Вирок № 100777339, 03.11.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2293/21

Провадження № 1-кп/352/307/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р., розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021096250000087 від 24.08.2021 р., про обвинувачення :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, утриманці відсутні, військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, українця, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в :

підсудний ОСОБА_1 , вчинив незаконне проникнення до житла потерпілого ОСОБА_2 .

Кримінальний проступок скоєно за наступних обставин:

Обвинувачений ОСОБА_1 в період часу із 15 год. 30 хв. 18.08.2021 р. по 09 год. 30 хв. 23.08.2021 р. знаходився по АДРЕСА_1 .

В цей час у ОСОБА_1 виник неправомірний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить потерпілому ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення конституційного права потерпілого на недоторканість та непорушність його майна, умисно, протиправно, не маючи на це жодних законних підстав, всупереч волі власника ОСОБА_2 , переліз через хвіртку, котра була зачинена, проник в господарський двір, де в подальшому, підійшовши до будинку, шляхом розбиття вікна дерев`яною палицею, проник всередину вказаного житлового будинку.

Перебуваючи у приміщенні будинку ОСОБА_1 , незаконно пересувався по кімнатах і, таким чином, закінчив свій неправомірний умисел, направлений на порушення права потерпілого на недоторканість його володіння, гарантоване статтею 30 Конституції України, статтею 12 «Загальної декларації прав людини», статтею 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод».

Продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_1 в період часу із 16 год. 00 хв. 23.08.2021 по 09 год. 00 хв. 26.08.2021 знаходився по АДРЕСА_1 .

В цей час у ОСОБА_1 повторно виник протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить потерпілому ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на порушення конституційного права потерпілого на недоторканість та непорушність його майна, умисно, повторно, протиправно, не маючи на це жодних законних підстав, всупереч волі власника будинка ОСОБА_2 , переліз через хвіртку, котра була зачинена, проник в господарський двір, де в подальшому, підійшовши до будинку, шляхом розбиття дерев`яного вікна невстановленим в ході досудового розслідування предметом, проник всередину вказаного житлового будинку.

Перебуваючи у приміщенні будинку ОСОБА_1 , незаконно пересувався по кімнатах і, таким чином, закінчив свій протиправний умисел, направлений на порушення права потерпілого на недоторканість його володіння, гарантоване статтею 30 Конституції України, статтею 12 «Загальної декларації прав людини», статтею 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод».

Суд зазначає, що до обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_1 , складена у присутності захисника, щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також письмова заява потерпілого ОСОБА_2 , щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, так як він вчинив незаконне проникнення до житла потерпілого ОСОБА_2 .

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З врахуванням вищенаведеного, призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком,особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю проступку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд враховує і те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання за яким характеризується вкрай негативно, не працюючи веде паразитичний спосіб життя, соціальні зв`язки не стійкі, на обліку наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд приходить до переконання, що до підсудного ОСОБА_1 слід застосувати покарання у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових проступків.

На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Питання про речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.368, 370, 382 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ст. 162 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) – 1716,20 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109-21/9582-Д від 05.10.2021 р.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме : дерев`яну палицю, яка зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити; чотири сліди пальців рук – зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбаченихст.394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тисменицький районний суд. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя Струтинський Р.Р.