Ухвала суду № 100781107, 28.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

28 жовтня 2021 р. Справа № 120/5870/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.,

представника відповідача: Парпальос В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Іллінецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

08.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Іллінецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 09.12.2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області.

18.01.2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_20 укладено договір №52 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

10.02.2021 року позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що враховуючи принцип мовчазної згоди, він матиме право на подальше виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Б-322/0-700/6-21 від 17.02.2021 року позивача повідомлено, що поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, буде погоджено у порядку визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 перейшла у комунальну власність Іллінецької міської ради Вінницької області, 12.03.2021 року позивач звернувся до Іллінецької міської ради Вінницької області із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж самої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка на даний час розташована території Іллінецької міської ради Вінницької області, за межами населеного пункту.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області №321 від 20.05.2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, оскільки рішенням 9 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання №233 від 04.03.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

На переконання позивача, зазначені вище дії відповідача є протиправними, оскільки він перший за інших громадян розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 року свідчить про позбавлення його можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись до суду з позовною заявою та просити суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 20.05.2021 року №321 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029;

- визнати протиправним та скасувати додаток 4 рішення 9 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.03.2021 року №233 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою іншим особам;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029.

Автоматизованою системою документообігу суду адміністративній справі ОСОБА_1 присвоєно номер 120/5870/21-а.

Крім того, 08.06.2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 20.05.2021 року №321 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029;

- визнати протиправним та скасувати додаток 4 рішення 9 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.03.2021 року №233 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою іншим особам;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що 20.07.2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області.

26.10.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_20 укладено договір №636 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

10.02.2021 року позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що враховуючи принцип мовчазної згоди, він матиме право на подальше виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Ж-317/0-697/6-21 від 17.02.2021 року позивача повідомлено, що поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, буде погоджено у порядку визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 перейшла у комунальну власність Іллінецької міської ради Вінницької області, 12.03.2021 року позивач звернувся до Іллінецької міської ради Вінницької області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж самої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка на даний час розташована території Іллінецької міської ради Вінницької області, за межами населеного пункту.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області №321 від 20.05.2021 року ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, оскільки рішенням 9 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання №233 від 04.03.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

На переконання ОСОБА_2 , зазначені вище дії відповідача є протиправними, оскільки він перший за інших громадян розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 року свідчить про позбавлення його можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Автоматизованою системою документообігу суду адміністративній справі ОСОБА_2 присвоєно номер 120/5873/21-а.

Ухвалами суду від 14.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 (адміністративна справа №120/5870/21-а) та ОСОБА_2 (адміністративна справа №120/5873/21-а) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовних заяв.

Ухвалами суду від 22.06.2021 року відкрито провадження в адміністративних справах №120/5870/21-а та №120/5873/21-а, вирішено здійснювати їх розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.07.2021 року на адресу суду надійшли відзиви на адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні адміністративних справ відмовити повністю.

Ухвалами суду від 30.07.2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративних справ №120/5870/21-а та № 120/5873/21-а за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчі засідання на 14.09.2021 року.

14.09.2021 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у адміністративних справах №120/5870/21-а та № 120/5873/21-а, оскільки характер спірних правовідносин є приватноправовий, а не публічно-правовий, а тому повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Ухвалами суду від 14.09.2021 року відкладено підготовчі судові засідання у адміністративних справах №120/5870/21-а та № 120/5873/21-а на 21.09.2021 року.

Ухвалами суду від 21.09.2021 року залучено до участі у справах №120/5870/21-а та № 120/5873/21-а третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та відкладено підготовчі судові засідання на 07.10.2021 року.

29.09.2021 року, 05.10.2021 року та 19.10.2021 року третіми особами подано пояснення щодо заявлених позовних вимог та клопотання про закриття провадження з аналогічних підстав, які викладені у заяві Іллінецької міської ради.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року адміністративні справи за № 120/5870/21-а та 120/5873/21-а об`єднано в одне провадження та відкладено підготовче засідання на 19.10.2021 р.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2021 року, у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення позивачів, підготовче судове засідання відкладено на 28.10.2021 року.

У судове засідання 28.10.2021 року позивачі та треті особи не з`явились, натомість подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч. 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частина 3 статті 194 КАС України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи клопотання представника позивачів та третіх осіб, суд вважав за можливе здійснити розгляд справи за встановленою явкою.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання та просила закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із належністю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цього спору, суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно п.1, 2, ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

В свою чергу, у частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Натомість, як зазначено вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що виникнення спірних правовідносин у даній справі, зумовлено, зокрема, незгодою позивача з діями відповідача щодо прийняття рішення №233 від 04.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 третім особам.

Позивачі вважають, що оскільки вони перші за третіх осіб розпочали процедуру приватизації земельних ділянок, прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 року позбавляє їх можливості завершити розпочату процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Проаналізувавши позовні вимоги позивачів та їх обґрунтування, суд зауважує, що підстави позову фактично зводяться до визнання за ними першочергового права на спірні земельні ділянки, та, як наслідок, неправомірності надання третім особам дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, слід зазначити, що земельні ділянки, на які третім особам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, в липні 2021 року передано їм у приватну власність, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відповідні записи.

Тобто, перевірка за критеріями, визначеними у КАС України, дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури, вирішення порушених позивачами земельних питань щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, як результату реалізації публічно-владних управлінських функцій, у цій справі набувають другорядного значення й фактично не призводить до вирішення даного спору.

Так, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивачів щодо набуття права власності на земельну ділянку, належну на даний час третім особам, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

В контексті зазначеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, за наявності вже зареєстрованого права на бажані позивачами земельні ділянки, не відновлять порушених, на думку позивачів, їх прав та не призведе до завершення розпочатої ними процедуру отримання у власність бажаних земельних ділянок.

За вказаних обставин, суд вважає, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, а тому з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із наступного.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Клопотання відповідача та третіх осіб задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 120/5870/21-а за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Іллінецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений: 02.11.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович