Рішення № 100764884, 15.09.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/287/21

2/368/388/21

Рішення

Іменем України

"15" вересня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Балацька В.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

06.04.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розіврвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.10.2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 180.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 понесені судові витрати в сумі 908 грн.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_3 в прохальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач), перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), який був зареєстрований 10.10.2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, про що 10.10.2014 року складено відповідний актовий запис № 180.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спільне життя позивача та відповідача не склалося так як на протязі останнього часу відносини між ними погіршилися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага, піклування та створення в сім`ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. Між ними постійно виникають сварки.

Подальше сумісне проживання з відповідачем та збереження сім`ї Позивач вважає неможливим, та таким, що буде суперечити його правам та інтересам.

Згідно ст. 51 Конституції України «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка».

Відповідно до п. З ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму ВС України від за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідної до ст. 110 СК.

Враховуючи вищезазначені обставини спільне проживання позивача та відповідача є неможливим, шлюбні відносини між нами фактично припинені, і шлюб носить суто формальний характер.

Спільний бюджет та спільне господарство вони з Відповідачем вже тривалий час не ведуть. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини вона не вбачає.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 111 від 12.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з подружжя чи інтересам їх дітей.

Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між нею та Відповідачем є неможливим, оскільки вона не буде проживати однією сім`єю з ним.

Подальше спільне життя з Відповідачем і збереження її з ним шлюбу буде суперечити її інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору їхніх подальших шлюбних стосунків.

Отже, збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, є неможливим, і у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку для примирення, шлюб все одно не буде збережено.

Примирення між Позивачем та Відповідачем не можливе, тому вона, як Позивач заперечує щодо надання строку для примирення і наполягає на розірванні шлюбу.

Сімейні правовідносини, регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.І ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

У відповідності з п. 6 ч. 3 ст.175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися.

На підставі викладеного та у відповідності з п. 3 ст. 105, ст. 106, ч. 1 ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ч.І ст. 3, ст. 4, 107,118,119,120 Цивільно-процесуального кодексу України, - просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині її позовної заяви.

06.04.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В.

06.05.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 07.06.2021 року.

07.06.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 13.07.2021 року в зв`язку з неявкою сторін.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 13.07.2021 року, позивач ОСОБА_3 не з`явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Просить провести підготовче судове засідання без її участі та призначити справу до судового розгляду по суті.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 13.07.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.

Відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 13.07.2021 року, - судом визнано неповажною, та такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

13.07.2021 року Кагарлицьким районним судом було проведено підготовче судове засідання у даній справі без участі сторін, по результатах проведення підготовчого судового засідання судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу, згідно якої закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 15.09.2021 року.

В судове засідання, яке відбулося 15.09.2021 року, позивач ОСОБА_3 не з`явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 15.09.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Проте, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_2 , в якій він просить суд слухати справу без його участі, позов визнає в повному обсязі, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, - позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, - на утриманні позивачкиперебуває одна малолітня дитина.

Відповідно, враховуючи місце реєстрації та місце фактичного проживання позивача, та ту обставину, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, враховуючи положення ч. 2 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - подана за місцем проживання фізичної особи - позивача, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за місцем проживання позивача - фізичної особи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

Позивачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 26 квітня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.

10 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем по справі, - ОСОБА_2 .

Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 10 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянин України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області Україна, громадянка України, зареєстрували шлюб 10 жовтня 2014 року, про що 10 жовтня 2014 року складено відповідний актовий запис за № 180.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_2 .

Дружини - ОСОБА_6 .

Проте, в подальшому, під час перебування в зареєстрованому шлюбі позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на дівоче прізвище, - ОСОБА_7 .

Даний факт підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_5 , яке видане 30 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому вказано, що ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Кагарлик Київської області, Україна, змінила ім`я, про що 30 березня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 5.

Прізвище, ім`я, по - батькові після державної реєстрації імені:

ОСОБА_1 .

Місце державної реєстрації - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області.

Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - сина ОСОБА_4 , 2016 року народження.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 06 вересня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 06 вересня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 200.

В графі «Батьки» зазначено:

Батько - ОСОБА_2 , - відповідач по справі;

Мати - ОСОБА_1 , - позивачка по справі.

Сторони розривають шлюб вперше.

Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.

Майнового спору між сторонами немає.

Спору щодо місця проживання малолітньої дитини в сторін немає, - вона залишається проживати з матір`ю, - позивачкою по справі.

Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.

Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім`я, -більше 6 - ти місців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу (більше 1 - го року) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та суперечить інтересамспільної малолітньої дитини.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то він взагалі не з`являється в судові засідання, окрім того, - надіслав на адресу суду письмову заяву в якій позив визнає, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і категоричну позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

Норми Конституції України.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_3 , - в зв`язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов`язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і пряма згода відповідача ОСОБА_2 , яка має прояв у письмовій заяві відповідача, яка надіслана на адресу Кагарлицького районного суду, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 1 року відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 6 - ти місяців), відсутнє поняття сім`ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім`ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім`ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних населених пунктах, - лише посилюються.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім`я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_3 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тими обставинами, що сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, та не бажають більше проживати спільно з огляду на обставини, які судом зазначено вище.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб`єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім`ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача, яка висловлена ним в письмовій заяві, яка надіслана на адресу Кагарлицького районного суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, малолітня дитина після розірвання шлюбу залишеється проживати з матір`ю, - позивачем по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що це питання не вирішується, адже позивач ОСОБА_3 ще під час перебування її в даному шлюбі повернула собі дошлюбне прізвище, - ОСОБА_7 , - з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища серії НОМЕР_5 , яке видане 30 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи міститься:

Квитанція № 36069219 - 1 від 06 квітня 2021 року, з якої вбачається, що позивачем ОСОБА_3 при подачі позовної заяви до суду було сплачено судові витрати в сумі 908 (дев`ятьсот вісім) грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладену обставину, та норми процесуального права, що регулюють порядок розподілу судових витрат, суд приходить до висновку щодо стягнення судових витрат (у виді судового збору), понесених позивачем ОСОБА_3 , - з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_8 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;

- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам малолітньої дитини, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 10 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 26 квітня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянином України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 10 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 180 від 10 жовтня 2014 року, - розірвати.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 26 квітня 2016 року Кагарлицьким РС УДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , кошти в сумі 908 (дев`ятьсот вісім) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя : О.В. Закаблук