Ухвала суду № 100776971, 03.11.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/6966/19

2-п/206/21/21

УХВАЛА

03 листопада 2021 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П. ознайомившись із заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №206/6966/19 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу , -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу. Також заявник в своїй заяві просить поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визнавши причину його пропуску поважною.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року дану заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Станом на 03 листопада 2021 року недоліки зазначені в ухвалі суду від 29 липня 2021 року не усунуті, а саме заявником не подано до суду заяву, яка б відповідала вимогам ст.285 ЦПК України.

Копії ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року – направлялася листом з рекомендованим повідомленням на адресу заявника 02 серпня 2021 року (а.с. 66-67)

Аналізуючи чинне цивільне процесуальне законодавство України, строки, що встановлюються судом, повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визнанні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Крім того, Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, в § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», Європейський суд зазначив, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений термін, недоліки заяви не усунуто, заявник ОСОБА_1 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська зі зверненням щодо розгляду заяви не зверталася, рухом справи не цікавився, що свідчить про зловживання ним своїми правами та втрату інтересу до заяви, та що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків, дотримання якого є однією з найважливіших критерій справедливого судочинства.

Частиною 8 ст.285 ЦПК України встановлено, що до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Заявник не усунув недоліки в строк, зазначений в ухвалі суду про залишення заяви без руху, тому суддя повертає заяву заявникові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185, 258-260, 353-354 ЦПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №206/6966/19 (провадження №2/206/308/20) за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в порядку регресу – вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П.Румянцев