Рішення № 100781182, 03.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2021 р. Справа № 120/8090/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

20.07.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) до Томашпільської селищної ради (далі – відповідач, Рада, орган місцевого самоврядування).

У позовній заяві позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2021 № 542 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 »;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 10.03.2021 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, кадастровий номер 0523980600:01:002:0198, яка розташована на території с. Антонівка (за межами населеного пункту).

Рішенням відповідача від 23.03.2021 № 542 їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею лише 0,01 га, тоді як у клопотанні вона просила про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.

Позивачка вважає, що при вирішенні ініційованого нею земельного питання Радою порушено ст. 121 Земельного кодексу України, якою передбачено право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га., а не 0,01 га.

На думку ОСОБА_1 , надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,01 га не відповідає меті та цілям отримання бажаної земельної ділянки у власність. Тому позивачка звернулася до суду переслідуючи мету скасування рішення Ради від 23.03.2021 № 542 та отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.

Ухвалою від 23.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

02.08.2021 позивачкою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 06.08.2021 відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку письмового провадження. Крім цього учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача докази.

25.08.2021 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою від 06.08.2021 доказів.

25.08.2021 до суду подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Ключовим аргументом відзиву є посилання відповідача на те, що Радою не відмовлено позивачці у наданні бажаного для неї дозволу, та надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,01 га.

Із посиланням на висновок Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 (справа 379/656/16-а) відповідач просить врахувати, що стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельної ділянки, що може бути відведена у власність, а не її обов`язкового розміру. Для ведення особистого селянського господарства такий розмір встановлено не більше 2 га., а нижньої межі допустимого розміру не встановлено. Тому, із урахуванням інтересів усіх жителів територіальної громади, Радою прийнято рішення про надання позивачці дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,01 га.

01.09.2021 представником позивачки подано відповідь на відзив де акцентовано увагу суду на порушення відповідачем при прийнятті рішення від 23.03.2021 № 542 норм ст. 121 ЗК України.

08.09.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач із аргументами позивачки не погоджується та вважає, що ОСОБА_1 помилково тлумачить норми ст. 121 ЗК України при обґрунтуванні позовних вимог. Відповідач просить врахувати висновок Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 (справа 379/656/16-а) про застосування ст. 121 ЗК України.

Надавши оцінку аргументам сторін, що викладені у заявах по суті справи та дослідженим письмовим доказам, суд встановив таке.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із колективним клопотанням до Томашпільської селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність.

Земельна ділянка частину якої позивачка має намір безоплатно отримати у власність є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 0523980600:01:002:0198. Розташована земля на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області (село Антонівка за межами населеного пункту) (а.с. 10).

До клопотання позивачкою долучено копію паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання з метою встановлення місця знаходження земельної ділянки та нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки 0523980600:01:002:0198 та передання її у власність вказаним у заяві особам серед яких є й позивачка (а.с. 10-13).

Рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 542 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 » позивачці надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,01 га.

Позивачка вважає, що Радою порушено положення ст. 121 ЗК України щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, оскільки Земельний кодекс України передбачає право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га. тоді як їй надано дозвіл на розроблення документації на земельну ділянку площею 0,01 га.

Відповідач проти позову заперечує із тих підстав, що ст. 121 ЗК України встановлено лише граничний розмір земельної ділянки яка може передаватися у власність для ведення особистого селянського господарства (не більше 2,0 га.). Рада вважає, що цієї норми вона дотрималася.

Відтак, ключовим питанням цього спору є те, чи може орган місцевого самоврядування відхилятися у сторону зменшення від встановлених ст. 121 ЗК України норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам та про межі відхилень при прийнятті рішень у цій процедурі.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується такими мотивами.

Порядок набуття права на земельну ділянку визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Норми ч. 6-7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III унормовують процедуру звернення із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, порядок розгляду такого клопотання та підстави відмови у наданні бажаного для заявника дозволу.

Водночас нормами частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Висновок щодо застосування норм ст. 79-1 ЗК України неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.08.2018 справа № 802/928/17-а, від 03.10.2019 справа № 823/1172/17-а.

При розгляді справи встановлено, що позивачка намагається отримати у власність частину уже сформованої земельної ділянки якій присвоєно кадастровий номер 0523980600:01:002:0198, а загальна плаща ділянки становить 25,0127 га.

Суд не вдається до детального аналізу процедури подання ОСОБА_1 клопотання від 10.03.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, переліку документів, що до нього долучено та процедури його розгляду, адже щодо вказаних обставин між сторонами спору не виникало. Радою розглянуто клопотання ОСОБА_1 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що вказує на відповідність клопотання вимогам Земельного кодексу України. Однак спірним є лише питання площі земельної ділянки, що вказана в оскарженому рішенні від 23.03.2021 № 542.

Відносно площі земельної ділянки дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу якої надано позивачці, суд зазначає наступне.

Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Рішенням відповідача від 23.03.2021 № 542 позивачці надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,01 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 0523980600:01:002:0198 загальною площею 25,0127 га на території с. Антонівка Тульчинського району за межами населеного пункту (а.с. 11).

У відзиві відповідач пояснив, що підставою для надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею саме 0,01 га, а не 2 га став висновок постійної Комісії селищної ради з питань промислової політики, підприємництва, агропромислового комплексу, земельних ресурсів, розвитку особистих підсобних господарств, охорони навколишнього природного середовища та з питань поводження з безхазяйними відходами від 18.03.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Регламенту Томашпільської селищної ради від 28.01.2021, висновки і рекомендації постійних комісій ради розглядаються радою та враховуються при прийнятті остаточного рішення на сесії ради.

Судом досліджено вказаний висновок від 18.03.2021 та встановлено, що на засіданні Комісії розглядалось питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки ОСОБА_1 .

При формуванні висновку Комісія зіслалася на те, що не всі жителі Томашпільської територіальної громади забезпечені земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства, а вільної землі недостатньо, крім цього існує черга, яка складається з понад 2000 жителів громади на отримання землі. З огляду на це, Комісія рекомендувала надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 0,01 га.

При оцінці зазначених обставин суд погоджується із аргументами Ради про те, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись органом місцевого самоврядування.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 11.09.2019 (справа № 379/656/16-а) щодо застосування ст. 121 ЗК України. Ця правова позиція вважається усталеною, адже Суд касаційної інстанції посилається на неї як таку при відмові у відкритті касаційного провадження, зокрема в ухвалі від 03.03.2021 (справа № 340/1434/20).

Аналіз висновку Верховного Суду вказує на те, що Рада вправі на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відносно якої нею приймається, із врахуванням максимальних норм встановлених ст. 121 ЗК України.

Однак при цьому, орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї про яку просив заявник.

Відповідач зіславшись на висновок Комісії від 18.03.2021 не врахував, що аргументи які наведені у ньому та стали підставою для формування площі земельної ділянки зазначеної в оскарженому рішенні від 23.03.2021 № 542 (0,01 га) носять абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами. Зокрема Радою в обґрунтування рішення не зазначено кількості жителів Томашпільської громади не забезпечених земельними ділянками, не конкретизовано загальної кількості осіб, що звернулися з метою отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (вказано узагальнено понад 2000 жителів) та не зазначено площі вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Томашпільської ради, що можуть надаватися у власність для ведення особистого селянського господарства.

До того ж, суд встановив, що земельна ділянка частину якої намагається отримати у власність позивачка (кадастровий номер 0523980600:01:002:0198 площею 25,0127 га) перебуває в оренді у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , яка надала згоду на її вилучення із користування з метою передання у власність громадянам, у тому числі ОСОБА_1 площею 2 га. кожному (а.с. 13). Ця обставина теж не знайшла свого аналізу у процесі прийняття Радою оскарженого у справі рішення.

Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі “Рисовський проти України” ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.comS.r.l. проти Молдови”, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі”, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини”, п. 128, та “Беєлер проти Італії”, п. 119).

Підсумовуючи суд зазначає, що «принципу належного урядування» як і вимоги закону про належне обґрунтування оскарженого рішення від 23.03.2021 № 542 Рада не дотрималася. Визначивши у Рішенні площу земельної ділянки 0.01 га Рада як у самому рішенні так і у висновку Комісії, що передував його прийняттю чітко не навела розрахунку визначеної площі земельної ділянки, зіславшись на аргументи загального характеру. Ці недоліки рішення від 23.03.2021 № 542 вказують на його протиправність та наявність підстав для скасування у частині визначення площі земельної ділянки відносно якої позивачці надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Суд не вбачає підстав для скасування рішення в цілому, адже рішення від 23.03.2021 № 542 містить і приписи які не суперечать матеріально – правовим інтересам позивачки та не порушує її прав. Зокрема це стосується спірно рішення Ради в частині надання позивачці бажаного для неї дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Надання такого дозволу не порушує прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому скасування рішення у цій частині призведе до погіршення її правового становища порівняно із тим, що існувало до моменту звернення в суд із позовом.

Відтак, скасуванню підлягає рішення від 23.03.2021 № 542 лише в частині необґрунтованого визначення площі земельної ділянки відносно якої позивачці надано дозвіл.

У такому випадку позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади, відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 23.03.2021 № 542 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, з урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

При виконанні рішення суду, окрім інших юридично значимих обставин, Раді необхідно врахувати, що орган місцевого самоврядування має повноваження на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої нею надається із врахуванням максимальної норми встановленої ст. 121 ЗК України. Однак при реалізації своїх повноважень відповідач у своєму рішенні або у висновку Комісії який згідно ст. 30 Регламенту Ради від 28.01.2021 підлягає врахуванню в процесі прийняття рішення, повинен навести чіткі розрахунки та обґрунтування визначеної площі земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої Радою надано.

При вирішенні питання про розподіл сплаченого позивачкою судового збору, суд керуючись ч. 4 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для присудження позивачці частини сплаченого судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 542 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 » у частині визначення площі земельної ділянки 0,01 га. відносно якої ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Зобов`язати Томашпільську селищну раду визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності яка розташована на території села Антонівка (за межами населеного пункту), відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 542 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, з урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого нею судового збору у сумі 454 грн. 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач: Томашпільська селищна рада - вул. Т. Шевченка, 1, смт. Томашпіль, Вінницька область, 24200, код ЄДРПОУ 04326218.

Суддя Богоніс Михайло Богданович