Рішення № 100766571, 25.10.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3633/21

Провадження № 2/309/860/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Савицький С.А.

за участю: секретаря судового засідання Гуржій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок (літ. А), розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв. м., житловою площею 17,2 кв. м, до якого належать тераса літ. а, ворота № 1, в цілому.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що проживає в будинку АДРЕСА_1 . В цьому будинку зареєстровано місце її постійного проживання з 2009 року.

Будинок належав на праві власності прабабі позивачки ОСОБА_2 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її чоловік ОСОБА_3 –прадід позивачки помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Бабка позивачки ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у шлюбі з ОСОБА_5 народила дочок ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 є матір`ю позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 одружилась із ОСОБА_8 . 1983 року ОСОБА_8 помер. 20.02.1990 року мати позивачки одружилась вдруге із ОСОБА_9 і взяла прізвище ОСОБА_10 .

У бабки позивачки ОСОБА_11 був брат ОСОБА_12 .

ОСОБА_11 після одруження проживала в АДРЕСА_2 , а її брат ОСОБА_12 проживав у батьківському будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 за життя залишила заповіт на своє майно дочці ОСОБА_11 , проте остання заповіт не реалізувала і спадщину не прийняла, а погодилась, щоб будинок після смерті матері був зареєстрований власністю брата ОСОБА_12 , який був недієздатним і щодо якого вона була опікуном за рішенням Ізянської сільської ради народних депутатів від 16.02.1984 року. З цього рішення вбачається, що вона мешкала за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 померла

ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті чоловіка ОСОБА_8 , мати позивачки разом з нею оселилася у свого дядька ОСОБА_12 в будинку АДРЕСА_1 . Тут вона проживала до своєї смерті, що підтверджується записом у погосподарській книзі Ізянської сільської ради за період з 1995 р. до 2005 р., рішенням Ізянської сільської ради від 17.07.1998 р. про надання їй у приватну власність земельної ділянки.

15.10.1988 року позивачка взяла шлюб з ОСОБА_13 і переїхала проживати в Глухівський район Сумської області. Там вона проживала до жовтня 2009 року. У жовтні 2009 року вона повернулась до с. Іза Хустського району і оселилась у матері, в будинку на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Мати позивачки ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Лише після смерті матері позивачка виявила, що свої права на цей будинок мати після смерті свого дядька ОСОБА_12 не оформила – за Цивільним кодексом УРСР 1963 р. вона не входила в коло його спадкоємців. До теперішнього часу, проживаючи в будинку, розташованому в АДРЕСА_1 безперервно з 2009 року, позивачка володію цим будинком безтитульно, тобто її володіння є таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Відумерлою спадщина ОСОБА_15 не визнавалась. Зараз в будинку проживає позивачка, двоє її дочок і внучка. За увесь час проживання позивачки в будинку ніхто не заявляв про свої права на цей будинок. Жодних претензій щодо володіння позивачкою житловим будинком до неї ніхто не ставив. Особи, які претендують на це майно, себе не оголошували, і позивачці невідомі.

На сьогоднішній день позивачка добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за тою ж адресою, на якій цей будинок розташований, і здійснює його утримання у належному стані з метою недопущення руйнування та псування. Позивачка сплачує послуги з електропостачання будинку, а також земельний податок, платежі з добровільного страхування майна.

2019 року позивачка звернулась до Хустського державного підприємства технічної інвентаризації з приводу виготовлення технічної документації. Такий технічний паспорт було їй виготовлено. З паспорту вбачається, що будинок не є аварійним та придатний до користування.

Частиною першою ст. 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України.

Отже, право власності виникає зі спливом строку панування над чужою річчю, що відповідає визначенню поняття строку як певного періоду у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України набувачеві достатньо володіти чужим майном із дотриманням вимог, встановлених законом. Так, КГС ВС у постанові від 02.08.2019 у справі № 915/945/18 зазначив, що «набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов».

Верховний Суд у постанові від 27.09.2018 р. у справі № 571/1099/16-ц зауважив, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність, володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Згідно із частиною 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Майно – житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в якому позивачка проживає, по відношеннюдо до неї, як фактичного володільця, є чужим. Об`єкт давністного володіння є річчю, яка не має власника. Оскільки, починаючи з 2009 року до теперішнього часу, тобто протягом більш як десять років, позивачка добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується нерухомим майном – житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , утримує це майно, будинок ніким не успадкований, що підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП від 16.09.2021 № 275120769, відумерлою спадщиною у встановленому порядку не визнавався, інтересам інших осіб це не шкодить.

На підставі наведеного позивачка просить визнати за нею право власності на вказаний будинок.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. До суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача – Хустської міської ради в судове засідання не з`явився. Представник відповідача Столець В. до суду подала заяви про розгляд справи у без участі уповноваженого представника міської ради, позовні вимоги визнають, щодо їх задоволення не заперечують.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін, без фіксування судового процесу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206 ч.4, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.344 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 30,6 кв. м., житловою площею 17,2 кв. м., в цілому.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.