольстві України в Державі Ізраїль та отримувала за виконані послуги винагороду в іноземній валюті. Оскільки ОСОБА_1 з суми отриманої заробітної плати не були сплачені податки та інші платежі до бюджету самостійно, а відтак для перерахунку страхового стажу не має підстав.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено про те, що Закон України ''Про дипломатичну службу'' передбачав зарахування часу перебування позивачка за кордоном, як дружини працівника дипломатичної служби, до загального стажу роботи, Закон України ''Про внесення змін до Закону України ''Про дипломатичну службу'', який діяв на час виходу позивача на пенсію, передбачав зарахування часу перебування за кордоном - до страхового стажу. Зазначені закони не пов`язують зарахування часу перебування за кордоном з виконанням будь-якої роботи в закордонній установі України чи по трудового договору, чи за цивільно-правовим договором.

Ухвалою судді від 16.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року подальший розгляд справи №340/4770/21 вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 5 жовтня 2021 року об 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з підстав, наведених в позовній заяві та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком 21.06.2018 року до якої долучений необхідні документи, які підтверджуються наявність страхового стажу (а.с.51 зв. - 52).

Протоколом 3845 від 04.07.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію «за віком» з 04.06.2018 року, загальний стаж 35 років 8 місяців 19 днів, проте період з 11 березня 2005 по 21 вересня 2005 року не враховано до загального стажу (а.с.47 зв. - 48).

Позивач звернулась із заявою про перерахунок страхового (трудового) стажу та розміру пенсії до ГУ ПФУ в Кіровоградській області 22.01.2021 року, що підтверджується написом про отримання даної заяви та посиланням відповідача у відзиві (а.с.32).

ГУ ПФУ в Кіровоградській області листом від 17.02.2001 року №612-400/Ф-02/8-1100/21 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у консульському відділу Посольства України в Державі Ізраїль з 01.04.2005 по 16.09.2005 року (надалі спірна відповідь, а.с.36).

Отже правомірність рішення про відмову провести перерахунок страхового стажу є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Перш за все суд зауважує, що вирішуючи питання щодо правомірності та повноти зарахування до загального страхового стажу позивача застосуванню підлягають редакції законів, які діяли на час виникнення права на зарахування відповідних періодів та призначення пенсії позивачу. Так, пенсія позивачу призначена у липні 2018 року.

Спірним періодом позивач, який відповідачем не враховано до загального страхового стажу, є період перебування її разом із чоловіком в Державі Ізраїль. Спору стосовно підтвердження даного факту між сторонами не має.

Листом від15 лютого 2005 року №201/17-809 Міністерство закордонних справ просило звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з її від`їздом до Ізраїлю за місцем довготермінового закордонного відрядження її чоловіка - ОСОБА_2 до Посольства України в Державі Ізраїль (а.с.13).

Згідно запису №46 трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.2005 року "Звільнена з посади начальника відділу фінансового забезпечення головного бухгалтера у зв`язку з виїздом до Ізраїль (терміном до 4 років) за місцем довготермінового закордонного відрядження її чоловіка до Посольства України в Державі Ізраїль, ст.38 КЗпП України", наказ №21 від 11.03.2005 року.

Частиною 7 статті 37 Закон України ''Про дипломатичну службу'' (в редакції чинній станом на 2005 рік) час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи.

Аналіз даної норми свідчить про те, що зарахування до загального стажу роботу періоду перебування за кордоном повинно відбуватись без додаткових обставин, так як встановлення наявності чи відсутності сплачених внесків. Тобто частина 7 статті 37 Закон України ''Про дипломатичну службу'' є спеціальною нормою щодо обрахунку стажу дружини дипломатичного працівника, яка має відмінність від загального обрахунку страхового стажу, визначеного Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''.

В подальшому, Законом України ''Про внесення змін до Закону України ''Про дипломатичну службу'' від 11.01.2011 р. N 2911-VI) частина 7 статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу'' викладена в іншій редакції та добавлена частина 8.

Частинами 7, 8 статті 37 Закон України ''Про дипломатичну службу'' (в редакції чинній станом на 2018 рік, час виходу на пенсію) час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, про що Міністерство закордонних справ України робить запис у трудовій книжці зазначених осіб.

Порядок нарахування страхового стажу зазначеній категорії осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Принагідно суд зазначає, що на виконання пункту 5 частини першої статті 7 Закону України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' Кабінет Міністрів України постановою від 06 березня 2019 року № 164 затверджений ''Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника''.

Порядок затверджено відповідно до п. 5 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. Цей документ прийнято на виконання ч. другої ст. 37 Закону України "Про дипломатичну службу" від 07.06.2018 р. № 2449-VIII (набрав чинності 19 грудня 2018 року), якою гарантовано, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Згідно з прийнятим Урядом рішенням нарахування ЄСВ за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за місцем довготермінового відрядження, здійснюється без нарахування і виплати такій особі заробітної плати.

