Рішення № 100766449, 19.10.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2080/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Берегівська міська рада в особі Центру надання адміністративних послуг, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мензак Ю.Ю., третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Берегівська міська рада в особі Центру надання адміністративних послуг, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що він, позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Берегівського районного суду від 10.10.2007 року. Наразі в будинку проживає тільки позивач, однак в будинку зареєстрована і відповідачка ОСОБА_2 - колишня дружина позивача, з якою він розірвав шлюб у 2019 році. При цьому, відповідачка покинула будинок ще за 5 місяців до розірвання шлюбу та з того часу там не проживає і її місцезнаходження позивачу невідоме. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідачка не бажає, при цьому створює незручності позивачу у користуванні і розпорядженні будинком, не несе витрати по його утриманню, не приймає участі у спільному побуті, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову, а третя особа пояснення не подали.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19425139 від 05.07.2008 року будинок АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі рішення суду №2-828/07 від 10.10.2007 року (а.с. 7,8).

Заочним рішення Берегівського районного суду від 11.11.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був розірваний (а.с. 11).

Згідно повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області від 10.09.2021 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Однак, відповідачка фактично в ньому не проживає.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , та добровільно не знялася із реєстрації місця проживання, чим порушує права власника, тому позов про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставним і підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідачки в його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. суд констатує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 р. N 14-382цс19.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно розрахунку гонорару за надання правової допомоги адвоката Мензак Ю.Ю. у вказану суму 3000 гривень входять такі послуги як: правовий аналіз наданих клієнтом пояснень, усні консультації клієнта - 500 гривень за 1 годину; перегляд законодавчої бази, аналіз судової практики за 1 годину – 500 грн.; підготовка та подання позовної заяви за 3 годин – 1500 грн.; участь у судових засіданнях, контроль розгляду справи дистанційними засобами за 1 годину – 500 грн. (а.с. 14).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка її бажає її отримати.

Отже, проаналізував наданий розрахунок адвоката, та вищенаведені норми законодавства, суд вважає розмір витрат понесених позивачем у даному випадку витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на підготовку позову, який не є складним – «стандартним» позовом у справі з правовідносин про втрату користування житлом, врахував, що судових засідань у даній справі не було, тобто не є співмірними із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката підлягають в розмірі 1 500 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 137, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 391, 405, 406 ЦК України,ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,

рішив:

Позов ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Берегівська міська рада в особі Центру надання адміністративних послуг, м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ:04053683, до ОСОБА_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Берегівський районний суд.

Суддя Лайош ГАЛ