Рішення № 100783500, 02.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року Київ справа №320/1076/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басай О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" з позовом до Київської митниці Держмитслужби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA100070/2020/433096 від 20.10.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00484.

На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов та відповідь позивача на відзив, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯДО" (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між компанією ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S (продавець) і ТОВ "МАЯДО" (покупець) 20.01.2020 укладено Контракт купівлі-продажу товарів №7 (т. 1, а.с. 43-48).

Відповідно до пункту 1.1. контракту, продавець зобов`язується продати і поставити Товар покупцеві, а покупець цим підтверджує закупівлю та прийняття Товару від Продавця.

Згідно з пунктом 1.2 контракту, продавець на безоплатній основі постачає покупцю зразки товарів та запасні частини для ремонту, що перераховані в окремих некомерційних інвойсах.

Всі інвойси до даного контакту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно ринкових цін на товар на день оформлення інвойсу (пункт 1.3 контакту).

Пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець зобов`язується поставити товар покупцеві партіями, які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB або Стамбул (Туреччина), у відповідності з Інкотермс 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою, протягом 14 календарних днів з дати підписання відповідного інвойсу (специфікації) на поставку окремої парті товару, попередивши покупця електронною поштою за 7 календарних днів про конкретну дату поставки. Конкретне місце поставки, партії товару зазначається у відповідних інвойсах (специфікаціях).

Відповідно до пункту 2.2 контракту, поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою Туреччини; інвойс із вказівкою країни походження товару (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); копія електронної декларації.

Згідно з пунктом 3.1 контракту, всі ціни на товар, що поставляється за даним контрактом, є договірними, встановлюються в євро з урахуванням умов поставки FOB Стамбул (Туреччина), вказуються і узгоджуються сторонами у інвойсах (специфікаціях).

Пунктом 3.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту, що повинна бути сплачена покупцем встановлюються як сумарна вартість в інвойсах, становить 5000000 євро. Вартість товару у кожній окремій партії встановлюється у відповідних інвойсах.

Валютою даного контракту і валютою платежу є євро (п.3. контракту).

Відповідно до пункту 3.4 контракту, оплата по цьому контракту здійснюється на підставі інвойсу продавця протягом дії даного контракту.

Пунктом 13.1 контракту визначено, що контракт набуває чинності з момент його підписання й діє до 31.12.2025.

Також 10.03.2015 між ТОВ "Маядо" (замовник) та ТОВ "ОЛИМП A.C." (експедитор) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д (далі - Договір ТЕО, т. 1, а.с. 70-72).

Згідно п.1.1. Договору, ТЕО Замовник доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок Замовника транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику відповідно до ст.8 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" за домовленістю Сторін".

Крім того, 11.02.2015 між ТОВ "Вотум Логістик ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Маядо" (замовник) укладено Договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015, за умовами якого виконавець зобов`язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що перемішуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги (т. 1, а.с. 88-92).

Між сторонами 29.12.2017 підписано додаток №3 до Договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2020 (т. 1, а.с. 93).

Продавець 08.10.2020 на виконання пункту 3.1 Контракту виставив позивачу до сплати інвойс №Y292020010000090 на загальну суму 56 101,77 євро (т. 1, а.с. 60-62).

Товар надійшов від Продавця (ACCADO KILIT SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A. S., Республіка Туреччина) за Контрактом №7 на умовах FOB Стамбул (Туреччина), згідно правил "ІНКОТЕРМ 2010".

З метою митного оформлення вищевказаного товару, 20.10.2020 позивачем через свого представника ТОВ "ВОТУМ ЛОГІСТИК ЛТД" подано електронну митну декларацію №UA100070/2020/433096, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, вартість якого склала 56 101,77 євро (графа 22) (а.с. 37-41).

Поставка відбувалася на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка.