ЄСВ нараховується виходячи із суми мінімальної заробітної плати, затвердженої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з дня направлення працівника дипломатичної служби за кордон до дня перетинання державного кордону України у зв`язку з остаточним поверненням в Україну.

Отже, лише з грудня 2019 року роз`яснено яким чином проводити обрахунок ЄСВ за подружжя працівника дипломатичної служби.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що період перебування позивача як дружити працівника дипломатичної служби повинен бути зарахований до її загального страхового стажу. Водночас, стосовно визначення позивачем цього періоду як з 17.03.2005 року по 21.09.2005 року, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що норми частини 7 статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу" як в редакції станом на 2005 рік, так і станом на час призначення пенсії 2018 рік, визначали про зарахування до стажу час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в даному випадку має значення час реального перебування за кордоном разом з чоловіком та період його фактичної роботи працівником дипломатичної служби.

Наказом Посольства України в Державі Ізраїль №52 від 16.09.2005 року ОСОБА_2 (чоловіка позивачки) звільнено з посади з 18.09.2005 року, а з 19 по 20 вересня 2005 року ОСОБА_2 вважати у відпустці за власний рахунок.

Більш того, у довідці Міністерства закордонних справ від 22.08.2019 року №201/26-919-3272 підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала за місцем довготермінового відрядження чоловіка з 17 березня 2005 року по 18 вересня 2005 року (а.с.25).

Отже, незважаючи на той факт, що позивач разом із чоловіком виїхала із Держави Ізраїль 21 вересня 2005 року, саме по 18 вересня 2005 рік її чоловік був працівником дипломатичної служби, а тому, до страхового стажу позивача належить зарахувати період з 17 березня 2005 року по 18 вересня 2005 року. Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві позивач просить здійснити перерахунок пенсій з урахуванням перерахованого страхового стажу, при цьому ним не вказано за який період необхідно провести дані дії.

Водночас варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить такі три норми.

Згідно зі статтею 87 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 46 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Отже, суд вважає, що норми статті 87 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' та статті 46 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Разом із цим до 22 січня 2021 року позивач не зверталась до Управління ПФУ щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку з зарахуванням до загального страхового стажу спірних періодів та не оскаржувала дії чи бездіяльність Управління ПФУ в Кіровоградській області.

У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не врахував їй при призначенні пенсії спірних періодів до загального страхового стажу, що має наслідком збільшення розміру пенсії, а отже, ці суми не нараховані і є спірними.

Суд вважає, що, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

З матеріалів справи встановлено, що позивач дізналася про відмову у здійсненні перерахунку пенсії отримавши лист ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17.02.2021 року (а.с.36). У зв`язку із цим 11 серпня 2021 року позивач звернулася до суду із цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 122 КАС шестимісячного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв`язку з тим, що при призначенні пенсії позивачці та в подальшому при зверненні із заявою щодо проведення перерахунку, протиправно не було враховано до загального страхового стажу спірні періоди.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 2 квітня 2018 року (справа № 306/48/16-а), від 5 червня 2018 року (справа № 275/593/17) та від 16 грудня 2019 року (справа № 308/2129/17).

Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ.

Водночас суд констатує, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини Управління ПФУ в Кіровоградській області щодо неврахування для обчислення пенсії спірного періоду з дати призначення пенсії липень 2018 року до дня звернення позивачкою із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із зарахуванням до загального страхового стажу спірних періодів - до 22 січня 2021 року.

Отже суд доходить висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 87 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''. Разом з цим, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону України ''Про пенсійне забезпечення''. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернулася до Управління ПФУ в Кіровоградській області із відповідною заявою про перерахунок пенсії 22 січня 2021 року. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 22 січня 2020 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до Управління ПФУ заяви з відповідними документами), а не з дня призначення пенсії - 21.06.2018 року.

Така позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а. Так у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.

Велика Палата Верховного Суду вже відзначала, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону № 1788-ХІІ період.

З огляду на чітке і однозначне обмеження Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з червня 2018 року, у позивачки не могло виникнути.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., тому розмір суми судового збору слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок страхового стражу ОСОБА_1 , викладену в листі від 17.02.2021 року №612-400/Ф-02/8-1100/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок страхового стажу, зарахувавши до загального страхового стажу період перебування ОСОБА_1 в Державі Ізраїль як дружини працівника Посольства України в Державні Ізраїль з 17 березня 2005 року по 18 вересня 2005 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням збільшення страхового стражу, та виплатити ОСОБА_1 суму перерахованих пенсій з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 22.01.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградьскій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Повний текс рішення виготовлено 03.11.2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук