Рішення № 100779381, 02.11.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1772/2021

Номер справи 243/4982/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 02 » листопада 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – (Стукалової О.В.), Корчма О.В.

-позивача - ОСОБА_1 ,

-представника відповідача – Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури – Кравченко Р.А.,

-третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 , про стягнення моральної шкоди та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 22 червня 2020 року він, реалізуючи свої права громадянина України та права захисника Мазура Романа Вікторовича, обвинуваченого за статтею 156 частина 2 Кримінального кодексу України, звернувся до керівника Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області прокурора Шилова В.С. з Заявами -повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення - пособництво ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та особі на прізвисько « ОСОБА_11 » у вимаганні грошей у ОСОБА_12 в березні 2020 року по АДРЕСА_1 шляхом сприяння поширенню неправдивої ганебної інформації щодо ОСОБА_2

23 червня 2020 року прокурором Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області Петрик В.С. було внесено відомості за його Заявами від 22 червня 2020 року за вхідними номерами 5760, 5761, 5762, 5765, 5767 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

23 червня 2020 року керівником Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області прокурором Шиловим В.С. визначено групу прокурорів по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року, а саме прокурорів Петрик В.С. та Нілову Є.О.

30 червня 2020 року начальник Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Пеженко В.О. надала Доручення на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року слідчому Федорченко Ігорю Сергійовичу.

З 23 червня 2020 року по 09 вересня 2020 року при досудовому розслідуванні по

кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 фоку не було вчинено жодної слідчої дії.

09 вересня 2020 року в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України керівник Слов`янської місцевої прокуратури прокурор Шилов В.С. надав письмові вказівки прокурору Петрик В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року в строк до 09 жовтня 2020 року для забезпечення ефективності досудового розслідування виконати наступне, а саме: допитати у якості потерпілого ОСОБА_2 , вручити останньому пам`ятку про процесуальні права потерпілого; перевірити обставини, викладені у заяві ОСОБА_2 шляхом проведення допитів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; встановити особу на прізвисько « ОСОБА_11 » та допитати останнього щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Письмові вказівки керівника Слов`янської місцевої прокуратури Шилова В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року від 09 вересня 2020 року прокурором ОСОБА_19 у встановлений строк до 09 жовтня 2020 року виконані не були, а також в наступний період до 02 листопада 2020 року не було вчинено жодної слідчої дії.

02 листопада 2020 року слідчий Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Федорченко І.С. допитав ОСОБА_2 як потерпілого, вручив пам`ятку про права потерпілого.

10 листопада 2020 року прокурор Слов`янської місцевої прокуратури Петрик В.С. надав слідчому Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Федорченко І.С. письмові вказівки по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року для забезпечення ефективності досудового розслідування до 01 грудня 2020 року виконати:

- встановити та допитати з приводу обставин, викладених у Заявах ОСОБА_1 та Протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 наступних осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з`ясувавши у останніх, що їм відомо про обставини вимагання коштів у потерпілого; про осіб, які вимагали кошти у останнього, від кого їм стало відомо про вказані події та вказаних осіб; чи були вказані особи раніше знайомі з потерпілим та особами, які здійснювали вимагання, в яких стосунках перебували один з одним, чи зможуть свідки впізнати вказаних осіб;

- у разі зазначення вказаними вище свідками осіб, які могли скоїти вказане кримінальне правопорушення, вжити заходів щодо їх встановлення та допиту;

- пред`явити потерпілому ОСОБА_2 для впізнання осіб, на яких вказують свідки;

- встановити особу ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , перевірити вказаних осіб на причетність до кримінального правопорушення, про яке зазначає ОСОБА_2 , за необхідності пред`явити вказаних осіб для впізнання потерпілому;

- допитати ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 з приводу відомих їм обставин вимагання коштів у потерпілого ОСОБА_2 , чи взагалі вони знайомі з потерпілим, в яких вони відносинах, за яких обставин познайомилися, а також з інших питань, пов`язаних із вказаним правопорушенням;

- долучити документи, що характеризують особу ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 .

З 02 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року слідчий Федорченко І.Ю. не вчинив жодних слідчих дій на виконання письмових вказівок прокурора.

30 листопада 2021 року начальник Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Пеженко В.О. надала Доручення на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року старшому слідчому Новоселець Сергію Юрійовичу.

Старший слідчий Новоселець С.Ю. при допитах свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_29 отримав докази правдивості показів потерпілого ОСОБА_2 та докази вимагання у потерпілого грошей ОСОБА_28 - « ОСОБА_11 » та ОСОБА_29 , але прокурор Петрик В.С. не повідомив ОСОБА_28 та ОСОБА_29 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення: вимагання за попередньою змовою групою осіб за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

Старший слідчий Новоселець Ю.С. провів огляд наданих представником потерпілого відеозаписів та встановив факт дачі свідком ОСОБА_29 завідомо неправдивих показів щодо того, що 16 березня 2020 року свідок бачив ОСОБА_2 з перев`язаним мотузкою половим органом.

Старший слідчий Новоселець С.Ю. до дня подачі позову до суду не виконав в повному обсязі письмові вказівки прокурора від 10 листопада 2020 року, а прокурор Петрик В.С. не вжив заходів до виконання старшим слідчим наданих прокурором письмових вказівок про проведення ефективного розслідування кримінального провадження №42020051720000061 від 23 червня 2020 року.

Спричинена ОСОБА_1 бездіяльністю відповідача Держава Україна моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв`язку із порушенням його прав людини та громадянина, гарантованих йому Конституцією України (статті 34, 40) та чинними міжнародними договорами (статті 1, 6,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушенням його прав, визначених статтями 2,9,214,219,276 Кримінального процесуального кодексу України, що викликало у нього сильні негативні почуття від посягання службових осіб органу державної влади на конституційний лад республіки Україна, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву, яка ним оцінюється в сумі 216 000,00 грн.

Протиправною, незаконною, неправомірною є бездіяльність Держави Україна наслідком якої є відсутність ефективного засобу юридичного захисту в Державі Україна права громадянина отримати обгрунтовану відповідь на звернення про вчинення кримінального правопорушення, оскільки громадянин України не має ефективних засобів примусити слідчого виконати вимоги Закону при обставинах, коли слідчий поліції не виконує своїх службових обов`язків, а прокурор не повідомляє про підозру особу, щодо якої здобуто докази, достатні для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 оцінює спричинену відповідачем - Державою Україна йому моральну шкоду в сумі 216 000,00 грн., визначену на підставі методики професора ОСОБА_30 , яку вважає як таку, що спроможна обгрунтувати грошовий еквівалент його душевних, моральних страждань.

Розумність та справедливість грошового еквіваленту його душевних, моральних страждань в сумі 216 000,00 грн. за бездіяльність прокурора та слідчих поліції, спроможна бути ефективним засобом попередження порушень з боку відповідача права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, права на справедливий судовий розгляд в розумні строки цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в кримінальному провадженні.

Виплата грошової компенсації спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 216 000,00 грн. дозволить вважати цю виплату розміром матеріальної шкоди, завданої Державі Україна прокурором та слідчими поліції, винним в порушенні прав ОСОБА_1 , та мають стати відповідними доказами складу службового злочину і підставою для притягнення відповідних осіб до кримінальної відповідальності, що в подальшому стане приводом недопущення іншими прокурорами та слідчими поліції порушень прав людини та основоположних свобод при виконанні ними своїх службових обов`язків.

Крім того, до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 – третя особа, яка заявляє самостійні вимоги з позовною заявою до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди, яка обгрунтована тим, що в березні 2020 року ОСОБА_31 на прізвисько « ОСОБА_11 » та ОСОБА_29 за допомогою неповнолітніх ОСОБА_22 , ОСОБА_17 та ОСОБА_26 вимагали у нього грошові кошти за те, що вони не будуть йому заважати здійснювати діяльність по навчанню дітей фокусам, та погрожували розповсюдити інформацію про немов би вчинені ним дії сексуального характеру відносно неповнолітніх дітей, для чого 16 березня 2020 року за місцем його проживання зняли відеоматеріали.

Отримавши відмову ОСОБА_2 сплачувати гроші, ОСОБА_31 та ОСОБА_29 спонукали ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 звернутися до поліції із заявами про те, що немов би він схиляв їхніх неповнолітніх дітей до сексуальної близькості.

За заявами ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 . Слов`янський відділ поліції розпочав досудове слідство по кримінальному провадженню №12020050510000577 від 17 березня 2020 року за частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України.

З метою реалізації погроз, які були вимовлені ОСОБА_31 при вимаганні у нього грошей, 16 березня 2020 року, ОСОБА_29 за посередництвом ОСОБА_16 та ОСОБА_25 , надав ТОВ «ТРК «САТ плюс» відеоінтерв`ю та власні відеозаписи, а головний редактор ОСОБА_23 та журналіст ОСОБА_24 підготували та опублікували

відеорепортаж та статтю про факт педофілії із фотографією культурного заходу в школі, із зовнішнього вигляду артистів оригінального жанру будь який житель міста Слов`янська мав змогу ідентифікувати саме його, оскільки інших артистів, які демонструють фокуси в місті Слов`янську немає.

В ході досудового слідства по кримінальному провадженню №12020050510000577 від 17 березня 2020 року захисник ОСОБА_2 ініціював перед слідчим Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_35 провести допит причетних до вимагання у нього – ОСОБА_2 грошей, осіб для надання доказів його невинуватості та надання доказів того, що неповнолітні особи оговорюють його в тому, що він не вчиняв.

Слідчий Медяник А.О. всупереч вимогам статті 2 Кримінального процесуального кодексу України свідків, які мали дати докази на його невинуватість не допитав, слідчий суддя Слов`янського міськрайонного суду ОСОБА_36 . Скарги його захисника Стулікова А.В. не задовольнила та не зобов`язала слідчого Медяника А.О. вчинити слідчі дії на отримання доказів його невинуватості. Весь час досудового слідства його утримували під вартою.

З червня 2020 року Слов`янським міськрайонним судом під головуванням судді Старовецького В.І. розглядається кримінальне провадження №1-кп/243/705/2020, його утримують під вартою, до теперішнього часу особи, причетні до вимагання у нього грошей судом не допитані під час розгляду питання про продовження тримання його під вартою та під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу.

22 червня 2020 року його захисник Стуліков А.В. звернувся до керівника Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області прокурора Шилова В.С. із заявами-повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення - пособництво ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_8 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та особи на прізвисько « ОСОБА_11 » у вимаганні грошей у нього - ОСОБА_12 в березні 2020 року по АДРЕСА_1 шляхом сприяння поширенню неправдивої ганебної інформації щодо ОСОБА_2

23 червня 2020 року прокурором Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області Петрик В.С. відомості за його заявами від 22 червня 2020 року, вхідні номери 5760, 5761, 5762, 5765, 5767 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

23 червня 2020 року керівником Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області Шиловим В.С. визначено групу прокурорів по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року, а саме прокурорів Петрик В.С. та Нілову Є.О.

30 червня 2020 року начальник Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Пеженко В.О. надала Доручення на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року слідчому Федорченко Ігорю Сергійовичу.

3 23 червня 2020 року по 09 вересня 2020 року при досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року не було вчинено жодної слідчої дії.

09 вересня 2020 року в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України керівник Слов`янської місцевої прокуратури Шилов В.С. надав письмові вказівки прокурору Петрик В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року в строк до 09 жовтня 2020 року для забезпечення ефективності досудового розслідування виконати наступне: допитати у якості потерпілого ОСОБА_2 , вручити останньому пам`ятку про процесуальні права потерпілого; перевірити обставини, викладені у заяві ОСОБА_2 шляхом проведення допитів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; встановити особу на прізвисько « ОСОБА_11 » та допитати останнього щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Письмові вказівки керівника Слов`янської місцевої прокуратури прокурора Шилова В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року, від 09 вересня 2020 року прокурором ОСОБА_19 у встановлений строк до 09 жовтня 2020 року виконані не були, а також в наступний період до 02 листопада 2020 року не було вчинено жодної слідчої дії.

02 листопада 2020 року слідчий Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Федорченко І.С. допитав його - ОСОБА_2 як потерпілого, вручив пам`ятку про права потерпілого.

10 листопада 2020 року прокурор Слов`янської місцевої прокуратури Петрик В.С. надав

слідчому Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Федорченко І.С. письмові вказівки по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року для забезпечення ефективності досудового розслідування до 01 грудня 2020 року виконати:

- встановити та допитати з приводу обставин, викладених у заявах ОСОБА_1 та протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 наступних осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з`ясувавши у останніх, що їм відомо про обставини вимагання коштів у потерпілого; про осіб, які вимагали кошти у останнього, від кого їм стало відомо про вказані події та вказаних осіб; чи були вказані особи раніше знайомі з потерпілим та особами, які здійснювали вимагання, і в яких стосунках перебували один з одним, чи зможуть свідки впізнати вказаних осіб;

- у разі зазначення вказаними вище свідками осіб, які могли скоїти вказане кримінальне правопорушення, вжити заходів щодо їх встановлення та допиту;

- пред`явити потерпілому ОСОБА_2 для впізнання осіб, на яких вказують свідки; встановити особу ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , перевірити вказаних осіб на причетність до кримінального правопорушення, про яке зазначає ОСОБА_2 , за необхідності пред`явити вказаних осіб для впізнання потерпілому;

- допитати ОСОБА_42 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 з приводу відомих їм обставин вимагання коштів у потерпілого ОСОБА_2 , чи взагалі вони знайомі з потерпілим, в яких вони відносинах, за яких обставин познайомилися, а також з інших питань, пов`язаних із вказаним правопорушенням;

- долучити документи, що характеризують особу ОСОБА_42 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 .

З 02 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року слідчий Федорченко І.Ю. не вчинив жодних слідчих дій на виконання письмових вказівок прокурора.

30 листопада 2021 року начальник Слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Пеженко В.О. надала Доручення на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року старшому слідчому Новоселець Сергію Юрійовичу.

Старший слідчий Новоселець С.Ю. при допитах зазначених в письмових вказівках прокурора свідків отримав докази правдивості показів потерпілого ОСОБА_2 та докази вимагання у потерпілого грошей ОСОБА_31 - « ОСОБА_11 » та ОСОБА_29 , але прокурор Петрик В.С. не повідомив ОСОБА_31 та ОСОБА_29 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення: вимагання за попередньою змовою групою осіб за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

Старший слідчий Новоселець Ю.С. провів огляд наданих представником потерпілого відеозаписів та встановив факт дачі свідком ОСОБА_29 завідомо неправдивих показів щодо того, що 16 березня 2020 року свідок бачив його - ОСОБА_2 з перев`язаним мотузкою половим органом.

Старший слідчий Новоселець С.Ю. до дня подачі позову до суду не виконав в повному обсязі письмові вказівки прокурора від 10 листопада 2020 року, а прокурор Петрик В.С. не вжив заходів до виконання старшим слідчим наданих прокурором письмових вказівок про проведення ефективного розслідування кримінального провадження №42020051720000061 від 23 червня 2020 року.

Спричинена йому – ОСОБА_2 бездіяльністю відповідача Держава Україна моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв`язку із порушенням його прав людини та громадянина, гарантованих йому Конституцією України (статті 34, 40) та чинними міжнародними договорами (статті 1, 6,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), порушенням його прав, визначених статтями 2, 9,214,219,276 Кримінального процесуального кодексу України, що викликало у нього сильні негативні почуття від посягання службових осіб органу державної влади на конституційний лад республіки Україна, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву, яка ним оцінюється в сумі 216 000,00 гривень.

Протиправною, незаконною, неправомірною є бездіяльність Держави Україна наслідком якої є відсутність ефективного засобу юридичного захисту в Державі Україна права громадянина отримати обґрунтовану відповідь на звернення про вчинення кримінального правопорушення, оскільки громадянин України не має ефективних засобів примусити слідчого виконати вимоги Закону при обставинах, коли слідчий поліції не виконує своїх службових обов`язків, а прокурор

не повідомляє про підозру особу, щодо якої здобуто докази, достатні для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Він – ОСОБА_2 оцінює спричинену відповідачем Державою Україна йому моральну шкоду в сумі 216 000,00 гривень, визначену на підставі методики професора ОСОБА_30 , яку вважає як таку, що спроможна обґрунтувати грошовий еквівалент його душевних, моральних страждань.

Розумність та справедливість грошового еквіваленту його душевних, моральних страждань в сумі 216 000,00 гривень за бездіяльність прокурора та слідчих поліції, спроможна бути ефективним засобом попередження порушень з боку відповідача права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, права на справедливий судовий розгляд в розумні строки цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в кримінальному провадженні.

Виплата грошової компенсації спричиненої йому – ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 216 000,00 гривень дозволить вважати цю виплату розміром матеріальної шкоди, завданої Державі Україна прокурором та слідчими поліції, винним в порушенні прав ОСОБА_2 , та мають стати відповідними доказами складу службового злочину і підставою для притягнення відповідних осіб до кримінальної відповідальності, що в подальшому стане приводом недопущення іншими прокурорами та слідчими поліції порушень прав людини та основоположних свобод при виконанні ними своїх службових обов`язків.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві та просив суд стягнути з Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його, ОСОБА_1 , користь, моральну шкоду, спричинену порушенням права ОСОБА_1 поширювати та отримувати інформацію, права на захист особи, та суспільства від кримінальних правопорушень, права на отримання обґрунтованої відповіді від органу державної влади (відповідне процесуальне рішення про результати досудового розслідування) у встановлений законом строк відповідно до норм статей, 3,5, 8, 9, 13, 19,34,38, 40 Конституції України, статей 1,6.1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та статей 2, 9,176, 214, 219 Кримінального процесуального кодексу України, в сумі 216 000,00 гривен.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 07 червня 2021 року надав до суду Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого вказав, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ЦК України). Державна казначейська служба України не вчиняла будь-яких дій щодо позивача, не приймало будь-яких рішень по відношення до конституційних прав позивача, отже не вчиняло дій, що мали наслідком порушення прав позивача. Державна казначейська служба України виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України. Юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичним особами, а організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є у її розпорядженні (Рішення Конституційного Суду №12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року).

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Зазначене свідчить, шо Казначейство є окремим учасником цивільних відносин, виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями. Казначейство не уособлює собою державу Україна, а його рахунки не уособлюють собою Державний бюджет України. Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права, центральним органом виконавчої влади, здійснює свою діяльність відповідно до покладених Бюджетним кодексом України повноважень та не повинна нести відповідальність за діяльність інших органів державної влади. Прийняття рішення про стягнення безпосередньо з Державної казначейської служби України є порушенням норм Конституції України та загальних положень ЦК України щодо підстав відшкодування шкоди. Позивач помилково ототожнює можливість правового захисту порушеного права шляхом стягнення коштів з держави/державного бюджету з пред`явленням вимоги про стягнення коштів до юридичної особи за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та дією, шо її спричинила.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку грошових коштів в сумі 216 000,00 грн. ( том 1 а.с.34 зворот).

Представник відповідача - Держави Україна за представництвом - Донецької обласної прокуратури, Кравченко Р.А., який діє на підставі Довіреності № 15р-418. вих.21 від 07 червня 2021 року ( том 1 а.с. 72) у судовому засіданні підтримав Відзив Донецької обласної прокуратури на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого вважає даний позов безпідставним з огляду на наступне.

ОСОБА_1 стверджує, що з 23 червня 2020 року по 09 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 42020051720000061 слідчі дії взагалі не проводилися, а з 02 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року не вчинено жодних слідчих дій на виконання вказівок прокурора. Крім цього, на момент пред`явлення позивачем позову старшим слідчим письмові вказівки прокурора Слов`янської місцевої прокуратури від 10 листопада 2020 року у вказаному кримінальному провадженні виконано не в повному обсязі. Вважає, що вказаними діями йому заподіяно моральну шкоду у розмірі 216 000,00 грн.

1.Щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020051720000061.

Встановлено, що 22 червня 2020 року до Слов`янської місцевої прокуратури надійшли заяви ОСОБА_1 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_13 (вхідний помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 червня 2020 року), ОСОБА_14 (вхідний номер 5761-20 від 22 червня 2020 року), ОСОБА_15 (вхідний номер НОМЕР_1 від 22 червня 2020 року), ОСОБА_16 (вхідний номер 5765-20 від 22 червня 2020 року), ОСОБА_17 (вхідний помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 червня 2020 року) за пособництво особі на прізвисько « ОСОБА_11 » та ОСОБА_43 у вимаганні грошових коштів у ОСОБА_12 у березні 2020 року по АДРЕСА_1 , шляхом поширення неправдивої ганебної інформації щодо ОСОБА_2 .

Вказані заяви 22 червня 2020 року прийнято прокурором Слов`янської місцевої прокуратури та зареєстровано в Книзі реєстрації скарг та заяв, прийнятих на особистому прийомі Слов`янської місцевої прокуратури (вхідні номери 5760-20, 5761 -20, 5762-20, 5765-20, 5767-20 від 22 червня 2020 року).

За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року Слов`янською місцевою прокуратурою надано відповідь (вихідний № 40-01-44- 1304-20 від 23 червня 2020 року), згідно з якою відомості за вищезазначеними заявами внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020061720000061 від 23 червня 2020 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 189 КК України.( Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань но кримінальному провадженню № 42020061720000061 від 23 червня 2020 року).

Вказана відповідь у цей же день спрямована на електронну адресу заявника ОСОБА_1 та поштовим відправленням. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженню Начальником СВ Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області 30 червня 2020 року доручено слідчому цього відділу Федорченку І.С. Керівником Слов`янської місцевої прокуратури 09 вересня 2020 року процесуальному керівнику надано вказівки в порядку ст. 308 КПК України, у тому числі щодо допиту в якості потерпілого ОСОБА_2 та проведення допитів осіб, вказаних у заявах ОСОБА_1 . У зв`язку зі знаходженням ОСОБА_2 у Бахмутській УВП № 6, слідчим 02 листопада 2020 року отримано дозвіл від судді Слов`янського міськрайонного суду на проведення з ним слідчих дій. В цей же день ОСОБА_2 допитаний в якості потерпілого.

03 листопада 2020 року адвокатом Стуліковим А.В. подано Скаргу у порядку ст. 308 КПК України керівнику місцевої прокуратури про дотримання розумних строків досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні. Керівником місцевої прокуратури 05 листопада 2020 року винесено Постанову про часткове задоволення скарги у порядку ст. 308 КПК України, а також ініційовано питання перед начальником СВ Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області про відсторонення слідчого ОСОБА_44 у зв`язку з неефективним розслідуванням. Крім цього, 05 листопада 2020 року керівником місцевої прокуратури процесуальному керівнику надано письмові вказівки. На виконання Постанови, винесеної керівником місцевої прокуратури, процесуальним керівником 10 листопада 2020 року надано вказівки слідчому.

Проведення досудового розслідування Начальником СВ Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області 30 листопада 2020 року доручено слідчому цього відділу Новоселець С.Ю.

На виконання вказівок прокурора:

- допитані в якості свідків неповнолітні ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 (04 грудня 2020 року); ОСОБА_45 (07 грудня 2020 року); ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_46 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_29 (21 грудня 2020 року); ОСОБА_23 ; ОСОБА_20 (22 грудня 2020 року); ОСОБА_27 (30 грудня 2020 року); ОСОБА_31 (08 квітня 2021 року);

- 27 квітня 2021 року оглянуто відеофайл, який добровільно надав для залучення до матеріалів кримінального провадження адвокат Стуліков А.В.;

- 29 квітня 2021 року проведено огляд WEB-сайту Facebook публікації в групі «Славянск - лучший город» та долучено скріншоти сторінок;

- 30 квітня 2021 року проведено огляд WEB-сайту телеканалу «С плюс» та долучено скріншоти сторінок.

21 травня 2021 року керівником прокуратури процесуальному керівнику надано вказівки зі строком виконання до 21 червня 2021 року.

24 травня 2021 року процесуальним керівником надано вказівки слідчому.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020061720000061 від 23 червня 2020 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 189 КК України триває.

2.Щодо підстав відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому доказуванню позивачем підлягають:

1) протиправне діяння відповідачів;

2) наявність шкоди;

3) причинний зв`язок між протиправним діянням і шкодою;

4) вина відповідачів.

Однак, позивачем не доведено належними доказами вказаних обставин.

2.1.Щодо відсутності протиправності дій прокурора у кримінальному провадженні.

Позивачем не підтверджено протиправність дій відповідачів.

Виходячи зі ст. ст. 2, 303 КІІК України, п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», факт протиправних дій підлягає встановленню у кримінально-процесуальному порядку відповідним рішенням (наприклад, обвинувальним вироком, ухвалами слідчих суддів, постановами прокурора вищого рівня). На теперішній час у кримінальному провадженні № 42020061720000061 такі рішення не приймалися. Зокрема, рішення, дії або бездіяльність прокурора протиправними не визнавалися. Сам лише факт не проведення слідчих дій не свідчить про протиправність. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у зв`язку з чим стверджувати про його неефективність або відсутність результатів передчасно. При цьому, у межах цивільного судочинства суд не може перевіряти законність кримінально-процесуальних дій слідчого чи прокурора, оскільки це суперечитиме вимогам щодо юрисдикції судів та виступатиме втручанням у кримінальне провадження.

2.2. Стосовно відсутності шкоди.

Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, не визначено та не надано доказів того, яким чином порушився життєвий уклад ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні, на його думку, не проводяться слідчі дії. Не надано оцінку тому факту, що на теперішній час проводиться досудове розслідування. Оскільки позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності відповідача, а також конкретні негативні наслідки від них, то підстави для відшкодування йому шкоди відсутні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 є представником потерпілого (не самим потерпілим). Тобто, він сам не є безпосереднім учасником спірних відносин, йому не заподіяно будь-якої шкоди, стверджуваний злочин вчинено не відносно нього, а щодо іншої особи. У зв`язку з цим, у нього відсутнє будь-яке право на відшкодування у спірних відносинах.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вони є безпідставними ( том 1а.с.67-71).

29 червня 2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла Відповідь на відзив Донецької обласної прокуратури, в якій позивач вказав, що представник відповідача визнав факт, що досудове слідство по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року розпочато 23 червня 2020 року, а слідчий призначений лише 30 червня 2020 року.

Зазначає, що представник відповідача замовчує факт його звернення 15 липня 2020 року до

керівника Слов`янської місцевої прокуратури зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України та про результати розгляду цієї скарги.

Представник відповідача замовчує факт його звернення 22 липня 2020 року до керівника Слов`янської місцевої прокуратури із Заявою ОСОБА_2 про допит його як потерпілого по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року та про результати розгляду заяви ОСОБА_2 .

Представник відповідача замовчує факт його звернення 22 липня 2020 року до керівника Слов`янської місцевої прокуратури зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України та про результати розгляду цієї скарги, зокрема встановлення слідчому Федорченко І.С. строку для допиту ОСОБА_2 як потерпілого до 30 липня 2020 року.

Представник відповідача замовчує факт його звернення 07 вересня 2020 року до керівника Слов`янської місцевої прокуратури зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України та що вказівки прокурора від 09 вересня 2020 року були результатом розгляду цієї скарги, а не ініціативою прокурора.

Представник відповідача не надає доказів щодо встановлених прокурором строків допиту ОСОБА_2 як потерпілого та доказів, що письмові вказівки прокурора було виконано слідчим Федорченко І.С. у встановлений прокурором строк.

Представник відповідача замовчує той факт, що прокурор дав 10 листопада 2020 року письмові вказівки слідчому провести необхідні слідчі дії в строк до 01 грудня 2020 року, а слідчий розпочав виконання письмових вказівок з порушенням встановлених строків починаючи з 04 грудня 2020 року.

Представник відповідача замовчує той факт, що свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 підтвердили покази ОСОБА_2 як в частині факту вимагання у ОСОБА_2 грошей так і в частині вчиненого щодо ОСОБА_2 грабіжу з проникненням до житла, а слідчий Новоселець С.Ю. не вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про грабіж та не повідомив ОСОБА_29 , ОСОБА_31 , ОСОБА_17 про підозру у вчиненні вимагання у ОСОБА_2 .

Відзив Донецької обласної прокуратури не містить заперечення щодо правових підстав позову ( зазначені в позовній заяві норми Конституції України, норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практика Європейського Суду з прав людини, норми Закону України «Про прокуратуру», норми Кримінального процесуального кодексу України, норми Цивільного кодексу України, норми наказу Генеральної прокуратури щодо ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань), з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Безпідставним є твердження Донецької обласної прокуратури, що факт протиправних дій прокурора встановлюється в кримінально-процесуальному порядку, визначеному статтями 2, 303 Кримінального процесуального кодексу України та нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач ОСОБА_1 не є суб`єктом, на якого розповсюджують свою дію зазначені закони.

Безпідставним є твердження Донецької обласної прокуратури, що в цивільному судочинстві суд не може перевіряти законність кримінально-процесуальних дій слідчого, оскільки таке твердження суперечить правовій позицій, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року по справі № 243/11715/18, провадження № 61-6946 св 19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди.

Посилаючись на ст. 18 ЦПК України зазначив, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами ( том 1 а.с.118-119).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві та зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 він вважає правомірними та такими, що підлягають

задоволенню. Кримінальна справа за фактом вимагання грошових коштів, де він є потерпілим тривалий час не розслідується. Саме тривалим не розслідуванням справи спричинено моральну шкоду його представнику – ОСОБА_1 та йому особисто. В процесі розслідування справи, на нього як, на потерпілого тиску не було. Будь – яких Заяв та Клопотань він особисто по справі не направляв. Про виявлені порушення та притягнення винних осіб до відповідальності не повідомляв і заяв не подавав. Вважає, що, оскільки справа, де він є потерпілим тривалий час не розслідується, то йому спричинено моральну шкоду. Просив суд стягнути з Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його, ОСОБА_12 , користь, моральну шкоду, спричинену порушенням права ОСОБА_12 на захист від кримінального обвинувачення та права на справедливий суд відповідно до норм статей 1,6.1., 6.3, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та статей 2, 9, 176, 214, 219 Кримінального процесуального кодексу України, в сумі 216 000,00 гривень.

Свідок ОСОБА_1 , допитаний у відповідності до вимог ст. 92 ЦПК України, пояснив, що 15 липня 2020 року звертався з приводу допиту ОСОБА_2 , потім з цього ж приводу звертався ще двічі. ОСОБА_2 у якості потерпілого був допитаний тільки в листопаді місяці 2020 року. Протягом п`яти місяців він тричі звертався до прокурора, щоб змінили слідчого. Родичі неповнолітніх написали заяви, що ОСОБА_2 схиляв їх дітей до інтимного зв`язку, але в своїх поясненнях про це не вказують. Вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 утримується під вартою. Він є захисником Мазура Р.В., якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 частина 2 КК України. Вказані обставини його, як адвоката принижують, його думку ніхто не приймає до уваги, його ображають, на його скарги не відповідають. З грудня 2020 року по квітень 2021 року на досудовому слідстві не проводилося жодних слідчих дій за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Йому спричинено моральну шкоду - бездіяльність органів прокуратури, відсутнє ефективне процесуальне керівництво за досудовим слідством.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 частина 2 КК України. Їй відомо, що на досудовому слідстві є кримінальне провадження за фактом вимагання у її сина – ОСОБА_2 грошових коштів. По вказаному кримінальному провадженню вона була допитана та вказала на осіб, які вимагали грошові кошти у її сина. Слідчий не пропонував провести з її участю будь – які слідчі дії, спільний допит з її участю та участю свідків слідчий не проводив. Вона, як власник житла не надавала дозволу на огляд приміщення. Між нею та адвокатом Стуліковим А.В. укладено Договір і він є її представником, як потерпілої, у вказаному кримінальному провадженні - за фактом вимагання. Їй не відомо, щоб відносно адвоката ОСОБА_1 в кримінальному провадженні за фактом вимагання грошових коштів у її сина, мали місце будь – які незаконні дії та спричинено ОСОБА_1 матеріальну або моральну шкоду. Їй також нічого не відомо про відносини адвоката ОСОБА_1 і її сина – ОСОБА_2 . Їй нічого не відомо про проведені слідчі дії. Її викликали тричі – в квітні, липні 2020 року, взимку 2021 року. ОСОБА_1 представляє її інтереси, ніякого незаконного впливу на адвоката Стулікова А.В. з боку слідчих не було.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він здійснює процесуальне керівництво по кримінальному провадженню за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . З 23 червня 2020 року він є старшим в групі за цим кримінальним провадженням. З 23 червня 2020 року по 15 липня 2020 року по справі слідчих дій проведено не було. Не пам`ятає чи проводилися будь – які дії з 15 липня 2020 року до 09 вересня 2020 року. Вказівки слідчому не надавалися, оскільки в них не було необхідності. В період з 09 вересня 2020 року до 01 листопада 2020 року він повідомив слідчого про необхідність допиту в якості потерпілого ОСОБА_2 . Слідчим Федорченко І.С. вказане було виконано. В подальшому слідчого Федорченко І.С. відсторонили від даного кримінального провадження за неефективне розслідування і справу передали слідчому ОСОБА_47 . В період часу з 03 січня 2021 року по березень 2021 року він, як процесуальний керівник контролював хід досудового розслідування, слідчий Новоселець С.Ю. проводив слідчі дії. Ним вказівки слідчому не надавалися, оскільки досудове розслідування тривало в рамках розумних строків. Свідок ОСОБА_25 не допитаний і до теперішнього часу, хоча двічі давалися вказівки про допит цього свідка, але виконані не були. На ім`я керівника правоохоронного органу було направлено Доручення про невиконання вказівок. Він особисто не ініціював притягнення слідчого ОСОБА_47 до адміністративної відповідальності, оскільки на теперішній час триває Службове розслідування. В кримінальному провадженні за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 права адвоката ОСОБА_1 порушені не були. До нього, як до процесуального керівника по

даному кримінальному провадженню не надходила інформація про будь – які порушення прав адвоката ОСОБА_1 і дії, бездіяльність співробітників правоохоронних органів – слідчих, прокурів Стуліковим А.В. не оскаржувалися. В даному кримінальному провадженні відсутні порушення розумних строків, проводяться слідчі дії і остаточне рішення на теперішній час прийняти неможливо.

Свідок ОСОБА_48 пояснила, що вона є Начальником слідчого Відділу ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області і їй відомо , що у СВ знаходиться кримінальне провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Їй не відомо про будь – які порушення прав адвоката Стулікова А.В. у зв`язку з його професійною діяльністю по даному кримінальному провадженню.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона є директором ТОВ «ТРК-САТ Плюс». В грудні місяці 2020 року її допитував слідчий за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , оскільки на їх каналі був репортаж про це кримінальне провадження. Було складено Протокол про її допит. Вона давала доручення кореспонденту ОСОБА_49 про збір інформації. Хто був оператором, вона не пам`ятає. Саме вона дає дозвіл на випуск роліка в ефір, перед цим переглядає цей ролік. Конкретно їй нічого не відомо про вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Також їй нічого не відомо про порушення прав адвоката Стулікова А.В. у зв`язку з цим кримінальним провадженням.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що він є кореспондентом ТОВ «ТРК – САТ Плюс». В грудні місяці 2020 року його допитував слідчий за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Які саме ставилися питання, він не пам`ятає. Фотографії, які він використав у репортажі, він брав з соціальних мереж. Йому нічого не відомо про факт вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Також нічого не відомо про порушення прав адвоката ОСОБА_1 , як громадянина і учасника кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_44 пояснив, що він є слідчим СВ ВП№4 Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області. З 23 червня 2020 року у нього в провадженні перебувало кримінальне провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Він не пам`ятає які саме слідчі дії він проводив до 09 вересня 2020 року. Пам`ятає, що разом з адвокатом ОСОБА_1 їздили в СІЗО -6 міста Бахмут допитували ОСОБА_2 в якості потерпілого. Йому невідомо чому саме його відсторонили від розслідування цієї справи і передали кримінальне провадження іншому слідчому. Він збирався у відпустку і , можливо, щоб не порушувати строки досудового розслідування, справу передали іншому слідчому. За час розслідування ним справи скарг від адвоката Стулікова А.В. про порушення його прав не надходило.

Свідок ОСОБА_34 пояснила, що вона не пам`ятає чи викликав її слідчий для допиту в кінці грудня місяця 2020 року. Вона зверталася до поліції з Заявою про протиправні дії ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_17 . Їй нічого не відомо про вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 .. Також нічого не відомо про порушення прав адвоката ОСОБА_1 у зв`язку з вимаганням грошових коштів у ОСОБА_50 . Їй невідомі права адвоката, які могли бути порушені.

Свідок ОСОБА_17 – допитаний в присутності його матері – ОСОБА_34 та психолога ОСОБА_51 пояснив, що його допитував слідчий в якості потерпілого по кримінальній справі, де обвинуваченим є ОСОБА_2 . Чи допитували його по кримінальному провадженню за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що бачила ОСОБА_2 один раз, на весіллі у ОСОБА_25 . ОСОБА_2 виступав у ролі фокусника. Також бачила відео, на якому був зображений ОСОБА_2 . Вона дійсно в соціальних мережах виказала свою негативну думку відносно вчиненого ОСОБА_2 , якого затримали за вчинення злочинів відносно неповнолітніх осіб.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що наприкінці 2020 року та на початку 2021 року йому ніхто не телефонував з поліції і не просив підійти для допиту в якості свідка. 20 грудня 2019 року у нього було весілля, на якому в якості фокусника виступав ОСОБА_2 , якого він запросив на аніматорські заходи. ОСОБА_16 була присутня на весіллі, але з ОСОБА_2 не контактувала. Коли ОСОБА_16 побачила відеоролик про ОСОБА_2 то попросила його провести ОСОБА_29 до ТРК «САТ-Плюс», які потім виготовили ролік і показали його по телебаченню в своїй програмі. Він тільки приблизно три тижні тому дізнався, що є свідком по кримінальному провадженню за фактом вимагання у ОСОБА_2 грошових коштів. Його викликали в поліцію на 13 серпня 2021 року о 09 годині. Він ходив до поліції і надав покази.

Свідок ОСОБА_33 пояснила, що її не викликав для допиту слідчий ОСОБА_47 за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Вона дійсно зверталася до відділу поліції з Заявою з приводу протиправних дій ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина. Особисто вона Заяву не писала, писав слідчий, але його прізвища вона не знає. Заяву підписала та поставила дату.

Вона не пам`ятає чи була 17 березня 2020 року присутня при допиті її сина – ОСОБА_52 . Чоловік на прізвисько « ОСОБА_11 » ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21 годині або 22 годині, уже стемніло, приїздив до них додому, показував відео і запропонував звернутися в поліцію з приводу розбещення малолітніх дітей. « ОСОБА_11 » мешкав з ОСОБА_53 . Відео на п`ять хвилин і мабуть менше. До поліції вона звернулася наступного дня о 08 годині ранку, але заяву відразу не прийняли. В поліцію звернулися вона, ОСОБА_54 та ОСОБА_32 , а також їх діти, а також син ОСОБА_34 – ОСОБА_17 , а сама ОСОБА_34 підійшла пізніше. ОСОБА_2 вони зустріли того ж дня пізніше, коли йшли до прокуратури. Станом на 17 березня 2020 року про вимагання грошей у ОСОБА_2 їм нічого відомо не було. Що саме повідомляв їй син про неправомірні дії ОСОБА_2 вона не пам`ятає. Їй особисто нічого не відомо про порушення прав адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розслідування справи за фактом вимагання грошей у ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_27 пояснила, що слідчий Новоселець С.Ю. не викликав її для допиту в поліцію за кримінальним провадженням за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Було складено Протокол про її відмову від дачі свідчень в порядку статті 63 Конституції України, оскільки їй по цій справі взагалі нічого не відомо. Слідчий ОСОБА_47 приїздив до неї додому і складав Протокол. Він пояснив їй, що це з приводу її онука ОСОБА_17 , який спілкувався з ОСОБА_2 і ходив до нього додому. ОСОБА_2 вона ніколи не бачила. Одного разу вона спілкувалася з ОСОБА_2 по телефону, оскільки її онук пізно ввечері не прийшов додому. Їй не відомі будь – які факти порушення прав адвоката ОСОБА_1 по кримінальному провадженню за фактом вимагання грошей у ОСОБА_2 .

Неповнолітній свідок ОСОБА_22 , допитаний в присутності його матері – ОСОБА_54 та психолога – ОСОБА_55 пояснив, що його допитував слідчий ОСОБА_47 за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 і задавав питання. Від ОСОБА_17 , ОСОБА_26 і ОСОБА_56 він дізнався про протиправні дії ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей. Про це він повідомив свого вітчима – ОСОБА_31 , а також розповів, що його друзі ходять до ОСОБА_2 , який вчиняє з ними неправомірні дії – розбещує їх. Він сам особисто очевидцем цього не був, знає зі слів ОСОБА_17 . Про вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_54 пояснила, що в її присутні допитували її сина – ОСОБА_22 за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , ставили питання про протиправні дії ОСОБА_2 . Чоловік на прізвисько « ОСОБА_11 » - це ОСОБА_28 , але їй нічого не відомо про відвідування ОСОБА_31 ОСОБА_2 . Вона особисто за власною ініціативою зверталася до поліції у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, в тому числі і її сина. Потім і інші діти пояснили своїм батькам про протиправні дії ОСОБА_2 . Їй нічого не відомо про вимагання ОСОБА_31 грошових коштів у ОСОБА_2 . У неї особисто немає ніяких відносин з ОСОБА_2 за фактом вимагання у нього грошових коштів.

Свідок ОСОБА_47 пояснив, що протягом з 2012 року до червня 2021 року він працював слідчим Слов`янського відділу поліції. У нього в провадженні перебувало кримінальне провадження за фактом вимагання у ОСОБА_2 грошових коштів. Не пам`ятає чи надавав йому вказівки прокурор про допит свідка ОСОБА_25 , оскільки по справі працювали ще і інші слідчі. Він допитував неповнолітнього ОСОБА_26 , але що той пояснював, він не пам`ятає. Всі запитання, які цікавили слідство, він свідку задав. Йому також було Доручення про допит свідка ОСОБА_31 , якого він допитував в приміщенні «СІЗО -6» м. Бахмут. Він роз`яснив ОСОБА_31 положення статті 63 Конституції України і ОСОБА_31 відмовився від дачі показань, посилаючись на норми статті 63 Конституції України. Зміст статті 63 Конституції України йому відомий і зрозумілий. ОСОБА_16 він особисто не допитував. Одночасний допит зі свідками в тому кримінальному провадженні не проводив. Йому невідомі будь – які факти порушення законних прав адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при проведенні досудового розслідування по кримінальному провадженню за фактом вимагання у ОСОБА_2 грошових коштів.

Неповнолітній свідок ОСОБА_26 , допитаний в присутності його матері – ОСОБА_32 та психолога ОСОБА_57 пояснив, що йому відомо і він надавав показання слідчому, що ОСОБА_29 та ОСОБА_31 вимагали грошові кошти у ОСОБА_2 . Він казав слідчому, що зможе впізнати осіб, які вимагали грошові кошти, але фотографій для впізнання йому не надавали. Показати, як все відбувалося, також не пропонували.

Свідок ОСОБА_32 пояснила, що слідчий допитував її сина – ОСОБА_26 за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Син надав пояснення і конкретно вказав, хто саме вимагав грошові кошти. Син пояснював, що може впізнати цих осіб і за якими ознаками. Але з сином впізнання не проводили, на спільні допити не запрошували.

Свідок ОСОБА_31 , допитаний в режимі відео конференції з приміщення Бахмутської установи

виконання покарань №6, пояснив, що адвоката ОСОБА_1 побачив вперше, з ним не знайомий. ОСОБА_2 бачив один раз, відносин ніяких. Ніяких відносин у нього з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає. Він не вчиняв будь – яких протиправних дій відносно ОСОБА_2 . Він взагалі не бажає давати будь – які свідчення по справі за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Слідчий ОСОБА_47 проводив його допит, пояснив, за яким фактом його хоче допитати, але він скористався правом, передбаченим статтею 63 Конституції України і відмовився від дачі свідчень.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що з позивачем ОСОБА_1 він не знайомий. ОСОБА_2 він бачив два рази, відносин ніяких між ними немає. Він не пам`ятає, щоб його допитував слідчий ОСОБА_47 за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 . Його до поліції не викликали. Спільних допитів також не проводили. Вони батькам неповнолітніх передали інформацію про протиправні дії ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей. Можливо він давав пояснення з цього приводу, але точно не пам`ятає. В період з 09 березня по 16 березня 2020 року він приїздив додому до ОСОБА_2 , який показував їм фокуси. Діти розповідали, що саме ОСОБА_2 з ними робить. Слідчий не проводив очних ставок і слідчих експериментів. Як би йому запропонували, то він би погодився на участь у слідчих діях. Факту вимагання не було, ніхто не вимагав у ОСОБА_2 грошових коштів. У нього дійсно було відео, яке він знімав на свій особистий мобільний телефон, відео переривалося з технічних причин. За проханням слідчого він передав йому це відео. Також передавав це відео журналістам і дав інтерв`ю з цього приводу. ОСОБА_25 відео не передавав.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди, та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_12 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтуються всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом, як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді

першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положення частин 1,2 статті 13 ЦК України передбачають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2020 року на підставі заяв ОСОБА_1 № 5760, 5761, 5762, 5765, 5767 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №42020051720000061 за ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області 22 червня 2020 року надійшли заяви ОСОБА_1 за № № 5760, 5761, 5762, 5765, 5767 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_58 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у пособництві особі на прізвисько « ОСОБА_11 » та ОСОБА_10 у вимаганні грошових коштів у ОСОБА_12 у березні 2020 року по АДРЕСА_1 , шляхом сприяння поширенню неправдивої, ганебної інформації щодо останнього ( том 1а.с.10).

Постановою Слов`янської місцевої прокуратури від 23 червня 2020 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, у кримінальному провадженні №42020051720000061 від 23 червня 2020 року визначено групу прокурорів у складі прокурорів Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Петрика В.С., Нілової Є.О. Старшим групи визначено прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Петрика В.С. (том 1 а.с.11).

30 червня 2020 року слідчому СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанту поліції Федорченко І.С. відповідно до вимог ст. ст. 39, 214 КПК України доручено провести досудове розслідування за фактом правопорушення, а саме до Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області 22 червня 2020 року надійшли заяви ОСОБА_1 за № № 5760, 5761, 5762, 5765, 5767 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у пособництві особі на прізвисько « ОСОБА_11 » та ОСОБА_10 у вимаганні грошових коштів у ОСОБА_12 у березні 2020 року по АДРЕСА_1 , шляхом сприяння поширенню неправдивої, ганебної інформації щодо останнього (том а.с.12).

Керівником Слов`янської місцевої прокуратури Шиловим В.С. надано Вказівки прокурору Слов`янської місцевої прокуратури Петрику В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року за ч. 2 ст. 189 КК України ( в порядку ст. 308 КПК України), а саме:

- допитати у якості потерпілого ОСОБА_2 , вручити останньому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого;

- перевірити обставини викладені у заяві ОСОБА_2 шляхом проведення допитів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;

- встановити особу на прізвисько « ОСОБА_11 » та допитати останнього щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (том 1 а.с.13).

Прокурором Слов`янської місцевої прокуратури Петриком В.С. надано Вказівки слідчому СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанту поліції Федорченко І.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року за ч. 2 ст. 189 КК України ( в порядку ст. 308 КПК України), а саме:

- встановити та допитати з приводу обставин викладених в заявах адвоката Стулікова А.В. та Протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 наступних осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_59 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 з`ясувавши у останніх, що їм відомо про обставини вимагання коштів у потерпілого; про осіб які вимагали кошти у останнього; від кого саме їм стало відомо про вказані події та вказаних осіб: чи були вказані особи раніше знайомі з потерпілим та особами, які здійснювали вимагання; в яких стосунках перебували один з одним, чи зможуть свідки впізнати вказаних осіб;

- у разі зазначення вказаними вище свідками осіб, які могли скоїти вказане кримінальне правопорушення, вжити заходів щодо їх встановлення та допиту;

- пред`явити потерпілому ОСОБА_2 для впізнання осіб на яких вказуватимуть свідки;

- встановити особу ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , перевірити вказаних осіб на причетність до кримінального правопорушення про яке зазначає ОСОБА_2 , за необхідності пред`явити вказаних осіб для впізнання потерпілому;

- допитати ОСОБА_31 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 з приводу відомих їм обставин вимагання коштів у потерпілого ОСОБА_2 чи взагалі вони знайомі з потерпілим, при яких обставинах познайомилися, а також з інших питань пов`язаних з вказаним правопорушенням;

- долучити документи, що характеризують особу ОСОБА_31 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 (а.с.14).

30 листопада 2020 року старшому слідчому СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області майору поліції Новоселець С.Ю. відповідно до вимог ст. ст. 39, 214 КПК України доручено провести досудове розслідування за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за кримінальним провадженням №42020051720000061 від 23 червня 2020 року (том 1а.с.15 зворот).

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 , діючий як представник потерпілого ОСОБА_2 , звернувся до Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької обласної прокуратури зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року (том 1а.с.92-94).

Постановою Слов`янської місцевої прокуратури від 05 листопада 2020 року Скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Стулікова А.В. в порядку ст. 308 КПК України щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020051720000061 та встановлення розумних строків для проведення слідчих дій задоволено частково та надано прокурору Слов`янської місцевої прокуратури Петрику В.С. обов`язкові для виконання вказівки щодо строків проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №42020051720000061, встановивши їх виконання до 10 грудня 2020 року (том 1а.с.96-97).

20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янської окружної прокуратури зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року (том 1а.с.102-107).

Керівником Слов`янської окружної прокуратури Бакуменко О.М. надано Вказівки прокурору Слов`янської окружної прокуратури Петрику В.С. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року за ч. 2 ст. 189 КК України ( в порядку ст. 308 КПК України), а саме:

- повторно допитати з приводу викладених в заявах адвоката Стулікова А.В. та в Протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 наступних осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_60 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з`ясувавши у останніх, що їм відомо про вимагання коштів у потерпілого; про осіб які вимагали кошти у останнього; від кого саме їм стало відомо про вказані події та вказаних осіб; чи були вказані особи раніше знайомі з потерпілим та особами, які здійснювали вимагання; в яких стосунках перебували один з одним, чи зможуть свідки впізнати вказаних осіб;

- з вищевказаних питань допитати ОСОБА_25 ;

- встановити особу ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , перевірити вказаних осіб на причетність до кримінального правопорушення про яке зазначає ОСОБА_2 , за необхідності пред`явити вказаних осіб для впізнання ОСОБА_2 ;

- долучити документи, що характеризують особу ОСОБА_31 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 .

Про виконання вказівок необхідно доповісти до 21 червня 2021 року (том 1 а.с.110).

Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Петриком В.С. надано Вказівки слідчому СВ ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Новоселець С.Ю. по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року за ч. 2 ст. 189 КК України ( в порядку ст. 308 КПК України), а саме:

- повторно допитати з приводу викладених в заявах адвоката Стулікова А.В. та в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 наступних осіб: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_60 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з`ясувавши у останніх, що їм відомо про вимагання коштів у потерпілого; про осіб які вимагали кошти у останнього; від кого саме їм стало відомо про вказані події та вказаних осіб; чи були вказані особи раніше знайомі з потерпілим та особами, які здійснювали вимагання; в яких стосунках перебували один з одним, чи зможуть свідки впізнати вказаних осіб;

- з вищевказаних питань допитати ОСОБА_25 ;

- встановити особу ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , перевірити вказаних осіб на причетність до кримінального правопорушення про яке зазначає ОСОБА_2 , за необхідності пред`явити вказаних осіб для впізнання ОСОБА_2 ;

- долучити документи, що характеризують особу ОСОБА_31 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 .

Про результати виконання вказівок інформувати прокуратуру у строк не пізніше до 18 червня 2021 року (том 1а.с.111).

15 липня 2020 року ОСОБА_1 , діючий як представник потерпілого ОСОБА_2 , звернувся до Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №1202050510000621 від 26 березня 2020 року (том 1 а.с.120).

У відповідь на скаргу ОСОБА_1 про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року повідомлено, що слідчого та прокурора зобов`язано організувати та провести допит ОСОБА_2 у якості потерпілого до 30 липня 2020 року (том 1а.с.122).

22 липня 2020 року ОСОБА_1 , діючий як представник потерпілого ОСОБА_2 , звернувся до Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області зі скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року (том 1 а.с.123).

У відповідь на Скаргу ОСОБА_1 про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року повідомлено, що клопотання ОСОБА_2 про допит у якості потерпілого у присутності представника-адвоката Стулікова А.В. підлягає задоволенню у зв`язку із чим запропоновано узгодити зі слідчим дату та час проведення допиту (том 1а.с.125).

07 вересня 2020 року ОСОБА_1 , діючий як представник потерпілого ОСОБА_2 , звернувся до Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Прокуратури Донецької області зі Скаргою про дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року (том 1а.с.126).

09 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області із Заявою про притягнення ОСОБА_23 до кримінальної відповідальності (том 1а.с.154).

Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2021 року Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено частково, зобов`язано відповідальну особу Відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень, не пізніше 24 годин з часу набрання чинності Ухвали суду внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості за заявою ОСОБА_1 від 09 липня 2021 року про вчинення ОСОБА_23 кримінального правопорушення (том 1а.с.157).

15 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 1 ст. 385 КК України та розпочато кримінальне провадження № 12021053510001141. Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 15 липня 2021 року до ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла поштою вх. номер 3871 від 14 липня 2021 року копія Ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 243/7238/21 (ЄО № 21072 від 15 липня 2021 року) (а.с.159).

Суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь позивача, виходить з наступного.

Підставою для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає протиправну, незаконну, неправомірну бездіяльність Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, яка полягає у відсутності ефективного засобу юридичного захисту в Державі Україна права громадянина отримати обґрунтовану відповідь на звернення про вчинення кримінального правопорушення, оскільки громадянин України не має ефективних засобів примусити слідчого виконати вимоги Закону при обставинах, коли слідчий поліції не виконує своїх службових обов`язків, а прокурор не повідомляє про підозру особі, щодо якої здобуто докази, достатні для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправна, незаконна, неправомірна бездіяльність Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, яка полягає у відсутності ефективного засобу юридичного захисту в Державі Україна права громадянина надати докази своєї невинуватості органу досудового слідства та суду та не бути безпідставно звинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення та бути утриманим під вартою.

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про встановлення факту його права на ефективний правовий захист відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та встановлення справедливої сатисфакції не є належним способом захисту, а фактично є підставами позову про відшкодування моральної шкоди. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18 ( провадження № 14-83ц20).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п.16 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди мають суворо додержуватися передбаченого ст. 56 Конституцією України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У пункті 32 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 ( провадження № 12-208гс18) вказано, що « застосовуючи статті 1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по – друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У ч.1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Вказані норми не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності дій посадових осіб як підстави для відшкодування моральної шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України, можливо у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органу досудового розслідування або прокуратури, які не пов`язані з прийняттям процесуального акту, тобто це інші дії органу досудового розслідування або прокуратури при проведенні розслідування, коли не приймалися рішення по суті у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо їх вина встановлена не лише вироком суду, а й іншими відповідними рішеннями суду.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам ст.6, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно до ст. 23 ЦК України «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України».

Згідно до вимог ч.6 ст. 1176 ЦК України «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього ( досудового слідства), прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.»

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

«Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/ протиправність бездіяльності для прав та інтересів

заінтересованої особи». ( Постанова ВП ВС від 07 липня 2021 року №9901/345/20 (11-86за/21).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що протиправною, незаконною та неправомірною є бездіяльність працівників правоохоронних органів, яка полягала в неефективному та довго триваючому розслідуванні кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 внаслідок чого, він зазнав почуття обурення та гніву, чим йому було спричинено моральну шкоду у розмірі 216000,00 грн., яку він вирахував на допомогою методики професора ОСОБА_30 та яку просить відшкодувати за рахунок держави. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав і в судовому засіданні.

Також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 зазначає, що протиправною, незаконною та неправомірною є бездіяльність працівників правоохоронних органів, яка полягала в неефективному та довго триваючому розслідуванні кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у нього - ОСОБА_2 внаслідок чого, він зазнав почуття обурення та гніву, чим йому було спричинено моральну шкоду у розмірі 216000,00 грн., яку він вирахував на допомогою методики професора ОСОБА_30 та яку просить відшкодувати за рахунок держави. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав і в судовому засіданні.

Однак, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що діями працівників правоохоронних органів, в тому числі і Донецької обласної прокуратури їм кожному заподіяно моральну шкоду, що дії відповідача були протиправними.

Згідно правової позиції Верховного Суду висловленої у Постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт незгоди позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 з діями працівників правоохоронних органів в період досудового розслідування кримінального провадження за фактом вимагання у ОСОБА_2 грошових коштів не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 вчинено не було, як вбачається з їх позовних заяв та наданих ними пояснень та показань позивача ОСОБА_1 , як свідка у судовому засіданні, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню до виниклих спірних правовідносин.

Окрім того, сам факт незгоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги.

Таким чином, лише незгода позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їм моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у Постанові № 199/1478/17 від 30 січня 2019 року.

ОСОБА_1 не надав об`єктивних доказів, якими б підтвердив наявність протиправних дій чи бездіяльності з боку працівників правоохоронних органів, спричинення йому моральної шкоди діями працівників правоохоронних органів, а лише зазначив, що такі дії викликали у нього почуття обурення та гніву.

На підтвердження факту спричинення позивачу моральної шкоди позивачем надано докази - показання свідка. Оцінюючи показання свідка – позивача ОСОБА_1 , допитаного у якості свідка в порядку ст.92 ЦПК України, суд зазначає, що у нього немає підстав ставити під сумнів достовірність обставин, повідомлених свідком, однак, зауважує, що ці докази не є достатніми у розумінні ч.1 ст.80 ЦПК України для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. До такого висновку суд прийшов також аналізуючи показання свідка у сукупності з письмовими доказами по справі, а саме свідок повідомляв про наявність у позивача негативних емоційних переживань внаслідок неефективного та довготривалого розслідування кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 не надав об`єктивних доказів, якими б підтвердив наявність протиправних дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів відносно нього, спричинення йому моральної шкоди діями працівників правоохоронних органів, а лише зазначив, що такі дії викликали у нього почуття обурення та гніву.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги.

Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, а саме процесуальних керівників - прокурорів Слов`янської окружної прокуратури Петрика В.С. та Нілової Є.О. щодо дотримання розумних строків досудового слідства по кримінальному провадженню №42020051720000061 від 23 червня 2020 року свідчить про реалізацію останнім права на оспорювання процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди, відповідно до ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах її повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у його процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

На підставі ч.3 ст.17 Закону України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року № 1697-VII під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України, серед яких в пункті 9-1 частини першої зазначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.

Тобто, під час досудового розслідування прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.

Закони України не передбачають право особи звертатися з окремим позовом до прокурора про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених як учасником судового процесу у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру»).

Виходячи з аналізу пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю прокурора та слідчого щодо строків та ефективності досудового розслідування, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що він скористався правом та неодноразово оскаржував бездіяльність службових осіб, яка полягала, на його думку у неефективному та довготривалому розслідуванні кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 .

Вказані обставини свідчить про реалізацію останнім свого права оскаржувати процесуальну діяльність прокурора та слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України.

Суд вважає, що для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями і шкодою, що підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.

Позивач має надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення саме йому моральної шкоди, а також наявність зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлено вину відповідача, його бездіяльність належним чином визнана неправомірною, позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено.

Лише незгода позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 з відсутністю, на їх думку, ефективного засобу юридичного захисту в Державі Україна права громадянина отримати обґрунтовану відповідь на звернення про вчинення кримінального правопорушення, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Таким чином, судом не встановлено дій або бездіяльності з боку відповідача, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування їм кожному моральної шкоди.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом за фахом. Саме як адвокат Стуліков А.В., діючи як представник потерпілого ОСОБА_2 та в його інтересах, 22 червня 2020 року звернувся до Слов`янської місцевої прокуратури з Заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України. Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що діяльності адвоката Стулікова А.В. не було явних протиправних перешкод, оскільки він мав процесуальну можливість, визначену кримінальним процесуальним кодексом, здійснювати всі можливі заходи на захист свого клієнта. Тривале не розслідування кримінального правопорушення може свідчити як про протиправну бездіяльність органу досудового розслідування, так і про пасивну поведінку захисту в порушеному по Заяві-повідомленню кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до норм КПК адвокат, як учасник кримінального провадження має право подавати органу досудового розслідування заяви, клопотання, оскаржувати прийняті рішення.

Таким чином, на думку суду, у випадку наявності тривалої бездіяльності органу досудового розслідування, адвокат, діючи у межах правового поля, наділений цілою низкою повноважень для захисту прав свого клієнта. Відмова у реалізації будь-яких вимог адвокат потребує від останнього відповідної реакції, передбаченої КПК України, і не може спричинити йому страждань, оскільки останній виконує свої професійні обов`язки і має законодавчо визначені способи реагування, як на законні, так і незаконні дії органу досудового розслідування.

Аналізуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено дій з боку держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 про відшкодування їм кожному моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, частини 6 статті 1176 ЦК України. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також судом не встановлено дій з боку Державної казначейської служби України, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 про відшкодування їм кожному моральної шкоди. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд при винесенні рішення у даній справі керувався лише основним актом цивільного законодавства України – Цивільним кодексом України, оскільки його положеннями в повній мірі

врегульовані відносини, які виникли між сторонами. Позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги в своїх позовних заявах посилалися на загальні положення національного законодавства, які не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, не є спеціальними нормами, а тому і не були застосовані судом при винесенні дійсного рішення.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, в якій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

п.9 «Розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Але, як вважає суд, позивачем ОСОБА_1 та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 в наданих до суду позовних заявах та у судовому засіданні не вказано жодного посилання на мотиви, якими вони обґрунтовують спричинення їм моральної шкоди саме у таких розмірах та якими доказами моральна шкода саме в таких розмірах підтверджується.

З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди „позивач повинен надати докази про моральні переживання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, про порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків.

Але позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 в своїх позовних заявах та у судовому засіданні, посилаючись на неправомірні дії відповідача, Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, не вказують, в чому конкретно полягають ці неправомірні дії, якими їм спричинено моральну шкоду.

Також відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

На підтвердження факту спричинення позивачу моральної шкоди позивачем надано докази - показання свідка. Оцінюючи показання свідка – позивача ОСОБА_1 , допитаного у якості свідка в порядку ст.92 ЦПК України, суд зазначає, що у нього немає підстав ставити під сумнів достовірність обставин, повідомлених свідком, однак, зауважує, що ці докази не є достатніми у розумінні ч.1 ст.80 ЦПК України для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. До такого висновку суд прийшов також аналізуючи показання свідка у сукупності з письмовими доказами по справі, а саме свідок повідомляв про наявність у позивача негативних емоційних переживань внаслідок неефективного та довготривалого досудового розслідування кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_48 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_44 , ОСОБА_34 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_33 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , ОСОБА_54 , ОСОБА_47 пояснили, що їм нічого не відомо про порушення прав адвоката Стулікова А.В., як громадянина і учасника кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 , а також самого ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні. Також нічого не відомо про вчинення працівниками правоохоронних органів будь –яких протиправних дій відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги-

ОСОБА_2 не довели, що внаслідок протиправних дій чи бездіяльності вони зазнали моральних чи фізичних страждань, а також не надали належних доказів, які б свідчили про те, що протиправні дії чи бездіяльність взагалі мали місце, негативні наслідки, що вплинуло на зміну звичайного способу життя позивача та третьої особи, не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності вимогам законодавства, не представлено доказів на підтвердження ним обставин, тобто, жодних доказів, у розумінні ст. ст. 77,78 ЦПК України в обґрунтування вказаних обставин позивачем та третьою особою не надано, у зв`язку з чим в заявлених вимогах про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що їх права з усіма гарантіями, закріпленими як у Конституції України, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод були порушені, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому є необґрунтованими та безпідставними.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано жодного обґрунтування з посиланням на докази, в чому саме полягає завдана їм кожному моральна шкода, та який причинно – наслідковий зв`язок між діями працівників правоохоронних органів, зокрема Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, та завданою моральною шкодою.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даними позовними заявами та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, що судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И РІ Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 , про стягнення моральної шкоди - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_61 до Держави Україна за представництвом – Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року.

Рішення ухвалено, складено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.