Рішення № 100779006, 02.11.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3863/21

2/219/1936/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02. 11. 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І.

секретар Гаврилюк К.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія "Прайм Альянс" приватний нотаріус Хара Наталя Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким , що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що згідно до виконавчого напису від 05 лютого 2021 року №4221, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. (третя особа по справі), було запропоновано стягнути заборгованість не сплачену в строк за кредитним договором на користь ТОВ ФК «Прайм Альянс» (далі – Товариство, відповідач по справі), з позивача, ОСОБА_2 , на його користь грошові кошти у сумі 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

В той же час будь-яких угод із Товариством позивач ніколи не укладав. Після цього ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» вказаний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання.

26 лютого 2021 року виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. В той самий день приватний виконавець прийняв постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 23.03.2021 року вказаний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Проте позивач жодного разу не отримував ніякої вимоги чи претензії зі сторони відповідача. Також йому ніколи не надсилалось жодного листа від вказаного вище приватного нотаріуса. Однак вчинення вказаного виконавчого напису було здійснено нотаріусом за відсутності необхідних умов, які передбачені законодавством, порушує цивільні права позивача та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 282/20595 (далі - Порядок).

Згідно п.п.1.1. п.1 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. У відповідності до п.п.1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2.3 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості. Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно до п.10 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

В той же час належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV).

При розгляді цієї категорії справ виникало інше проблемне питання, що може бути фактом підтвердження належного вручення боржнику повідомлення про необхідність погашення заборгованості?

Це питання судами вирішувалося по-різному.

Проте належним чином вручене повідомлення боржника про вчинення виконавчого напису впливає на правильне вирішення справи. Письмова вимога банку боржнику повинна надсилатись способом, передбаченим договором. При цьому чинне законодавство не встановлює обов`язку банку, кредитора перевіряти фактичне місцезнаходження чи місце проживання боржника/іпотекодавця та його розшуку. Це означає, що кредитор повинен надіслати боржнику письмове повідомлення про початок звернення стягнення на предмет іпотеки чи повідомлення про необхідність виконання зобов`язання на адресу, зазначену в договорі кредиту/іпотеки.

В той же час, як вже зазначалось вище, позивач жодного разу не отримувала ані від кредитора, ані від приватного нотаріуса будь-якої вимоги (претензії) щодо сплати боргу за кредитним договором.

Окрім того, як відзначив Верховний Суд України в постанові від 05.07.2017р. по справі № 6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа № 310/9293/15, провадження № 61-154 св 18). Також зі змісту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що з позивача також було стягнуто комісію 7 100 грн.

Так, положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16. У зв`язку із цим вимога Банку про стягнення із відповідача комісії в розмірі 7 100 грн. є незаконною. Окрім того, у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме:

п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»;

доповнити розділ пунктом 11 такого змісту:

« 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Також апеляційний суд в мотивувальній частині постанови зазначив, що при прийнятті даної постанови суд бере до уваги також положення п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. Дана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., справа №К/800/6492/17 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. провадження №11-174ас18. У зв`язку з цим та беручи до уваги ту обставину, що вчинення виконавчого напису від 08 вересня 2020 року нотаріусом (тобто після ухвалення постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 22.02.2017р.), то я приходжу до висновку, що нотаріус при вчиненні цієї нотаріальної дії керувався Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка була визнана в судовому порядку нечинною з моменту прийняття. Вказане вище безумовно свідчить про те, що в будь-якому разі виконавчий напис №4221 від 05.02.2021р. про стягнення грошової суми у розмірі 13 300, 00 грн. (заборгованість за кредитом), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Щодо підсудності справи Артемівському міськрайонному суду Донецької області

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Згідно до постанови приватного виконавця Григорчука П.В. від 23.03.2021 року позивач офіційно працевлаштований та отримує в ДП «Артемсіль» (код ЄДРПОУ 00379790) із місцем реєстрації м. Соледар Бахмутського району Донецької області. Вказана інформація є дійсною та актуальною. У зв`язку із наведеним та беручи до уваги положення ч. 12 ст. 28 ЦПК України позивач має право пред`явити даний позов до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Вважаю також за необхідне повідомити, що оригінали документів, які в копіях долучені до матеріалів справи, перебувають у мене. Одночасно підтверджую, що мною не було подано іншої аналогічної заяви з тим самим предметом вимог та з тих самих підстав. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.87,88 Закону, п.1.1, 1.2,2.3 Порядку, п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172,,просив

Визнати виконавчий напис від 05.02.2021р. про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 13 300, 00 грн. (заборгованість за кредитом), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрованим в реєстрі за №4221, таким, що не підлягає виконанню. Вирішити питання про судові витрати .Розглянути справу за відсутності позивача.

Представник позивача до судового засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не заявився, про час та дату розгляду справи його було повідомлено.

Дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Згідно до виконавчого напису від 05 лютого 2021 року №4221, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. (третя особа по справі) , стягнуто заборгованість не сплачену в строк за кредитним договором на користь ТОВ ФК «Прайм Альянс» (далі – Товариство, відповідач по справі), з ОСОБА_2 , на його користь грошові кошти у сумі 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

26 лютого 2021 року виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. 23.03.2021 року вказаний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 282/20595 (далі - Порядок).

Згідно п.п.1.1. п.1 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. У відповідності до п.п.1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.3 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості. Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно до п.10 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-XII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Так, положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16. У зв`язку із цим вимога Банку про стягнення із відповідача комісії в розмірі 7 100 грн. є незаконною. Окрім того, у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме:

п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»;

доповнити розділ пунктом 11 такого змісту:

« 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

,

За таки обставин суд вважає ,що позов слід задовольнити ,так як він обґрунтований вимогами діючого законодавства та знайшов своє підтвердження доказами у судовому засіданні ,-

Керуючись ст. 280-282 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія "Прайм Альянс" приватний нотаріус Хара Наталя Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким , що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 05.02.2021р. про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 13 300, 00 грн. (заборгованість за кредитом), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрованим в реєстрі за №4221, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення .

Суддя Л.І. Хомченко