Рішення № 100779984, 29.10.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1168/20

Пр. № 2/336/160/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц Світлани Олександрівни, публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С. О., публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В позові зазначив, що 5 жовтня 2005 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з одного боку, та ОСОБА_1 , - з другого, укладений договір про іпотечний кредит № 10/ІК-05, відповідно до якого позичальник ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 38000 доларів США та зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених договором. В цей же день, а саме: 5 жовтня 2005 року, сторонами кредитного договору укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку фінансовій установі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» стягнуто 358874 грн. 18 коп. заборгованості за договором кредитування № 10/ІК-05 від 05.10.2005 року. 14 листопада 2019 року державний реєстратор Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С.О. прийняла рішення про реєстрацію права власності на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про що позивач дізнався 4 лютого 2020 року з вимоги товариства про виселення № 1559 від 31.01.2020 року.

Реєстрація права власності, зазначає в заяві позивач, здійснена незаконно та підлягає скасуванню з таких підстав.

Можливість звернення стягнення на нерухомість, передану позичальником кредитодавцю в забезпечення виконання основного зобов`язання, передбачена статтею 33 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, а пунктом 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державному реєстратору обов`язково надається копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, та документ, що підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. В порушення означених положень законодавства реєстрація права власності відбулася у відсутність доказів отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, яку той об`єктивно не міг получити, оскільки інформацію про виникнення правовідносин між ним та наступним кредитором не отримував, тобто всупереч вимог закону не отримував повідомлення про перехід права пред`явлення вимог по кредитному та іпотечному договорам наступному кредитору, який за вказаних обставин повинен нести ризик настання для нього несприятливих наслідків.

Як випливає із змісту п. 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності документу, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог, обов`язковість якого прямо встановлена означеним пунктом, державний реєстратор повинен був зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним повідомленням заявника про необхідність надання протягом п`яти робочих днів необхідних документів, а у разі ненадання таких документів – відмовити в державній реєстрації прав та їх обтяжень у відповідності до ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, проте жодних відомостей про проведення такої оцінки спірного майна іпотекодавець не отримував.

Окрім зазначеного, відчуженням на свою користь предмету іпотеки відповідач порушив встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону на примусове стягнення іпотечного майна, так як в силу вказаного Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте, тобто відчужене без згоди власника, нерухоме житло, якщо воно виступає як забезпечення зобов`язань за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, та за умови, що таке житло використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя. Так як власник житла не надавав згоди на його відчуження та воно використовується ним як місце постійного помешкання у відсутність іншого житла, були відсутні підстави для реєстрації права власності і з цих підстав.

Таким чином, проведення реєстрації права власності на зазначене житло за відповідачем першим здійснене за відсутності правових підстав для цього, так як відповідачем другим не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих (отриманих) документів вимогам законодавства, наявності укладеного та нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодерджателя, не було перевірено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про те, чи перебуває спірна нерухомість в іпотеці у товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», не перевірено факт направлення повідомлення-вимоги іпотекодавцю, а також факт отримання ним цього повідомлення-вимоги, не перевірено виконання умов щодо визначення вартості предмету іпотеки на момент проведення державної реєстрації права власності на нього.

У зв`язку з викладеним позивач просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення державного реєстратора та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 34176645 від 14.11.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1962686423101, вчинений державним реєстратором Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 04.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2020 року підготовче провадження в справі закрито і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.03.2021 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради належним чином завірені копії документів реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивача і відповідача першого не з`явилися, надавши письмові звернення, які містять прохання про вирішення справи у їх відсутність.

Державний реєстратор та представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з`явилися.

Представник відповідача - товариства публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - надав суду письмові пояснення.

Від державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С.О. заяв по суті до суду не надходило.

Вказані судом обставини у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили вирішення справи у відсутність її учасників.

З письмового відзиву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» випливає, що право власності на спірну квартиру відповідач набув у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»» за встановленою статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» процедурою, згідно з якою іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, підставою для чого є застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Положеннями іпотечного договору між позивачем та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому передання права власності іпотекодержателю ґрунтується як на вимогах закону, так і на договорі між сторонами. Іпотекодавець згоду на передачу житла у власність фінансової установи скріпив своїм підписом, втіливши в такий спосіб своє волевиявлення щодо можливості реєстрації права власності за кредитором у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Що стосується укладення окремого договору між іпотекадавцем та іпотекодержателем як обов`язкової підстави для можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, законом його обов`язковість не встановлена, про що свідчить семантика розподільного сполучника «або», вжитого в статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

І так як відповідне застереження міститься в договорі іпотеки між первісним кредитором та позичальником, а саме: в розділі 5 договору іпотеки (задоволення вимог іпотекодержателя за договором про іпотечний кредит шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчиненим в позасудовому порядку шляхом передачі у власність іпотекодержателю предмета іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»), не повинно бути іншого правочину з цим самим предметом. В даному випадку сам іпотечний договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, оскільки сторони погодили передачу права власності іпотекодержателю у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором як добровільний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання позивача на недотримання законодавства про письмове повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки є хибним, оскільки на виконання норм Закону України «Про іпотеку» товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» надіслало письмове повідомлення іпотекодавцю, проте у зв`язку з навмисним ухиленням позивача від отримання кореспонденції конверт за закінченням строку зберігання був повернутий поштовою установою, а це є належним та допустимим доказом повідомлення іпотекодавця. Неотримання ж повідомлення за умови, що сторони узгодили процедуру надіслання повідомлень, які необхідні будуть при виконанні умов договору іпотеки, свідчить про недобросовісність іпотекодавця та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій. Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі № 755/5691/16-ц від 29.08.2018 року.

Порушення законодавства про мораторій відсутні, так як лише відсутність згоди власників нерухомого житла унеможливлює звернення стягнення на нього, між тим власник іпотечної квартири дав безумовну згоду на її передачу у власність іпотекодержателя у випадку виникнення у нього права на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, а саме: пункту 5.3. іпотечного договору.

Окрім того, мораторій на звернення стягнення на майно громадян, надане в забезпечення кредитів в іноземній валюті, полягає в забороні примусового стягнення майна, що відбувається за процедурою, визначеною законодавством про виконавче провадження, між тим звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 відбулося не у примусовому, а у договірному порядку, підтвердженням чого є підписання сторонами договору, який містить застереження про право банку на реєстрацію права власності на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов`язань за договором кредитування.

Посилання в позові на незаконність реєстрації є неспроможними, так як наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, як випливає з висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 року у справі № 921/107/15-г/16.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Застосування фінансовою установою іншого законного способу для захисту свого порушеного права після ухвалення судового рішення не є подвійним стягненням заборгованості, оскільки питання виконання виданого кредитору виконавчого документа, якщо обв`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особо, вирішується в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України, тобто шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з викладеним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, є правомірним, так як прийнято у відповідності до умов договору та вимог закону, пов`язано з наданням всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому представник відповідача просить про залишення позову без задоволення.

З письмових пояснень представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» слідує, що 17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» договір відступлення прав вимоги за договорами кредитування та іпотеки від 05.10.2005 року між позивачем та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», внаслідок чого наступний кредитор набув усіх прав за вказаними договорами.

У зв`язку з викладеним публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк» не є належним відповідачем.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 5 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладений кредитний договір № 10/ІК-05, за яким банк надав, а позичальник отримав в кредит грошові кошти у сумі 38 000 доларів США та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування протягом строку дії договору.

В цей же день, а саме: 5 жовтня 2005 року, закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 13/ІК-05, за яким іпотекодавець в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитування передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 150-156).

17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладений договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких первісний кредитор та іпотекодержатель уступив наступному кредиторові та іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором, що укладений між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» і ОСОБА_1 (а. с. 76-86).

14 листопада 2019 року державний реєстратор Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С. О. прийняла рішення № 49666545 про реєстрацію права власності за на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (а. с. 163).

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки внормовані статтями 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» і до них, зокрема, відноситься невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підстави для позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки визначені статтею 36 Закону «Про іпотеку», з якої випливає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором про іпотеку між сторонами передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, шляхом позасудового врегулювання, а саме: передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основних зобов`язань за договором про іпотечний кредит у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». В даному випадку цей договір виступає правовстановлювальним документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 5.3. розділу 5 договору (а. с. 154).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, передбачено обов`язковість повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця (1); документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (2); заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу) (3).

Судом встановлено, що відповідачем першим було подано оригінали документів, необхідних в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації права власності на нерухомість на підставі застереження в договорі іпотеки, на підставі проведеної напередодні передачі права власності, а саме: 28 жовтня 2019 року, оцінки майна, що означає дотримання вимог законодавства, яке внормовує порядок здійснення державної реєстрації права власності, з формальної точки зору (а. с. 143-163).

Вирішуючи вимогу позову про незаконність реєстрації права власності на іпотечне майно через заборону піддавати примусовому зверненню стягнення на предмет іпотеки, наданої в забезпечення зобов`язання за кредитними договорами, що отримані в іноземній валюті, суд знаходить її ґрунтовною, а звернення стягнення за вказаних обставин – таким, що є підставою для скасування рішення про реєстрацію речового права на нерухомість, виходячи з таких міркувань.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п. 1 ч. 1 якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Таким чином, означений Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто ОСОБА_1 за отримані на підставі договору іпотечного кредитування 10/ІК-05 від 05.10.2005 року, має загальну площу 70,29 квадратних метри і не перевищує встановлену Законом вищу межу; вона використовується як місце постійного проживання позивача; передана в іпотеку в забезпечення виконання основного зобов`язання, що встановлено договором № від 05.10.2005 року про отримання іпотечного кредиту в сумі 38 000 доларів США.

З урахуванням наведених міркувань вказане житло протягом дії означеного Закону, який не втратив силу на момент вирішення цього спору, не може бути примусово стягнуто іпотекодержателем.

Таким чином суд доходить висновку, що у відповідача другого були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Означений висновок міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду від 20.11.2019 року в справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474 апп 19, і в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд не може не враховувати її при розв`язанні побідних правовідносин.

Дійшовши висновку про необхідність вирішення спору на користь позивача, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не є примусовим стягненням, яке відбувається під час здійснення виконавчого провадження, а обумовлена домовленістю сторін при укладенні договору іпотеки, виходячи з такого.

Як випливає із статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

До окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, прирівнюється застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (ст. 36 Закону України «Про іпотеку).

За змістом ст. 37 Закону «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є, зокрема, відповідне застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документом, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наведене означає, що перереєстрація права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження в силу ст. 33 Закону є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, що у даному випадку здійснюється без врахування волевиявлення іпотекодавця, тобто є примусовим стягненням.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення ж є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Наведені міркування суду підкріплюють і такі обставини.

Як встановлено судом, від первісного кредитора до наступного 17 грудня 2012 року перейшло право вимоги виконання зобов`язання, а також права вимоги за договором забезпечення.

Відступлення права вимоги кредитором у правовідносинах наступним кредиторам характеризується необхідністю дотримання встановленої законом процедури.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, як випливає із змісту частини 1 ст. 516 ЦК України, проте цією ж статтею (частина 2 ст. 516 ЦК) встановлений ризик настання несприятливих для нового кредитора наслідків у разі неповідомлення боржнику у письмовому вигляді про заміну кредитора.

Право боржника не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а також право боржника висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, внормовані відповідно статтею 517 та статтею 518 ЦК України.

Як встановлено судом і не спростовано представником першого відповідача, боржник ОСОБА_1 всупереч вимог ст. ст. 516, 517 ЦК України не лише не отримав доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а й не був письмово повідомлений про заміну кредитора.

Новий кредитор отримує права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Як випливає з рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2012 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» стягнуто 358 874 грн. 18 коп. заборгованості за договором № 10/ІК-05 від 05.10.2005 року, які еквівалентні 44 928,35 доларів США (а. с. 181).

Стягнення вказаної суми напередодні укладення договору про відступлення права вимоги, який, як зазначено, відбувся 17 грудня 2012 року, на тлі положень закону про отримання прав в обсязі, який існував на момент переходу цих прав, означає, що саме та сума заборгованості, що визнана доведеною рішенням суду і стягнута з позичальника, і має бути передана в кредитному портфелі.

Разом з тим, в повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, направленому ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 23 серпня 2019 року, зазначений борг ОСОБА_1 в сумі, що майже вдвічі перевищує ту суму, яку у відповідності до вимог закону мав прийняти наступний кредитор, а саме: в розмірі 81 7789,38 доларів США.

Наведені обставини крізь призму положень закону про обов`язковість інформування боржника про заміну кредитора свідчать на користь умовиводу суду про те, що іпотечне застереження не можна розцінювати як належну правову підставу для здійснення реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, оскільки зміст вказаного положення договору іпотечного кредитування свідчить про те, що укладаючи цей договір, ОСОБА_1 погоджувався на передачу іпотечної нерухомості у власність первісного кредитора у зв`язку з невиконаними зобов`язаннями з погашення кредиту, що обчислені у відповідності до вимог закону і чий розмір є безспірним для сторін.

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

З урахуванням наведених положень закону суд знаходить спосіб захисту права, обраний позивачем, таким, що відповідає положенням ст. 16 ЦК України, як такий, що прямо встановлений законом, тому, констатуючи порушення цивільного права позивача, знаходить всі підстави для задоволення позову.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, а належним відповідачем є особа, яка повинна відповідати за позовом (ст. ст. 48, 51 ЦПК України).

З урахуванням викладеного суд, задовольняючи позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та до державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц Світлани Олександрівни, погоджується з твердженнями представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про те, що вказана фінансова установа, чиї дії та рішення жодним чином не посягають на права та інтереси позивача, є неналежним відповідачем.

У відповідності до правил цивільного процесуального законодавства судовий збір, попередньо сплачений позивачем, має біти присудженим йому з відповідачів, вимоги до яких визнано судом доведеними, у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 321, 346, 386 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ЄДРПОУ 35326253, державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц Світлани Олександрівни, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності № 49666545 від 14.11.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960441723101, прийняте державним реєстратором Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц С.О., та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34134072 від 14.11.2019 року про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Василівської районної адміністрації Запорізької міської ради Міюц Світлани Олександрівни на користь ОСОБА_1 по 840 грн. 80 коп. судового збору.

В задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складено 2 листопада 2021 року.

Суддя О.В. Щаслива