Ухвала суду № 100781090, 27.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

27 жовтня 2021 р. Справа №120/13561/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні,

У С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні.

У відповідності до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Водночас, положення цих статей не містять виключень та поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч.2 ст.122 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим, в тому числі встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; зобов`язання відповідача здійснити позивачеві з квітня місяця 2019 року перерахунок пенсії з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області; зобов`язання відповідача виплатити позивачеві різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з квітня 2019 року по день, з якого починається виплата пенсії з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З матеріалів №120/4596/21-а встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши відмову відповідача на своє звернення, від 02.03.2020 за вих.№916-976/М-02/8-0200/20, проте до суду з позовом звернувся лише 12.05.2021, тобто, з пропущенням встановленого чинним законодавством шестимісячного строку звернення до суду. Відтак, ухвалою ВОАС у справі №120/4596/21-а від 14.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Разом з цим, з матеріалів №120/13561/21-а встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши відмову відповідача на своє звернення, від 06.09.2021 за вих. №916-976/М-02/8-0200/20.

Суд звертає увагу на те, що перерахунок пенсії позивача був здійснений відповідачем ще у 2018 році, з цього часу позивач отримував пенсії щомісячно та повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

І саме у такому випадку, можлива до застосування вказівка Великої Палати Верховного Суду, зазначена у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

У даному випадку, позивач звертався до відповідача із заявою у 2020-2021 роках, вже знаючи про порушення своїх прав.

Штучне створення позивачем нового моменту перебігу строку звернення до суду шляхом звернення до відповідача із заявою від 09.07.2021 та отримання ним відповіді від 06.09.2021, у даному випадку, не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки позивач без зайвих зволікань, протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема, від 08.08.2019 року у справі №127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, дана позовна заява не відповідає нормам ч. 6 ст. 161 КАС України.

Окрім цього, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Так, відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У силу вимог ч.1 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно положень ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 року становить 2270 грн.

Згідно матеріалів позовної заяви, позивачем просить суд: визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з квітня місяця 2019 року перерахунок пенсії з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15%, премія - 20%) на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Головним управлінням Державної Фіскальної служби у Вінницькій області; зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою мною пенсією за період з квітня 2019 року по день, з якого починається виплата пенсії з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15 відсотків, та премії - 20 відсотків. Суд вважає зазначені позовні вимоги похідними, тому ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру із однією позовною вимогою для Позивача становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн * 0.4 = 908 грн).

Однак, згідно матеріалів справи позивачем сплачено 908 грн, згідно квитанції яку подано разом із позовом у справі №120/4596/21-а, тому не може братись до уваги у даній справі.

Вказані вище недоліки позовної заяви перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, вважаю, що дану заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом:

- сплати судового збору в розмірі 908 грн за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд, або надання доказів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору (в разі наявності таких підстав);

- звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.

Позивачу слід врахувати, що поважними причинами, які зумовили пропуск строку визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 240, 248, 256 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 5 - денний строк, з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар