Рішення № 100763608, 22.10.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/534/21

Провадження № 2/323/373/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

за участю

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

ВИРІШИВ:

У березні 2021 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшов позов виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про відібрання від ОСОБА_1 її малолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на її утримання на користь особи, до якої ці діти будуть влаштовані.

Позов обґрунтований тим, що з 22.02.2021 вказані діти на підставі відповідного рішення позивача були негайно відібрані від відповідача та тимчасово влаштовані до Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради. Підставою для цього було виявлення факту ймовірного застосування відповідачем насильства до молодшого сина ОСОБА_4 , а також у зв`язку з виявленням неналежних умов проживання дітей, що становило загрозу їх життю та здоров`ю. Органом опіки та піклування було встановлено також, що відповідач не приділяла достатньої уваги питанням нормального фізичного та духовного розвитку дітей, не вживала достатніх заходів щодо забезпечення їх їжею та предметами побуту, нормальними санітарно-гігієнічними умовами, неодноразово була помічена у стані алкогольного сп`яніння. Також було встановлено, що фізичний розвиток молодшої дитини не відповідає віку. Відомості про батька дітей внесені до відповідних актових записів про їх народження на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Тому орган опіки визнав за неможливе повернення дітей відповідачу та про доцільність звернення до суду з позовом про їх відібрання без позбавлення батьківських прав, та відповідне стягнення аліментів.

Ухвалою від 31.03.2021 року провадження у справі було відкрито, а її розгляд визначений в порядку загального позовного провадження, учасникам справи був наданий час для надання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач в підготовчому провадженні письмового відзиву на позов не надала, але позов не визнала. Клопотань процесуального характеру також не подала.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей Пологівської райдержадміністрації Запорізької області, також письмового відзиву не надав, просив призначити справу до судового розгляду без його участі.

Будь-яких клопотань в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України, від учасників справи не надходило.

Ухвалою від 01.07.2021 року підготовче провадження у справі було закрите, а справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду представник позивача свої вимоги підтримала, пославшись на факти та норми права, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала повністю та пояснила, що вона та її співмешканець дітей люблять, в силу своїх невеликих можливостей намагаються створювати для дітей нормальні умови для матеріального забезпечення та духовного розвитку. Відповідач намагається знайти роботу, але це важно через відсутність будь-якої освіти та стажу. Живе тимчасовими заробітками. Алкогольними напоями не зловживає. Насильства щодо дітей не допускає. Разом з чоловіком утримує своє житло в нормальних умовах, за час після негайного відібрання дітей вжила заходів щодо забезпечення продуктами харчування в кількості, достатній для годування дітей, створення належних умов для проживання та навчання. Від виконання батьківських обов`язків вона не ухиляється, життям дітей, їх навчання та духовним розвитком, інтересується. Систематично відвідує їх у реабілітаційному центрі. З приводу інциденту 22.02.2021 пояснила, що син ОСОБА_4 бігав по кімнаті та впав, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження.

Крім того, в порядку ст. 171 СК України судом було заслухано думку неповнолітньої доньки відповідача, ОСОБА_2 , якій станом на час розгляду справи виповнилось 12 років. Дитина твердо та усвідомлено заявила, що вона разом з братом дуже хочуть повернутись додому, до мами, що мама до них ставиться з любов`ю, що побутові умови за місцем проживання їх влаштовують. Також ОСОБА_2 повідомила, що мама насильства до неї чи брата не застосовувала, до зловживання алкогольними напоями не схильна.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що відповідач матір`ю неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, які знаходяться в матеріалах справи. Відомості про батька дітей внесені до відповідних актових записів про їх народження на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідач разом із співмешканцем та дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 , що учасниками справи не оспорюється та підтверджується документами, зібраними в ході здійснення соціального супроводу за ними.

22.02.2021 на адресу служби у справах дітей виконавчого комітету Преображенської сільської ради надійшло повідомлення від заступника директора з навчально-виховної роботи дошкільного підрозділу «Ромашка» Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради, про те, що малолітній ОСОБА_3 прийшов до садочку з великою гематомою на голові (в області лобу), та пояснив, його вдарила мама – ОСОБА_1 .

Того ж дня, на підставі Рішення виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області № 46, неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були відібрані у відповідача та тимчасово влаштовані до Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, де й перебувають станом на час розгляду справи.

24.02.2021 був складений акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї відповідача, яким встановлено, що санітарно-гігієнічні умови родини є незадовільними, і повернення дітей відповідачу є неможливим.

26.02.2021 Рішенням виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області № 65 був затверджений висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання дітей від відповідача без позбавлення її батьківських прав.

Згідно листа Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Преображенської сільської ради від 01.03.2021 № 61, сім`я відповідача перебуває на обліку як така, що знаходиться у складних життєвих обставинах, з 07.04.2016 року. Сама відповідач тривалий час не працювала, отримувала допомогу по догляду за дітьми, її співмешканець, працює на тимчасових заробітках. Умови проживання дітей не завжди відповідали санітарно-гігієнічним вимогам та нормальним умовам людського життя. Діти не завжди забезпечені продуктами харчування. Заробітки в сім`ї невеликі і їх не вистачає для задоволення всіх потреб. Відповідач та її співмешканець періодично зловживають алкогольними напоями.

Відповідно до характеристики від 24.02.2021 на ОСОБА_2 , старшу доньку відповідача, на місцем навчання, мати не завжди слідкує за дитино, іноді дотримується рекомендацій вчителів щодо виховання та навчання, але дитина має низьку психолого-педагогічну готовність до навчання в школі і потребує підвищеної турботи з боку родини та школи.

Відповідно до Довідки № 46 від 26.02.2021, наданої директором Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради, молодша дитина відповідача, син ОСОБА_4 , потребує навчання в інклюзивній групі, його фізичний розвиток не відповідає віку, до садочку приходив в охайному вигляді, але часто голодний, а іноді періодично на його тілі з`являлись синці, походження яких відповідач пояснювала необережністю самої дитини. Відповідач була помічена у стані алкогольного сп`яніння під час того, як забирала дитину з шкільного автобуса.

Під час розгляду справи, 09.06.2021, працівниками Центру надання соціальної допомоги був складений Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї відповідача, яким встановлено, що під час обстеження відповідач знаходилась в тверезому стані, в двох кімнатах проведений косметичний ремонт, сім`я планує проводити ремонт в іншій половині будинку, відповідач шукає роботу, з дитиною спілкується телефоном, оскільки вони знаходяться в дитячому таборі.

Відповідно до листа Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 09.06.2021 № 01-14/253, за час перебування дітей відповідач 8 разів відвідала дітей, цікавилась їх здоров`ям та успіхами. Водночас адміністрація установи вважає, що під час телефонних дзвінків відповідача до центру її мовлення мало характерні ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до листа Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 09.06.2021 № 01-14/251, за час перебування у вказаному закладі діти пройшли адаптацію, знизився рівень їх емоційної напруги. Водночас ОСОБА_5 має низький рівень сформованості пізнавальних здібностей, орієнтованості в оточуючій дійсності, має високий рівень напруги і страхів.

Інших доказів суду надано не було.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, суд констатує, що поведінка відповідача по відношенню до її дітей, яка призвела до негайного їх відібрання, не супроводжувалась умислом на невиконання батьківських обов`язків, а має своїми причинами вкрай скрутне матеріальне становище відповідача та відсутність у неї самої міцних навичок самостійного життя, а також дещо недостатнє усвідомлення особистої відповідальності за життя та здоров`я дітей та наслідків невжиття дій щодо покращення їх становища.

Водночас суд констатує, що, незважаючи на вкрай тяжкі умови життя, відповідач виявилась здатною до виховання дітей в дусі любові до себе як до матері, про що свідчить тверде бажання старшої доньки повернутись додому пропри те, що суто матеріальні умови проживання в реабілітаційному центрі є вочевидь кращими.

Для суду очевидним є те, що між відповідачкою та її дітьми зберігаються почуття взаємної прив`язаності; відчувається, що відповідач не байдуже ставиться до утримання та виховання дітей. Протягом судового розгляду справи відповідач проявила прагнення змінювати свою поведінку в інтересах дітей: в будинку проведені ремонтні роботи, наявні продукти харчування та задовільні умови для проживання дітей. Відповідач послідовно наполягала на бажанні особисто виховувати дітей та систематично відвідувала їх в реабілітаційному центрі.

Водночас, як факти насильства з боку відповідача по відношенню до дітей, так і факт зловживання нею алкогольними напоями, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а залишились лише припущеннями. При цьому до адміністративної чи кримінальної відповідальності за домашнє насильство відповідач не притягувалась.

Доказів існування небезпеки для життя та здоров`я дітей у разі їх повернення відповідачу станом на час розгляду справи суду також не було надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що можливості впливу на поведінку відповідача без застосування такого заходу, як відібрання дітей, не є вичерпаними. Відповідач сама не має стабільних знань, вмінь та навичок для належного виконання батьківських обов`язків, але прагне їх здобути та використовувати, тому це має бути підставою для надання їй відповідної допомоги та соціального супроводу, а не для примусового розриву сімейних зв`язків.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 170, 171 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 82, 84, 19, 141, 176, 263-265 Цивільного процесуального України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, – відмовити.

Неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають у Комунальному закладі «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, - повернути матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення щодо повернення дітей матері.

Повний текст рішення складений 01.11.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з вручення копії рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв