Рішення № 100776735, 20.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/18/21

Провадження № 2/0203/455/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Кравченко О.А.,

за участю прокурора – Рожко Д.А.

представника відповідача – адвоката Зарубіна Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна –

встановив:

06 січня 2021 року прокурор в інтересах держави в особі ДМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог – приватні нотаріуси Дніпровського МНО Царейкін М.С., ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна. Свої позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2020 визнано відумерлою спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 та складається з квартири АДРЕСА_1 . Між тим під час опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, оскільки 16.07.2020 приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Царейкіним М.С. на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом право власності на дану квартиру було зареєстровано за сином померлої ОСОБА_4 ОСОБА_1 . В ході перевірки, згідно інформації отриманої від уповноважених органів, було встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не мешкав та не був зареєстрований в зазначеній квартирі, а для отримання свідоцтва про право на спадщину використав документи, які уповноваженими органами не видавались, відтак є такими що мають ознаки підробки тобто є сфальсифікованими. Обставина видачи свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі сфальсифікованих документів свідчить про недійсність вказаного свідоцтва. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу №694 від 03.08.2020 право власності на дану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_5 . Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину відтак не мав законних підстав на укладання договору купівлі-продажу №694 від 03.08.2020, що свідчить про недійсність вказаного договору. У зв`язку з чим просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №562 видане 16.07.2020 приватним нотаріусом Дніпровського МНО Царейкіним М.С. на ім`я ОСОБА_1 , визнати недійсним договір купівлі-продажу №694 від 03.08.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі ДМР квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути на користь прокуратури судовий збір.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 січня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі, та на підставі ст. ст. 11, 19, 274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників (а.с.48-49).

Судове засідання 25 лютого 2021 року за участі прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпровської області було відкладено у зв`язку з неявкою інших сторін по справі (а.с. 53), а судове засідання 22 березня 2021 року за участі прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпровської області Рожко Д.А. та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 було відкладено за клопотанням останнього (а.с. 60)

Судові засідання 16 квітня 2021 року та 08 червня 2021 року були відкладені у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (а.с. а.с. 71, 108).

В судовому засіданні від 04 серпня 2021 року за участі прокурора та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 було закрито підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 119-123)

Судове засідання 06 вересня 2021 року за участі прокурора було відкладено у зв`язку з неявкою відповідачів та третіх осіб по справі (а.с. 128). 29 вересня 2021 року у судовому засіданні за участі прокурора та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 було проведено розгляд справи по суті та відкладено для надання часу сторонам для підготовки до судових дебатів.

20 жовтня 2021 року у судовому засіданні за участі прокурора та представника відповідача ОСОБА_2 було проведено судові дебати та закінчено розгляд справи з ухваленням рішення

Прокурор Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпровської області в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі укладення законного правочину, дотримавшись при цьому всієї процедури, передбаченої законодавством для здійснення таких правочинів, зокрема ціна договору (вартість квартири) повністю відповідає ринковій вартості подібних об`єктів нерухомого майна, що свідчить про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Вважає, що обставина набуття свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі сфальсифікованих документів повинна бути предметом досудового розслідування, а факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може продовжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду від нього не находив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на адресу, зазначену в позовній заяві, судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення (а.с. 50,55, 62, 72, 86,110, 124, 131) та у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.51, 56, 63, 73, 87, 111, 125, 132, 138). Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського МНО Царейкін М.С в судові засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. а.с. 65, 79)

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Дніпровського МНО Казак І.Ю. в судові засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила (а.с. а.с. 50, 62, 72, 86, 110, 131)

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до актового запису про смерті №262 від 23.01.2019, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19)

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді спірної квартири АДРЕСА_1

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у цивільній справі № 203/1411/20 визнано відумерлою спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.10.2004 приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Шевченко І.Б за реєстровим №2778 (а.с.15-16)

Відповідно до листа Чечелівського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області встановлено, що в картотеці Чечелівського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області заява про видачу паспорта громадянина України на ОСОБА_1 відсутня (а.с. 26).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Царейкіним М.С., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 27)

Також встановлено, 16.07.2020 приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Царейкіним М.С. на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с. 33-37)

Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 03.08.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Казак І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 694 (а.с. 30-31)

03.08.2020 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №238621484 від 24.12.2020 (а.с.33-36)

Позивачем надано обґрунтування підстав для представництва місцевою прокуратурою інтересів Дніпровської міської ради, оскільки прокуратурою встановлено неналежне виконання Дніпровською міською радою повноважень щодо захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Дніпровською міською радою самостійно не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у судовому порядку (а.с. 17), що свідчить про бездіяльність Дніпровської міської ради, а тому саме Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра Дніпропетровської області пред`явлено позов в інтересах територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради.

Суд, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», підтверджує наявність обґрунтованих підстав для представництва Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра законних інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

За змістом п. З ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (далі-Закону) видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією. Аналіз пунктів 1 і 3 вказаної частини статті Закону вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину не є правочином. Згідно ч.2 ст.48 Закону відповідне свідоцтво видається на підтвердження права на спадщину.

Частиною 1 ст.66 Закону передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на майно, що переходить до спадкоємців за правом спадкоємства.

Згідно ч.1 ст.68 Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє, зокрема, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва.

Так, відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом п.1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, можливість вчинення нотаріусом нотаріальної дії пов`язується з її відповідністю законодавству України, наявністю документів, необхідних для її вчинення.

Згідно до п. 4.3 глави 10 Порядку доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Між тим, в матеріалах спадкової справи після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи, які б підтверджували родинний зв`язок ОСОБА_4 з ОСОБА_7 відсутні.

При цьому за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформація про державну реєстрацію народження, шлюбу, розірвання шлюбу, народження дітей складених на ОСОБА_4 відсутня, що підтверджується листом Новокодацького районного у місті Дніпрі ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.11.2019 за №4306/14.7-14. (а.с. 18).

Крім того, Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 15.10.2020 за вих. №6/5-873 встановлено, що відповідь від 18.06.2020 14/5-5723 на запит приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО Царейкіна М.С. щодо надання інформації про склад зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 за підписом начальника відділу обліку проживання фізичних осіб ОСОБА_8 департаментом не надавалась. Відповідно до даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 не значиться. (а.с. 24)

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Відтак, оскільки будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 так само документів на підтвердження факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 на час відкриття спадщини в матеріалах справи відсутні, суд вважає за доцільне на підставі ст. 1301 ЦК України визнати свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Пленум) відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як передбачено ч. 1 ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спадкову квартиру вказує на невідповідність укладеного у подальшому договору її купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогам ч.1 ст.658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику, відтак вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу №694 від 03.08.2020 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про витребування квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 на користь територіальної громади місто Дніпро в особі Дніпровської міської ради суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісне придбання згідно зі ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 придбав спірну квартиру у особи, право власності якої було зареєстроване у встановленому порядку та підтверджувалось відповідним документом – свідоцтвом про право на спадщину, продаж особою квартири набутої нею в спадщину відповідає звичаям ділового обігу, є широко поширеною і не могла викликати у стороннього спостерігача сумнівів щодо обставин придбання квартири, доказів того, що ціна продажу спірної квартири відрізнялась від звичайної, прокурором не надано, також відсутні інші докази, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про відсутність у ОСОБА_1 права власності на квартиру або що відповідач ОСОБА_2 міг знати про це, вказані обставини в їх сукупності дозволяють дійти висновку, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2020 року та набув права приватної власності на неї згідно з положеннями ст. 330 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 2-4352/11 (провадження № 61-12731св18) та від 20 березня 2019 року № 521/8368/15-ц (провадження № 61-12731св18) за подібних обставин справи зроблено висновок, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням».

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

При цьому суд враховує, що з метою захисту своїх прав під час розгляду Кіровським районним судом міста Дніпропетровська цивільної справи № 203/1411/20 прокурор чи Дніпровська міська рада не були позбавлені можливості заявити клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову, які б унеможливили б вчинення спірного правочину. Не надано доказів вжиття інших заходів, які б дозволили відповідачу ОСОБА_2 дізнатись про існування спору щодо квартири та відмовитись від вчинення спірного правочину.

Відтак позовні вимоги про витребування квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 на користь територіальної громади місто Дніпро в особі Дніпровської міської ради задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про припинення речового права на спірну квартиру за ОСОБА_2 не підлягають задоволенню через їх безпідставність – відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру як добросовісний набувач, у якого вона не може бути витребувана.

Згідно ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір з ОСОБА_1 в розмірі 3153 грн. (повністю за позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та в половинному розмірі за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу), з ОСОБА_2 в розмірі 1051 грн (в половинному розмірі за позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу).

На підставі викладеного і керуючись Конституцією України, ст.ст. 21, 40, 139, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 76-78, 141, 212, 213, 215, 430, суд –

вирішив:

Позов керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна – задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем 16 липня 2020 року за реєстром № 562, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , посвідчений 03 серпня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, за реєстром № 694.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, адреса: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, р/р НОМЕР_2 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі – 3 153 (Три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_5 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, адреса: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, р/р НОМЕР_2 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі – 1 051 (Одну тисячі п`ятдесят одну) грн. 00 копійок.

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 01.11.2021 року.

Суддя С.В. Єдаменко