Рішення № 100783423, 03.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р. справа №300/5317/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2021 ВП №65591264,-

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.09.2021 ВП№ 65591264.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65591264 від 03.09.2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа №809/538/17, виданого 13.05.2021 року, оскільки рішення суду у справі №809/538/17, на підставі якого видано вказаний виконавчий документ, фактично не виконано. Зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена на підставі листа Івано-Франківської обласної прокуратури від 09.06.2021, згідно якого судове рішення, яке набрало законної сили 22.07.2020 року про поновлення його на посаді прокурора виконано наказом №323к від 23.05.2017 року. Проте, на переконання позивача, вказаним наказом не виконано судове рішення у виконавчому провадженні №65591264, оскільки такий наказ видано на три роки раніше ніж воно набрало законної сили. Таким чином неможливо у травні 2017 року виконати судове рішення, яке набрало законної сили у липні 2020 року. Вказав, що факт невиконання судового рішення підтверджується судовим рішенням у справі №300/2262/21 та рішенням Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, а наказ №323к від 23.05.2017 року є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію 20.09.2017. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, у строк встановлений судом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 10:30 год., 20.10.2021.

20.10.2021, у зв`язку з клопотанням представника відповідача судовий розгляд справи відкладено на 13:30 год., 28.10.2021.

26.10.2021 на адресу суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.63-66), відповідно до якого, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відзив мотивований тим, що на виконання рішення суду у справі №809/538/17 до виконавчого органу надійшов лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 09.06.2021 року, відповідно до якого наказ прокурора Івано-Франківської області №672к від 20.09.2017 року скасовано, а тому діючим є наказ №323к від 23.05.2017 року, яким виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та поновлено позивача на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 24.03.2017. Також зазначено, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 звіт Івано-Франківської прокуратури від 18.01.2021 про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №809/538/17 прийнято, підтверджено правомірність дій керівника обласної прокуратури при вирішенні питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на виконання рішення судів. Таким чином дії державного виконавця та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірними.

28.10.2021 за клопотанням позивача судовий розгляд справи відкладено на 10:00 год., 03.11.2021.

03.11.2021 учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з`явилися.

02.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі №300/1514/21. Одночасно у поданій заяві позивач просив суд розглянути справу №300/5317/21 без його участі.

Від представника відповідача 03.11.2021 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 цього Кодексу).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення третьої особи - повернуто без розгляду.

Суд, розглянувши справу без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясувавши обставини справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з січня 2001 працював в органах прокуратури, з 01.06.2016 – на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури.

23.03.2017 наказом прокурора Івано-Франківської області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача за систематичне порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, втручання чи будь-який інший вплив прокурора у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності звільнено із займаної посади та з органів прокуратури.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 наказ прокурора Івано-Франківської області №181к від 23.03.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури визнано протиправним і скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та в органах прокуратури з 24.03.2017.

На підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017, наказом від 23.05.2017 за №323к скасовано наказ №181к від 23.03.2017 про звільнення ОСОБА_1 , та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області відмовлено.

На підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, наказом від 20.09.2017 за №672к скасовано наказ від 23.05.2017 за №323к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

Постановою Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №809/538/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 – залишено в силі.

На підставі, зокрема, постанови Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №809/538/17, наказом №629к від 12.08.2020 скасовано: 1) наказ прокурора Івано-Франківської області від 20.09.2017 за №672к про скасування наказу від 23.05.2017 за №323к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області; 2) наказ прокурора Івано-Франківської області від 01.06.2016 за №467к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області; 3) пункт 2 наказу прокурора Івано-Франківської області №323 від 23.05.2017 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 24.03.2017.

Наказом від 01.02.2021 за №62к скасовано наказ від 12.08.2020 за №629к про скасування наказів прокурора Івано-Франківської області стосовно ОСОБА_1 (а.с. 65).

Наказом від 01.02.2021 за №63к скасовано наказ від 20.09.2017 за №672к, яким скасовано наказ від 23.05.2017 за №323к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (а.с. 66).

Таким чином, на думку відповідача, на даний час чинним є наказ прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017, яким виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.

Судом також встановлено, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №809/538/17 набрала законної сили 22.07.2020 року.

На виконання вказаної постанови судом 13.05.2021 року видано виконавчий лист №809/538/17, на підставі якого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №65591264.

03.09.2021 відповідачем винесено оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження №65591264, оскільки листом від 09.06.2021 року №07-674 вих-21 Івано-Франківської обласної прокуратури, як боржником у даному виконавчому провадженні повідомлено, що на даний час діючим є наказ прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017, яким виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №809/538/17 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 24.03.2017 року.

Вважаючи, зазначену постанову від 03.09.2021 про закінчення виконавчого провадження №65591264 протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу виконання судового рішення, регулюються в першу чергу Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 за №1403-VІІІ (далі по тексту також – Закон №1403-VІІІ), завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом на виконання вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчого листа №809/538/17 від 13.05.2021 року, надійшов лист від 09.06.2021 року боржника - Івано-Франківської обласної прокуратури, відповідно до якого наказ прокурора Івано-Франківської області №672к від 20.09.2017 року скасовано, а тому діючим на даний час є наказ №323к від 23.05.2017 року, яким виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №809/538/17 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 24.03.2017 року.

У зв`язку з відновленням дії наказу прокурора Івано-Франківської області №323к від 23.05.2017 року державним виконавцем винесено оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження №65591264, оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

Проте на переконання суду, відновлення дії скасованого наказу про поновлення позивача на роботі не є належним виконанням рішення суду та, відповідно, не свідчить про правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною першою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

Так, законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Такий висновок викладений Верховним Суд у постановах від 17.03.2021 у справі №820/2193/18, від 06.12.2018 у справі №465/4679/16, від 26.02.2020 у справі №702/725/17, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, за змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №709/1465/19.

Судом встановлено, що після ухвалення Верховним Судом рішення від 22.07.2020 року, наказ про поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді керівництвом прокуратури Івано-Франківської області / Івано-Франківської обласної прокуратури не винесено, а посилання про чинність наказу прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017, яким виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області є неправомірним, оскільки такий наказ було скасовано наказом від 20.09.2017 за №672к.

Так, суд звертає увагу, що наказ прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017 є актом індивідуальної дії, при цьому, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 19 КАС України, індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, індивідуальний акт – індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права, адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулює конкретну життєву ситуацію та його дія закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18, від 12.05.2021 у справі№9901/286/19.

Тобто, наказ прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017, як індивідуальний акт вичерпав свою дію припиненням існування трудових відносин між прокуратурою Івано-Франківської області та позивачем після звільнення ОСОБА_1 .

Більше того факт нечинності наказу прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017 підтверджується також рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг Офісу генерального прокурора від 08.07.2021 за №127дп-21 про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 №07/3/2-204дс-32дп-21.

Так, у даному рішенні Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів констатувала, що відповідно до отриманого згідно з запитом листа Начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора Яновича С.В. від 24.06.2021 за №07-5070ВН-23 наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури про поновлення ОСОБА_1 на виконання постанови Верховного Суду від 22.07.2020 не видавався, з наказом він не ознайомлювався. Крім того, ОСОБА_1 з Правилами внутрішнього службового розпорядку прокурорів Івано-Франківської обласної прокуратури та Івано-Франківської області не ознайомлений. Таким чином, дисциплінарним провадженням не підтверджено чинність наказу прокурора Івано-Франківської області від 23.05.2017 за №323к та не встановлено, що ОСОБА_1 на час подання дисциплінарної скарги має статус прокурора.

З врахуванням наведеного відновлення дії наказу прокурора Івано-Франківської області №323к від 23.05.2017 року, на переконання суду не може слугувати підставою для закриття виконавчого провадження, оскільки наказ прокурора Івано-Франківської області за №323к від 23.05.2017, як індивідуальний акт вичерпав свою дію припиненням існування трудових відносин між прокуратурою Івано-Франківської області та позивачем після його звільнення а новий наказ про поновлення ОСОБА_1 на виконання постанови Верховного Суду від 22.07.2020 не видавався.

Підсумовуючи все вищевикладене суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, рішення суду фактично виконано не було, а відтак постанова про закінчення виконавчого провадження №65591264 від 03.09.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений, згідно квитанції АТ «ПриватБанк» за №0.0.2268181976.1 від 16.09.2021 року, судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 139, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження №65591264 від 03.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.