Рішення № 100766611, 02.11.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10144/21

Пр.2-а/310/120/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердянськ в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи) адміністративну справу за позовом Бердянського відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Грузії ОСОБА_1 , про примусове видворення за межі України та поміщення до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, який подано в порядку адміністративного судочинства,

за участі: представника позивача Савранської Ю.Ю., відповідача ОСОБА_2 , перекладача: Ліпич В.М., -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Савранська Ю.Ю. 27.10.2021 в інтересах позивача звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, просить примусово видворити за межі України громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; затримати громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_4 ), та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України з метою забезпечення виконання ст.32 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме, його ідентифікації (документування свідоцтвом на повернення в Грузію) та забезпечення видворення за межі території України, строком на 6 (шість) місяців; відповідно до п.3 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

За змістом позову 04.11.2021 з Державної установи «Бердянська виправна колонія» (№ 77) після відбування покарання (у період з 2020-2021 роки) за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, буде звільнений громадянин Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Зугдіді, Грузія, який засуджений 20.02.2020 Приморським районним судом м. Одеси.

Відповідно до Подання про прийняття рішення про примусове видворення за межі України та поміщення до ПТПІ, яке надійшло до Бердянського відділу УДМС у Запорізькій області з Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області від 21.10.2021 громадянин Грузії ОСОБА_3 за період перебування на території України двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Крім цього, під час досудового розслідування, маючі міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, переховувався від правоохоронних органів та був об`явлений у розшук. Таким чином, своїми безпосередніми діями громадянин Грузії ОСОБА_3 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє та поширює вплив злочинності на процеси, що відбуваються в економічній і суспільній сферах. В особовій справі громадянина Грузії ОСОБА_3 відсутній оригінал паспортного документа, але наявна копія паспорту НОМЕР_1 , виданого 21.07.2017, терміном дії до 21.07.2027 Міністерством Юстиції.

Сторона позивача стверджує, що розділом IV Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої МВС України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України від 23.04.2012 №353/271/1501 встановлений порядок дій з ідентифікації та документування іноземців, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

Так, з цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

Бердянським відділом УДМС у Запорізькій області проведено ряд вичерпних заходів у взаємодії з Посольством Грузії в Україні щодо підтвердження громадянства Грузії громадянина ОСОБА_5 та документування його документом, який дає право на перетин державного кордону України.

У відповідь на запит Бердянського відділу УДМС у Запорізькій області до Посольства Грузії в Україні щодо повернення ОСОБА_3 в країну походження після закінчення терміну відбування покарання при відсутності оригіналу паспортного документа, вищезазначеним посольством підтверджено належність іноземця до громадянства Грузії та, у зв`язку з обмеженим строком дії свідоцтва на повернення, запропоновано звернутись щодо отримання вказаного свідоцтва ближче до дати звільнення. Крім того, 26.10.2021 відносно громадянина Грузії ОСОБА_3 відділом УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке він зобов`язаний виконати до 14.11.2021. ОСОБА_5 з відповідним рішенням ознайомлений, про що свідчить підписана ним відповідна заява.

Ураховуючи, що громадянин Республіки Грузія ОСОБА_6 перебуває незаконно на території України з 20.02.2018 та у нього відсутній документ, що дає право законно перебувати на території України, не має законного джерела доходів для отримання грошових коштів з метою придбання авіаквитка для здійснення виїзду з території України, є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення та буде продовжувати й надалі порушувати законодавство про правовий статус іноземців та ОБГ.

Позивач додатково наголошує, що позивач не має місця реєстрації та постійного місця проживання на території України, міцних соціальних зв`язків, офіційного місця працевлаштування та законного джерела доходів, що дає достатні підстави вважати, що для отримання грошових коштів громадянин ОСОБА_5 продовжить злочинну діяльність, що завдасть істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян. Також існують обґрунтовані підстави, що він буде ухилятися від виконання рішення про його примусове повернення/видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

За змістом позову, ДМС у централізованому порядку, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених КПКВ 1004020 «Забезпечення виконання завдань та функцій у сфері громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб», відповідно до договору від 18.06.2021 №45 на закупівлю послуг туристичних агентств та подібних послуг, код за ДК021:2015-63510000-7 здійснює закупівлю послуг з бронювання та придбання авіаквитків для примусового видворення з України незаконних мігрантів.

На підставі наведеного, із посиланням на вимоги ст.46, 288, 289, 371 КАС України, представник позивач просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за вищевказаним позовом, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду справи по суті із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов до початку судового засідання.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних заяв та клопотань.

28.10.2021 судове засідання у даній справі відкладено у зв`язку із відсутністю з 09-30 години до 17-40 години електропостачання в приміщенні суду та неможливістю забезпечити відеоконференцзв`язок, про що у матеріалах справи наявна відповідна довідка.

Відповідач отримав копію позовної заяви та документи, не скористався своїм правом, врегульованим ч.4 ст. 159, ч.5 ст.162 КАС України, відзиву на позов не подав, від послуг захисника відмовився, про що подав письмову заяву.

Відповідно до ухвали суду від 01.11.2021 забезпечено участь перекладача за клопотанням позивача для здійснення перекладу під час судового засідання з української мови на російську мову.

Як передбачено ч.1 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила ухвалити рішення про задоволення позову. Наголосила, що згідно з наявними витягами з актових записів, які витребувані міграційною службою, відомостей про наявність дитини у відповідача не підтверджено.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, погодився із позовними вимогами, розуміє їх зміст. Пояснив, що хотів би самостійно залишити територію України, проте, коштів не має, крім того, хотів би побачити доньку. Під час відбування покарання донька у місцях позбавлення волі його не навідувала, на даний час вона досягла повноліття (народилась у липні 2003 року). Зазначив, що родичів або близьких осіб, які могли би взяти його на поруки або внести заставу замість поміщення до пункту тимчасового перебування немає.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

За правилами ч.7 ст.5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України. Згідно з п.3 ч.4 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень про примусове видворення за межі території України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Згідно пункту 7 Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

04.11.2021 з Державної установи «Бердянська виправна колонія» (№ 77) після відбування покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, буде звільнений громадянин Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_4 ), засуджений вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.02.2020 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на підставі ст.71,72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 25.01.2019 у вигляді 7 місяців позбавлення волі та остаточно призначено йому покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі, строк відбування покарання відраховується з 18.11.2019.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.10.2021 подання начальника ДУ«Бердянська виправна колонія (№ 77) Щербак О., погоджене із головою спостережної комісії Бердянської міської ради Свідлом О., про умовно-дострокове звільнення задоволено, постановлено звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2020, із невідбутим строком, що становить 1 місяць 26 днів.

Відповідно до повідомлення посольства Грузії від 08.02.2021, беручи до уваги прогнозовану дату звільнення засудженого, обмежений строк дії свідоцтва на повернення в Грузію, посольство просить звернутись Бердянський відділ ДМС України в Запорізькій області для видачі зазначеного документа ближче до дати звільнення.

Відповідно до Подання про прийняття рішення про примусове видворення за межі України та поміщення до ПТПІ, яке надійшло до Бердянського відділу УДМС у Запорізькій області з Управління міграційної поліції ГУНП в Запорізькій області від 21.10.2021 громадянин Грузії ОСОБА_3 за період перебування на території України двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Крім цього, під час досудового розслідування, маючі міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, переховувався від правоохоронних органів та був об`явлений у розшук. Таким чином, своїми безпосередніми діями громадянин Грузії ОСОБА_3 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє та поширює вплив злочинності на процеси, що відбуваються в економічній і суспільній сферах. В особовій справі громадянина Грузії ОСОБА_3 відсутній оригінал паспортного документа, але наявна копія паспорту НОМЕР_1 , виданого 21.07.2017, терміном дії до 21.07.2027 Міністерством Юстиції.

Рішенням Бердянського відділу УДМС України в Запорізькій області №31 від 26.10.2021 на підставі ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати його покинути територію України у термін до 14.11.2021. Заборонено йому подальший в`їзд в Україну до 26.10.2024 на три роки. Відповідач отримав копію рішення, що повідомив під час судового засідання, не оскаржував його.

Під час розгляду справи встановлено також, що у відповідача відсутній діючий документ, що підтверджує його особу за законодавством України, та надає право законно перебувати на території України або документ, на підставі якого він може самостійно здійснити виїзд з території України, що визнається ОСОБА_5 , який також зазначив, що для отримання статусу біженця із заявою не звертався.

При розгляді справи суд виходить з наступних норм чинного законодавства України.

Так, законодавство України зобов`язує іноземців та осіб без громадянства неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

За положенням п.14 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", передбачені виключні підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Ч.15 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2-14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в`їзд та виїзд з України іноземцями та особи без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За нормою ч.1,3,4 ст.30 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити у України іноземця або особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважної причини рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Суд враховує, що, як роз`яснено в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.13 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства під термінами “примусове повернення” та “примусове видворення” слід розуміти систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців та осіб без громадянства покинути територію України всупереч їх волі і бажанню(тут і далі – цитування положень Інструкції).

За п. 7 Інструкції підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є: невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду,- до набрання рішенням суду законної сили.

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вказаною нормою передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Аналогічна позиція викладено у постанові Верховного Суду по справі №591/4062/18 від 29.04.2021 року.

Таким чином, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив, що законні підстави для подальшого перебування в Україні відповідача відсутні, ОСОБА_5 неодноразово порушував законодавство України, двічі притягувався до кримінальної відповідальності, наявне рішення про його примусове повернення до країни походження, при цьому, перешкод для застосування такого примусового повернення судом не встановлено, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, які потребує додаткового захисту.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме - захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).

Один з винятків, що міститься у підпункті «f», дозволяє державі затримувати іноземців «з метою запобігання [їхньому] недозволеному в`їзду в країну» або «щодо яких провадиться процедура депортації або екстрадиції» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 червня 2020 р. в справі "Нур Ахмед та інші проти України" (Nur Ahmed and others v. Ukraine), пункт 79, 103 (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв).

Згідно з п. 164 рішення Європейського суду з прав людини в справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" (A. and Others v. the United Kingdom) будь-яке позбавлення свободи у відповідності до другої частини пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим лише до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції.

За змістом ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до п.1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.

Згідно з п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України, або вони прибули на територію України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, або не мають законних підстав для перебування на території України і підлягають примусовому видворенню за її межі.

За змістом п.9,11 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України.

Враховуючи запропонований строк для знаходження відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, що відповідає положенням ч.11 ст.289 КАС України, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд вважає необхідним роз`яснити, що у відповідності до ч.1 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов`язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов`язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Згідно з ч.19 ст.289 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується. Інші судові витрати у даній справі відсутні. Тому підстав для розподілу судових витрат у даній справі судом не встановлено.

Крім того, за змістом ч.3-6 ст.137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Враховуючи, що послуги перекладача за призначенням у даній справі не сплачені учасниками справи, копію рішення суду для здійснення оплати послуг перекладача за рахунок відповідного фонду витрат (бюджетних асигнувань) слід надіслати до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Керуючись ст. 2, 5, 7-9, 6, 72-79, 90, 243, 244-246, 250, 268-272, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Бердянського відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Грузії ОСОБА_1 , про примусове видворення за межі України та поміщення до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, – задовольнити.

Затримати громадянина Грузії ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зугдіді, Грузія, та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України строком на 6 (шість) місяців з метою забезпечення виконання ст.32 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме, - його ідентифікації (документування свідоцтвом на повернення в Грузію) та забезпечення видворення за межі території України.

Примусово видворити за межі України громадянина Грузії ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зугдіді, Грузія.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Копію рішення суду для здійснення оплати наданих послуг перекладачем ОСОБА_7 (участь в судовому засіданні у даній справі та здійснення перекладу повного рішення суду) за рахунок відповідного фонду витрат (бюджетних асигнувань) надіслати до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Реквізити сторін: Бердянський відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 52, код ЄДРПОУ 37834773).

ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується у ДУ «Бердянська виправна колонія» №77, паспорт громадянина Грузії НОМЕР_1 від 21.07.2017, інші дані невідомі.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ст. 289 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Копію рішення суду невідкладно видати учасникам справи, відповідачу – засобами електронного листування та забезпечити його переклад із подальшим врученням відповідачу за підписом перекладача, що засвідчує правильність перекладу (через Бердянський відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області).

Повне судове рішення складено та підписано 02.11.2021.

Суддя Л. А. Вайнраух