Рішення № 100782413, 02.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/5558/21

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 , як законний представник своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.04.2021 (вх.№18896/21), просить:

- визнати протиправною бездіяльність Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області щодо відмови в оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки;

- зобов`язати Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у вересні 2020 року її неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області із заявою про видачу її замість втраченого паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, у відповідь на отримала від Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області лист від 06.10.2020 №В-3/6/1813-20-1813/409-20 з відмовою. Вказана відмова була оскаржена до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі №240/21838/20 позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, викладене у листі від 06.10.2020, щодо відмови ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а також зобов`язано Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_2 від 16.09.2020 у повній відповідності до вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456. Разом з тим, здійснивши на виконання вищезазначеного судового рішення розгляд заяви ОСОБА_2 про видачу її паспорту громадянина України у формі книжечки, Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області повторно відмовив їй у видачі паспорту, керуючись при цьому норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, та зазначаючи, що заявницею не було надане рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року. Вказану відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки позивач вважає протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою від 16 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/5558/21 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

09 червня 2021 року до суду надійшло клопотання Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області, в якому відповідач просив закрити провадження у справі №240/5558/21 у зв`язку з тим, що Житомирським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.02.2021 по справі №240/21838/20 уже було надано оцінку правовідносинам, які виникли між позивачем та Баранівським районним сектором Управління державної міграційної служби у Житомирській області за результатами звернення позивача із заявою від 16.09.2020 про видачу паспорта та наданою на неї відповіддю від 06.10.2021 №В-3/6/1813-20-1813/409-20.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Зі змісту поданого Баранівським районним сектором Управління державної міграційної служби у Житомирській області клопотання вбачається, що зазначеною в ньому фактичною підставою для закриття провадження у справі №240/5558/21 є наявність рішення суду, яке набрало законної сили по справі №240/21838/20, яка на переконання відповідача є справою між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й адміністративна справа №240/5558/21.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд закриває провадження у справі визначений в частині 1 статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зміст вищезазначених норм свідчить, що такої підстави для закриття провадження у справі, на яку посилається Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області, а саме наявність у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, рішення, що набрало законної сили, стаття 238 КАС України не передбачає.

Визначена в пункті 4 частини 1 статті 238 КАС України підстава для закриття провадження у справі полягає у наявності ухвали (чи постанови) суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України наявність у провадженні цього або іншого суду справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є підставою для залишення позову без розгляду.

Однак, передбаченою цією нормою підставою для залишення позову без розгляду є наявність у провадженні цього або іншого суду саме справи за тотожним позовом.

При цьому позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У контексті наведеного суд відмічає, що предметом позову є матеріально-правові вимога позивача до відповідача, натомість підставою позову є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, адміністративна справи №240/5558/21 та адміністративна справа №240/21838/20, на яку посилається відповідач у своєму клопотанні, дійсно мають ідентичний склад учасників справи.

Однак, предметом спору в адміністративній справі №240/21838/20 була відмова Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, оформлена листом від 06.10.2020 №В-3/6/1813-20-1813/409-20, та відповідно й підстави для відмови вказані в цьому листі.

Тоді як предметом спірних правовідносин в адміністративній справі №240/5558/21 є рішення Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, прийняте відповідачем вже на виконання рішення суду у справі №240/21838/20.

Після здійснення Баранівським районним сектором Управління державної міграційної служби у Житомирській області на виконання рішення у справі №240/21838/20 повторного розгляду на заяви ОСОБА_2 про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки та прийняття за його наслідками нової відмови у видачі їй такого паспорту, між сторонами виникли нові спірні правовідносини, які і є предметом розгляду в адміністративній справі №240/5558/21.

Таким чином, адміністративні справи №240/21838/20 та №240/5558/21 мають різний предмет спору та підстави його виникнення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що клопотання Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області не підлягає задоволенню.

Крім того, 09 червня 2021 року до суду надійшов відзив Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідачі заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що до Баранівського районного сектору по пошті надійшло письмове звернення, підписане ОСОБА_2 , у вигляді заяви вільної форми, в якій вона просили видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку із втратою паспорта громадянина України у формі ID-картки. Листом від 06.10.2020 №В-3/6/1813-20-1813/409-20 позивачу було роз`яснено, порядок звернення, та перелік документів, необхідних для оформлення паспорта громадянина України. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ОСОБА_2 не відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки нею не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою законодавчо-встановленої форми та необхідними документами. У зв`язку з цим, за результатами розгляду її заяви про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки Баранівським районним сектором була надана відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян" із роз`ясненням процедури оформлення паспорта громадянина України.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст.21 Закону № 5492). Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України. В свою чергу, під час розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи судом дана процедура не проводиться, оскільки не відноситься до повноважень суду, а тому зобов`язання оформити і видати паспорт громадянина України, без визначених Порядком №302 перевірок, є втручанням в дискрецію органів ДМС.

Враховуючи вищезазначені обставини, Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .

17 червня 2021 року Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області надіслав до суду заперечення з приводу вимог позивача про стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу. У вказаних запереченнях відповідач вказав, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Натомість, в наявному у справі акті надання правничих послуг не зазначено аналіз якого саме законодавства чи судової практики здійснений адвокатом, та що саме ним опрацьовано та здійснено за 6 годин, зазначених в акті. Крім того, відповідач наголошує, що позовна заява дослівно скопійована із тексту рішення Великої Палати Верховного суду по зразковій справі №806/3265/17 з чого випливає, що обсяг указаних адвокатом позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, є явно неспівмірними зі складністю виконаних ним робіт. Окрім того, відповідач звернув увагу на те, що Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" на який посилається адвокат у своїх розрахунках в Акті надання правничих послуг втратив чинність. Враховуючи зазначене, Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області просив суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області із заявою (вх.№22.09.2020 №В-3/6/1813-20), надіславши її засобами поштового зв`язку, в якій, у зв`язку з втратою свого паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки, просила видати їй новий паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та проставити на ньому відмітку про реєстрацію місця проживання.

До вказаної заяви ОСОБА_2 додала дві своїх фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, а також копію талону-повідомлення єдиного обліку №3416 та копію листа-відповіді ГУ НП в Житомирській області від 01.09.2020 №6445/221/01-20 для підтвердження втрати свого паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки та факту звернення з цього приводу до правоохоронних органів.

Розглянувши вказану заяву, Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області надіслав ОСОБА_2 листа від 06.10.2020 №В-3/6/1813-20-1813/409-20, в якому відмовив у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки.

Вказана відмова була оскаржена в судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 240/21838/20 позов ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, викладене у листі від 06.10.2020 року, щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а також зобов`язано Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_2 від 16.09.2020 року у повній відповідності до вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456.

На виконання вищезазначеного рішення суду Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області повторно розглянув заяву ОСОБА_2 про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки та за наслідками такого розгляду надіслав заявниці лист "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20", в якому відмовив у видачі їй такого паспорту.

Обгрунтовуючи таке рішення, Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області у листі зазначив, що відповідно до розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає: 1) заяву за зразком, наведеним у додатку 1 до Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних особі (для бездомних осіб). Проте, ОСОБА_2 разом із заявою про видачу паспорту не було надано рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року, а тому її заява є передчасною.

Враховуючи вищезазначені обставини, Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області у листі "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20" повідомив ОСОБА_2 , що відсутність судового рішення, ухваленого відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, щодо зобов`язання територіального підрозділу Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, унеможливлює оформлення та видачу їй паспорта громадянина України зразка 1994 року за процедурою, визначеною Тимчасовим порядком.

Вважаючи протиправною відмову у видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, її законний представник ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідачів на їх відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Приписами ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Водночас, частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частинами 2 - 4 ст. 21 Закону №5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону №5492-VI).

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулювались Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було передбачено запровадження із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Крім того, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Згідно з п. 2-3 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до відповідача із заявою неповнолітня ОСОБА_2 просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 3 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п. 5 Положення №2503-XII).

Відповідно до цього Положення №2503-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 було затверджено зразок бланка громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки, яку було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/2/18) констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 вказала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, у цій зразковій справі Велика Палата Верховного Суду констатувала незаконність відмови органів ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.

З метою врегулювання суспільних відносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.04.2019 № 398, якою пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" доповнив абзацом наступного змісту:

"Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V) був розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок №456).

Вказаний Тимчасовий порядок №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 240/21838/20 Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області було зобов`язано розглянути звернення ОСОБА_2 від 16.09.2020 року про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки саме у відповідності до вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456.

Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС): особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто (п. 3 розділу І Тимчасового порядку №456).

Згідно з пунктом 5 розділу І Тимчасового порядку №456 заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись 16 вересня 2020 року до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області із заявою (вх.№22.09.2020 №В-3/6/1813-20), ОСОБА_2 просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, у зв`язку з втратою нею паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 240/21838/20 розглянув заяву ОСОБА_2 про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, та за наслідками такого розгляду надіслав заявниці лист "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20", в якому відмовив їй у видачі паспорту у зв`язку з недотриманням нею вимог Тимчасового порядку №456 щодо надання разом із заявою рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Однак, зі змісту листа Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20", яким ОСОБА_2 було відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, вбачається, що здійснюючи розгляд заяви позивача, відповідач керувався розділом ІІІ Тимчасового порядку №456, який регулює процедуру оформлення паспорта вперше, та відповідно й визначає перелік документів, які необхідно надати особі для отримання паспорта громадянина України вперше.

Натомість в спірних правовідносинах позивач не зверталася за видачею їй вперше паспорта громадянина України. Звернення ОСОБА_2 за видачею та оформленням паспорта громадянина України у формі книжечки було зумовлене втратою раніше отриманого нею паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що здійснюючи на виконання рішення суду у справі №240/21838/20 розгляд заяви ОСОБА_2 від 16.09.2020 про видачу їй замість втраченого нового паспорту громадянина України у формі книжечки та відмовляючи їй у видачі такого паспорту, Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області керувався нормами розділу ІІІ Тимчасового порядку №456, які не регулюють дані правовідносини.

Порядок видачі паспортів замість утрачених або викрадених, визначений в розділі VI Тимчасового порядку №456.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Тимчасового порядку №456, для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що серед переліку документів, які заявник повинен долучити до своєї заяви про оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, значиться рішення суду.

Відмовляючи ОСОБА_2 у видачі паспорту громадянина України відповідач посилався на ненадання нею рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Однак, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними та звертає увагу відповідача на те, що в межах спірних правовідносин таким рішенням, яке зобов`язувало Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області розглянути звернення ОСОБА_2 від 16.09.2020 про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до вимог Тимчасового порядку №456 було рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 240/21838/20.

Відтак, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, оформлена листом "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20", у видачі ОСОБА_2 замість втраченого нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач була звільнена від сплати судового збору за подачі даного позову до суду. Однак, нею була заявлено клопотання про стягнення на її користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2021 року Баранівський районний сектор Управління державної міграційної служби у Житомирській області надіслав до суду заперечення з приводу вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, в яких зазначив, що такий розмір витрат є неспівмірним.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Хомичем Романом Володимировичем був укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2021, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу, а саме: підготувати та подати адміністративний позов про зобов`язання видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки; здійснити представництво її інтересів, як позивача, під час судового розгляду справи в Житомирському окружному адміністративному суді, а у подальшому скерувати кінцеве судове рішення та виконавчі листи для виконання.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правової допомоги від 23.04.2021, адвокатом Хомичем Романом Володимировичем були надані ОСОБА_1 правничу допомогу в наступному обсязі:

- аналіз спірних правовідносин, вивчення документів щодо суті спору, оформлення, підготовка, та подання адміністративного позову про зобов`язання видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ - 6000,00 гривень;

- підготовка та подання клопотання про розподіл судових витрат по справі №240/5558/21 - 1000,00 гривень.

Всього - 7000,00 гривень.

На підтвердження оплати вищевказаних послуг у розмірі 7000,00 гривень, позивачем надано до суду копію квитанції до прибуткового касового ордера №23/04-21 від 23.04.2021.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу в сумі розміром 7000,00 гривень.

Проте, суд акцентує увагу на тому, що при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

Суд зазначає, що адміністративна справа №240/5558/21 відноситься до категорії справ незначної складності.

Беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, заперечення відповідача щодо суми відшкодування гонорару адвоката, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (7000,00 гривень) є надмірним.

На думку суду, аналіз спірних правовідносин та вивчення документів щодо суті спору не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу підготовки позовної заяви. Саме тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою і п`ятою статті 134 та частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу які підлягають стягненню з відповідача до 3500,00 гривень.

Крім того, суд зазначає, що оскільки Баранівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області не є юридичною особою та не має власних бюджетних асигнувань, а є лише структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, то понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи - Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 від 02.07.1996) в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Баранівського районного сектору Управління державної міграційної служби у Житомирській області (вул. Тищика, 7, м.Баранівка, Баранівський район, Житомирська область, 12701; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, оформлену листом "Про виконання рішення суду у справі №240/21838/20", у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Баранівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 від 02.07.1996) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 37808497) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень (три тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович