Вирок № 100769730, 02.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.11.2021

Справа № 334/2769/21

Провадження № 1-кп/334/682/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Коваль К.С.,

прокурора Побейвовка П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Бахмута М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12021082050000382 від 23.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, немаючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

26.02.2015 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 121 КК України засуджений до 8 років позбавлення волі. Звільнився 10.08.2016 по відбуттю строку покарання;

14.04.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 186 КК України засуджений до арешту строком на 3 місяці, звільнений у залі суду по відбуттю строку покарання;

25.03.2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України засуджений до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

установив:

Обвинувачений ОСОБА_1 22.03.2021 року, приблизно о 17 годині 20 хвилин, знаходячись навпроти будинку № 15 по вул. Щаслива в м. Запоріжжя діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи що його дії носять відкритий характер, підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого ривком з його руки вихопив мобільний телефон марки «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору, вартістю 3666 гривень 00 копійок, на який був одягнений чорний чохол-книжка, який для потерпілого матеріальної цінності не має і в якому знаходилася належна потерпілому сім-карта оператора стільникового зв`язку ПАТ «Київстар» № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє і на рахунку якої грошові кошти були відсутні.

Після чого, ОСОБА_1 , утримуючи зазначений мобільний телефон у своїй руці та маючи реальну можливість розпорядитися ним, почав бігти по вул. Щаслива в м. Запоріжжя, усвідомлюючи, що його дії є відкритими для потерпілого, ігноруючи вимоги останнього та тримаючи у своїй руці належний потерпілому мобільний телефон, покинув місце вчинення злочину, тим самим спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив, що 22.03.2021 року майже цілий день перебував разом із своєю знайомою - ОСОБА_3 . Вони разом їздили на Критий ринок та до торгівельного центру «Україна» аби вибрати та купити куртку чи інші речі, після чого поїли у кафе, а увечері приїхали в гості у квартиру до спільної знайомої - ОСОБА_4 , де перебували приблизно до 22:00 години. Після цього ОСОБА_1 проводив додому ОСОБА_5 у приватний сектор та пішов до себе. В подальшому, десь за 2 чи 3 дні після цього до нього додому приїхали працівники поліції, які не представились та назвати, яких обвинувачений не може, і запропонували йому проїхати разом із ними до відділу поліції.

Вже у відділі поліції невідомі обвинуваченому працівники поліції видали йому телефон марки «Хіаоmі» та запропонували зізнатись у вчинені його крадіжки, сказавши при цьому, що «все буде нормально». Ураховуючи викладене, обвинувачений просив визнати його невинуватим.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 у вчиненому злочині свою провину не визнав, його вина повністю знайшла своє підтвердження, а саме:

поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який вказав, що 22.03.2021 року приблизно о 17:00 годині він разом із своїм колегою ОСОБА_6 йшли по вулиці Щасливій у місті Запоріжжя після роботи, де відмічали день народження співробітниці. У цей час на зустріч їм йшло двоє раніше на знайомих чоловіків. ОСОБА_6 зачепив одного з них плечем через, що між ними виникла усна сварка з цього приводу, під час якої ОСОБА_6 відійшов з одним із чоловіків у сторону, а сам ОСОБА_2 відійшов із обвинуваченим ОСОБА_1 в бік зупинки громадського транспорту, продовжуючи усну сварку. ОСОБА_2 дістав свій мобільний телефон марки «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору та сказав, що буде викликати поліцію, але у цей час ОСОБА_1 вихопив його із рук ОСОБА_2 та втік за зупинку. В подальшому потерпілий ОСОБА_2 впізнав раніше названих чоловіків на фотознімках, наданих йому працівниками поліції. Матеріальна шкода йому відшкодована у повному обсязі, будь-яких претензій до обвинуваченого він немає;

поясненнями свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що 22.03.2021 року приблизно о 17:00 годині він разом із своїм колегою ОСОБА_2 йшли по вулиці Щасливій у місті Запоріжжя після роботи, де відмічали день народження співробітниці. У цей час на зустріч їм йшло двоє раніше на знайомих чоловіків. Він випадково зачепив одного з них плечем через, що між ними виникла усна сварка з цього приводу, під час якої ОСОБА_6 відійшов з одним із чоловіків у сторону, а сам ОСОБА_2 відійшов із іншим чоловіком в бік зупинки громадського транспорту, продовжуючи усну сварку. Через деякий час він почув як люди на зупинці почали кричати: «він вкрав у вас телефон». Підійшовши до ОСОБА_2 , він побачив лише його, а обвинувачений ОСОБА_1 вже втік з місця пригоди. В подальшому він впізнав раніше названих чоловіків як ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на фотознімках, наданих йому працівниками поліції;

а також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

протоколом огляду місця події від 22 березня 2021 року та фото таблицею до нього під час якого оглянуто ділянку місцевості навпроти будинку АДРЕСА_2 . Даний протокол повністю підтверджує пояснення потерпілого ОСОБА_2 , надані ним під час особистого допиту в судовому засіданні;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2021 року, де на фото №1 потерпілий ОСОБА_2 впізнав чоловіка із яким у нього та ОСОБА_6 22.03.2021 року виникла усна сварка, а саме - ОСОБА_7 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2021 року, де на фото №3 потерпілий ОСОБА_2 впізнав чоловіка, який вкрав у нього мобільний телефон, а саме - ОСОБА_1 .

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2021 року, де на фото №1 свідок ОСОБА_6 впізнав чоловіка із яким у нього 22.03.2021 року виникла усна сварка, а саме - ОСОБА_7 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 березня 2021 року, де на фото №4 свідок ОСОБА_6 впізнав чоловіка із яким у нього 22.03.2021 року виникла усна сварка, а саме - ОСОБА_1 .

Стосовно названих протоколів захисником Бахмутом М.С. заявлені зауваження про їх недопустимість, адже за твердженням захисника вказані слідчі дії відбувались за відсутності понятих, які вказані у протоколі, натомість під час їх здійснення у кабінеті знаходились лише працівники поліції. Це твердження захисника базується на поясненнях самого потерпілого та свідка.

Суд відхиляє перелічені доводи захисника, оскільки і потерпілий ОСОБА_2 , і свідок ОСОБА_6 у судових засіданнях вказали, що під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками у кабінеті знаходився слідчий та невідомі їм чоловіки. Отже, невідомі чоловіки й були понятими і будь-яких розумних сумнівів у цьому у суду немає, а твердження захисника за таких обставин є лише непідтвердженою особистою думкою за відсутністю інших доказів.

Протоколом слідчого експерименту від 08 квітня 2021 року, стенограмою до нього та відеозаписом, за участю потерпілого ОСОБА_2 у якому були відтворені обставини події злочину. Даний протокол повністю підтверджує пояснення потерпілого ОСОБА_2 , надані ним під час особистого допиту в судовому засіданні;

протоколом слідчого експерименту від 08 квітня 2021 року, стенограмою до нього та відеозаписом, за участю свідка ОСОБА_6 у якому були відтворені обставини події злочину. Даний протокол повністю підтверджує пояснення свідка ОСОБА_6 , надані ним під час особистого допиту в судовому засіданні.

Захисник Бахмут М.С. заперечив проти вказаних доказів, зазначивши, що, відповідно до позиції Верховного Суду, вказані протоколи по суті відображають не проведення слідчого експерименту, а є повторним відтворенням допиту відповідно потерпілого та свідка.

Суд відхиляє вищевказані доводи захисника, оскільки згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 року (справа № 740/3597/17) якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 95 КПК України.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії, як складової судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Суд, дослідивши зазначені протоколи та відеозаписи до них, встановив, що під час проведення слідчих експериментів і потерпілий, і свідок не просто надають свідчення щодо обставин злочину, а показують на місцевості де саме все відбувалось, одночасно пояснюючи деталі події. В обох випадках учасникам слідчого експерименту роз`яснено їхні права та обов`язки, а також залучено до їх проведення понятих.

Протоколом огляду речей від 24 березня 2021 року під час якого оглянуто мобільний телефон марки «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору, на який був одягнений чорний чохол-книжка;

заявою ОСОБА_1 про добровільну видачу мобільного телефону марки «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору;

висновком експерта №СЕ-19/108-21/3885-ТВ від 26.03.2021 року, згідно до якого ринкова вартість «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору в робочому стані, станом на 22.03.2021 року складає 3666 гривні;

Крім цього, в судових засіданнях також були допитані свідки:

ОСОБА_7 , який пояснив суду, що 22.03.2021 року увечері він вживав алкогольні напої у кафе разом із раніше незнайомим йому чоловіком, після чого вийшов на вулицю та йдучи по вулиці Щасливій неподалік від зупинки громадського транспорту зіткнувся із двома чоловіками. У них виник усний конфлікт, проте після декількох хвилин розмови вони розійшлись у різні сторони. ОСОБА_1 при цьому разом із ним не було, про те де він знаходився у цей час йому невідомо.

ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що 22.03.2021 року вона майже цілий день провела разом із ОСОБА_1 , який є її давнім знайомим. У цей день вони разом їздили на Критий ринок та до торгівельного центру «Україна» аби вибрати та купити речі. Вона купила куртку у торгівельному павільйоні на Критому ринку, після чого вони разом із ОСОБА_1 пообідали у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та близько 19:00 години приїхали у гості до спільної знайомої ОСОБА_8 до її квартири у будинку по АДРЕСА_3 . В гостях вони були разом та пішли від неї близько 21:00 чи 22:00 години. ОСОБА_1 провів її до будинку на вулиці Трансформаторників та пішов додому. Це було близько 23:00 години. ОСОБА_5 також вказала, що добре запам`ятала дату зустрічі, оскільки наступного дня у її дідуся та бабусі річниця весілля. До цього не надавала відповідних показів, оскільки їй не було відомо про обвинувачення ОСОБА_1 .

ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що 22.03.2021 року до її квартири у будинку по АДРЕСА_3 близько 18:00 чи 19:00 години прийшли у гості ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які були в неї приблизно до 21:30 години, після чого разом пішли від неї. ОСОБА_9 також вказала, що до цього не надавала відповідних показів, оскільки їй не було відомо про обвинувачення ОСОБА_1 .

Прокурор Побейвовк П.В. заперечив проти визнання показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 допустимими, оскільки сторона захисту не заявляла будь-яких клопотань про їх допит під час підготовчого засідання та не повідомляла стороні обвинувачення про їх існування.

Суд зазначає, що допит вказаних свідків відбувся у відповідності до положень ст. 352 КПК України, у відкритому судовому засіданні, за участі сторін кримінального провадження, кожна з яких мала можливість ставити запитання свідкам. Необхідність у їх допиті виникла під час судового розгляду, а тому підстав для визнання їх недопустимими немає.

Але при цьому суд критично ставитись до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , оскільки вони є суперечливими. Так, ОСОБА_5 стверджує, що вона разом із ОСОБА_1 22.03.2021 року купила куртку на Критому ринку у Запоріжжі, але 22.03.2021 року є понеділком і відповідно неробочим днем на ринку. Дійсно, можливо припустити, що окремі павільйони були відкриті, але свідоме обирання неробочого на ринку дня для здійснення покупок є нелогічною дією, яка мала б більше запам`ятатись свідкові. Крім того, суд враховує й той факт, що сам обвинувачений на досудовому слідстві жодного разу не заявив про допит цих свідків, хоча їх покази є важливими для нього.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується поза розумним сумнівом комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Показання потерпілого, свідка ОСОБА_6 є послідовними та незмінними, повністю узгоджуються з іншими доказами: висновками експертів, протоколами слідчих дій. Саме через це суд вважає показання названих осіб правдивими, що відображають повно та об`єктивно обставини вчинення злочину.

Суд критично ставиться до показань самого обвинуваченого та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з огляду на вищевказані обставини та інші досліджені докази.

Не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, суд розцінює як обраний останнім спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за вчинений злочин. Його твердження про те, що викрадений телефон йому навмисно віддали працівники поліції є нелогічними та не пояснюють взагалі ані того звідки ці працівник його взяли і навіщо їм було видавати його обвинуваченому для подальшого звинувачення, якщо вони вже відшукали вкрадене.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Крім цього обвинувачений раніше неодноразово судимий за злочини проти власності на шлях виправлення та перевиховання не став, не працює, неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, на диспансерному обліку в наркологічному та в психіатричному диспансерах не перебуває.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом визнаються, як добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних кримінальних правопорушень, належних висновків не зробив, і знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, що характеризує його, як суспільно небезпечну особу, яка не бажає ставати на шлях виправлення та може продовжити вчинення аналогічних злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, що у сукупності, на думку суду, дає підстави вважати, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

ОСОБА_1 вчинив даний злочин до винесення вироку Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 25.03.2021, тому при призначенні покарання суд керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 19.04.2021 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити без змін

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 490,35 грн. у відповідності до вимог ст. 124 КПК належить покласти на обвинуваченого, стягнувши їх на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом складання покарання призначеного за цим вироком та призначене вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування ОСОБА_1 покарання обчислювати з дня фактичного затримання - 19.04.2021.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі зарахувати строк попереднього ув`язнення в період з 19.04.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/108-21/3885-ТВ від 26.03.2021 у сумі 490 (чотириста дев`яносто) гривень 35 копійок.

Речовий доказ: телефон марки «Хіаоmі» модель «Redmi Note 9» в корпусі синього кольору, який належить потерпілому ОСОБА_2 та передані йому на відповідальне зберігання - залишити за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін