Рішення № 100774271, 03.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/130/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2021 Справа № 908/2474/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕМАС» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 25)

до відповідача акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕМАС» з позовом до акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» про стягнення 61.115,79 грн., які складаються з 60.348,08 грн. основного боргу, 512,74 грн. пені, 196,20 грн. 3% річних та 58,77 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, який було поставлено в рамках договору поставки №117-14 від 23.09.2014 з наступними змінами та доповненнями, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60.348,08 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, боржнику нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 30.08.2021 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАС” залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

14.09.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2474/21, присвоєно справі номер провадження 28/130/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 20.10.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» є: 72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Героїв України, 175.

Ухвала суду від 20.09.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду була повернута до суду у зв`язку з закінченням строку зберігання, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/2474/21 від 20.09.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі. Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В пункті 3 ухвали суду від 20.09.2021 зазначено, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з 20.10.2021.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 19.11.2021.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 03.11.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕМАС» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Мелітопольський м`ясокомбінат» (покупець, відповідач у справі) 23.09.2014 уклали договір постачання № 117-14 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 07.06.2021) встановлено, що постачальник зобов`язується здійснити у відповідності до умов цього договору поставку ковбасної та/або сосисочної оболонки (надалі – товар), а також згідно заявок покупця виготовити флексографічні форми (ФПФ), здійснити друкування та гофрацію на ковбасній та сосисочній оболонці (надалі – «послуги»).

Пунктами 2.1- 2.2 договору встановлено, що поставка товару виконується згідно заявки. Заявка товару покупцем виконується по телефону або факсу, а також іншими способами не пізніше, ніж за один день до припущеної дати поставки.

Ціна на товар є договірною і форсується у відповідності до прайс-листа та кон`юнктури ринку, діючої на момент відвантаження товару. Ціна товару остаточно визначається під час підтвердження заявки покупця, в бухгалтерських або інших офіційних документах на поставку партії товару вказується ціна товару в національній валюті – грн. (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.3 договору (в редакції додаткової угоди від 07.06.2021) оплата товару та послуг друкування та гофрування ковбасної та сосисочної оболонки, ФПФ виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 14 календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах (п. 11.3 договору).

Як свідчать матеріали справи позивач у період з 25.06.2021 по 18.08.2021 здійснив поставки товару та надав послуги на загальну суму 65.548,08 грн., про підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №154 від 25.06.2021 на суму 48.483,42 грн., №163 від 08.07.2021 на суму 3.570,74 грн., актом надання послуг з переробки №341 від 25.06.2021 на суму 15.493,92 грн.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару та наданих послуг в рамках договору № 117-14 від 23.09.2014 сплативши 5.200,00 грн., внаслідок чого заборгованість склала 60.348,08 грн.

Факт наявності заборгованості за договором № 117-14 від 23.09.2014 також підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків, який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 117-14 від 23.09.2014 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару та надання послуг в рамках договору поставки №117-14 від 23.09.2014.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару та наданих послуг, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 60.348,08 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення відповідачем строків сплати отриманого товару позивач, враховуючи положення п. 8.1 договору, просив стягнути 512,74 грн. пені за період прострочення з 10.07.2021 по 18.08.2021.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі порушення умов цього договору щодо строків поставки та/або оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойки у розмірі облікової ставки НБУ діючої на момент виникнення такого порушення за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленого в строк товару.

Як зазначалося вище умовами п. 6.3 (в редакції додаткової угоди) договору сторонами узгоджений порядок та строк оплати поставленого товару та наданих послуг, а саме з відстрочкою платежу в 14 календарних днів з моменту поставки.

Поставка товару та надання послуг відбулися 25.06.2021 та 08.07.2021, таким чином оплата повинна була бути 09.07.2021 та 22.07.2021.

Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару та наданих послуг доведений.

Приймаючи до уваги наведений вище пункт договору, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем граничного строку оплати отриманих відповідачем товару та послуг – 10.07.2021 та 23.07.2021.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 10.07.2021 по 18.08.2021 у розмірі 512,74 грн. є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 512,74 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 196,20 грн. за період з 10.07.2021 по 18.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 58,77 грн. за період липень 2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 196,20 грн. за вказаний у позові період, такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 58,77 грн. за липень 2021, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав виконаним неправильно, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено на загальну суму боргу без врахування рекомендацій Вищого господарського суду України, що викладені в постанові №14 від 17.12.2013. Станом на 31.07.2021 борг відповідача складав 12.293,92 грн. Саме з цієї суми провинно здійснюватися обчислення інфляційних втрат.

Згідно з перерахунком інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума інфляційних втрат за вказаний у позові період складає 55,57 грн. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 3,20 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати продукції в рамках договору поставки №117-14 від 23.09.2014 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2269,88 грн. Решта судових витрат у розмірі 0,12 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕМАС» до акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» про стягнення 61.115,79 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, ідентифікаційний код 00443513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕМАС» (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 25, ідентифікаційний код 34183081) 60.348,08 грн. (шістдесят тисяч триста сорок вісім грн. 08 коп.) основного боргу, 512,74 грн. (п`ятсот дванадцять грн. 74 коп.) пені, 55,57 грн. (п`ятдесят п`ять грн. 57 коп.) інфляційних втрат, 196,20 грн. (сто дев`яносто шість грн. 20 коп.) 3% річних, 2.269,88 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. 88 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволені вимог про стягнення 3,20 грн. інфляційних втрат.

4. Судові витрати у розмірі 0,12 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2021 року.

Суддя О.В. Федорова