Постанова № 100768461, 02.11.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1783/21

Номер провадження 3/220/795/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли від командира військової частини А 3220 Міністерства оборони України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестове Харківська область, місце служби військова частина А 3220, 1 штурмова рота, механік-водій, одружений, який раніше до адміністративної відповідальності притягувався, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 29.09.2021 року близько 22:50 год., будучи військовослужбовцем, появився на території тимчасового розташування військової частини А 3220 у стані алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду.

В судове засідання порушник не з`явився, надав заяву, у якій розгляд справи просить проводити за його відсутністю, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю порушника.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, судом фактично встановлено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення № 124/2021 від 29.09.2021 р. встановлено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_1 правопорушення (а.с. 4-8).

Оцінюючи наданий доказ, суд вважає його належним та допустимим, оскільки він складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогами ст. 256 КпАП України, вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, яка його склала, у тому числі й відомості про роз`яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 Конституції України та його прав, передбачених ст. 268 КпАП України. Протокол складено уповноваженою особою, на підставі доповідної заступника командира в/ч 3220 з МПЗ майора Леонтьєва є на ім`я командира в/ч А 3220 (а.с. 14).

Як вбачається з Акту медичного огляду № 136 та висновку щодо результатів медичного огляду від 29.09.2021 року лікаря – фельдшера медичної служби в/ч А 3220 міністерства оборони України ОСОБА_2 , в ході огляду 29.09.2021 о 22:50 год. виявлений стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , прилад «Алкофор 307», показання: 1,80 %, (а.с. 9-10).

Кваліфікація ОСОБА_2 , як лікаря загальної гігієни, що має право проводити обстеження підтверджена Свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації на тематичне удосконалення «Стани залежності від алкоголю та експертиза водіїв на стан сп`яніння під дією алкоголю та інш. психоактивних речовин» (а.с. 11-12)

Єдиним нормативним актом в Україні, який регулює порядок проходження огляду на факт встановлення перебування в стані алкогольного сп`яніння, є Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрована в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858.

Ця теза підтверджена в роз`ясненні, викладеному в Листі Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України від 21.06.2013 року № 3.22-17/327/18254, де зазначено, що «відповідно до чинного законодавства України порядок огляду на стан сп`яніння регламентується постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказом МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/600 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зареєстрований в МЮ України 6.10.2009 року. Зазначений наказ МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/600 скасований спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 . але прийнята уже зазначена вище Інструкція.

Таким чином, до правовідносин, що склались в даному провадженні про адміністративне правопорушення, можливо застосувати положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858, оскільки інший нормативний акт відсутній, виявлення алкогольного сп`яніння у водіїв і громадян, які транспортними засобами не управляють, не має різниці, так як об`єктом дослідження є в любому випадку стан людини.

Відповідно до положень розділу III цієї Інструкції :

3. Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

4. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

8. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

9. Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

12. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

13. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

15. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

16. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

18. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

22. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Оцінюючи вказаний доказ, з врахуванням наведеного, суд вважає, що він також є належним та допустимим, оскільки висновок про знаходження особи у стані алкогольного сп`яніння зроблений лікарем який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Докази зворотного суду не надані. З вказаного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 29.09.2021 р. о 22:50 год. дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, що і було підтверджено відповідним дослідженням.

Згідно письмових пояснень, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення пояснень ОСОБА_1 , він визнав себе винним у інкримінованому йому правопорушенні (а.с. 8).

Статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (а.с. 15-16), з позначкою про проходження служби ОСОБА_1 у в/ч А 3220 у якості механіка-водія (а.с. 16).

Ст. 172-20 ч. 1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення, по-перше, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, по-третє, за виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідальність за ч. 3 цієї статті настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 17.03.2014 року і по теперішній час на території України діють умови особливого періоду.

Досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності дають достатньо підстав для висновку суду, що військовослужбовець ОСОБА_1 появився на території військової частини в нетверезому стані, що само по собі являє склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КпАП України. Оскільки такі дії ним було вчинено в умовах особливого періоду, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 173-20 КпАП України.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 появився на території військової частини в нетверезому стані, в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-20 КпАП України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Дані які характеризують ОСОБА_1 суду не надані, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності притягувався, але цей факт матеріалами справи не доведений, відомостей про утримання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не надано, ОСОБА_1 є одруженим.

Таким чином, враховуючи особу ОСОБА_1 , враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, та показаннями ОСОБА_1 у судовому засіданні, а також враховуючи обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є визнання своєї вини порушником у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, скоєння адміністративного правопорушення вперше, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у вигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 3 ст. 172-20 КпАП України, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестове Харківська область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн. на розрахунковий рахунок UA158999980313090106000005662, код класифікації доходів бюджету-21081100,МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 3967785, отримувач коштів Донецьке ГУК/Великоновос. СТГ/21081100, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)-02895834.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави на розрахунковий рахунок – UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн..

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: О.А. Дурач