Рішення № 100783027, 02.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/4938/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66614234 від 26.08.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66614234 від 26.08.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним державним виконавцем 14.02.2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 42063565 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта банк» боргу в розмірі 513827,63 грн. 17.06.2021 року стягувачем подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням. 31.08.2021 року позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66614234 від 26.08.2021 року. Зазначене виконавче провадження відкрито з виконання Постанови № 42063565 від 24.02.2014 року, яку видав відділ ДВС у м. Ужгороді про стягнення на користь держави виконавчого збору в розмірі 51382,76 грн. Позивач вважає такі постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки строк пред`явлення постанови від 24.02.2014 року про стягнення виконавчого збору, до виконання сплив, 25.05.2014 року, однак відповідач пред`явив такий до виконання через 7 років.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні).

Відповідачем20 жовтня 2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якій останній проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з тих підстав, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідач діяв відповідно до норм та у спосіб визначений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у провадженні відділу державної виконавчої служби міста Ужгорода Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало ВП №42063565 з примусового виконання виконавчого листа № 712/4940/12 виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 20.11.2013 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 510608,63 гривень та 3219,00 гривень судових витрат.

14.02.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа, якою надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 21.02.2014 року.

24.02.2014 року державним виконавцем керуючись ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

25.08.2021 року державним виконавцем керуючись п.9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним та повним виконанням рішення суду.

26.08.2021 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову ВП № 66614234 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №42063565 виданої 24.02.2014 року Відділом ДВС у м. Ужгороді про стягнення з боржника на користь держави виконавчий збір у розмірі 51382,76 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2021 року ВП № 66614234 та вважаючи її такою, що підлягає скасуванню, звернулася з даним адміністративний позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.5 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що виконавчі документи за якими стягувачами є держава або державний орган можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ними законної сили та у випадку пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання він підлягає поверненню стягувачеві. При цьому дата набрання рішенням законної сили має бути зазначена у виконавчому документі.

Згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу викладеного вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» за загальним правилом виконавчий збір стягується з боржника. Єдиним законодавчим виключенням у даному разі є виконання боржником рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 26.08.2021 року ВП № 66614234 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 42063565 виданої 24.02.2014 року Відділом ДВС у м. Ужгороді про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору.

Стягувачем за виконавчим провадженням № 66614234 є Відділ Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Так, виходячи зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 року у виконавчому провадженні №42063565, суд звертає увагу, що остання цілком відповідає наведеним приписам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки містить відбиток печатки з Державним Гербом України та реквізити стягувача, які дозволяють його ідентифікувати.

Суд не приймає посилання позивача про значний проміжок часу між прийняттям постанови від 24.02.2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з її виконання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Разом із цим, згідно зі п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документу до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постанова про стягнення виконавчого збору перебувала на виконанні в межах виконавчого провадження № 42063565, в якому її було прийнято.

Отже, у даному разі строк пред`явлення виконавчого документа до виконання слід обраховувати з моменту закінчення виконавчого провадження №42063565 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дерев`янко О.В. від 25.08.2021.

Відтак, враховуючи трьохмісячний строк пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 року, який безпосередньо зазначено у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який обраховується з наступного дня після закінчення виконавчого провадження №42063565, тобто з 26.08.2021 року, станом на момент винесення оскаржуваної постанови такий строк не пропущено.

Відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору на підставі постанови № 42063565 виданої 24.02.2014 року не є новим пред`явленням до виконання даного документа, а є лише належним способом його повного виконання, оскільки даний документ виконано не у повному обсязі.

Крім того, той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2021 року ВП №66614234 про стягнення виконавчого збору №42063565 від 24.02.2014 року винесена за наслідками постанови про закінчення виконавчого провадження №42063565 від 25.08.2021 року не свідчить про пропуск строку, оскільки він в даному випадку повинен рахуватися з моменту закінчення виконавчого провадження, а саме з 25.08.2021 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 по справі №816/823/17 (К/9901/950/18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.05.2020 року по справі № 826/7708/17 (К/9901/62380/18).

Позивач не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 року ВП № 42063565. При цьому, суд зазначає, що позивачем не було оскаржено дії державного виконавця при виконання постанови № 42063565 виданої 24.02.2014 року щодо стягнення виконавчого збору, що фактично вказує на погодження позивачем з правомірністю його стягнення.

Постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу щодо стягнення виконавчого збору є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, а підстави і порядок його прийняття врегульовано Законом № 1404-VІІІ.

У межах спірних правовідносин доводи позивача про неправомірність стягнення з нього виконавчого збору не мають правового значення для вирішення даного спору щодо законності відкриття нового виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом.

Водночас, порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №756/9582/14-ц.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 року ВП № 42063565 є чинною та ніким не скасованою, тому винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, а не правом відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що строк пред`явлення постанови №42063565 виданої 24.02.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на час відкриття виконавчого провадження ВП № 66614234 оскаржуваною постановою не пропущено, відповідачем надано належні докази що постанова №42063565 видана 24.02.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) була пред`явлена до виконання з дотриманням строку пред`явлення, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66614234 від 26.08.2021 року – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЯ. М. Калинич