Вирок № 100769932, 01.11.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.11.2021

Справа № 337/3063/17

Провадження № 1-кп/337/10/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

прокурора Канаєва Ю.Ю.

захисників Власової Я.М., Кравця К.Є.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників потерпілих адвокатів Габуєва Г.Ю., Ляпіна В.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у с.Відрадне Запорізького району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, одруженого, інваліда третьої групи, працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.3, 189 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

04.10.2016 року, приблизно о 16-00 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи на території гаражного кооперативу «Фронтовик», за адресою: м.Запоріжжя, вул.Сапожнікова, 2-а, під вигаданим приводом понесених витрат на придбання обладнання для дизельного пального, яке планувалось встановити на території станції техобслуговування, що належить ОСОБА_4 , який є батьком потерпілого ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вимагання грошових коштів у ОСОБА_1 , почав здійснювати психологічний та моральний тиск на потерпілого, що виражалось у погрозах застосування насильства відносно нього, а саме заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Так, з метою вимагання грошових коштів у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , умисно, з корисливих мотивів, висунув потерпілому ОСОБА_1 вимогу передачі йому грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, що станом на 04.10.2016 року становить 51 841 грн., відповідно до даних НБУ, які нібито він витратив на придбання автозаправної станції.

Водночас, з метою залякування та підтвердження реальності своїх погроз, ОСОБА_3 , почав наносити удари кулаками обох рук в обличчя ОСОБА_1 та в подальшому, правою рукою, взявши за шию потерпілого, наніс йому тілесні ушкодження, які виразились у крововиливах та саднах в області шиї з лівої та з правої сторін, у тім`янних областях зліва та з права, що відповідно до висновку експерта № 3972 від 05.10.2016 року є легкими тілесними пошкодженнями, але в повному обсязі ОСОБА_3 здійснити тиск на потерпілого ОСОБА_1 не вдалося, так як ОСОБА_3 постійно перешкоджали свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_3 , усвідомлюючи чисельну перевагу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , маючи умисел на вимагання грошових коштів шляхом погроз, розуміючи, що ОСОБА_1 перебуває у безпосередній близькості до нього, зателефонував зі свого мобільного телефону невстановленій особі та наказав заподіяти потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, а також знищити, шляхом підпалу майно потерпілого, що ОСОБА_7 сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що він мав невеликий бізнес-план та намір встановити цистерну для розливу пального-солярки навпроти пивзаводу, бо туди приїздить багато автомобілів. Він приїхав до ОСОБА_8 , якого раніше не знав, познайомився з ним, той спочатку сприйняв його візит недружелюбно. Він запропонував ОСОБА_9 , що поставить бочку для продажу пального, буде охорона та він буде сплачувати ОСОБА_9 по 20 коп. з літра пального. Після цього ОСОБА_7 змінив тон та сказав, що з ним приємно розмовляти. ОСОБА_7 сказав, що власником території є його батько і він з ним побалакає, але все повинно бути нормально. Приблизно через місяць чи півтора, він приїхав знову до ОСОБА_8 , але той його обізвав та «послав» нецензурно, почав штовхати, через що між ними почалася потасовка, вони намагалися вдарити один одного. Він вдарив першим ОСОБА_10 правою рукою, ліва не працює, на ній не згибаються пальці, бо той штовхав його своїм тілом, а саме грудною клітиною.При цьому вони сварилися. Помічники ОСОБА_8 стали їх розтягати. Штовханина припинилася. Потім вдруге розпочалася потасовка, їх розтягли двоє помічників ОСОБА_8 , потім вони почали штовхатися втретє. Він сказав ОСОБА_9 що все зрозумів і що через нього він втратив 2000 доларів. В цей час він побачив автомобіль- іномарку і зрозумів, що це за ним та сам запропонував викликати працівників поліції, на що почув відповідь, що вже викликали. Потім ще під`їхали автомобілі з працівниками поліції, яким він надав пояснення. Кримінальне провадження порушили після цих подій відносно нього через 5-6 місяців та вже потім він дізнався, що територія, де він мав намір встановити цистерну, не належить ОСОБА_9 , земельна ділянка виділена гаражному кооперативу, а ОСОБА_11 сам зробив виїзд на ту територію, яка знаходиться поза межами території гаражного кооперативу. Жодних претензій до ОСОБА_8 з приводу повернення йому будь-яких грошей, він не виказував, а просто сказав, що через нього втратив гроші, тому вину не визнає.

І хоч обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, його вина підтверджується доказами, добутими в ході судового розгляду справи:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 у судовому засіданні про те, що його батько є ФОП та у нього є станція технічного обслуговування, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , де він і працює. Ця СТО знаходиться у кооперативному гаражі, якому у користування виділена земельна ділянка, це гараж, обладнаний під бокс, який має окремий виїзд не на територію гаражного кооперативу, а на пустир, територія якого не є територією гаражного кооперативу, там проходить дорога. Біля гаражу вони ставлять автомобілі. Кому належить та земля, куди виходить виїзд з їх гаражу, йому не відомо.Батько є членом ГК. Влітку 2016 року до СТО під`їхав ОСОБА_3 та почав розмову про те, що він бажає біля СТО поставити бензовоз, а саме біля його гаражу-боксу на земельній ділянці, площею приблизно 30х 30 метрів та хоче нелегально торгувати дизтопливом. Він сказав, що поговорить з батьком. У жовтні місяці 2016 року, ближче до обіду, до СТО під`їхав бензовоз, зупинився на відстані 15 метрів від їх гаражу, водієві якого він не дозволив там залишитися та торгувати соляркою, бо якщо бензовоз там би залишився, він заважав би автомобілям, які приїздили до них на СТО, розвертатися. Візуально він визначив, що бензовоз був без палива. Разом з цим автомобілем, був автомобіль-супровід, «Опель» коричневого кольору, у якому знаходились двоє чоловіків. ОСОБА_3 з ними не було. Він поспілкувався з чоловіками та сказав, щоб вони бензовоз забрали, на що йому повідомили, що у нього будуть проблеми і з ним будуть розмовляти. Бензовоз швидко уїхав. Після цього до СТО під`їхав ОСОБА_12 , на автомобілі «Інфініті», яким перекрив рух автомобілю для виїзду з СТО, який перебував на ремонті. ОСОБА_12 вийшов з автомобіля і почав нецензурно лаятися, кричав про те, що він йому винен 2000 доларів за те, що той витратив гроші, а він не дав йому торгувати. Він сказав, що нічого не винен і не збирається віддавати, бо не укладав з ОСОБА_13 ніяких договорів, грошей у нього не займав та бачив його вдруге у житті. Потім ОСОБА_12 вдарив його правою рукою в обличчя і між ними почалася бійка, ОСОБА_12 став його душити. На СТО було двоє чоловіків, які працювали та один з них- ОСОБА_14 , віддяг ОСОБА_3 від нього. Потім ОСОБА_12 почав кричати про те, що він винен йому гроші та погрожував що його та хлопців залишить інвалідами і спалить СТО. Такі погрози він сприймав реально. З ОСОБА_13 вони билися три рази, їх рознімали працівники СТО. ОСОБА_15 , який був на СТО, злякався та втік, сів на лавочку і не втручався. Він викликав поліцію, приїхали працівники поліції. В цей же час приїхали знайомі ОСОБА_3 на трьох автомобілях, яких він викликав по телефону;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 про те, що 04.10.2016 року, приблизно о 15-16 годині, він знаходився на СТО, навпроти пивзаводу на Бабурці, працював у Манжули слюсарем, не офіційно. В цей час до воріт СТО під`їхав автомобіль «Інфініті», за кермом якого був обвинувачений і покликав ОСОБА_16 . Він від вказаних осіб був на відстані, приблизно 5-6 метрів, там був ще ОСОБА_17 . Вранці на СТО був ще якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_18 , але в той час, коли приїхав туди обвинувачений, де був ОСОБА_18 , не знає, його він не бачив зранку. Все було на вулиці, біля воріт- в`їзду у приміщення СТО. Він в цей час пішов та сів на лавочку і до ОСОБА_8 з обвинуваченим від нього, було метрів 13-14. Про що спілкувалися ОСОБА_7 і обвинувачений, він не чув, а коли розмова почалася на підвищених тонах, звернув на них увагу. Обвинувачений спілкувався з ОСОБА_19 , кричав що той винен йому 2000 доларів США, але за що, чути не було. ОСОБА_7 казав що нічого не винен. При цьому обвинувачений кричав, що приб`є ОСОБА_10 , закопає та розправиться з ним. Вони кричали один на одного, лаялися нецензурно, все це відбувалося хвилин 15, а потім перейшло у бійку. Він особисто бачив початок бійки коли обвинувачений накинувся на ОСОБА_10 і почав бити кулаками в область голови, тулуба та ногами. Потім удари вони наносили один одному. Він неодноразово казав, щоб перестали, але на нього ніхто не реагував. В цей час підійшов ОСОБА_17 , звідки він взявся, не знає, який допомагав з ремонтом автомобілів та розняв їх, але вони знову зчепилися, він їх знову розняв і так було три рази. Потім приїхали чоловік 5-6 невідомих осіб і погрожували усім, хто там знаходився. Хтось викликав працівників поліції, ті приїхали, забрали усіх, а він та ОСОБА_17 залишилися. Вони закрили ворота у гараж на проволоку, бо не було ключів і пішли додому. Де був у цей час ОСОБА_18 , не знає, його він не бачив зранку;

-показаннями свідка ОСОБА_20 у судовому засіданні про те, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_1 і ввечері їй зателефонував знайомий ОСОБА_17 і сказав, що коли він був на СТО по АДРЕСА_3 , яке належить батькові чоловіка, туди приїздили невідомі люди і вимагали 2000 доларів, погрожували і що треба заплатити. Чому саме у чоловіка, а не у його батька, невідомо. На СТО працюють три особи- її чоловік ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_21 . Особисто вона не була свідком подій, а тому все відомо їй зі слів ОСОБА_17 і чоловіка;

- показаннями свідка ОСОБА_22 у судовому засіданні про те, що у жовтні 2016 року він перебував на СТО, де допомагав слюсарити. В цей час він та ОСОБА_23 , сиділи на диванчику біля СТО. До СТО приїхав чоловік на автомобілі «Інфініті» та розмовляв з ОСОБА_19 , були вони на відстані, приблизно 4-6 метрів, розмову він чув частко, розмовляли про якийсь бензовоз, хотіли його поставити, а ОСОБА_7 не дозволив. Він особисто не бачивив, щоб хтось прихздив на бензовозі також. Чоловік казав ОСОБА_9 , що він вклав у це великі гроші- 2000 доларів, а так як він не дозволив бензовоз поставити, то ОСОБА_7 винен йому ці гроші. Потім обвинувачений почав бити ОСОБА_10 по обличчю руками, в голову, ОСОБА_7 також його бив. Він підійшов до них та став між ними. Потім вони почали битися вдруге і він знову їх розняв. ОСОБА_24 в цей час сидів на дивані, не втручався. Потім він відійшов курити і почув шум, та побачив що чоловік і ОСОБА_7 знову б`ються, обвинувачений схопив ОСОБА_10 за шию. Потім чоловік комусь зателефонував, казав що їх треба вбити, але кому казав, невідомо, а йому і ОСОБА_25 сказав, що їм краще звідти піти. Він і ОСОБА_15 пішли у бокс та вийшли з нього, коли вже приїхали працівники поліції. Потім він зателефонував дружині ОСОБА_8 і сказав, що ОСОБА_26 забрали у поліцію і про те, що у нього вимагають гроші. Про те, що краще заплатити, дружині ОСОБА_8 такого не казав;

-протоколом огляду місця події від 04.10.2016 року, картографічними даними місцевості ( т.3, а.с. 29-30,31);

-висновком експерта № 3972 від 04.10.2016 року, згідно якого крововиливи в області шиї; садна в області шиї зліва і з права, в тім`яних областях зліва і з права у гр.. ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупого (тупих) предметів. Давність утворення пошкоджень не протиречить строку, вказаному в обставинах справи та зі слів потерпілого ( т.3, а.с. 38-39);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2017 року , з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 , за сукупністю ознак, рис обличчя, розрізу очей та розташуванням носу, на фото № 3 впізнає чоловіка на ім`я ОСОБА_27 , який вимагав у нього грошові кошти у сумі 2000 доларів США та погрожував йому завданням тяжких тілесних ушкоджень та довідкою до протоколу ( т.3, а.с. 55- 56, 57);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2017 року, додатком до протоколу- диском з відеозаписом слідчого експерименту ( т.3, а.с. 99-101, 102);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.05.2017 року , з якого вбачається, що свідок ОСОБА_6 , за сукупністю ознак, рис обличчя, розрізу очей та бровах, на фото № 3 впізнає чоловіка, який вимагав грошові кошти у ОСОБА_1 , довідкою до протоколу ( т.3, а.с.103-104, 105);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2017 року , з якого вбачається, що свідок ОСОБА_5 , за сукупністю ознак рис обличчя, розташуванню носа, на фото № 3 впізнає чоловіка, який вимагав грошові кошти у ОСОБА_1 у сумі 2000 доларів США, погрожував йому та наносив тілесні ушкодження, довідкою до протоколу ( т.3, а.с.106-107, 108);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.08.2017 року, додатком до протоколу- диском з відеозаписом слідчого експерименту ( т.3, а.с. 112-114, 115);

-протоколом огляду предмету від 05.08.2017 року- DVD –R диску з відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських , диском з відеозаписом ( т.3, а.с. 122-123,124);

-протоколом огляду предмету від 05.08.2017 року- DVD –R диску з відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських пояснень потерпілого ОСОБА_1 про обставини скоєного, диском з відеозаписом ( т.3, а.с. 125-126,127).

