Рішення № 100781813, 03.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року Справа № 160/15632/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018-й, 2019-й і 2020-й роки) та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2018-й, 2019-й і 2020-й роки) з моменту призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення пенсії за віком.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), визначеного ч.2 ст.40 Закону №1058, а також відмови в наданні матеріальної допомоги, передбаченої п.71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправними.

26.10.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що 05.11.2010 виплата пенсії позивачу була призупинена у зв`язку з працевлаштуванням за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. 22.06.2021 позивач подала заяву на подовження виплати, перехід на пенсію за віком. Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. На підставі поданої заяви позивачу було призначено пенсію за віком згідно із Законом № 1058. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж та заробітну плату, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З огляду на те, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, то застосувати середню заробітну плату (дохід), визначену частиною другою статті 40 Закону № 1058, відсутні законні підстави. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Отже, так як позивачу було призначено пенсію за вислугу років, законних підстав для виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відсутні.

02.11.2021 року ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив щодо позовної заяви. Аргументи означеної відповіді зводяться до того, що позивач фактично не отримувала пенсію за вислугу років. А поняття призначення пенсії та фактичне її отримання не є тотожними. Оскільки позивач фактично не отримувала пенсію за вислугою років, доказів протилежного відповідачем не надано, отже, й не можна вважати що позивач використала своє право. Таким чином, позивач має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останньої на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 30 років і до моменту призначення пенсії за віком жодних виплат не отримувала. Отже, що позові вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Натомість, відповідачем не надано належних обґрунтувань в підтвердження своєї правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 07.09.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 21.08.1980 року, ОСОБА_1 працювала:

- з 21.08.1980 року по 18.03.1994 року - вчитель початкових класів середньої школи № 102;

- з 18.03.1994 року 31.08.1994 року - вихователь групи продовженого дня Степнянської середньої школи;

- з 01.09.1994 року по 01.09.1996 року - вчитель української мови та народознавства Степнянської середньої школи;

- з 02.09.1996 року по 02.11.2010 року - вчитель початкових класів Степнянської середньої школи;

- з 05.11.2010 року по цей час - вчитель початкових класів КЗ «Степнянська СЗШ» (зараз - КЗ «Степнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Слобожанської селищної ради».

Тобто, загальний стаж роботи позивача (за трудовою книжкою) станом на день звернення до суду становить більше 40 років.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки їй 02.11.2020 року було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, позивач продовжила працювати на посаді вчителя, тому пенсію за вислугу років не отримувала, як і не отримувала грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Так, 05.11.2020 року виплата пенсії позивачу була призупинена у зв`язку з працевлаштуванням за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

22.06.2021 року позивач подала заяву до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на подовження виплати, перехід на пенсію за віком.

На підставі вказаної заяви позивачу було призначено пенсію за віком.

Проте, отримавши повідомлення про розмір нарахованої пенсії, позивач не погодилася з таким розміром, оскільки при призначенні пенсії за віком пенсійним органом було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час обчислення пенсії за вислугу років у 2010 році.

При цьому, показник середньої заробітної плати, який враховується при нарахуванні пенсій не є однаковим.

Тому, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 13.07.2021 року, в якій вказала, що право на пенсію за віком у позивача виникло вперше, тому при визначенні розміру пенсійних виплат необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто при обчисленні пенсії застосовується розмір середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, позивач просила провести перерахунок пенсії за віком.

Проте, листом від 26.07.2021 року № 24522-20682/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення» позивача повідомлено, що з 03.11.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти згідно з умовами п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «про пенсійне забезпечення», яку обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 05.11.2010 року виплата пенсії була призупинена, у зв`язку з працевлаштуванням за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. 22.06.2021 року ОСОБА_1 подано заяву на подовження виплати, перехід на пенсію за віком. На підставі поданої заяви ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком згідно із Законом № 1058. Пенсійний орган зазначив, що з огляду на те, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, то застосовувати середню заробітну плату (дохід), визначену ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, відсутні законні підстави. Крім того, відповідач зазначив, що так як позивачу було призначено пенсію за вислугу років, законні підстави для виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відсутні.

Позивач вважаючи такі дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), визначеного ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, а також відмови в наданні матеріальної допомоги, передбаченої п. 7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, порушують її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, позивачеві призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин суд не погоджується з доводами Пенсійного фонду викладеними у відзиві щодо необхідності застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час нарахування пенсії позивачу.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 року по справі №577/2576/17, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.07.2019 року по справі №720/208/17, від 16.06.2020 року по справі №127/7522/17, від 18.08.2020 року по справі №263/6611/17.

При цьому, суд вважає необґрунтованими та недоведеними доводи представника відповідача стосовно того, що у даному випадку має місце саме переведення позивача з одного виду пенсії на інший та, як наслідок, застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018-й, 2019-й і 2020-й роки) та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Враховуючи обставини встановлення судом протиправності відмови відповідача та, як наслідок, порушення прав позивача суд доходить висновку про наявність підстав для належного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2018-й, 2019-й і 2020-й роки) з моменту призначення пенсії за віком.

Щодо грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що однією з умов наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком. Саме вказана умова є спірною в правових позиціях сторін в даній справі.

Суд відмічає, що в матеріалах справи немає доказів того, що позивач фактично отримувала пенсію за вислугу років.

Суд звертає увагу, що «нарахування пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними визначеннями.

З урахуванням того, що відповідач не заперечує факту досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України № 1058, факту того, що на день досягнення пенсійного віку вона працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1778, та наявності у неї достатнього страхового стажу, а також при відсутності доказів виплати та отримання позивачем пенсії за вислугою років, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2239302264.1 від 20.08.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018-й, 2019-й і 2020-й роки) та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2018-й, 2019-й і 2020-й роки) з моменту призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (девятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник