Рішення № 100763626, 15.10.2021, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/1300/21

Провадження № 2/326/320/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку заочного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 500945015 від 03.06.2014 в розмірі 58 275,34 грн., судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 грн. та на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500945015, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 740,01 строком до 04.06.2019 зі сплатою 15,99 % річних. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати сплату грошових коштів. Однак свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

За договором від 21.06.2016 ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги про стягнення згаданої заборгованості за договором кредиту № 500945015 від 03.06.2014.

За договором від 26.12.2018 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги вищевказаної заборгованості за договором кредиту № 500945015 від 03.06.2014.

За договором від 16.01.2019 ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості за договором кредиту № 500945015 від 03.06.2014. За період користування кредитними коштами ОСОБА_1 здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте з часу укладення кредитного договору ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання та сплачувала певні платежі, проте утворилася заборгованість, яка станом на 17.05.2021 становить 58 275,34 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 16 180,81 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 27 818,20 грн., нараховані 3 % річних – 1 457,60 грн., втрати від інфляції – 3 301,46 грн., заборгованість з пені – 9 517,27 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому зазначено, що позовні вимоги він підтримує та просить їх задовольнити в повній мірі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_1 належно повідомлена про розгляд справи (а.с.88,90) в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

03 червня 2014 року ОСОБА_1 подала анкету-заяву на отримання кредиту (а.с.10) та в цей же день уклала з ПАТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 500945015 (а.с.11), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16 740,01 грн. (п. 2.1 кредитного договору) з процентною фіксованою ставкою за користування кредитом 15,99 % (п. 2.2 договору), шляхом безготівкового перерахунку для погашення заборгованості за кредитним договором № 500918362 від 23.10.2013 на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий позичальнику у ПАТ «Альфа-Банк» (п. 2.4 договору). Дата остаточного повернення кредиту 04.06.2019 (п. 2.3 договору).

Додатком до зазначеного договору є погоджений сторонами графік погашення заборгованості, відповідно до якого платежі повинні були здійснюватися помісячно рівними частинами (а.с.12-13).

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу № 1, згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500945015 від 03 червня 2014 року. У витягу Додатку 1 до договору факторингу № 1 від 21 червня 2016 року за № 6182 зазначений кредитний договір № 500945015 від 03.06.2014, розмір правової вимоги складає 27 641,85 грн., із яких сума основної заборгованості за договором 16 180,81 грн., сума заборгованості по процентам 11 461,04 грн. (а.с.19,21-24).

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» був укладений договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, згідно якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500945015 від 03 червня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, ТОВ «ФК «Веста» в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Кредитні ініціативи» за плату, та набуває право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до цього Договору. При цьому до ТОВ «ФК «Веста» переходять всі права, які належать ТОВ «Кредитні ініціативи» за основними договорами, на передбачених ними умовах, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Відповідно до Додатку 1-1 до цього договору розмір правової вимоги складає 53 493,90 грн., із яких сума основної заборгованості за договором 16 180,81 грн., сума заборгованості по процентам 27 113,09 грн., пеня – 10 200 грн. або 43 293,90 без врахування пені (а.с.26-36,41).

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, згідно п. 2.1 якого останній набуває належне ТОВ «ФК «Веста» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1, що додається до даного договору. При цьому сторони погодили, що до ТОВ «Вердикт Капітал», як до нового кредитора, переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами (п.1.1. кредитні договори, права вимоги за якими відступаються на підставі даного договору), на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Згідно з п. 2.3 п. 2 договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року право вимоги вважається відступленим новому кредитору з дати підписання даного договору, але не пізніше дати здійснення повної оплати новим кредитором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. На дату підписання договору, після здійснення повної оплати новим кредитором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку №2 цього договору (а.с.42-51).

Відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток № 1-1 до договору прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року), за № 38240 було відступлено право вимоги за кредитним договором № 500945015 у розмірі 54 399,01 коп., із яких сума основної заборгованості за договором 16 180,81 грн., сума заборгованості по процентам 27 818,20 грн., пеня – 10 400 грн. (а.с.56).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 17.05.2021 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість на суму 58 275,34 грн., у тому числі: 1 457,60 грн. - нараховані 3% річних за період з 17 травня 2018 року по 17 травня 2021 року; 3 301,46 грн. - втрати від інфляції за період з 17 травня 2018 року по 17 травня 2021 року; 16 180,81 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 27 818,20 грн. - заборгованість за відсотками; 9 517,27 грн. - заборгованість по пені (а.с.16-18).

ТОВ «Вердикт Капітал» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджено випискою є юридичною особою, має статут (а.с.57-61,69-70).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, згідно положень статті 625 ЦК України.

Таким чином, як позичальник, так і боржник зобов`язані виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та чинного законодавства.

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 17.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за тілом кредиту становила – 16 180,81 грн., яка є незмінною з часу відступлення права вимоги ПАТ «Альфа Банк», тому саме така сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із змісту позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму відсотків на дату відступлення права вимоги в розмірі 27 818,20 грн.

Як вбачається з витягу з Додатку № 1 до договору факторингу від 21 червня 2016 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» у якому під № 6182 міститься прізвище ОСОБА_1 сума заборгованості по процентам та комісії за кредитним договором №500945015 станоить 11 461,04 грн.

Згідно витягу з додатку 1-1 до Договору факторингу від 26 грудня 2018 року укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» сума заборгованості ОСОБА_1 по процентам та комісії становить 27 113,09 грн.

Відповідно до витягу з Додатку № 1-1 до Договору про відступлення прав вимог від 16 січня 2019 року щодо позичальника ОСОБА_1 сума заборгованості по процентам та комісії за кредитом становить 27 818,20 грн.

З аналізу вищенаведених договорів факторингу вбачається, що до Нового кредитора переходять всі права, які належать Первісному кредитору за Основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Відтак, після купівлі прав вимоги, нові кредитори не мали права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів, тобто позивачем не доведено право на нарахуванням відсотків на дату відступлення прав вимоги, зробленого попередніми кредиторами.

Враховуючи те, що за договором факторингу від 21 червня 2016 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» сума заборгованості по процентам та комісії за кредитним договором № 500945015 становить 11 461,04 грн., суд приходить до висновку, що саме вказані грошові кошти повинні бути стягненні з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимог, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, зважаючи на положення п. 2.1 (предмет договору) Договору факторингу № 2019-1К1/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року та п. 2.1 договору про відступлення права вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, відсутні підстави і для стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 9 517,27 грн., оскільки така була відсутня під час укладення договору відступлення прав вимог від 21 червня 2016 року, а нові кредитори права нарахування пені не набули.

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс180), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 ц ( провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами кредитного договору № 500945015 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який виданий на 60 місяців до 04 червня 2019 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 04 червня 2019 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 04 числа кожного місяця. Починаючи з 04 червня 2019 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути здійснена лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, після закінчення строку кредитування 04 червня 2019 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц (14-318цс18).

Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З аналізу наведених вище норм закону, вбачається, що право на застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у кредитора виникає саме з моменту закінчення строку дії договірних правовідносин, тобто, у даному випадку з 04 червня 2019 року.

При цьому, надані до позову ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунки суми стягнень інфляційних втрат та 3% річних, здійснені за період з 17 травня 2018 року, є помилковими.

Відтак, до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає сума інфляційних втрат за період з 04 червня 2019 року по 17 травня 2021 року (713 днів) в розмірі 1 831,80 грн. (16 180,81 х 1,11320832 – 16 180,81) та сума 3% річних за період з 04 червня 2019 року по 17 травня 2021 року (713 днів) в розмірі 948,24 грн.: період заборгованості з 04.06.2019 по 31.12.2019 – 280,62 грн. (16 180,81 * 3% * 211 : 365 : 100); період заборгованості з 01.01.2020 по 31.12.2020 – 366 грн. (16 180,81 * 3% * 366 : 366 : 100); період заборгованості з 01.01.2021 по 17.05.2021 – 137 грн. (16 180,81 * 3% * 137 : 365 : 100).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ТОВ «Вердикт Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 на їх користь 30 421,89 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 16 180,81 грн., втрати від інфляції – 1 831,80 грн., 3% річних – 948,24 грн. та заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги ПАТ «Альфа Банк» ТОВ «Кредитні ініціативи» - 11 461,04 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 – 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до роз`яснень п. 48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однак, з наданих ТОВ «Вердикт Капітал» доказів на підтвердження своїх вимог в цій частині, а саме: прайс-листа Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», договору № 05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року, платіжного доручення № 195390019 від 02 квітня 2021 року про сплату Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» 200 000 грн., заявки на надання юридичної допомоги № 14 від 08 березня 2021 року, витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги № 1 від 29 березня 2021 року (а.с.71-78), не вбачається та не підтверджується понесення ТОВ «Вердикт Капітал» витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. під час розгляду цієї цивільної справи. Тому підстави для стягнення вказаних витрат відсутні через їх недоведеність.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: виходячи з розрахунку: (30 421,89 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 2 270 грн. (розмір судових витрат зі сплати судового збору) / 58 275,34 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 185,02 грн.

На підставі ст.ст. 514, 526, 527, 530, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1077-1050 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 133, 137, 141, 263-265, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5Б (код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором № 500945015 від 03.06.2014 в розмірі 30 421 (тридцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 89 коп., з яких: 16 180,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 461,04 грн. - заборгованість за відсотками, 948,24 грн. - 3 % річних, 1 831,80 грн. - інфляційні втрати.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5Б (код ЄДРПОУ 36799749) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн. 02 коп.

В задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Приморського районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

15.10.21