Вирок № 100761118, 02.11.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1887/21

ВИРОК

Іменем України

02 листопада 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Сінельник В.І.

та учасників судового провадження:

прокурора Чайки О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Гука Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020050000225 від 14.05.2021, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2020 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та відбуваючи покарання у виді позбавлення волі з 21.09.2020 в Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», що знаходиться за адресою: вул. Алеї, 62, смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, будучи притягнутим до відповідальності за порушення режиму відбування покарання, відповідно до ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11.02.2021 та постанови начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» від 09.02.2021, підданим стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу з 11.02.2021 строком на 1 (один) місяць, незважаючи на те, що йому були роз`яснення права та обов`язки засуджених, вимоги відбування покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, після чого був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани, і знову вчинив умисний злочин.

Так, 13.05.2021 близько 10 год 30 хв ОСОБА_1 , діючи умисно, відкрито, в категоричній формі відмовився виконувати поставлену йому відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України законну вимогу виконуючого обов`язки начальника відділення СПС № 8 ОСОБА_2 приступити до 2-х годинного відпрацювання по благоустрою колонії і прилеглої території, що включало в себе прибирання та копання частини квітника, так як згідно з графіком чергувань від 25.04.2021 на травень 2021 року, затвердженого заступником начальника установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був черговим.

Однак засуджений ОСОБА_1 вимогу представника адміністрації установи не виконав. Після цього виконуючим обов`язки начальника відділення соціально-психологічної служби № 8 ОСОБА_2 додаткового доведено та роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 9, ч. 3 ст. 107 КВК України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 391 КК України, та доведено до його відома розпорядок дня установи. Після чого засудженому ОСОБА_1 виконуючим обов`язки начальника відділення соціально-психологічної служби № 8 ОСОБА_2 було повторно поставлено законну вимогу приступити до виконання поставлених завдань, однак засуджений ОСОБА_1 вимоги представника адміністрації установи не виконав. При цьому засуджений ОСОБА_1 поводив себе зухвало та демонстративно своєю нетактовною поведінкою подавав негативний приклад іншим засудженим.

Цього ж дня близько 10 год 45 хв начальник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» ОСОБА_4 викликав до свого службового кабінету ОСОБА_1 , де у присутності заступника начальника установи ОСОБА_3 , виконуючого обов`язки начальника відділення соціально-психологічної служби № 8 ОСОБА_2 та оперуповноваженого оперативного відділу ОСОБА_5 засудженому ОСОБА_1 начальником Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» Вітринським О.В. було запропоновано приступити до робіт з благоустрою колонії і прилеглої до неї території згідно зі ст. 118 КВК України, а саме: перекопати та прибрати частину квітника, на що засуджений відмовився. Після цього ОСОБА_1 додатково доведено і роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 9, ч. 3 ст. 107 КВК України, п. 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 391 КК України. Після цього начальником Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» ОСОБА_4 повторно поставлено ОСОБА_1 вимогу приступити до робіт з благоустрою колонії і прилеглої до неї території згідно зі ст. 118 КВК України, а саме: перекопати та прибрати частину квітника. Однак ОСОБА_1 законну вимогу представника адміністрації установи повторно не виконав, мотивуючи це власними переконаннями та поглядами на життя.

Тобто, засуджений ОСОБА_1 13.05.2021 о 10 год 30 хв та повторно того ж дня о 10 год 45 хв відкрито, в категоричній формі відмовився виконувати законні вимоги представника адміністрації виправної установи, а саме: приступити до виконання робіт по прибиранню території установи, чим не виконав вимоги ст. 9 КВК України, згідно з якою засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, виконувати необхідні роботи із благоустрою установи виконання покарань, та вимоги ч. 5 ст. 118 КВК України, відповідно до якої засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. При цьому, засуджений ОСОБА_1 був забезпечений необхідним робочим інвентарем та за станом здоров`я міг залучатись до виконання робіт по благоустрою установи, згідно з ч. 5 ст. 118 КВК України.

В судовому засіданні 01.11.2021 обвинувачений ОСОБА_1 за пред`явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю. Суду показав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення за умов і при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Просив суд не карати його суворо, однак зазначив, що у вчиненому не розкаюється, оскільки так і буде в подальшому вчиняти, якщо до нього будуть пред`являти такі вимоги, готовий працювати в установі виконання покарань лише, якщо за це будуть платити гроші.

Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого і речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що на досудовому розслідуванні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, раніше судимий.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого та відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги зазначену в обвинувальному акті пом`якшуючу покарання обставину таку, як щире каяття, оскільки щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом`якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненому визнає, але не розкаюється у вчиненому, оскільки так і буде в подальшому вчиняти, якщо до нього будуть пред`являти такі вимоги.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, позицію прокурора щодо неможливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, думку сторони захисту, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе виключно за умови ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості, і саме таке покарання буде сприяти виправленню ОСОБА_1 та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Оскільки ОСОБА_1 засуджений 11.06.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області, вчинив даний злочин після ухвалення вищевказаного вироку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались, клопотань про їх застосування до суду не надходили.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженню відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 391 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2020 та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речовий доказ: відеозапис камер спостереження, відеозапис нагрудних камер спостереження, що перебували у користуванні Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», від 13.05.2021, який записано на оптичний диск та поміщено до білого паперового конверту, – залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА