Ухвала суду № 100770657, 27.10.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 182/398/18

1-кп/214/283/21

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого – судді Прасолова В.М.

суддів – Євтушенко О.І., Малаховської І.Б.

при секретарі – Петренко К.І.

за участю прокурора – Красилича С.О.

за участю захисників – Савчук М.А., Савченко О.М., Івріної І.Л. та Перевертайло

Л.Т.

за участю обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12017040340001896 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 115 ч.2 п.1,6, 289 ч.3, 185 ч. 5, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_1 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 185 ч.5, 289 ч.3 КК України, ОСОБА_4 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 15 ч.2 ст.115 ч.2 п.6, 289 ч.3, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст. 257, 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч. 5 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В ході судового засідання при обговоренні питання про доцільність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, прокурором заявлені клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначив наступне. Зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Наполягає, що причетність ОСОБА_3 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_3 . Орджонікідзевським міським судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався. Вказує, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_3 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Зазначає, що, ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки до моменту затримання постійного джерела доходів не мав, іншою суспільно корисною працею не був зайнятий, не мав ніякого іншого громадського навантаження, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів, з метою отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_3 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_3 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_3 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, тобто останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вважає, що враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

Вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Вказує, що причетність ОСОБА_4 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_4 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався Орджонікідзевським міським судом та Апеляційним судом Дніпропетровської області. Вважає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_4 та у ході неодноразового продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Наполягає, що ОСОБА_4 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою отримання матеріальних цінностей, оскільки вищевказані злочини вчинив саме з такою метою; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_4 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Вказує, що ОСОБА_4 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, а тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

Зазначає, що ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Вказує, що причетність ОСОБА_2 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_2 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який у подальшому продовжувався. Зазначає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_2 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та не має дружини, дітей, інших непрацездатних осіб на утриманні, тобто міцних соціальних зв`язків, які б могли стримати його не покидати обраного ним місця проживання або території України продовжують існувати. Наполягає, що ОСОБА_2 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі; вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання матеріальних цінностей; перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.Вважає, що застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_2 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_2 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_2 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2 зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

Вказує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Вказує, що причетність ОСОБА_1 у скоєнні ним суспільно небезпечних діянь, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілих та свідків, висновками отриманих судово-медичних та криміналістичних експертиз, протоколом огляду місця події та протоколами проведених обшуків, речовими доказами. Обвинуваченому ОСОБА_1 . Орджонікідзевським міським судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався Апеляційним судом Дніпропетровської області. Наполягає, що на теперішній час є обґрунтовані підстави вважати, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували під час обрання найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_1 та у ході продовження вказаного запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Зазначає, що ОСОБА_1 може: переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжкі злочини та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений до моменту затримання постійного джерела доходів не мав, іншою суспільно корисною працею не був зайнятий, не мав ніякого іншого громадського навантаження, що може спонукати його до вчинення інших корисливих злочинів, з метою отримання матеріальних цінностей, необхідних для проживання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що зміна на теперішній час запобіжного заходу на більш м`який є недоцільним, оскільки: застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_1 може впливати на свідків, потерпілого, з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та судді та покинути відомі суду його можливі місця перебування, внаслідок чого не можна фактично контролювати його виконання; на теперішній час не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_1 комусь на поруки, що виключає застосування до нього вказаного запобіжного заходу; враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що ОСОБА_1 скоїв вказані злочини по заздалегідь розробленому плану з застосуванням вогнепальної зброї, в спосіб небезпечний для життя та здоров`я особи, що спричинило тяжкі наслідки, а тому останній створює реальну суспільну загрозу та небезпеку для людей. Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , зазначені вище, та обставини справи, особливу тяжкість вчинених злочинів та публічних інтересів, які виправдовують продовження строку тримання під вартою, що узгоджено висновками, викладеними в п. 79 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», зміна запобіжного заходу є недоцільним, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання проте. Чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Осаковський проти України» від 17.07.2014).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачені, їхні захисники, кожний окремо, заперечують проти продовження строку тримання під вартою.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що просить відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що не згоден з клопотанням прокурора. Зазначив, що клопотання є необґрунтованим, прокурор не надав доказів ризиків, на які посилається, справа розглядається тривалий час, тривалий час він перебуває під вартою, його причетність до вчинення злочинів не доведена. Також підтвердив свої доводи, які виклав у клопотанні та ті, що наводив раніше, а саме, що раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, що вважає обвинувачення необґрунтованим, що порушуються розумні строки розгляду справи, не має наміру та можливості впливати на учасників справи, спотворювати докази, що в той проміжок часу, коли не перебував під вартою, з`являвся до суду, що можливість його впливати на свідків не доведена. Просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що заперечує проти клопотання прокурора, просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт. Зазначив, що клопотання подано з порушенням вимог КПК України. Також підтвердив свої раніше наведені доводи про те, що ризики не доведені, справа відносно нього сфабрикована, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей особи, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, що ні на кого не впливав і не має такого наміру, що з`являвся до поліції, в розшуку не перебував.

ОСОБА_2 також висловив думку про незгоду з продовженням строку тримання під вартою та просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Савчук М.О. зазначила, що згодна з позицією ОСОБА_2 , останньому можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Савченко О.М. підтримала думку ОСОБА_4 .

Захисник Івріна І.Л. зазначила, що просить відмовити у задоволенні клопотання та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також зазначила, що прокурор не надав доказів наявності ризиків, на які посилається, причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів не доведена. Просить також врахувати особу обвинуваченого.

Захисник Перевертайло Л.Т. погодилася з думкою обвинуваченого ОСОБА_3 . Також вказала, що обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час перебуває під вартою, доказів його вини не наведено, просить обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, врахувати особу обвинуваченого.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належить продовжити. При цьому суд враховує наступне.

Згідно ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відносно кожного з обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначений під час досудового розслідування судом строк тримання обвинувачених під вартою спливає 2 листопада 2021 року. До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим, так як обвинувачені свою причетність до злочинів заперечують, докази не досліджені.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_5 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, має дружину та дітей та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 15 ч.2 ст.115 ч.2 п.6, 289 ч.3, 263 ч. 1 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має родину та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 289 ч.3, 185 ч. 5 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не працює, суд вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 257, 187 ч.4, 185 ч.5, 289 ч.3 КК України. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, не одружений та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.

Також суд враховує, що у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 прямо вказала на ОСОБА_4 , як на особу, яка зробила в неї постріл з пістолета, що є вагомим доказом. У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали показання про вчинення нападу з застосуванням зброї.

Думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованою. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованим. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про зміну запобіжного заходу, суд вважає необґрунтованою. При цьому суд бере до уваги встановлені судом ризики та вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою кожному з обвинувачених належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів.

Крім того, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є, зокрема, життя людини. Тому законодавець, реалізуючи волю народу, відносить вбивство до найбільш тяжких злочинів. Отже є безумовною та безспірною та обставина, що справи про вбивство, їх правильне та справедливе вирішення, мають великий суспільний інтерес, незважаючи на те, чи маються активні прояви такого інтересу у вигляді публікацій в засобах масової інформації, запитів, присутності засобів масової інформації в залі судового засідання та таке інше.

Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинувачених належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком в межах 60 днів, до 25 грудня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 369-372, 331 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 25 грудня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 25 грудня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 25 грудня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити до 25 грудня 2021 року.

У задоволенні клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу – відмовити.

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов

суддя І.Б. Малаховська

суддя О.І. Євтушенко