Інші докази стороною обвинувачення не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши надані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю, зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, такими що доповнюють одне одного, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для доведення винуватості обвинуваченого.

Суд критично відноситься до позиції обвинуваченого ОСОБА_3 щодо невизнання своєї вини у скоєнні даного кримінального правопорушення, та розцінює це як спосіб захисту і намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки, як вбачається з пояснень потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_28 , саме ОСОБА_12 04.10.2016 року приїздив до СТО, яке розташоване по АДРЕСА_3 та вимагав у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, погрожуючи застосуванням до нього фізичної сили і заподіянням тілесних ушкоджень.

Такі пояснення свідків повністю протиречать показанням обвинуваченого та спростовують їх.

Розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_28 , не є суттєвими, є незначними, та по своїй суті є неточностями, які не спростовують обставин, що сталися 04.10.2016 року, а також не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснював, що він 04.10.2016 року знаходився на СТО по АДРЕСА_3 у приятеля ОСОБА_1 , який раніше йому зателефонував, де також був ОСОБА_7 , ОСОБА_15 і ОСОБА_17 та бачив, як на СТО приїхав ОСОБА_12 . В цей час він був у кущах, збирав дрова, на відстані від СТО, приблизно 20 метрів. Бачив бійку ОСОБА_8 з ОСОБА_13 , яких рознімав ОСОБА_17 та чув, як ОСОБА_30 казав, що ОСОБА_7 винен йому 2000 доларів, які він вклав у бензовоз. Коли він вискочив з кущів, бачив як ОСОБА_12 тримав руками за шию ОСОБА_10 , наніс йому кілька ударів. Він не намагався допомогти ОСОБА_9 , бо на СТО були ОСОБА_15 і ОСОБА_17 , а його фізична допомога не була потрібна, тому знову повернувся у кущі збирати дрова. Чув також нецензурну лайку. Хто викликав поліцію, не знає.

Показання свідка ОСОБА_29 про те, що ОСОБА_12 душив ОСОБА_1 , повністю протиречать показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_28 , які, будучи допитаними у судових засіданнях пояснювали, що обвинувачений хватав ОСОБА_10 за шию.

Вищевказані пояснення свідка ОСОБА_29 , суд до уваги не бере, оскільки як пояснив ОСОБА_29 , він є другом з дитинства потерпілого ОСОБА_1 та з ним вони неодноразово обговорювали обставини, які сталися 04.10.2016 року, а також згадували та обговорювали їх подробиці.

Крім того, безпосередньо допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_28 пояснювали, що куди з СТО подівся чоловік на ім`я ОСОБА_18 , їм невідомо, а коли відбувалися усі зазначені події, ОСОБА_18 поряд не було і вони його ніде не бачили.

Також свідок ОСОБА_5 пояснював, що події сталися 04.10.2016 року, приблизно о 15-16 годині. Вранці на СТО був ще якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_18 , але в той час, коли приїхав туди обвинувачений, де був ОСОБА_18 , не знає, його він не бачив зранку.

Крім того, ОСОБА_7 , надаючи пояснення безпосередньо у судовому засіданні пояснював, що на СТО, крім нього, було всього двоє чоловіків: ОСОБА_15 та ОСОБА_31 .

Жодних підстав вважати, що ОСОБА_29 був свідком вказаних подій, у суду не має, оскільки ані вищевказані свідки, ані сам потерпілий ОСОБА_1 , даючи безпосередньо у судових засіданнях показання щодо обставин подій, які сталися 04.10.2016 року, не зазначали про присутність як на СТО, так і поряд з СТО ОСОБА_29 в той час, коли туди приїздив ОСОБА_12 та у подальшому, аж до приїзду на територію СТО працівників поліції.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 189 ч.2 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ( вимагання).

Крім того, органами досудового розслідування, відповідно до обвинувального акту № 12017080070002677 від 30.11.2017 року ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що (відтворюється дослівно): «30.11.2017 приблизно 07 годині 55 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні холу корпусу №1 загальноосвітньої школи № 40, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Героїв 93 бригади, 18-А, залишив власну чоловічу сумку, вартістю 1000 гривень в якій знаходились грошові кошти останнього в сумі 3 150 євро та 500 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти Національного банку України станом на 30.11.2017 еквівалентно 114147 гривень.

Після цього, в приміщення вказаного учбового закладу прибув ОСОБА_12 , який виявив зазначену сумку та вжив заходів до пошуку її власника з метою повернення, однак не знайшовши власника, залишив її на підвіконні холу, та пішов.

Приблизно о 08 годині 00 хвилин 30.11.2017, вказану чоловічу сумку виявила вчитель вказаної школи ОСОБА_32 , яка, за відсутності чіткої розуміння фактичної правової належності вказаного майна, діючи з метою його збереження та подальшого повернення законному власнику, поклала зазначену сумку на зберігання у приміщенні учбового кабінету № 1.

В той же час, ОСОБА_12 , розуміючи що власник зазначеної сумки не встановлений, вирішив таємно її викрасти, з метою власного збагачення.

Так, 30.11.2017 приблизно о 08 годині 05 хвилин, реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повернувся до приміщення корпусу № 1 загальноосвітньої школи № 40, де повідомив вчителя ОСОБА_32 , що він є власником знайденої чоловічої сумки, тим самим ввів її в оману щодо фактичної належності вказаного майна саме йому.

Одразу після чого ОСОБА_12 безперешкодно, з дозволу ОСОБА_32 та за її присутності, розраховуючи що за обставин які склалися його дії не будуть сприйматися останньою як протиправні, незаконно, таємно по відношенню до потерпілого ОСОБА_2 , заволодів його чоловічою сумкою в якій перебували грошові кошти останнього та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_12 таємно викрав майно ОСОБА_2 , завдавши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 115147 гривень.»

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст.. 185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину не визнав. Суду пояснив, що зазвичай дитину до школи водить дружина, але в цей день дочку повів він. Коли вони почали підходити до коридору, довжина якого була приблизно 3 метри та який треба було пройти, щоб потрапити в хол, він почав відчиняти двері, нижня частина яких не має скла, під ногами, на крильці, на вулиці, побачив барсетку чорного кольору з одним замком, схожу на клач, яку підняв та вони, пройшовши через коридор, зайшли до холу, де стояли лавочки та перевдягалися діти. Він крикнув: «Хто загубив барсетку?». Відповіді не було. Також у холі стояв чоловік- ОСОБА_33 , який запитав: «Знайшов?» та запропонував йому підійти до вахтера або поставити барсетку на підвіконня, там всі залишають знайдене. Барсетку він не відкривав, в руках у нього барсетка була секунд 30. Він поставив барсетку на підвіконня, також бачив як ОСОБА_33 зупинив жінку, з якою спілкувався та яка потім відкривала барсетку, вони обидва заглядали в неї, але зразу ж закрили. Жінка пішла, і так як вона була без верхнього одягу, він зрозумів, що це працівник школи. Він відвів дочку до класу та повертався до виходу, побачив ОСОБА_34 , яка йшла з іншого крила школи, попереду неї йшла жінка, яка відкривала барсетку. В цей час у приміщення школи забіг невисокого зросту чоловік та запитав про барсетку, а він показав чоловікові на жінку, яка відкривала барсетку, жінка повідомила куди поклала барсетку. Він, разом з ОСОБА_35 вийшов з приміщення школи та пішли до кіоску пити каву, де зустріли знайомих. Більше до приміщення школи в той день він не повертався.

Дослідивши та проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов наступних висновків.

За позицією сторони обвинувачення винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 185 ч.3 КК України підтверджується наданими суду та дослідженими у судовому засіданні доказами:

-показами потерпілого ОСОБА_2 ,

-показами допитаних у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_36 , ОСОБА_32 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ;

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30.11.2017 року ( т.4, а.с. 25);

-протоколом огляду місця події від 30.11.2017 року та ілюстративною таблицею до протоколу ОМП від 01.12.2017 року ( т.4, а.с. 26-30);

-довідкою про курс української гривні, встановлений Національним банком України на 30.11.2017 року, який становив 2701,3930 за 100 доларів США, 3194, 9375 за 100 Євро ( т.4, а.с. 32);

-заявою ОСОБА_40 про приєднання до матеріалів справи № 12017080070002677 від 30.11.2017 року копії розписки, планами лікування в стоматології «Вітадент» ( т.4, а.с. 33);

-протоколом огляду предмету від 14.12.2017 року- розписки від 29.11.2017 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_41 грошових коштів 3150 Євро і 500 доларів США, які зобов`язався повернути до 15.02.2018 року, планами лікування від 15 та 16.11.2017 року стоматології «Вітадент», копією квитанції про прийняття від ОСОБА_40 грошових коштів у розмірі 900 грн. ( т.4, а.с. 34-40);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2017 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_32 за рисами обличчя, розрізу очей, шраму на верхній губі з права, впізнала чоловіка на фото № 1, якому 30.11.2017 року, у класі № 1 корпусу № 1 ЗОШ № 40 по вул.. Героїв 93 бригади у м.Запоріжжі передала сумку чорного кольору в якій ймовірно знаходились грошові кошти, додатком до протоколу ( т.4, а.с. 41-42, 43);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2017 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_39 по віку, формі обличчя, зачісці, впізнав чоловіка на фото № 3, який 30.11.2017 року, знаходячись у приміщенні корпусу № 1 ЗОШ № 40 по вул.. Героїв 93 бригади у м.Запоріжжі знайшов сумку темного кольору прямокутної форми та залишив її на підвіконні, додатком до протоколу ( т.4, а.с. 44-45, 46);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.12.2017 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_42 по віку, формі обличчя, зачісці, впізнала чоловіка на фото № 4, якого вона бачила 30.11.2017 року коли він вийшов з першого корпусу ЗОШ № 40 по вул.. Героїв 93 бригади у м.Запоріжжі та сховав під куртку барсетку темного кольору та додатком до протоколу ( т.4, а.с. 47,48);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 11.12.2017 року за участю свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_43 , додатком до протоколу- оптичним диском з відеозаписом ( т. 4, а.с. 73-76, 77).

Інші докази стороною обвинувачення не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Сторона обвинувачення вважає, що надані суду докази у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні у повному обсязі, його дії за ч.3 ст. 185 КК України стороною обвинувачення кваліфіковані вірно, прокурор просить визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Сторона захисту вважає, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження причетності ОСОБА_3 до злочину, стороною обвинувачення не надано взагалі.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, та сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, висунутого на адресу ОСОБА_3 , оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності – прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, з огляду на наступне.

Так, потерпілий ОСОБА_2 , допитаний безпосередньо у судовому засіданні пояснив, що 30.11.2017 року, приблизно о 07 годині 50 хвилин, він на автомобілі «Рено» привіз сина до ЗОШ № 40 у м.Запоріжжі. В руках було кілька сумок:рюкзак, сумка з взуттям, барсетка чорного кольору зі шкіри, яка висіла у нього на руці. Барсетку він поклав на лавочку, де перевзувалися діти, а коли син перевзувся, взяв його речі і з ними пішов у клас, а за барсетку забув. Він відвів дитину до класу, потім зайшов до туалету та повернувся до лавочки. Загалом пройшло хвилини чотири. Барсетки на лавочці не було, почав її шукати, шукав секунд 20-30 та подумав, що можливо залишив її в автомобілі, але і там її не знайшов. У барсетці було 3150 Євро, купюрами по 5- Євро, 500 доларів США, документи, ІПН. Гроші, за день до цих подій, він позичив у друга ОСОБА_41 на лікування зубів, ліки для батька та відпочинок у Єгипті. Він був впевнений, що брав барсетку з собою до школи, але про всяк випадок її шукав, поїхав до іншого авто- «Мерседеса», яке стояло на стоянці, не знайшов. Дружина сказала, що її вкрали. До школи він повернувся приблизно через 40-50 хвилин, пішов до завуча- ОСОБА_44 , сказав, що у нього пропала барсетка, а та повідомила, що буде розбиратися. Через деякий час йому зателефонувала завуч і сказала, що барсетку вчитель начальних класів віддала молодому чоловіку, батькові одного з дітей начальних класів, описала його та сказала, що буде розбиратися. Години через півтори-дві, він поїхав до школи та зі слів завуча йому стало відомо, що вчитель ОСОБА_45 віддала барсетку одному з батьків дітей- ОСОБА_46 та дала йому номер телефону дружини ОСОБА_3 , якій телефонувала його дружина і сказала, що їм відомо, що барсетку взяв її чоловік, просила повернути грошові кошти. Дружина ОСОБА_3 сказала, що вона сумнівається що гроші взяв її чоловік. Потім з телефону дружини телефонував ОСОБА_12 і сказав, що грошей він не брав і вони домовилися про зустріч. На місце зустрічі приїхав ОСОБА_12 і повідомив про те, що барсетку він знайшов, віддав вчителю. Крім цього сказав, що він бачив, після того як відвів дитину до класу, як до кабінету ОСОБА_45 - вчителя заходив молодий чоловік 14-16 років, взяв барсетку і з нею вибіг. Після їх звернення до поліції, йому телефонував, приблизно через 3 місяці ОСОБА_12 і пропонував гроші.

Крім того, ОСОБА_2 уточнив, що барсетку він не забув на лавочці, а залишив, бо у руках мав багато речей-сумок. Також йому ОСОБА_32 казала, що коли вона була у приміщенні школи, до неї підійшли двоє і сказали, що хтось загубив барсетку, при них вона відкрила барсетку і побачила там гроші, закрила барсетку та забрала її з собою до класу.

У подальшому ОСОБА_2 та його представник-адвокат Ляпін В.Ю., у судові засідання не з`являлися, потерпілий суду надав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Учасники провадження клопотань про його подальшу участь у судовому засіданні не заявляли.

Свідок ОСОБА_36 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що взимку 2017 року до неї у школі підійшов батько учня ОСОБА_47 - ОСОБА_48 і сказав, що у блоці, де навчаються початкові класи, він забув барсетку чорного кольору у якій були грошові кошти: 3000 Євро і 600 доларів США, які він розраховував заплатити за путівки на відпочинок в Єгипті. Також пояснив, що його син перевзувався, він допомагав, поклав барсетку на підвіконня, хлопчик перевзувся і пішов у клас, а він поїхав у своїх справах, про барсетку забув. Повернувся хвилин через 5-10, барсетки не було, після чого він звернувся до неї. ОСОБА_48 описав барсетку- вона чорного кольору, потерта, не нова, застіжка блискавка, середнього розміру. Вони разом підійшли до центрального входу, до охоронця, технічного робітника, які сказали, що ніхто їх не повідомляв про те, що знайшов барсетку. ОСОБА_48 сказав, що поїхав на роботу, а вона пішла до директора школи ОСОБА_49 , яку поставила до відома щодо даної ситуації. ОСОБА_49 сказала їй, що за барсеткою звернувся власник і вчитель ОСОБА_32 віддала йому барсетку. Вона зрозуміла, що барсетку віддали не власнику, пішла до ОСОБА_32 , яка повідомила, що декілька батьків, які були у коридорі школи, віддали їй барсетку, поки не знайдеться власник. Коли прийшов власник та сказав, що це барсетка його, вона її віддала, при цьому описала чоловіка. Вона повідомила ОСОБА_50 , що барсетка була, але її віддали комусь іншому. Про вміст барсетки їй нічого невідомо, а ОСОБА_32 казала, що батьки відкривали барсетку і бачили гроші, не гривні.

Свідок ОСОБА_32 , будучи допитаною у судовому засіданні пояснила, що вона працює вчителем у ЗОШ № 40 і кабінет № 1, у якому вона викладає, знаходиться у першому корпусі. Так склалося, що якщо учні забувають будь-які речі, все приносять до кабінету № 1. В кінці листопада 2017 року, приблизно о 07 годині 50 хвилин, вона була у класі, коли зайшов батько однієї дитини і попросив вийти, а коли вона вийшла, показав на перше вікно від входу в приміщення школи та сказав, що на підвіконні лежить барсетка. Вона підійшла до вікна, подивилася і їй здалося, що на підвіконні лежить планшет у чохлі шоколадного кольору, розмір був невеликий, товщина 2-3 см. Вона взяла в руки, збоку була блискавка і почала відкривати бокову сторону, відкрила до середини верхньої її частини. Верхня частина відкрилася на 9-10 см, там вона побачила гроші, як у гаманці, побачила їх верхню частину жовтого кольору, її асоціація побаченого, була з грошима, з чого вона зробила висновок що це гроші. Скільки їх було, не знає. Вони були схожі на наші гроші, тобто нашу національну валюту. Вона їх з барсетки не діставала, бо це не її барсетка і туди вона не заглядала, потім барсетку закрила, поряд стояв хтось з батьків і через їх блок йшла директор школи, вони сказали, що хтось залишив барсетку, а там гроші. Потім барсетку вона забрала до свого класу та поклала на полиці, а коли їй треба було вийти з класу, переклала барсетку в інше місце- за тумбу з квіткою та вийшла з класу, клас не зачиняла. Відсутня вона була приблизно хвилин п`ять, а коли поверталася до класу та стала виходити з-за рогу, побачила на фоні відчинених дверей класу молодого чоловіка у темній куртці та шапці, джинсах, який мав шрам над верхнею частиною губи, він не був батьком дітей, які навчаються у її класі та вона зрозуміла, що чоловік її чекає. Що конкретно чоловік казав з приводу барсетки, не пам`ятає, а вона йому відповіла, що барсетка лежить на тумбі за квіткою. Чоловік сам зайшов у клас, взяв барсетку і пішов. Це був обвинувачений. Також в цей день, після 13-00 години, вона бачила цього ж чоловіка знову, він прийшов до школи з дружиною та до неї прийшли з ОСОБА_36 і попросили розповісти про обставини, які були вранці. Вона усе розповіла, але чоловік казав, що це був не він. Також вона розповідала директору школи ОСОБА_51 про те, що чоловік, який забрав барсетку був невеликого зросту, плотної статури та мав під оком шрам.

Свідок ОСОБА_37 у судовому засіданні пояснила, що її дитина навчається у ЗОШ № 40, дитина ОСОБА_3 також, але у різних блоках. У листопаді 2017 року, вона відвела дитину до школи, вийшла з класу і йшла до виходу, коли побачила ОСОБА_3 , який також відвів дитину до школи, вийшов з класу і йшов їй назустріч. У перший блок попереду йшла вчитель, її зустрів якийсь чоловік і вони разом пішли до одного з класів. З приміщення школи вони вийшли разом з ОСОБА_13 , це була, приблизно 08 година, продзвенів дзвінок. ОСОБА_12 був одягнений у спортивний одяг, кепку, чорну вітровку, яка була розстебнута, в руках у нього нічого не було. Вони разом з ОСОБА_13 вийшли з приміщення школи та направилися до кіоску, де часто вранці п`ють каву. Біля кіоску ОСОБА_3 чекала дружина ОСОБА_52 . Вони купили каву, за яку розрахувалася ОСОБА_52 -дружина ОСОБА_3 , бо у ОСОБА_3 з собою не було грошей. Після цього вона пішла на роботу. Також пояснила, що вітровка на ОСОБА_46 була розстебнута і під нею нічого не було.

Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні пояснив, що він не був присутній у школі, про події йому відомо лише те, що хтось щось загубив, хтось знайшов, а що конкретно, не знає. У 2017 році, дату не пам`ятає, він був на площадці, яка знаходиться між школою і житловим будинком, приблизно о 8 годині 10-15 хвилин. Там є кіоск, у якому продають каву, де він зустрів дружину ОСОБА_3 , потім до них підійшов ОСОБА_12 з ОСОБА_53 . ОСОБА_12 був одягнений у темного кольору спортивний одяг та легку куртку темного кольору. В руках у ОСОБА_3 не було ні сумки ні барсетки, руки він тримав у кишенях. Вони разом пили каву і, десь, приблизно через 15-20 хвилин, ОСОБА_12 пішов.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 пояснив, що приблизно два роки тому, може більше, вранці, десь 07 годині 55 хвилин, перед першим уроком, вони з дружиною привели свою дитину до школи № 40 у м.Запоріжжі, дружина пішла відвести дитину до класу, а він залишився у холі. В цей час він звернув увагу на чоловіка невисокого зросту, який йшов по коридору, за перегородкою, в руках у нього нічого не було. Чоловік на ходу наклонився та щось підняв, що саме, він не бачив, випрямився, вийшов із-за перегородки-дверей, нижня частина яких не мала скла, тому чому нахилився чоловік він не бачив, а коли чоловік вийшов до холу то глянув на нього, підійшов до нього та запитав про те, чи не він загубив барсетку. Він не бачив, щоб чоловік вікривав барсетку. Це був обвинувачений, якого раніше він не знав. Барсетка була шкіряна, схожа на гаманець, приблизно формату А-4 складеному вдвоє, може трохи меншою, коричневого кольору, була зверху блискавка. Коли він відповів, що ні, чоловік поклав барсетку на підвіконня, яке було на від нього на відстані 3-4 метрів та пішов до виходу. Він простояв хвилини дві, ніхто до барсетки не підходив, тому, коли він побачив вчителя-жінку, покликав її ї сказав, що хтось забув барсетку. Вони з нею удвох підійшли до підвіконня, вчитель взяла барсетку та запитала : «Хто загубив», але йому це було невідомо, тому він попросив щоб вчителька забрала барсетку, бо за нею хтось може прийти. Він стояв поряд з вчителькою та у його присутності, вона відкрила барсетку, яка була схожа на щоденник, відкрила на дві частини. Всередині нічого не побачили, може і були якісь місця у ній, але вони туди не дивилися. Вони хотіли подивитися, може щось допоможе виявити володільця, але нічого в барсетці не побачили. Також додав, що в цей день він у школі бачив ОСОБА_50 , який заходив до приміщення школи перед ним, але чи було у нього щось в руках, не може сказати. З приміщення школи ОСОБА_48 вийшов хвилин за 3-5 до того, як чоловік знайшов барсетку.

Оцінюючи пояснення потерпілого ОСОБА_2 , варто зазначити наступне.

ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що у барсетці, яку він залишив на лавочці у школі, було 3150 Євро, купюрами по 5- Євро, 500 доларів США, документи, ІПН. Гроші, за день до цих подій, він позичив у друга ОСОБА_41 на лікування зубів, ліки для батька та відпочинок у Єгипті.

На підтвердження зазначених доводів, ОСОБА_2 надав органу досудового розслідування копію розписки від 29.11.2017 року про отримання у борг 3150 євро та 500 доларів США від ОСОБА_41 ( т.4, а.с.36).

Також ОСОБА_2 надав три копії планів лікування на: 89703 грн. 68921 грн.109338 грн. та копію квитанції про сплату до «Вітадент ЛТД» 900 грн. ( а.с. 37-40, т.4).

Надані ОСОБА_2 докази на підтвердження отримання грошових коштів у борг та копії планів-лікування і квитанція про сплату грошових коштів, підтверджують лише факт отримання ним грошових коштів у борг та планів щодо лікування, сплати ним 900 грн. за лікування, але жодним чином не підтверджують наявність ( знаходження) отриманих за договором позики грошових коштів у нього, у барсетці, саме 30.11.2017 року, коли він вранці перебував у приміщенні школи № 40 у м.Запоріжжі.

З часу отримання грошей у борг, як пояснив у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , до ранку зазначених вище подій, пройшла доба, що також підтверджується дослідженими безпосередньо у судовому засіданні вищевказаними доказами та жодним чином не доводить наявність грошей у барсетці ОСОБА_2 30.11.2017 року.

Оцінюючи показання свідків: ОСОБА_36 , яка пояснила, що вона повідомила ОСОБА_50 , що барсетка була, але її віддали комусь іншому, про вміст барсетки їй нічого невідомо, а ОСОБА_32 казала, що батьки учнів відкривали барсетку і бачили гроші, не гривні, суд вважає, що такі показання носять інформаційний характер, оскільки свідок не була очевидцем подій, а про обставини їй відомо зі слів іншої особи; свідка ОСОБА_32 , яка пояснила, що вона побачила у барсетці гроші, як у гаманці, побачила їх верхню частину жовтого кольору, її асоціація була з грошима, з чого вона зробила висновок що це гроші, скільки їх було, не знає, вони були схожі на наші гроші, тобто нашу національну валюту, вона їх з барсетки не діставала, бо це не її барсетка і туди вона не заглядала, потім барсетку закрила, які спростовують показання свідка ОСОБА_36 про те, що у барсетці були гроші-не гривні; свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , які пояснили, що вони в той день бачили ОСОБА_3 , разом пили каву, у руках у ОСОБА_3 нічого не було, а свідок ОСОБА_37 пояснила, що за каву розраховувалася дружина ОСОБА_3 , бо у того не було з собой грошей; свідка ОСОБА_39 , який пояснив, що він звернув увагу на чоловіка невисокого зросту, який йшов по коридору за перегородкою, яка знизу не мала скла, в руках у нього нічого не було. Чоловік на ходу наклонився та щось підняв, що саме, він не бачив, випрямився, вийшов із-за перегородки, нижня частина якої не мала скла, тому чому нахилився чоловік він не бачив, а коли чоловік вийшов у хол, глянув на нього та підійшов до нього, запитав про те, чи не він загубив барсетку. Він не бачив, щоб чоловік відкривав барсетку та про те, що він стояв поряд з вчителькою та у його присутності, вона відкрила барсетку, вона була схожа на щоденник, відкрила на дві частини. Всередині нічого не побачили, може і були якісь місця, але вони туди не дивилися. Вони хотіли подивитися, може щось допоможе виявити володільця, але нічого не побачили. Суд вважає, що вказані вище показання свідків не доводять винуватість саме ОСОБА_3 у скоєнні злочину, тобто мають у даному кримінальному провадженні лише інформативний характер.

Таким чином, суд вважає, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_36 , ОСОБА_32 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 нічого не змогли зазначити суттєвого на підтвердження причетності ОСОБА_3 до крадіжки барсетки та грошових коштів ОСОБА_2 , оскільки вказані показання свідків протиречать між собою в частині наявності у барсетці грошових котів, а саме в іноземній валюті чи національній валюті, як і взагалі не підтверджують наявність грошових коштів у барсетці ОСОБА_2 саме 30.11.2017 року.

Свідок ОСОБА_39 пояснив безпосередньо у судовому засіданні про те, що він стояв поряд з вчителькою та у його присутності вона відкрила барсетку, яка була схожа на щоденник, відкрила на дві частини. Всередині нічого не побачили, може і були якісь місця, але вони туди не дивилися.

Крім того, згідно протоколу огляду місця події від 30.11.2017 року, слідчим СВ Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенантом поліції Щедріним В.В., без участі понятих, проведено огляд навчального корпусу № 1 школи № 40 за адресою: АДРЕСА_4 , та встановлено, що приміщення школи відеоспостереженням не обладнано, за час проведення огляду, слідів та предметів злочинної діяльності що підлягають вилученню, не виявлено ( т.4, а.с. 26-27).

Аналізуючи прокол огляду місця події, суд зауважує, що в протоколі відображено місце події, але жодним чином не підтверджено, або не спростовано, вчинення злочину саме ОСОБА_13 .

Аналізуючи ілюстративну таблицю до протоколу ОМП від 01.12.2017 року ( т.4, а.с. 28-30), варто зазначити, що судом безпосередньо у судовому засіданні досліджено протокол огляду місця події від 30.11.2017 року, а ілюстративна таблиця, яка надана у судовому засіданні, як зазначено до протоколу ОГМ від 01.12.2017 року, в той час, як вказаний протокол, судом взагалі не досліджувався та прокурором до матеріалів кримінального провадження не долучався.

Оцінюючи протокол огляду предмету від 14.12.2017 року- розписки про отримання в борг ОСОБА_2 від ОСОБА_41 грошових коштів- 3150 євро та 500 доларів США на лікування зубів; планів лікування на суму: 89703 грн., 68921 грн.,109338 грн. та квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату 900 грн. ОСОБА_2 за лікування ( т.4, а.с. 34- 40), варто зазначити, що розписка про отримання грошових коштів свідчить лише про укладання договору позики між ОСОБА_2 і ОСОБА_54 , за яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти у борг та зобов`язався їх повернути; плани лікування від 15 та 16 листопада 2017 року на зазначені вище суми, свідчать лише про факт ознайомлення ОСОБА_2 з такими планами та його згоду з планами лікування; копія квитанції про сплату ОСОБА_2 900 грн. за лікування, підтверджує лише факт сплати ним грошових коштів.

Судом безпосередньо у судовому засіданні було досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2017 року та додаток до протоколу, у якому зазначено, що свідок ОСОБА_32 , за рисами обличчя, розрізу очей, шраму на верхній губі справа, впізнала чоловіка на фото № 1, саме якому 30.11.2017 року, приблизно о 08-00 годині, у класі корпусу № 1, ЗОШ № 40, по вул.. Героїв 93 бригади, вона передала сумку чорного кольору, в якій ймовірно знаходились грошові кошти ( т.4, а.с. 41-43).

Обставини, зазначені слідчим у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, не підтверджують факт знаходження ( наявності) 30.11.2017 року у барсетці, а як зазначено свідком-сумці, грошових коштів, викрадення яких інкримінується ОСОБА_46 , до того ж свідок зазначила, що ймовірно там знаходились грошові кошти.

Також, безпосередньо у судовому засіданні, судом було досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2017 року та додаток до протоколу, у якому зазначено, що свідок ОСОБА_39 , по віку, формі обличчя, зачісці, впізнає чоловіка на фото № 3, який 30.11.2017 року, знаходився у приміщенні корпусу № 1, ЗОШ № 40, по вул.. Героїв 93 бригади в м.Запоріжжя, знайшов сумку темного кольору, прямокутної форми та залишив її на підвіконні ( т.4, а.с. 44-46).

Обставини, зазначені слідчим у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, підтверджують лише факт перебування 30.11.2017 року ОСОБА_3 у приміщенні школи, ту обставину, що ОСОБА_12 знайшов сумку темного кольору, прямокутної форми та залишив її на підвіконні, але не підтверджують факт скоєння крадіжки грошових коштів з барсетки.

Факт перебування у зазначений час у приміщенні школи, не заперечує ОСОБА_12 , а також підтверджують свідки: ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 .

Судом було перевірено доводи захисника Кравця К.Є. про недопустимість доказів, а саме протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками.

Так, на обґрунтування вини ОСОБА_3 прокурором надано протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2017 року, 08.12.2017 року, 29.12.2017 року ( а.с. 41- 42, 44-45, 47).

Крім того, прокурором надано протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.12.2017 року та додаток до протоколу, у якому зазначено, що свідок ОСОБА_42 , по віку, формі обличчя, зачісці, впізнає на фото № 4 чоловіка, якого 30.11.2017 року, приблизно о 08-00 годині, вона бачила, як він виходив з приміщення першого корпусу ЗОШ № 40, який сховав під куртку барсетку темного кольору ( а.с. 47-48, т.4).

Положеннями ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Зазначені докази сторони обвинувачення, а саме- протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, суд визнає недопустимими доказами, як такі, що отримані з порушенням вимог ст.228 КПК з наступних підстав:

по -перше, закон допускає впізнання особи за фотознімками або матеріалами відеозапису за необхідності. Отже таке впізнання можливо провести при певних умовах, наприклад, якщо особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, перебуває у розшуку. Тобто при реальній неможливості забезпечення присутності цієї особи. Між тим, слідчий не зазначає причини, які стали наслідком проведення такої слідчої дії у відсутності обвинуваченого;

-по -друге, обов`язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості, тощо.

У відповідності до норм вищевказаної статті перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

Зміст зазначених протоколів не містить даних, які відобразили б опис зовнішнього вигляду, за якими свідки мали намір впізнати особу.

Окремо слід зупинитись на описанні ознак, за сукупністю яких свідки впізнали ОСОБА_3 : «за рисами обличчя, розрізу очей, шраму на верхній губі справа, по віку, формі обличчя, зачісці». Таке формулювання не відображає індивідуальних ознак особи, носить загальний характер;

по -третє, фото з зображенням ОСОБА_3 візуально суттєво відрізняється від інших фотознімків, так як має темніше зображення, ця відмінність здатна привернути увагу впізнаючого та ймовірно вплинути на його рішення.

У відповідності до вимог ст.86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Отже сукупність таких порушень вказує на отримання зазначеного доказу з порушенням встановленої процедури, а тому у відповідності до ст. 86 КПК визнається судом недопустимим доказом, як і протоколи пред`явлення осіб для впізнання від 04.12.20217 року, 08.12.2017 року, 29.12.2017 року, необхідно визнати недопустимими доказами.

Крім того, зазначені слідчі дії проводилась без застосування технічних засобів фіксації, про що вказано у самих протоколах, до них не додано фотознімків, які відображають перебіг процедури впізнання. Отже, суд не може перевірити дотримання вимог, закріплених частиною 2 ст.228 КПК, якою передбачено, що особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2021 року по справі № 761/6970/14-к.

Крім того, безпосередньо у судовому засідання судом було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 11.12.2017 року за участю свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_39 та додаток до протоколу слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_39 у процесі проведення якого, свідок ОСОБА_32 показала, де вона знаходилась 30.11.2017 року, приблизно о 07 годині 50 хвилин, вказала на ОСОБА_39 пояснивши, що саме він показав, що на підвіконні лежить барсетка, яку вона занесла до класу, а потім вийшла з класу та певний час була відсутня. При цьому двері до класу були відчинені, а коли вона була відсутня, приміщення класу та вхідні двері, вона бачити не могла.

Безпосередньо допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснювала, що барсетка, коли вона вийшла з класу та ходила до іншої вчительки, певний час залишалася без видимості для неї.

Свідок ОСОБА_39 , надаючи пояснення при проведенні слідчого експерименту пояснював, що коли він перебував у приміщенні ЗОШ № 40, бачив чоловіка, який йшов по коридору та щось підняв з підлоги, а потім побачив у нього в руках барсетку. Чоловік, почувши його відповідь на питання про те, чи не його барсетка, залишив її на підвіконні. Барсетку він сам віддав вчительці ОСОБА_32 , яка відкрила її трохи, але не повністю, однак грошових коштів він там не бачив, після чого вчителька закрила барсетку.

Аналогічні пояснення надавали вказані свідки у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Всупереч вимогам ст.. 23 КПК України, прокурором не забезпечена явка до судового засідання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_42 .

Крім того, судом 27.04.2017 року, за клопотанням прокурора, було винесено ухвалу про примусовий привід свідка ОСОБА_42 , яка не виконана працівниками УПП, оскільки за вказаною прокурором адресою, свідок невідомий та там не знаходиться.

Також двічі: 02.06.2021 року та 17.08.2021 року, за клопотанням прокурора, було винесено ухвалу про допит свідка ОСОБА_42 у режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м.Запоріжжя, але прокурором явка вказаного свідка до суду не забезпечена, свідок безпосередньо у судовому засіданні допитаний не був. У подальшому, у судовому засіданні 13.10.2021 року прокурор відмовився від допиту зазначеного свідка.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що ні показами допитаного потерпілого ОСОБА_2 , ні показами зазначених та допитаних безпосередньо у судових засіданнях свідків, ні письмовими доказами, стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_3 у вчиненніним інкримінованого кримінального правопорушення у межах обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України, поза розумним сумнівом.

Згідно Постанови ВС від 3 лютого 2021 року по справі № 761/7897/18, зазначено, що у разі, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує і основні засади кримінального судочинства.

Так, стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

У справі «Яременко проти України», заява №s 32092/02, рішення від 12 червня 2008 року, зазначено: 75. Отже, завдання Суду не полягає в тому, щоб принципово визначати, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був заявник справді винуватим. Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (див., зокрема, "Хан проти Сполученого Королівства" (Khan v. the United Kingdom), N 35394/97, п. 34, ECHR 2000-V; "P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства" (P.O. and J.H. v. the United Kingdom), N 44787/98, n. 76, ECHR 2001-IX; і "Аллан проти Сполученого Королівства" (Allan v. the United Kingdom), N 48539/99 n. 42, ECHR 2002-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У відповідності до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, презумпція невинуватості полягає у тому, що прокурор зобов`язаний перед судом доказувати винуватість особи, яка знаходиться на лаві підсудних, а захищатися від пред`явленого обвинувачення – це право, а не обов`язок цієї особи. При цьому, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні толкуватись тільки на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Зазначені норми ч.1 та 2 ст.22 КПК України застосовуються з урахуванням ст.290 КПК України та означають, що як сторона обвинувачення так і сторона захисту зобов`язані та одночасно мають право зібрати докази кожен на свою користь та пред`явити їх один одному до моменту направленням до суду обвинувального акта.

Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Суд не має права дозбирувати нові докази як на користь сторони обвинувачення так і на користь сторони захисту

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Насамперед обґрунтованим є вирок ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного рішення.

Статтею 91 ч.1 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 94 передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожний має право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, на підставі яких можуть бути зроблені обвинувальні висновки. Якщо ж це результат тлумачення сумнівів на користь особи, то такі припущення можуть і повинні бути використані тими, хто веде процес, для формулювання висновків у справі.

На користь особи тлумачаться всі сумніви щодо доведеності її вини, якщо ці сумніви не можна усунути. Непереборними сумніви визнаються в тих випадках, коли зібрані в кримінальному провадженні докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, а передбачені законом засоби і способи збирання доказів вичерпані. У цьому випадку недоведена винуватість рівнозначна доведеній невинуватості.

Статтею 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в тому числі і у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим поза розумним сумнівом - судом ухвалюється виправдовувальний вирок, а також частиною 3 передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що стороною обвинувачення не надано суду допустимих та належних доказів на користь доведеності обвинувачення, суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи в даному кримінальному провадженні, в їх сукупності, вважає що пред`явлене ОСОБА_46 обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_12 вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, а тому суд вважає необхідним виправдати останнього за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з тим, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, відносно ОСОБА_2 вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_13 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_46 за ст.. 189 ч.2 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, обставини, що пом`якшують покарання, особу винного, який раніше засуджений не був, на обліку в наркодиспансері та психоневрологічному диспансері не перебуває, працює, задовільно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, враховує стан його здоров`я, ту обставину, що обвинувачений є інвалідом третьої групи загального захворювання, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей: 2003, 2006, 2010 року народження, дружина є інвалідом 3 групи, а тому, враховуючи усі вказані вище обставини, суд вважає, що обвинуваченому можливо призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

ОСОБА_2 по справі заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 на суму 115 147 грн., у задоволенні якого необхідно відмовити у зв`язку з недоведеністю скоєння ОСОБА_13 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст.. 100 КПК України.

Керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.

У період випробувального терміну, на підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Зарахувати у строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_46 строк його перебування під вартою з 25.11.2019 року по 26.06.2020 року включно.

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ним кримінального правопорушення.

Речові докази: курильну трубку; спортивну кофту сірого кольору з двома полосами чорного кольору на рукавах, які знаходиться на зберіганні у Дніпровському ВП ГУНП в Запорізькій області- повернути ОСОБА_46 ; диктофон «Панасонік», серії № НОМЕР_1 ; мобільний телефон « Sigma Mobile» в корпусі чорного кольору, які знаходиться на зберіганні у Дніпровському ВП ГУНП в Запорізькій області- повернути власнику; аркуш паперу формату А-4 із рукописним текстом- знищити.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.Є.Гнатик