Рішення № 100773285, 19.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2021 Справа №607/14232/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до відповідача Білецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Станом на 15 квітня 1991 року вказане будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та вона ОСОБА_4 . Таким чином, кожному із них належить по 1/3 частині вказаного будинковолодіння. Також, зазначає, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті батька, оскільки її матір – дружина померлого ОСОБА_3 подала у нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини. Однак, звернувшись у нотаріальну контору з метою оформлення своїх спадкових прав, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок. З цих підстав позивачка позбавлена можливості оформити спадкове майно у нотаріальному поряду, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, однак, її представник – Адвокат Семененко С.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Білецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву від 21 вересня 2021 року про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, вказав, що відповідач не заперечує щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Відповідно до Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №737, виданої 14 червня 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_2 рахується за: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Згідно Інформаційної довідки №738 виданої 14 червня 2021 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 05 вересня 1990 року та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №11. Державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 в бюро не проведена.

Відповідно до Довідки №193, видної 27 травня 2021 року Білецькою сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області, будинковолодіння в АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_3 , станом на 01 липня 1990 року колгоспний двір, головою якого була – ОСОБА_3 та членами якого були: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №139 Виконавчого комітету Білецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, яким 22 грудня 2020 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Довідкою №191 виданою 27 травня 2021 року Білецькою сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області стверджується, що на день смерті ОСОБА_2 разом із ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 – дружина; ОСОБА_1 – дочка; ОСОБА_6 – зять; ОСОБА_7 – внучка.

Як убачається із, наданих на запит суду, матеріалів спадкової справи №230/2021, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлого ОСОБА_2 , у встановлений законом строк, а саме 26 травня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлого батька – ОСОБА_2 .

Також, 26 травня 2021 року дружина померлого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала у нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка.

06 серпня 2021 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №1952/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 , на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок.

11 червня 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , згідно якого вказане будинковолодіння складається із: А – житловий будинок, 1965 року побудови; А1 – житлова прибудова, 1991 року побудови; сх. – сходи; Б – хлів, 1961 року побудови; В – господарська будівля, 1961 року побудови; Г – господарська будівля, 1989 року побудови; Д – літня кухня, 1961 року побудови; д – прибудова, 1961 року побудови; Е – господарська будівля, 1991 року побудови; Пд (Е) – підвал, 1961 року побудови; Є – господарська будівля, 1991 року побудови; Ж – навіс, 1991 року побудови; З – вбиральня, 1991 року побудови; І – господарська будівля, 1991 року побудови; 3 – огорожа; 4 – ворота; 5 – хвіртка; 6 – септик; І – вимощення; К – криниця.

Як убачається із Експлікації приміщень під літ. «А», загальна площа житлового будинку становить 80,5 кв.м., житлова площа – 66,6 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_3 голова двору; члени двору: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/3 частині житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , оскільки є його дочкою, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09 листопада 1973 року Ігровицькою сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 05 березня 1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської адміністрації, згідно якого ОСОБА_5 05 березня 1994 року уклала шлюб із ОСОБА_6 , змінивши прізвище на « ОСОБА_8 ».

Інша спадкоємиця після померлого ОСОБА_2 – його дружина – ОСОБА_3 подала у нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 набула право на спадкування належної померлому ОСОБА_2 1/3 частки будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2021 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження – вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14029160.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка