Ухвала суду № 100781968, 02.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

02 листопада 2021 р. Справа №200/9855/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А4165 (код ЄДРПОУ 26615012, Донецька область, м. Дружківка, вул. Попова, буд. 30, 84303) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А4165 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Мотивуючи свої вимоги тим, що оскільки протягом проходження служби у військовій частині А4165 позивача не було забезпечено речовим майном та після звільнення позивача з військової частини А4165 позивачу не була нарахована та виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно, вважає такі дії відповідача протиправними та зокрема просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 2814,31 грн.; зобов`язати здійснити виплату грошової компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 2814,31 грн.

Разом з цим, зазначає, що зважаючи на той факт, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем в день звільнення останнього з військової служби, вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасну виплату компенсації за неотримане речове майно з 31.08.2020 року по день фактичного розрахунку з ним.

09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А4165 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху і встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

28 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач вважає, що дізнався про порушення свого права щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно не в день, коли він був звільнений з військової служби (30.08.2020 року), а в день отримання його представником адвокатом Денисенко О.В. відповіді на адвокатський запит від відповідача (03.02.2021 року). Разом з цим зазначає, що позивач двічі звертався до командира військової частини А4165 з рапортом від 10.08.2020 року та повторно після звільнення із заявою від 10.09.2020 року, в яких просив відповідача сплатити йому грошову компенсацію вартості речового майна, що належить до видачі. Проте відповіді на дані звернення позивач до теперішнього часу не отримав. Враховуючи наведене та у зв`язку із тривалою бездіяльністю відповідача, вважає, що у позивача була відсутня можливість дізнатись щодо наявності права на отримання даної компенсації та її розміру.

Розглянувши вищевказану заяву про поновлення строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач, як він вважає, дізнався про порушення свого права щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно не в день, коли він був звільнений з військової служби (30.08.2020 року), а в день отримання його представником адвокатом Денисенко О.В. відповіді на адвокатський запит від відповідача (03.02.2021 року).

Проте, разом з цим, зазначає, що позивач двічі звертався до командира військової частини А4165 з рапортом від 10.08.2020 року та повторно після звільнення із заявою від 10.09.2020 року, в яких просив відповідача сплатити йому грошову компенсацію вартості речового майна, що належить до видачі.

Суд зауважує, що наведені позивачем обставини навпаки свідчать про обізнаність щодо порушення своїх прав про невиплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно ще у вересні 2020 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть враховуючі твердження позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді відповідача на адвокатський запит, а саме 30.02.2021 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 29 липня 2021 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті, тобто, з пропущенням місячного строку звернення до суду із даним позовом.

Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Суд звертає увагу, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 380/5093/20, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч. 1, ч. 3 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А4165 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії без розгляду.

Керуючись положеннями КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А4165 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Галатіна