У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення та страхування товару. Розмір витрат на перевезення товару (оплачено фрахт) з порту м. Стамбул, Турецька Республіка до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, України) склав 7 800,35 грн та розмір витрат на страхування склав 3 739,78 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), (також включено витрати позивача, не включені до ціни товару) на суму 1 833 142,16 грн (56 101,77 ЄВРО по курсу 32,04696 грн за 1 ЄВРО, транспортні витрати у розмірі 7 800,35 грн та витрати на страхування у розмірі 3 739,78 грн), в тому числі за кодами УКТ ЗЕД:

- Товар №1: 8302 41 50 10 (фурнiтура та аналогічні вироби, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-вiдкидною стулкою) – на суму 35 539,1800 ЄВРО (1 153 943,01 грн) (2,0074 ЄВРО / од.);

- Товар №2: 8302 10 00 90 (фурнiтура, завiси) – на суму 17 128,1300 ЄВРО (556 143,62 грн) (3,5521 ЄВРО / од.);

- Товар №3: 3925 90 80 00 (Вироби будiвельнi з пластмас) – на суму 1 356,0800 ЄВРО (44 031,50 грн) (5,5048 ЄВРО/од.);

- Товар №4: 8302 41 90 00 (арматура кріплення з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для вікон та дверей) – на суму 2 028,2200 ЄВРО (65 855,45 грн) (3,8341 ЄВРО/од.);

- Товар №5: 8302 41 10 00 (арматура кріплення з недорогоцінних металів для дверей) – на суму 405,5700 ЄВРО (13 168,59 грн) (3,9375 ЄВРО/од.).

На підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №UA100070/2020/433096 від 20.10.2020, керуючись ч.ч. 2, 6 ст. 53 МК України, позивачем через представника було подано до митного органу наступні документи: інвойс Y292020010000090 від 08.10.2020 (0380); коносамент №2020/10/EXP/002313 від 13.10.2020 (0705); міжнародну транспортну накладну (CMR) №18078 від 19.10.2020 (0730); сертифікат походження товару №Y292020010000090 від 08.10.2020року (0862); документи, що підтверджують витрати на транспортування зі Стамбула (Туреччина) до порту Одеса (Україна): рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-0002932 від 19.10.2020 наданий ТОВ "ОЛИМП А.С." (3004); акт виконаних робіт №ОУ-000002932 від 19.10.2020, наданий ТОВ "ОЛИМП А.С." (3007); платіжне доручення №15454 від 19.10.2020 (9000); заявка на транспортування №OL-7/2020 від 02.10.2020 (9000); договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-д від 10.03.2015 (9000); документи що підтверджують витрати на страхування товару: страховий поліс (адендум) №1 від 12.10.2020 (3530); рахунок-фактура №11940598-08-10-00 від 12.10.2020 (3008); договір страхування №11940598-08-10-00 від 12.10.2020 (9000); платіжне доручення №15410 від 13.10.2020 (9000); контракт купівлі-продажу товарів №7 від 20.01.2020 (4104); специфікація №7 від 07.10.2020 (4103); договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015(4207).

Відповідач було надано позивачеві електронний запит щодо надання додаткових документів (т. 1, а.с. 24-26).

Зокрема, відповідачем зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо них, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митницею проведене порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. Крім того, у Контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так п. 1.3 Контракту зазначено, що всі інвойси до Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу, що може означати застосування неринкових цін в наданому інвойсі від 08.10.2020 №Y292020010000090. Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар. Пунктом 3.4 Контакту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного Контракту. У замовленні від 14.08.2020 №OL-6/2020 зазначено морський фрахт, а не вартість транспортування товарів до місця ввезення в Україну. Зазначимо, що фактичні витрати по транспортуванню товарів включають додаткові витрати, що є складовою вартості транспортування, а саме врахування та сплату перевізнику інших надбавок, серед яких: (паливна (ВАР), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші).

В результаті зазначено про необхідність подачі додаткових документів (за наявності):

1. Документи, що містять об`єктивні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2.-якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; 3. - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4. - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;5. - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію); 6. - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (який не надісланий в електронному вигляді); 7. - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8. - за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У відповідь на вказаний запит позивач направив митному органу лист-відповідь, в якому зазначив, що всі документи були надані, додатково надано прайс-лист б/н від 20.01.2020 та експортну декларацію країни відправлення №20343100ЕХ243710 від 09.10.2020 та просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості товарів.

Відповідачем відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00484 (т. 1, а.с. 22-23, 27-30).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 20.01.2020 №7 (далі – Контракт) постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте у Контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так п.1.3 Контракту зазначено, що всі інвойси до Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу, що може означати застосування неринкових цін в наданому інвойсі від 08.10.2020 №Y292020010000090. Крім того, Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар (п.3.8 передбачає або попередню або після отримання товарів) Пунктом 3.4 Контракту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного Контракту (тобто до 31.12.2025.). Таким чином, умови застосовані для продажу товарів можуть впливати на ціну товару;

2) Декларантом додано дві складові митної вартості товарів: на страхування та транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Декларантом для підтвердження транспортних витрат надано замовлення від 02.10.2020 №OL-7/2020, рахунок СФ-0002932 від 19.10.2020, акт надання послуг від 19.10.2020 №ОУ-000002932 стороною якого є ТОВ "Олімп А.С.". Платіжне доручення від 19.10.2020 №15454, експедиційний договір з транспортно-експедиційною компанією ТОВ "Олімп А.С." від 10.03.2015 №0315-Д (далі - Договір ТЕО). Відповідно до п. 4.1 перелік послуг, що надаються та умови встановлюються за узгодженням сторін. Разом з тим, у замовленні від 02.10.2020 №OL-7/2020 зазначено морський фрахт а не вартість транспортування товарів до місця ввезення в Україну. Зазначимо, що фактичні витрати по транспортуванню товарів включають додаткові витрати, що є складовою вартості транспортування, а саме врахування та сплату перевізнику інших надбавок, серед яких: (паливна(BAF), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші);

3) Прайс-лист від 20.01.2020 з цінами виробника ACCADO KILIT SIS. AKS.YAPI MALZ. SAN.TiC. A. S. виконаний російською мовою, що свідчить про його застосування обмеженим колом покупців, отже прайс-лист суперечить поняттю "дійсної вартості" у розумінні положень статті VII VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Крім того, прайс-лист не містить всіх умов, що необхідні будь-якому покупцю для здійснення замовлення, а саме: умови постачання товару, мінімальне замовлення, можливі знижки та строк сплати за товар. Таким чином, прайс-лист не може слугувати підставою для визначення митної вартості товарів. Таким чином, прайс-лист не може слугувати підставою для визначення митної вартості товарів;

4) Декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення №20343100ЕХ193508, для перевірки зазначених у неї відомостей, отже не виконано вимогу статті 254 Кодексу, яка передбачає переклад на українську мову документа який складений іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

5) Митницею перевірено застереження щодо застосування методу визначення митної вартості товарів згідно ст.58 Кодексу, та з`ясовано, що ТОВ "Маядо" зазначило про пов`язаність з ACCADO KILIT SIS. AKS.YAPI MALZ. SAN.TiC. A. S.. Отже, метод визначення митної вартості товарів за умовами угоди застосовуються у випадку відсутності застережень, передбачених частиною 1 статті 58 Митного кодексу України. Декларантом не надано витребуваних митницею на підставі частини 4 статті 53 Кодексу документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені у п.1,2,3, частини 18 статті 58 Кодексу.

Не погоджуючись із рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами ч. 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (надалі Правила Інкотермс 2010) поставка товару на умовах FOB ("Free On Board", "Вільно на борту") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження (м.Стамбул, Турецька Республіка). З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

З урахуванням п.п. А.4, А.6. умов поставки FOB за правилами Інкотермс 2010 Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна та нести всі витрати, пов`язані з товаром до цього моменту.

В свою чергу, поставка товару на умовах FOB з моменту завантаження товару на борт судна покладає на покупця (Позивача) обов`язок оплатити перевезення від вказаного порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка), тоді як у продавця (експортера) відсутній обов`язок на укладення договору. Зобов`язання щодо страхування товару та витрат на нього відсутні в обох сторін (п.А.3, Б.3 умов FOB за правила Інкотермс 2010).

У випадку поставки товару на умовах FOB покупцем сплачуються всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його завантаження на судно в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) (п. Б.6 умов поставки FOB за Інкотермс 2010) та не включаються до вартості товару. В свою чергу, всі витрати до моменту завантаження товару на борт судна (витрати по перевезенню до порту, відвантажувальні та завантажувальні витрати на борт судна) в названому порту відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) несе продавець (п.А.6. умов поставки FOB за Інкотермс 2010), у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються.

Таким чином, митна вартість товару включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження (м. Стамбул, Турецька Республіка) і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (м. Одеса, Україна). При цьому позивач зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття (м. Одеса, Україна), виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

З аналізу ч. 1 та 2 ст.53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941) та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як випливає з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у ст. 53 МК України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Щодо доводів відповідача про те, що митниці не надано всіх документів, що підтверджують врахування транспортних витрат у повному обсязі та надані відомості щодо складової митної вартості не підтверджені належним чином, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Кодексу. Зокрема, 2) Декларантом додано дві складові митної вартості товарів: на страхування та транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Декларантом для підтвердження транспортних витрат надано замовлення від 02.10.2020 №OL-7/2020, рахунок СФ-0002932 від 19.10.2020, акт надання послуг від 19.10.2020 №ОУ-000002932 стороною якого є ТОВ "Олімп А.С.". Платіжне доручення від 19.10.2020 №15454, експедиційний договір з транспортно-експедиційною компанією ТОВ "Олімп А.С." від 10.03.2015 №0315-Д (далі - Договір ТЕО). Відповідно до п. 4.1 перелік послуг, що надаються та умови встановлюються за узгодженням сторін. Разом з тим, у замовленні від 02.10.2020 №OL-7/2020 зазначено морський фрахт а не вартість транспортування товарів до місця ввезення в Україну. Зазначимо, що фактичні витрати по транспортуванню товарів включають додаткові витрати, що є складовою вартості транспортування, а саме врахування та сплату перевізнику інших надбавок, серед яких: (паливна(BAF), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші), суд вважає їх необґрунтованими.

Так, судом встановлено, що 10.03.2015 між ТОВ "МАЯДО" (Замовник) та ТОВ "ОЛИМП А.С." (Експедитор) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0315-Д.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За приписами пункту 2.2.1 Договору ТЕО експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов`язків за Договором.

Судом встановлено, що у графі "Delivery Agent Dеtails at the port of destination" ("Інформація про агента з доставки в порту призначення") коносамента №2020/10/ЕХР/002313 зазначено: ОLIMP А.С. LLC (ОЛИМП А.С. ТОВ). Таким чином, у наданому при митному оформленні коносаменті чітко зазначено відомості про ТОВ "ОЛИПМ А.С.", який здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажів позивача (а.с. ?????).

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "ОЛИМП А.С." №СФ-0002932 від 19.10.2020, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.10.2020 №ОУ-000002932, платіжного доручення від 19.10.2020 №15454 міжнародне перевезення (морський фрахт) здійснювалось за маршрутом Стамбул, Туреччина порт Одеса, Україна морським контейнером ARKU8450495, що відповідає Договору ТЕО, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", і відповідно до положень МК України вказані витрати включено до митної вартості товару.

При цьому, зазначені документи не містять відомостей про те, що фрахт здійснюється без врахування інших надбавок, зокрема, (паливна(ВАЕ), валютна (CAF), документарна (DOC), які сплачуються перевізниками разом зі сплатою фрахту.

Отже, відповідач помилково вважає, що дані складові не повинні входити до складу фрахту.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, що у Контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так п. 1.3 Контракту зазначено, що всі інвойси до Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу, що може означати застосування неринкових цін в наданому інвойсі від 08.10.2020 №Y292020010000090. Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар. Пунктом 3.4 Контакту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного Контракту. Таким чином, умови застосовані для продажу товарів можуть впливати на ціну товарів.

Так, згідно з ст. 53 МК України, банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача, що прайс-лист від 20.01.2020 з цінами виробника ACCADO KILIT SIS. AKS.YAPI MALZ. SAN.TiC. A. S. виконаний російською мовою, що свідчить про його застосування обмеженим колом покупців, отже прайс-лист суперечить поняттю "дійсної вартості" у розумінні положень статті VII VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (Г4ТТ), та прайс-лист не містить всіх умов, що необхідні будь-якому покупцю для здійснення замовлення, а саме: умови постачання товару, мінімальне замовлення, можливі знижки та строк сплати за товар, а тому, прайс-лист не може слугувати підставою для визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем подано до митного оформлення прайс-лист компанії Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S "Фурнітура для вікон та дверей ПВХ" за 2020 рік, в якому визначено назву, код, найменування та вартість товару (т.1, а.с. 51-59).

Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі №820/859/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 84229095) зазначив, що оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 зазначив, що обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено.

Таким чином, прайс-лист виробника товару не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за його наявності у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання відповідача на неналежне оформлення поданого позивачем прайс-листа, як на обставину, яка свідчить про не підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо посилань відповідача на не надання перекладу митної декларації країни відправлення №20343100ЕХ193508, для перевірки зазначених у неї відомостей, отже не виконано вимогу статті 254 Кодексу, яка передбачає переклад на українську мову документа який складений іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України, органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Положеннями вказаної статті чітко передбачено, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Такої вимоги митним органам не здійснено.

Відповідачем не зазначено ні у запиті, ні у оскаруваному рішенні, які дані зазначені у експортній декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації та митний орган не вимагав від позивача переклад вказаного документу на українську мову чи на іншу мову міжнародного спілкування.

Також в оскаржуваному рішенні №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 зазначено, що Митницею перевірено застереження щодо застосування методу визначення митної вартості товарів згідно з ст. 58 Кодексу, та з`ясовано, що ТОВ "Маядо" зазначило про пов`язаність з ACCADO KILIT SIS. AKS.YAPI MALZ. SAN.TiC. A. S.. Отже, метод визначення митної вартості товарів за умовами угоди застосовуються у випадку відсутності застережень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України. Декларантом не надано витребуваних митницею на підставі частини 4 статті 53 Кодексу документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені у п.1,2,3, частини 18 статті 58 Кодексу.

Надаючи оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ч. 12 -14 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, законодавець покладає на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість відповідач переклав обов`язок доведення відсутності впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару. Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 МК України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.

Зазначений вище висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зокрема постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/2314/16 (№К/9901/13163/18) від 26 серпня 2018 року, постановою Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду у справі №826/27058/15 (№К/9901/35148/18) від 4 квітня 2018 року.

Законом України від 10.04.2008 №250-VI "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ).

Крім того, доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Так, п. 2 ст. 1 Угоди визначено, що згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Дані положення відповідають вимогам ч. 12 ст. 58 МК України, згідно якої, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, в даному випадку, покладено на орган доходів і зборів. Вищезазначене також знаходить своє відображення в ч. 14 ст. 58 МК України, яким встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, з аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов`язаності продавця з покупцем.

Згідно з пп. "b", під час продажу між пов`язаними між собою особами контрактна вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень п.1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість є досить наближеною до однієї з таких вартостей, які мають місце в той самий час або майже в той самий час: контрактної вартості під час продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї самої країни імпорту; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст. 5; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст. 6.

Під час застосування зазначених вище критеріїв повинно бути належним чином ураховано продемонстровані різниці в комерційних рівнях, кількісних рівнях, перерахованих у ст.8 елементах і витратах, понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Відповідно до пп."с", критерії, викладені в пп."b" п.2, повинні використовуватися за ініціативою імпортера й тільки з метою порівняння. Не може встановлюватися замінник вартості згідно з положеннями пп."b" п.2 (пп."b" та пп."с" відповідають ч.ч.18, 19, 20 ст. 58 МК України).

Однак, надаючи тлумачення умовам, передбаченим вищезазначеним підпунктам, в Угоді зазначено наступне: "Підпункт "а" п.2 та підпункт "b" п.2 надають різні засоби встановлення прийнятності контрактної вартості. Підпункт "а" п.2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов`язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов`язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв`язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов`язані між собою відповідно до положень ст.15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов`язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну".

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Зазначений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 05.12.2019 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.

Разом з тим, відповідачем не було зазначено та аргументовано при митному оформленні, що саме вплив пов`язаності продавця з покупцем на ціну товару є причиною відмови.

Посилання на ч. 18 ст. 58 МК України як на підставу правомірності оскаржуваного рішення у зв`язку з тим, що позивач мав за своєю ініціативою підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, суд вважає необґрунтованими, оскільки положення ч. 18 ст. 58 у взаємозв`язку з іншими положеннями статті 58 МК України слід розуміти так, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 МК України, та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 статті 58 МК України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку (ч. 15 ст. 58 МК України).

Як слідує з наявних матеріалів справи, фактично висновок відповідача про вплив взаємопов`язаності позивача та продавця на ціну товару ґрунтується на тому, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексу ЄАІС.

В свою чергу, спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією як підстава вважати, що пов`язаність покупця і продавця виплинули на митну вартість товарів, є необґрунтованим, оскільки спрацювання системи аналізів ризиків за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Аналогічна правова позиція викладена Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 28.05.2020 по справі №826/16965/18, від 25.09.2020 по справі №826/7751/16, від 28.05.2020 по справі №320/1480/19, від 25.09.2019 по справі №320/1513/19, від 09.10.2019 у справі №320/1516/19, від 28.04.2020 по справі №320/1477/19.

Крім того, суд зазначає, що порядок визначення ціни товару, який імпортувався позивачем у порядку та на умовах контракту від 07.03.2007 №11, визначено у розділі 4 вказаного контракту.

Так, п. 4.1 контракту від 07.03.2007 №11 передбачено, що ціна на товар, що постачається, визначається сторонами в доларах США. Ціна за одиницю товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного контракту і являється незмінною.

Судом встановлено, що ціна, за якою позивачем купувався товар, відповідає умовам контракту №11 від 07.03.2007 та базується на документально підтверджених відомостях, що піддаються обчисленню.

Одночасно з цим, суд враховує, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що згідно з статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору. Вплив зв`язку покупця з продавцем на ціну товару не може бути обґрунтований лише тим, що іншому або цьому ж покупцю товар продано чи продавався в інший період за більш високою цiною.

У протилежному випадку заперечується сама по собі можливість коригування вартості товару у бік зменшення, що не відповідає як самій суті договірних правовідносин так і динамічним умовам, у яких здійснюється фінансово-господарські взаємовідносини сторін (світова економічна ситуація, економічні процеси у країні покупця та постачальника, попит на відповідні товари та вартість сировини і виробництва тощо).

Відповідачем, всупереч наведеним вище положенням МК України, при надсиланні запиту щодо надання додаткових документів на підставі ч. 4 ст. 53 МК України не було наведено жодних обґрунтувань щодо впливу взаємозв`язку між продавцем та покупцем на заявлену митну вартість товару, як і не було наведено конкретних обставин, на підтвердження яких було витребувано додаткові документи. Відповідно, взаємозв`язок між продавцем та покупцем повинен вважатися таким, що не вплинув на митну вартість товару, а посилання у спірному рішенні на ненадання додаткових документів як на підставу для прийняття рішення є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що взаємопов`язаність покупця та продавця вплинула на вартість імпортованого товару.

Жодних інших обґрунтувань та підстав винесення оскаржуваного рішення у рішенні не зазначено.

Судом також встановлено, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як Товару-1 та Товару-2 так і Товару-3, Товару-4 та Товару-5, були надані одні й ті ж самі документи, зокрема були надані Контракт, Інвойс, документи на транспортування та страхування товару, та інші документи, зазначені у графі 44 МД №UA100070/2020/433096 від 20.10.2020.

Суд зазначає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 є не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід щодо визначення митної вартості Товару-1 та Товару-2.

При цьому, надані позивачем документи для підтвердження митної вартості Товару на думку відповідача були цілком достатніми при підтвердженні митної вартості Товару-3, Товару-4 та Товару-5, адже своїм рішенням про коригування митної вартості №№UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020року відповідач скоригував лише митну вартість Товару-1 та Товару-2, визнавши митну вартість Товару-3, Товару-4 та Товару - 5.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що причиною, через яку заявлену митну вартість не може бути визнано, є неподання декларантом всіх запрошених документів.

Зі змісту ч.ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України випливає, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Виходячи з цього, судом встановлено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано достатню кількість документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України, оскільки витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару оформленого за митними деклараціями, а саме:

- для товару №1 митна декларація від 17.08.2020 №UA408020/2020/19317,

- для товару №2 митна декларація від 31.07.2020 №UA408020/2020/17708, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №№UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містить жодної вимоги, передбаченої цією частиною: ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару, в тому числі не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої позивачем, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування, відсутня інформація про право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості, про право декларанта на випуску вільний обіг товарів, що декларуються.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів №№UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020 порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 08.02.2019 в справі №825/648/17, зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з частинами 5, 6 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому, виключно у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 МК України).

Частиною 1, 2 ст. 59 МК України визначено, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій від 17.08.2020 №UA408020/2020/19317 та від 31.07.2020 №UA408020/2020/17708, є протиправними.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 6 409,00 грн, згідно з платіжним дорученням №10122 від 25.01.2021, а тому позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6 409,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000248/2 від 20.10.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯДО" (код ЄДРПОУ 35843786, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38) судовий збір у сумі 6 409 (шість тисяч чотириста дев`ять) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.