Рішення № 100773657, 02.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7686/21

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення неустойки за перевантаження вагону понад вантажопідйомність у сумі 9570,00 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" і просить суд стягнути неустойку за перевантаження вагону понад вантажопідйомність у сумі 9 570,00 грн. та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.09.2021 Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що різниця у масі нетто вантажу в вагоні №55585228, визначена на станції відправлення, порівняно з масою вантажу, визначеною на станції П`ятихатки, з урахуванням похибки механічних вагонних ваг станції П`ятихатки, не перевищує норм рівня граничного розходження визначення маси нетто при перевезенні вантажів, згідно затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 р. №25 Рівня граничних розходжень при визначенні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України, відповідно до п.3.2. якого, при зважуванні завантаженого вагону із зупинкою і розчіпленням або без розчіплення на вагонних вагах (тара вагону за трафаретом) граничне розходження визначення маси нетто вантажу необхідно приймати: від 64 т до 90 т - 1,5%, що становить 1 050т, з розрахунку:

70 000т - маса нетто вантажу

1,5% - відсоток граничого розходження

1 050 т = 70 000/100% х 1,5.

13.10.2021 Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Норма надлишку у вагоні №60811072 становить 140 кг (70 000 кг 0,2%), що значно менше надлишків, виявлених на станції П`ятихатки. Відтак при виявленні невідповідності маси вантажу похибки ваг були враховані.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 зі станції Рокувата Придніпровської залізниці Відповідачем здійснено відправлення вагону №60811072 згідно з накладною СМГС №46859484 на станцію Чиерна над Тисоу ЖСР.

По прибуттю на станцію П`ятихатки Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт №456809/4 від 01.03.2021 (а.с.9).

Перевіркою виявлено: в накладній №46859484 у вагоні №60811072 вказана маса вантаж складає 70 000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 70 700 кг, що на 700 кг більше, ніж вказано у накладній та на 700 кг більше, ніж вантажопідйомність вагону.

Згідно з актом загальної форми №15/СМГС/ваги, надлишок вантажу вагою 700 кг було відвантажено і вивезено власним транспортом вантажовідправника (а.с.11).

Вважаючи порушеним своє право, як перевізника, Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 9 570,00 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як передбачено статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Статуту залізниць України (далі – Статут) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те що, Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 при вирішенні спорів, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Параграфом 1 статті 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі – Угода, УМВС) передбачено, що на умовах цієї Угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, зазначеними в § 2 статті 3 за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг-учасників цієї Угоди. Ця Угода має обов`язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності сторін договору перевезення.

Судом встановлено, що договірні відносини виникли у залізниці (перевізника) з резидентом України Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" відносно міжнародного сполучення, у зв`язку з чим норми цієї Угоди мають обов`язкову силу для обох учасників спору.

За § 3 статті 14 УМВС договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.

Отже, дорожня відомість (накладна СМГС) № 46859484 є договором на перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.

Згідно зі статтею 19 Угоди визначення маси вантажу здійснюється відповідно до правил перевезення вантажу. В даному випадку слід керуватись Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі – Правила приймання вантажів).

За правилами § 1 статті 16 УМВС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Відповідно до § 3 статті 16 УМВС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних і при цьому встановлює, що: 3) при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона поза його вантажопідйомність.

Неустойка за пунктом 3 цього параграфу стягується відповідно до приписів статті 31 "Сплата провізної плати та неустойки" в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.

Пунктом 1 § 1 статті 29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Судом встановлено, що констатація невідповідності маси вантажу у вагоні № 60811072 відомостям, зазначеним у накладній № 46859484, встановлена при проведенні перевірки на станції П`ятихатки Придніпровської залізниці, про що складено комерційний акт № 456809/4 від 01.03.2021.

За змістом комерційного акту № 456809/4 від 01.03.2021 при комісійному перезважуванні вагону № 60811072 на 150-тонних електронних тензометричних вагонних вагах на підставі актів загальної форми № 1600 від 19.12.2019, № 8121 від 20.12.2019 виявлено надлишок вантажу у вагоні проти документу на 700 кг та вантажопідйомність вагону на 700 кг, що загрожує безпеці руху потягів та є порушенням пункту 4.1 глави 1 додатку 3 до СМГC (УМВС).

Відповідно до § 3 статті 16 УМЗВС виявлена перевізником неправильність внесення відправником даних у накладну, в тому числі про масу вантажу при допущеному перевантаженні вагону поза його вантажопідйомність, є підставою для покладення на відправника відповідальності у вигляді стягнення неустойки в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу, що належить перевізнику, який виявив цей надлишок.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком провізна плата надлишку вантажу масою 700 кг, складає 9 570,00 грн.

Для вантажів, що перевозяться на відстань 57 км із масою 700 кг застосовується ставка – 1129.

Коефіцієнт для вантажів із кодом вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною вантажів 141 складає 1,695.

Таким чином, провізну плату: 1 129 х 1,695 = 1 914,00 грн.

Неустойка 1 914,00 х5 = 9 570,00 грн,

Де 1 914,00 - провізна плата за надлишок 700 кг у вагоні №60811072 від станції Рокувата Придніпровської залізниці до проміжної станції П`ятихатки Придніпровської залізниці; 5 - кількість провізних плат.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок неустойки в розмірі 9 570,00 грн, нарахованої Позивачем у п`ятикратному розмірі провізної плати, належної перевізникові за перевезення надлишку вантажу масою 700 кг, судом встановлено його відповідність положенням и законодавства та арифметичну правильність.

На момент розгляду справи доказів добровільної сплати неустойки в розмірі 9 570,00 грн. перед Позивачем Відповідачем не надано.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують обставин, наведених Позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема, обставин неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у накладній №46859484, навантаження ним вагону № 60811072 понад його вантажопідйомність.

Саме ці обставини є підставою для покладення на Відповідача, як відправника, відповідальності у вигляді неустойки на підставі § 3 статті 16 УМВС.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає встановленим факт порушення Відповідачем вимог параграфів 1, 3 статті 16 УМЗВС, за якими Позивачем нараховано неустойку в розмірі 9 570,00 грн. Тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача 9 570,00 грн. неустойки визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.23, 24, 52, 105, 118, 122 Статуту залізниць України, ст.307 Господарського кодексу України, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст.123, 129, 232-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", (50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, буд.1А, ЄДРПОУ 00191307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237) неустойку за перевантаження вагону понад вантажопідйомність у сумі 9 570,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

02.11.2021.