Рішення № 100764156, 30.09.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6008/20

Провадження № 2/333/768/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Михайлової А.В., за участю: секретаря судового засідання Ігнатюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води),

ВСТАНОВИВ:

Позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) в розмірі 52411грн. 75 коп. за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року та, крім того, суму судового збору в розмірі 2102,00 грн. Позивач в обґрунтування позову вказав, що Концерн «МТМ» являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач в період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року надав відповідачу послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач свої зобов`язання по оплаті наданих послуг не виконують належним чином, що унеможливлює своєчасні розрахунки Концерном «МТМ» за спожитий природний газ, що в свою чергу ставить під загрозу безперервність надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Сума заборгованості відповідача за отримані послуги складає 52411 грн. 75 коп. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішеного розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 52411 грн. 75 коп. за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але від представника надійшла заява до суду, в якій остання просить розглядати справу без її участі та без участі відповідачки, вважає, що позовні вимоги не є доведеними належними доказами в повному обсязі, просить позов задовільнити частково.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

Згідно ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що згідно довідки Концерну «Міські теплові мережі» на ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачу як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялася.

Централізоване опалення будинку по АДРЕСА_2 здійснюється Концерном «Міські теплові мережі».

Правовідносини щодо прав та обов`язків між виконавцем з надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення і споживачем, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов`язків регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», розд. ІІ кн. 5 ЦК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, іншими нормативними актами, а також умовами укладеного договору.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року „Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 року, виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ» (п. 1.2. Рішення).

Зазначені рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року та № 200 від 28.04.2011 року було офіційно надруковано у офіційному засобі масової інформації Запорізької міської ради - газеті «Запорізька січ».

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник та наймач (орендатор) будинку, квартири споживач послуг зобов`язаний, у тому числі сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житло-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Відповідно до п.1 Правил «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», ці правила регулюють правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 3 Правил «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі за текстом Правила), послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 18 Правил, надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць і плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Тарифи за послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення встановлені Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 39 від 31.01.2011 року та № 465 від 14.12.2012 р.; Постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 650 від 06.06.2014р., № 146 від 17.10.2014р. та № 31.03.2015 р.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права зобов`язання по оплаті послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення несе користувач/власник житлового будинку, квартири, як споживач.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Згідно зі ст. 162 ЖК плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону про ЖКП споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, ст. ст. 11, 526 ЦК України договір не є єдиною підставою виникнення правовідносин між сторонами.

В даному випадку підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами по справі є акти органів місцевого самоврядування: рішення Запорізької обласної ради та виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Виходячи з наведених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що відсутність договору між позивачем та відповідачами за наявності фактичного надання та отримання цих послуг і відкриття особового рахунку на ім`я споживача свідчить про фактичне укладання договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил, а від так не звільняє відповідачку від обов`язку сплачувати комунальні послуги, пов`язані з утриманням майна, яке перебуває у його власності або користуванні.

В той же час, відповідно до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Під час вирішення спору та застосування норм матеріального права до спірних правовідносин суд враховує зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збиранні доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Цим забезпечується баланс сторін у цивільному процесі та змагальність.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р.). Норми ЄСПЛ повинні застосовуватися національними судами так само, як внутрішнє законодавство і як норми прямої дії (постанова ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18, провадження № 14-83цс20).

Перевіряючи підстави позовних вимог на предмет відповідності їх вимогам закону, суд зазначає наступне.

Згідно із розрахунком та довідкою Концерну «Міські теплові мережі» за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року відповідачу за спожиті послуги з централізованого опалення, наданих позивачем у приміщення квартири АДРЕСА_3 нараховано загальну суму 74459 грн. 98 коп. Проте за вищезазначений період часу оплату за надані послуги в повному обсязі відповідач не здійснила, сплативши загалом за вказаний період 22048 грн. 23 коп., а також 5208 грн.28 коп., які були зараховані на погашення заборгованості в наслідок примусового виконання раніше ухвалених відносно відповідачки рішень, та які не включені позивачем до загального розміру сплачених сум, у зв`язку з чим, на думку позивача, утворилася заборгованість у розмірі 52411 грн. 75 коп., що підтверджується довідкою щодо заборгованості за надані послуги.

Однак, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що до загального розміру сплаченої відповідачкою суми за отримані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 рік не слід зараховувати кошти у розмірі 5208 грн. 28 коп.

Наданий стороною позивача в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок заборгованості складений із зазначенням суми нарахувань за кожен місяць отримання споживачем централізованого опалення та суми погашень за кожним видом наданих послуг, без будь-якого визначення способу та порядку погашення таких коштів – добровільно самим споживачем чи примусово стягнутих в порядку виконання рішення суду, ухваленого раніше. А тому судом приймається розрахунок та обґрунтовані заперечення відповідача, оскільки будь-яких інших належних та допустимих доказів погашення коштів у сумі 5208 грн. 28 коп. саме в примусовому порядку позивачем не надано.

Аналізуючи перелічені норми матеріального права, дослідивши письмові докази по справі та перевіривши їх відповідність вимогам ЦПК України, взявши до уваги доводи та докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в розмірі 52411 грн. 75 коп. за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі Концерн «Міські теплові мережі» сплатив судові витрати при розгляді справи, а саме судовий збір у сумі 2 102 гривень 00 копійок, а тому, з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача кошти у розмірі 1893,90 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 67-68 Житлового кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № НОМЕР_3 , Установа банку: Філія – Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за житлово-комунальні послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання) за період з 01.03.2015 року по 30.09.2020 року в розмірі 47203 (сорок сім тисяч двісті три) грн. 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458, НОМЕР_4 , Установа банку: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») судовий збір в розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) гривні 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Михайлова