Ухвала суду № 100769180, 01.10.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 307/2685/16

У Х В А Л А

01.10.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого – судді Леньо В.В., суддів Трагнюк В.Р., Надопта А.А., при секретарі судового засідання – Казимірська Н.В., за участі прокурора Ластовичак В.Ю, обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – Сотник В.М., при розгляді у судовому засіданні в залі суду м.Виноградів у кримінального провадження №12013070140000952 відносно ОСОБА_1 , обвинувачеого за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заявлене клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, які належать до категорії особливо тяжких.

Стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується.

Враховуючи, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 спливає, підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали, а також те, що ОСОБА_1 не має сталих соціальних зв`язків (місця роботи, сім`ї), кримінальне провадження по суті не розглянуто, свідки не допитані, враховуючи обізнаність обвинуваченого, що за вчинене кримінальне правопорушення їй може бути призначено реальну міру покарання, що саме по собі може призвести (та вже призводило) до його ухилення від судових засідань та останній може впливати на свідків, знаходячись на волі, з метою зміни останніми показів в суді, враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити на 60 днів.

Обвинувачений та захисник щодо клопотання заперечили. Доводи заперечення зводяться до того, що обвинувачений усвідомив обов`язок з`являтися до суду, на свідків не впливав і не впливатиме і надалі. Має на утриманні співмешканку та спільну з нею дитину, яких необхідно утримувати і вказані обставини в достатній мірі можуть забезпечувати його належну поведінку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року N 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року N 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, які належать до категорії особливо тяжких, а відтак обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід.

Суд констатує, що обов`язковою передумовою для застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри.

Однак, згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Доказів того, що обвинувачений якимось чином впливатиме на свідків не надано.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити та постановити ухвалу про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби та покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 369-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Розгляд кримінального провадженні №12013070140000952 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України відкласти на 14.30 год. 26.10.2021 року.

У задоволенні клопотання прокурора Ластовичак В.Ю. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою– відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, строком на 60 днів починаючи з 01.10.2021 року по 29.11.2021 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 в період з 22:00 вечора до 06:00 години ранку залишати житло – за адресою АДРЕСА_1 ;

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 :

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі мінімальної заробітної плати.

На підставі п.2 ч.3 ст. 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 підлягає негайному звільненню з - під варти.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Леньо

Судді: Трагнюк В.Р. Надопта А.А.