Ухвала суду № 100766997, 27.10.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6201/21

Провадження № 1-кс/461/5245/21

УХВАЛА

27.10.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б., прокурора ? Бойко Н.І., скаржника ОСОБА_1 , особи в інтересах якої подано скаргу ? ОСОБА_2 , перекладача ? Маркелової Л.В., розглянувши скаргу адвоката Гавенка Богдана Івановича в інтересах ОСОБА_2 на постанову про видачу (екстрадицію) особи,

встановив:

адвокат Гавенко Б.І. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора Літкевича Д. від 18.06.2021 про видачу (екстрадицію) до Російської Федерації громадянина цієї держави ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи подану скаргу, захисник вказує на те, що 18 червня 2021 року начальником Департаменту міжнародно-правового співробітництва Літкевичем Д. було винесено постанову про видачу (екстрадицію) громадянина Федерації ОСОБА_2 . 15 червня 2021 ОСОБА_2 через адміністрацію ДУ «Львівський слідчий ізолятор» №19 звернувся до працівників ГУ ДМС України у Львівській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано зазначений факт, який визначений ч. 4 ст. 590 КПК України як обставина, яка прямо та безумовно забороняла прийняття рішення про видачу особи. У зв`язку з цим просить скаргу задоволити.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник Гавенко Б.І., кожен окремо, скаргу підтримали, просили таку задовольнити з підстав, вказаних у ній. Зокрема, адвокат послався на те, що відповідно до листа-відповіді ГУ ДМС у Львівській області, щоб вирішити питання про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту необхідна особиста участь у даному випадку ОСОБА_2 . Водночас особисту присутність ОСОБА_2 забезпечити неможливо, оскільки останній утримується під вартою у ДУ «Львівському слідчому ізоляторі» №19, а ГУ ДМС у Львівській області не звернулося до Прокуратури Львівської області з приводу надання дозволу працівникам відділу з питань шукачів захисту ГУ ДМС у Львівській області на відвідування заявника. Таким чином, захисник вважає, що питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно ОСОБА_2 не вирішено з обєктивних причин. Крім того, захисник вказав, що на даний час у окружному адміністративному суді відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 щодо оскаження дій посадових осіб ГУ ДМСУ у Львівській області щодо відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем.

Прокурор Бойко Н.І. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила. Вважає, що доводи на які вказує скаржник є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам, встановленим в ході екстрадиційної перевірки. Зазначила, що при проведенні екстрадиційної перевірки не було встановлено обставин, що перешкоджають видачі ОСОБА_2 . Просить у задоволенні скарги відмовити.

В ході розгляду скарги з метою дотримання положень викладених у п.п. «е» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача, на підставі ч. 1 ст. 68 КПК України, слідчим суддею було залучено до розгляду скарги перекладача МаркеловуЛ.В. Відповідно до ч. 4 ст. 68 КПК України, слідчий судя перед початком процесуальної дії пересвідчився в особі і компетентності перекладача, з`ясував його стосунки із затриманим і роз`яснив їй права і обов`язки. Перекладача було попереджено, що за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків перекладач несе відповідальність, встановлену законом.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.3 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., видача не здійснюється, якщо правопорушення, у зв`язку з яким вона запитується, розглядається запитуваною стороною як політичне правопорушення або правопорушення, пов`язане з політичним правопорушенням. Таке ж правило застосовується, якщо запитувана сторона має достатньо підстав вважати, що запит про видачу правопорушника за вчинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи політичних переконань або що становище такої особи може бути зашкоджене з будь-якої з цих причин.

Відповідно до ст.590КПК України, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято (ч.2 ст.590 КПК України). У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави, (ч.3 ст.590 КПК України).

Згідно ч.4ст.590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку встановленому законодавством України, інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Відповідно до ст.591КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.

Слідчим суддею встановлено, що проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Російської Федерації, Офісом Генерального прокурора 27.01.2021 року дорученням за № 19/2/1-34202-20 доручено Львівській обласній прокуратурі.

Згідно висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 17.02.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованим, знятим з реєстрації на території Львівської області не значиться, паспортом громадянина України не документувався; з питань набуття чи припинення громадянства, із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також надання йому політичного притулку до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області не звертався.

За наявними обліками Державної міграційної служби України, ОСОБА_2 , відповідно до п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» 24.09.2004 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну, з 22.10.2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , по посвідці на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданій 18.06.2020 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області; з питань набуття громадянства України ОСОБА_2 у встановленому порядку не звертався.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 був обізнаний стосовно свого статусу на території України ще з 2004 року. Однак, незважаючи на наведене ОСОБА_2 без жодних на те поважних причин та за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод, не буду чи жодним чином обмеженим у можливості звертатися до відповідних підрозділів міграційної служби, до останніх не звертався та жодних заяв, в тому числі щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також надання йому політичного притулку не подавав.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2021 року до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт).

В ході екстрадиційної перевірки строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.

Слідчим суддею також встановлено, що за результатами проведення екстрадиційної перевірки обставин, визначених ст.ст. 587, 589 КПК України, що перешкоджають видачі ОСОБА_2 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, не встановлено, а тому 25.03.2021 Львівською обласною прокуратурою на адресу Офісу Генерального прокурора скеровано відповідний висновок.

18.06.2021 року Офісом Генерального прокурора, на підставі зібраних в ході проведення екстрадиційної перевірки матеріалів, прийнято рішення про видачу вищевказаної особи до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності.

У скарзі захисника Гавенка Б.І. зазначено, що при винесені оскаржуваної постанови від 18.06.2021 року не було враховано те, що 15.06.2021 року ОСОБА_2 звернувся на адресу Г`У ДМС України у Львівській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Частиною 1 ст. 8 згаданого Закону встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваної постанови від 18.06.2021року ОСОБА_2 відповідна довідка про звернення за захистом в Україні не видавалась.

Крім того, як вбачається з офіційної відповіді ГУ ДМС України у Львівській області від 21.07.2021 року, на час прийняття рішення про видачу особи (екстрадицію) ОСОБА_2 , останній не перебував у статусі особи, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Також, за інформацією ГУ ДМС України у Львівській області від 07.10.2021 № 4601.4.3-10360/46.1-21, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка надійшла на адресу ГУ ДМС України у Львівській області 27.09.2021, надано письмову відповідь від 05.10.2021 із роз`ясненням порядку звернення до органів ДМС України із відповідними заявами.

Також встановлено, що компетентні органи України не проголошували остаточне рішення стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку із правопорушенням, за яке вимагається його видача, та не ухвалювали рішення про непорушення чи припинення переслідування, у зв`язку із цим самим правопорушенням.

До кримінальної відповідальності на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не притягувався.

Відповідно до інформації Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України наказами керівника Антитерористичного центру при СБ України до проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 персонально не залучався та не відряджався в район її проведення.

В ході проведення екстрадиційної перевірки також встановлено, що згідно з довідкою Львівської міської медичної частини № 19 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Львівській області ОСОБА_2 за період перебування в установі з 22.12.2020 пройшов необхідні обстеження, консультований лікарями медичної частини, встановлений діагноз: практично здоровий, стан здоров`я задовільний.

З вищевикладеного, вбачається, що на момент прийняття оскаржуваної постанови начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва офісу Генерального прокурора Літкевича Д.О. від 18.06.2021 року про видачу (екстрадицію) ОСОБА_2 до Російської Федерації, були відсутні обставини, передбачені ч.4 ст.590 КПК України. Тобто наведене свідчить про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення законних підстав для прийняття іншого рішення, а саме рішення про відмову у видачі не існувало.

Більше того, матеріали скарги та встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , без жодних на те поважних причин та за відсутності об`єктивних перешкод, звернувся з відповідною заявою до органів міграційної служби фактично через понад 16 років після приїзду в Україну та отримання відповідної посвідки. Також матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що у ОСОБА_2 були перешкоди в подачі відповідної заяви до органів ГУ ДМС України його законним представником.

Щодо посилання сторони захисту на звернення до адміністративного суду, слід відзначити, що, по-перше даного факту на момент прийняття оскаржуваного рішення не існувало, адже позовна заява подана лише у жовтні поточного року, по-друге рішення суду з цього приводу на момент розгляду даної скарги не ухвалено. Водночас, доводи сторони захисту викладені у позовній заяві повинні оцінюватись в контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України, в межах відповідного адміністративного провадження, тобто виходять за межі компетенції слідчого судді. Таким чином, наведені доводи сторони захисту не можуть бути законною підставою для задоволення даної скарги.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що у задоволенні поданої скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 591 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2021 року.

Слідчий суддя В.В.Стрельбицький