Рішення № 100769196, 02.11.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3279/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02.11.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої – судді Леньо В.В. при секретарі – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виноградівської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виноградівської міської ради.

Ухвалою суду від 18.10.2021 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком залишено без розгляду.

Позов мотивує тим, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим державним нотаріусом Боричок К. В. 27.10.2001 року, зареєстрованим у реєстрі за №4410 та свідоцтвом про право на спадщину посвідченим державним нотаріусом Боричок К. В. 05.02.2007 року, зареєстрованим у реєстрі за №205. В даному будинку зареєстровані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишня невістка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внуки: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області справа № 299/1921/18 від 05.10.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Більше року ніхто з відповідачів у вказаному будинку не проживає. Позивач самостійно веде домашнє господарство, самостійно оплачує комунальні платежі та самостійно здійснює всі необхідні дії для утримання будинку та прибудинкової території. Особистих речей Відповідачів в будинку немає.

Факт реєстрації відповідачів у вказаному житловому будинку порушує право позивача щодо користування та розпорядження приватною власністю, зобов`язує сплачувати додаткові комунальні послуги. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідачі не проживають, в добровільному порядку знятися з реєстрації місця проживання не бажають, тому позивач змушена звернутися за захистом до суду. Оскільки будинок належить позивачу на праві приватної власності, а відповідачв фактично не проживають в даному будинку, та припинили користуватися житловим будинком, позивач вважає, що відповідачі втратили право користування цим житлом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представником адвокатом Митровською М.П. подано заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та без її участі, зменшені позовні вимоги позову підтримує, проти розгляду справи без участі відповідачів з винесенням заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не з`явилися на виклик суду у судове засідання на судовий розгляд справи, будучи належним чином своєчасно повідомленими про дату, час та місце проведення судових засідань за адресою, зазначеною у позовній заяві, що є адресою реєстрації їх постійного місця проживання. Судові повістки, надіслані за вказаною у позовній заяві адресою реєстрації місця проживання відповідачів, - повернуті до суду без вручення із зазначенням, що адресат відсутній за місцем проживання. У зв`язку із цим судовий виклик відповідачів у судове засідання було здійснено також шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Відповідачі не повідомили причини неявки. Письмових заяв до суду від них не надходило. Відзиву не подано.

Враховуючи наведене, суд, керуючись ст.280 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим державним нотаріусом Боричок К. В. 27.10.2001 року, зареєстрованим у реєстрі за №4410 та свідоцтвом про право на спадщину посвідченим державним нотаріусом Боричок К. В. 05.02.2007 року, зареєстрованим у реєстрі за №205.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області справа № 299/1921/18 від 05.10.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Більше року ніхто з відповідачів у вказаному будинку не проживає. Позивач самостійно веде домашнє господарство, самостійно оплачує комунальні платежі та самостійно здійснює всі необхідні дії для утримання будинку та прибудинкової території. Особистих речей Відповідачів в будинку немає.

Факт самостійного проживання позивача в будинку підтверджується довідкою, що видана виконавчим комітетом Виноградівської міської ради Закарпатської області №505 від 24.06.2021 року.

Згідно з відомостями Виноградівського РВ ГУ ДМС України в даному будинку зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В свою чергу згідно відомостей Виноградівського РВ ГУ ДМС України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не значиться зареєстрованим на території Берегівського району.

З даного приводу, суд зазначає, що факт відсутності реєстрації ОСОБА_4 , у належному позивачці будинку, не порушує її права на користування та розпорядження приватною власністю, а від так не потребує додаткового захисту шляхом визнання ОСОБА_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Так, відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Таким чином відповідачі втратили в установленому порядку право користування вказаним приміщенням жилого будинку.

Відповідно до ст. 391, 317, 319 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою та інші.

Як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3)визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з роз`яснення, наданого Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, Законом України від 11.12.2003р «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З врахуванням вищенаведеного, вимога позову про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування будинком належному позивачу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-282, 430, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, суд, –

У Х В А Л И В :

Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

1. Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_2 .

2. Визнати ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти вимог позову- відмовити.

Відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо