Рішення № 100781381, 03.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10448/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі –відповідач, Перший ВДВС у м. Луцьку) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.09.2021 № 66077276 про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/7191/20. 02.09.2021 у ВП №66077276, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 1700 гривень за умисне невиконання даного рішення.

Позивач вважає, що вказана постанова винесена із порушенням вимог ст. 63,75 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки зі сторони позивача були наявні поважні причини, що унеможливлювали можливість його виконання. Зокрема вказує на те, що ним оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження, подано заяви про роз`яснення рішення суду, які на даний час не вирішенні, а також подані апеляційні та касаційні скарги. З цих підстав позов просить задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” КАС України, судове засідання призначено на 15:15 год. 03.11.2021; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав.

Пояснень з приводу заявленого позову зі сторони третьої особи не надходило.

В судове засідання, призначене на 15:15 03.11.2021, позивач та його представник не прибули, подали суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки не отримали відзиву відповідача та пояснень третьої особи; представником відповідача подано заяву про розгляд справи у її відсутності.

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

КАС України визначено особливості розгляду справ визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 1 статті 269 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

В даному випадку, позивач подав відповідну позовну заяву та додані до неї матеріали, а відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву та пояснень на позовну заяву. Тобто, учасники справи в рівній можливості використали своє право на висловлення своєї позиції перед судом.

Відповідачем на виконання ухвали суду про відкриття провадження направлено матеріали виконавчого провадження №66077276, яким позивач та його представник зважаючи на статус боржника у ньому міг та мав право ознайомитися.

Дача особистих пояснень представниками не є обов`язковою для даної категорії справ.

Учасники справи не скористалися правом для подання додаткових документів, що в свою чергу було зазначено в ухвалі про відкриття провадження. Відтак у суду наявні всі можливості для розгляду даної справи по суті без порушення прав жодного учасника справи.

Отже, враховуючи вищевикладене в задоволенні клопотання позивача та представника позивача про відкладення розгляду справи необхідно відмовити.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, а неприбуття у судове засідання представника позивача та представника третьої особи незалежно від причин не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2021 Луцький міськрайонний суд Волинської області, на виконання рішення суду, видав виконавчий лист у справі № 161/7691/20 про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , передати ОСОБА_2 ключі від воріт на територію та ключі від усіх видів дверей (воріт) до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вільному доступі до тонкокаркасної споруди (ангару), літера Ї1, загальною площею 482,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

За письмовою заявою ОСОБА_2 державним виконавцем 14.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66077276.

Пунктом 2 даної постанови боржнику встановлено строк 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Копію вказаної постанови було скеровано боржнику ОСОБА_1 супровідним листом від 14.07.2021 на адресу, зазначену у виконавчому листі: м. Луцьк, проспект Волі, 16Б квартира 1, яка 22.07.2021 була направлена рекомендованим листом за зазначеною адресою, та який було вручено 27.07.2021.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.

Згідно до частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статі 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено алгоритм виконання рішень немайнового характеру та підстави за яких на боржника може бути накладено штраф за його невиконання.

Системний аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає підстави дійти висновку про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15-ц).

Підставою для накладення штрафу є саме невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, рішення суду.

В матеріалах виконавчого провадження містяться дані про те, що позивач 27.07.2021 отримав постанову про відкриття провадження, пунктом 2 якої було зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

12.08.2021 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою проживання боржника, для вручення виклику державного виконавця та надання пояснень щодо невиконання рішення суду, що підтверджується відповідним актом.

В подальшому, державним виконавцем 02.09.2021 здійснено виїзд на вул. Лідавську, 2 в м. Луцьку щодо перевірки виконання виконавчого листа № 161/7691/20 за наслідками якого складно акт. Даним актом зафіксовано факт невиконання боржниками рішення суду у даній справі.

Оскільки, державним виконавцем встановлено факт невиконання рішення суду у ВП № 66077276, то на боржника ОСОБА_1 постановою від 02.09.2021 ВП № 66077276 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Тобто, виходячи із зазначеного, позивач достовірно знав про те, що йде примусове виконання рішення суду за виконавчим листом у справі № 161/7691/20, у строки визначені пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021 для добровільного його виконання та в подальшому рішення суду не виконав.

Залишається невиконаним рішення суду і на момент розгляду даної справи.

Як було зазначено, підставою для не накладення штрафу є поважні причини його невиконання, тобто ті, які об`єктивно перешкоджають або не уможливлюють його виконання.

Позивачем на підтвердження поважності невиконання рішення суду у ВП № 66077276 будь – яких доказів ні державному виконавцю, ні суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності невиконання рішення суду за виконавчим листом № 161/7691/20, а тому у державного виконавця були всі підстави, визначені Законом України «Про виконавче провадження» на накладення штрафу за його невиконання на ОСОБА_1 .

Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог ст. ст.18, 26, 63, 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що у ОСОБА_1 були підстави для невиконання рішення суду, оскільки він оскаржував постанови та дії державного виконавця, звертався із заявами про роз`яснення рішення, оскаржував та оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку, так як рішення суду у справі № 161/7691/20 набрало законної сили та підлягає виконанню. На момент винесення постанови про накладення штрафу та на даний час постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021 у ВП № 66077276 є чинною і у ньому здійснюються заходи, визначені законом при примусовому його виконанні.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що оскарження судових рішень, подача заяв про роз`яснення судових рішень не є поважними причинами, які перешкоджають боржнику виконати судове рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243, 245, 246, 268, 287, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 02.09.2021 ВП № 66077276 про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.С. Денисюк