Рішення № 100776805, 03.11.2021, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/977/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що Криничанським районним судом Дніпропетровської області 25 грудня 2014 року ухвалено заочне рішення по справі № 178/1732/14-ц, яким стягнуто з нього на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № DZR0GA00000119 від 15 квітня 2008 року в сумі 171615,40 грн. та 1840,46 грн. судового збору. Вказане судове рішення набрало законної сили та не було оскаржено. Заборгованість за кредитним договором зафіксована станом на 28 серпня 2014 року та зазначені обставини сторонами визначені та не оскаржувались.

22 травня 2018 року державним виконавцем Криничанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56447214. 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 з метою виконання рішення суду та вимог вищезазначеного виконавчого провадження, здійснив погашення заборгованості за виконавчим листом в розмірі 189046,94 грн. 15 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56447214 з фактичним його виконанням на підставі п. 8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач вказує, що у зв`язку з прийнятим рішенням банку про стягнення достроково всієї суми заборгованості, то банком, як кредитором, з власної ініціативи прийнято рішення про зміну умов кредитного договору, щодо строку його виконання. Ця зміна була прийнята судом та зафіксована судовим рішенням. Отже, за таких обставин, строк дії кредитних зобов`язань наступив 25 грудня 2014 року, коли суд ухвали рішення про задоволення позовних вимог по справі № 178/1732/14-ц, а позивачем дострокова вимога АТ КБ «Приват Банк» про стягнення всієї суми за кредитним договором виконана, про що свідчить постанова державного виконавця.

Позивач зазначає, що в травні 2021 року на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 65569146 від 25 травня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., відкритого на виконання виконавчого напису № 1483 від 22 травня 2019 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М.

На адвокатський запит № 39 від 16 червня 2021 року до приватного виконавця, отримано відповідь, згідно якої вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 65569146 з примусового виконання Виконавчого напису № 1483 від 22 травня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно – житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 .

При ознайомленні з наданими матеріалами було встановлено, що розрахунок заборгованості в матеріалах виконавчого напису відсутній. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приват Банк» в розмірі: заборгованості за кредитом – 8627,29 доларів США; заборгованості за відсотками – 3218,10 доларів США; комісії – 193,79 доларів США; пені – 19194,58 доларів США, що всього становить 31233,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06 березня 2019 року складає 835889,63 грн. Строк, за який проводиться стягнення складає десять місяців дев`ятнадцять днів, а саме з 15 квітня 2008 року по 06 березня 2019 року.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, не на підставі документів, які обов`язково повинні бути надані нотаріусу для підтвердження безспірності наявності заборгованості, а також сума заборгованості, яка заявлена до стягнення не є безспірною. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не перевірено строк дії договору, строк дії договору іпотеки та наявність самого права вимоги, за умови, що з дня виникнення такого права вимоги минуло не більше трьох років.

Тому, з урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з проханням визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1483, вчинений 22 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , який належить на підставі права власності ОСОБА_1 . Також позивач просить стягнути з АТ КБ «Приват Банк» на свою користь 908 гривень судового збору.

Представник АТ КБ «Приват банк» в судове засідання не з`явився, про день слухання справи сповіщений, причини своєї неявки суду не повідомив.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. в судове засідання не з`явився.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути задоволеними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 квітня 2008 ркоу між позивачем та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитний договір № DZR0GA00000119, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти.

Через неналежне виконання умов кредитного договору позивачем, представник ПАТ КБ «Приват банк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року у справі № 178/1732/14-ц позовні вимоги задоволено.

22 травня 2018 року державним виконавцем Криничанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56447214. 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 з метою виконання рішення суду та вимог вищезазначеного виконавчого провадження, здійснив погашення заборгованості за виконавчим листом в розмірі 189046,94 грн. 15 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56447214 з фактичним його виконанням на підставі п. 8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 в п.49 зазначила: «згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника провернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.» Пунктом 54 визначено, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.»

В травні 2021 року на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 65569146 від 25 травня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., відкритого на виконання виконавчого напису № 1483 від 22 травня 2019 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М.

На адвокатський запит № 39 від 16 червня 2021 року до приватного виконавця, позивачем отримано відповідь, згідно якої вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 65569146 з примусового виконання Виконавчого напису № 1483 від 22 травня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно – житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 .

При ознайомленні з наданими матеріалами було встановлено, що розрахунок заборгованості в матеріалах виконавчого напису відсутній. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приват Банк» в розмірі: заборгованості за кредитом – 8627,29 доларів США; заборгованості за відсотками – 3218,10 доларів США; комісії – 193,79 доларів США; пені – 19194,58 доларів США, що всього становить 31233,76 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06 березня 2019 року складає 835889,63 грн. Строк, за який проводиться стягнення складає десять місяців дев`ятнадцять днів, а саме з 15 квітня 2008 року по 06 березня 2019 року.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Результат аналізу вищенаведених норм обумовлює наступний висновок.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на те, що 06 листопада 2018 року він здійснив погашення заборгованості за виконавчим листом в розмірі 189046,94 грн. та 15 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56447214 з фактичним його виконанням на підставі п. 8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 в п.49 зазначила: «згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника провернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та спати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.» Пунктом 54 визначено, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.» Пунктом 55 рішення резюмовано, що «з огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частин четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.»

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) від 04 липня 2018 року. В рішенні Велика Палата верховного Суду зробила такі висновки:

-Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

-Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В зв`язку з тим, що:

- термін дії кредитного договору Банком змінено шляхом звернення з позовом до суду про дострокове стягнення всієї суми заборгованості і ці зміни прийняті судом, а саме строк дії кредитних зобов`язань наступив 25.12.2014року

- рішення суду по справі №178/1732/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості виконано позивачем повністю, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження №56447214.

- термін, за який проводиться стягнення, знаходиться за межами строку кредитування (строку дії кредитного договору) та за межами строку, коли особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (поза межами строку позовної давності). Термін дії кредитного договору, як основного зобов`язання, настав 25 грудня 2014 року. Звернення до нотаріуса за Виконавчим написом здійснено 22 травня 2019 року, тобто з пропуском строку давності.

- в стуктурі боргу зазначена пеня, розмір якої складає 19 194,58 доларів США. Із розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за весь час дії договору та за межами його дії;

Відповідно дост.256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

У спростування викладеного будь-яких доказів відповідачем суду не надано.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження, так як на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, а також, стягувачем не надано детального розрахунку заборгованості з якого можна було б встановити, що банком враховані платежі, які були внесені позивачем на рахунок погашення заборгованості в розмірі 189046,94 грн. А задоволенням позову, за правилами ст. 141 ЦПК України, суд покладає обов`язок на відповідача по відшкодуванню судових витрат на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1483, вчинений 22 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , який належить на підставі права власності ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» / ЄДРПОУ 14360570 / на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 908 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р