Рішення № 100780684, 25.10.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Великомостівської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди для здійснення їй права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006 шляхом встановлення меж та відновити земельну ділянку в первісний стан у відповідності з даними земельно-кадастрової документації; заборонити відповідачці користуватися самовільно захопленою частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006 та стягнути з відповідача в її користь моральну шкоду в розмірі 10000грн. і судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

Вона є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4624880600:15:001:006), та надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд.

Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , яка протягом тривалого часу користується частиною земельної ділянки позивачки.

Зазначає, що не заперечувала проти цього, оскільки керувалася почуттям добросусідства.

Однак, станом на час подання даного позову ОСОБА_2 звернулася з позовом про демонтаж навісу, де ОСОБА_1 є відповідачем. ОСОБА_2 стверджує, що нібито вона самовільно збудувала навіс, який фактично був побудований у 60-тих роках батьком позивачки на його ж земельній ділянці.

Зазначає, що відповідачка регулярно вчиняє з нею конфлікти та з цього приводу позивачка неодноразово зверталася у Великомостівську міську раду. 29.05.2020р. комісією Великомостівської міської ради складено акт про відновлення меж земельної ділянки, згідно якого межа земельної ділянки проходить на відстані 83см. від існуючої огорожі ОСОБА_2 .

Також, зазначає, що їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з щоденним моральним тиском на неї, як людину похилого віку, нападами зі сторони чоловіка відповідачки, безпідставними звинуваченнями та змушенням до демонтажу її навісу. Зухвалість відповідачки вплинула і на стан здоров`я позивачки, оскільки вона щодня приймає ліки для внормування тиску. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 10 000грн.

26.08.2020р. представник відповідача – адвокат Левицька О.І. надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,1363га, яка розташована в АДРЕСА_1 та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Відповідно до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 11.10.2006р. відповідачка є землекористувачем суміжної земельної ділянки, яка своїм підписом узгодила та підтвердила межі земельної ділянки відповідачки.

Згідно листа Великомостівської міської ради від 08.10.2019р. ОСОБА_1 у двотижневий строк зобов`язано демонтувати і влаштувати під навіс згідно чинних норм.

Крім цього, постановою від 19.11.2019р. позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Зазначає, що розмір виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку земельної ділянки відповідає розміру земельної ділянки переданої відповідачці у власність.

28.08.2020р. позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що покликання відповідача на неможливість встановлення точних меж земельної ділянки згідно ст.107 ЗК України не може застосовуватись. Ванна вважає, що точні межі можуть бути встановлені з урахуванням рекомендацій Великомостівської міської ради, оскільки комісією Великомостівської міської ради були зафіксовані точні межі забиттям в землю стовпчиків, які потрібно забетонувати. Зазначає, що немає жодних перешкод у встановленні відповідної огорожі.

Ухвалою від 05.10.2020р. у даній справі призначено земельно-технічну експертизу.

09.03.2021р. дана цивільна справа повернулася з ТзОВ «Судово-експертне бюро України» без висновку експерта, оскільки ОСОБА_2 не сплатила вартість експертизи.

Ухвалою від 11.03.2021р. поновлено провадження у справі.

Представник позивача – адвокат Денис С.Р. надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Левицька О.І. надала заяву про розгляд справи у її відсутності, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Представник третьої особи Великомостівської міської ради надав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З дослідженого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка , площею 0,25га, яка розташована по АДРЕСА_1 та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , якій на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1363га, яка розташована по АДРЕСА_2 та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Судом встановлено, що і позивач і відповідач неодноразово зверталися у Великомостівську міську раду із заявами про врегулювання конфлікту, що стосується межі між суміжними земельними ділянками на що їм було надано відповіді та складено акти.

Зокрема, під час обстеження земельних ділянок належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в с.Бутини Сокальського району Львівської області комісією створеною Великомостівською міською радою Львівської області 30.05.2019р. встановлено, що земельні ділянки розміщені згідно державного акту. Будівлі, які знаходяться на обох земельних ділянках є старі. Піднавіс ОСОБА_1 дійсно встановлений на межі земельної ділянки. В результаті огляду комісією рекомендовано ОСОБА_1 замінити старі ринви і відвести воду, порівняти або побудувати новий піднавіс, а ОСОБА_2 забрати свої будівельні матеріали з-під плоту.

Також, під час обстеження 29.05.2020р. комісією Великомостівської міської ради земельних ділянок АДРЕСА_3 встановлено, що відбулось відновлення меж земельної ділянки, яке було зафіксоване забиттям у землю металевого колика зі сторони АДРЕСА_2 заходить на 83 см. в сторону ділянки ОСОБА_2 від існуючої огорожі ОСОБА_1 . Зі сторони іншого сусіда землекористувача по вибиттю меж до гр. ОСОБА_1 немає.

Крім цього, актом відновлення меж земельної ділянки складеного 29.05.2020р.про те, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно кадастровий номер земельної ділянки 4624880600:15:001:0006 сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 відновлені межі земельної ділянки загальною площею 0,2500га по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_1 проходить на відстані 83 см від існуючого об`єкта (огорожі) в сторону ділянки ОСОБА_2 , місце розташування огорожі не відповідає матеріалам публічної кадастрової карти, що стверджується листом Великомостівської міської ради №986/05-10 від 05.06.2020 року.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст. 319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє і користується своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої та третьої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У статті 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (ст.107 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686 (далі - Інструкція N 376).

Згідно з п. 1.3 Інструкції N 376 межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки; виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). а знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За змістом п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 Інструкції N 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Судом встановлено, що з ініціативи позивача проводились роботи із відновлення меж земельної ділянки та складено акт відновлення меж земельної ділянки з додаванням абрису з каталогом координат поворотних точок меж земельної ділянки гр. Рісної. Вказана процедура відбувалася із залученням сертифікованого інженера-землевпорядника, що відповідає статті 26 Закону України «Про землеустрій», згідно якої розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Разом з цим, відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про те, що відповідач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна частина земельної ділянки – 83см. є частиною земельної ділянки ОСОБА_2 .

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_2 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності відповідача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки позивачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Відповідач під час розгляду справи заявляла клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, однак не оплатила вартість проведення такої експертизи.

Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню, її неоплата тощо. Оплату вартості проведення експертизи було покладено на відповідача.

Згідно постанови Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18) у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Таким чином суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди для здійснення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006 шляхом встановлення меж та відновити земельну ділянку в первісний стан у відповідності з даними земельно-кадастрової документації та заборони відповідачці користуватися самовільно захопленою частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006 підлягають до задоволення.

Крім цього, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У п. 9 вищезазначеної постанови передбачено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема, враховуються стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивачем, всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй моральної шкоди, не обгрунтовано в чому саме полягає моральна шкода та з яких міркувань позивач виходила, визначаючи розмір такої шкоди.

Таким чином, підстав для стягнення моральної шкоди судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди для здійснення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006 шляхом встановлення меж та відновити земельну ділянку в первісний стан у відповідності з даними земельно-кадастрової документації.

Заборонити ОСОБА_2 користуватися самовільно захопленою частиною земельної ділянки (83 см.) ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624880600:15:001:006.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят один) грн. 60коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.11.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання:, АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Великомостівська міська рада, ЄДРПОУ: 04056316, місце знаходження: м.Великі Мости, вул.Шевченка, 6 Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина