Рішення № 100783656, 02.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4833/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері ОСОБА_1 ;

- зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, а саме, за 70 днів, виходячи із середньої заробітної плати на день звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 2009 рік по 2015 рік вона мала право на соціальну відпустку як одинока матір. Проте, звернувшись після свого звільнення до відповідача з заявою про нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки у кількості 70 днів, вона отримала відповідь що відповідач не вбачає підстав для виплати грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку одинокій матері, так як надана позивачем довідка Виконкому Вільшанської селищної ради від 24.03.2021 не містить достатніх доказів про відсутність участі батька у вихованні дитини. Не погодившись з позицією відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

18 серпня 2021 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.53).

20.09.2020 (вх. № 27075) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 26 березня 2021 року при звільнені з посади Позивачкою була подана заява про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як матері, що сама виховує дитину, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» з долученням до заяви довідки Виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 24 березня 2021 року №833 про відсутність участі батька у вихованні дитини. Вік дитини станом на 31 березня 2021 року - 23 роки.

03 червня 2021 року позивачка звернулася до управління Казначейства із заявою про надання їй інформації про виплату додаткової відпустки за період з 2006 року до досягнення дитиною повноліття. Листом управління Казначейства від 10 червня 2006 року №01.1-36-08/456 «Щодо розгляду заяви від 03.06.2021» представника позивача було повідомлено про нарахування та виплату додаткової соціальної відпустки позивачу за період 2006-2008 років за період існування ліквідованої установи.

Відповідач зазначає, що в грудні 2011 року було ліквідовано юридичну особу - Управління Державного казначейства у Вільшанському районі Головного управління Державної казначейства України у Кіровоградській області. В період проведення ліквідації установи позивачка не зверталась із заявою про виплату компенсації за невикористані дні соціальної відпустки.

Також зазначає, що перебуваючи у трудових відносинах з управлінням Казначейства, за період з 2012 року по 2021 рік ні заяв щодо виплати соціальної додаткової відпустки одинокій матері, що сама виховує дитину, ні підтверджуючих документів на право використання відпустки Позивачка до управління Казначейства не надавала.

Відповідач вважає, що надані позивачкою свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про розірвання шлюбу не свідчать достовірно про те, що батько дитини не брав участі у її вихованні, а тому не можуть однозначно підтверджувати наявність у позивачки статусу одинокої матері. Також зазначає, що довідка Виконкому Вільшанської селищної ради від 24.03.2021 №833 не містить достатніх доказів про відсутність участі батька у вихованні дитини для виплати компенсації за невикористану відпустку, а також, відсутні інші будь-які документи, в яких підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З трудової книжки вбачається, ОСОБА_1 з 05.03.1997 року працювала на посаді економіста у відділенні Державного казначейства у Вільшанському районі.

Судом встановлено, що після ряду реорганізацій та переведень в структуру казначейської служби, 31.03.2021 Наказом ДКСУ від 23.03.2021 № 177-О ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області в порядку переведення до виконавчого комітету Вільшанської селищної ради відповідно до ст.41 Закону України «Про державну службу» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України (а.с.16).

Напередодні свого звільнення, 26.03.2021, позивачка звернулась до начальника УДКСУ у Вільшанському районі з заявою про виплату їй компенсації за не використані нею дні додаткової відпустки у відповідності до чинного законодавства, як матері, яка сама виховує дитину (а.с.44).

На підтвердження свого статусу позивачка відповідачеві надала: довідку видану виконкомом Вільшанської селищної ради від 24.03.2021 (а.с. 45). Також, відповідно до пояснень відповідача, в матеріалах особовою справи державного службовця були наявна копія Свідоцтва про народження доньки ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 та копія Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

У відповіді на заяву позивачки, Управління Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області листом від 21.05.2021 № 01.1-36-08/393 надало відповідь у якій зазначила, що для набуття права на таку відпустку крім доказів про наявність дитини та розірвання шлюбу, також потрібні докази, що така мати виховує дитину без участі батька. Для підтвердження факту, що мати сама виховує дитину, можуть слугувати, наприклад, такі документи: рішення суду про позбавлення відповідача (батька) батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача (батька) в справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (якщо є їхні підписи в акті) підтверджується факт неучасті батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не відвідує батьківських зборів) тощо.

Враховуючи вищевикладене, надана довідка Виконкому Вільшанської селищної ради від 24.03.2021 №833 не містить достатніх доказів про відсутність участі батька у вихованні дитини для виплати компенсації за невикористану відпустку, а також відсутні інші будь-які документи, в яких підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Тому в управління Казначейства немає правових підстав для виплати компенсації (а.с. 47-48).

Вважаючи, що при звільненні з займаної посади відповідачем здійснено не повний розрахунок та не виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку одинокій матері, яка виховує дитину без батька, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про державну службу", Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю України.

Приписами ст. 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №504).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №504 державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Положеннями статті 4 цього Закону встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Предметом спору даної справи є визнання протиправною відмову, бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки за статусом "одинока матір" за 2009-2015 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену компенсацію за 70 днів невикористаної додаткової відпустки, як одинокій матері, за весь період роботи з в Управління Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

При цьому зазначене роз`яснення повинно враховуватися судами при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП зазначеної категорії жінок, звільнення яких провадиться з обов`язковим працевлаштуванням.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).

Тобто, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо, необхідно також підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується сторонами, наказом від 30.03.2021 № 12-К позивачку звільнено з посади в порядку переведення для подальшої роботи відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу», на виконання наказу було зобов`язано виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» за 8 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.12.2020 по 31.03.2021; 10 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 2019 рік; 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 2020 рік (а.с.16).

Судом встановлено, що позивачкою 26.03.2021 було подано заяву відповідачеві про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні соціальної відпустки як одинокій матері (а.с.44).

На підтвердження доводів про те, що позивачка є одинокою матір`ю, яка виховує дитину без батька, нею було надано: довідку видану виконкомом Вільшанської селищної ради від 24.03.2021 № 833, відповідно до змісту якої, зі слів сусідів, працівників дитячої дошкільної установи, та вчителів школи, які відвідувала її донька ОСОБА_2 - 1997 р.н., починаючи з лютого 2006 року до досягнення ОСОБА_2 повноліття, її батько ОСОБА_4 участі у вихованні дитини не приймав. (а.с.45).

Суд враховує, що чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тому для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Таким чином, обов`язок оформлення таких документів полягає на працівника, а не на роботодавця.

Зазначений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеної в постанові ВС від 21.12.2020 у справі №520/2226/19.

Однак, суд звертає свою увагу на те, що жодного документу для підтвердження свого статусу одинокої матері позивачка під час перебування у трудових відносинах з Управлінням Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області , у період з 2012 по 2021 роки, не надавала, із заявою про надання такої відпустки не зверталася.

Також в матеріалах справи не міститься доказів того, що позивачка, при затвердженні графіків відпусток на 2012 по 2021 роки, подавала роботодавцю документи на підтвердження статусу одинокої матері, яка виховує сама дитину.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання сторін на роз`яснення Міністерства соціальної політики та лист-відповідь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, оскільки ці листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер та не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано беззаперечних, однозначних та достовірних доказів наявності у період з 2012 по 2021 статусу одинокої матері, та відповідно протиправності відмови й бездіяльності відповідача у нарахуванні та виплаті їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за статусом "одинока матір".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, суд зазначає, що дана вимога є похідною від вимог позивачки про визнання протиправною відмови й бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, тобто задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). А тому, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління Державної казначейської служби України у Вільшанському районі Кіровоградської області (вул. Лагонди, 30, смт. Вільшанка, Кіровоградська обл., 26600, код ЄДРПОУ: 36542400) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула