Вирок № 100760510, 02.11.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/1358/21

Провадження № 1-кп/417/177/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Логвіненка Т.Г.

при секретарі Білянській О.В.

за участю прокурора Трифонової С.Л.

захисника Варченка В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12021131480000074 від 18.10.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липове Марківського району Луганської області, громадянина України, має середню освіту, не одруженого, не є депутатом, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України,

У С Т А Н О В И В:

На початку жовтня місяця 2021 року, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, направлений на підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми шляхом пропозиції та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою дії, з використанням наданих їй повноважень в інтересах нього, а саме з метою його офіційного працевлаштування на роботу.

18.10.2021, приблизно о 14 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , переслідуючи раніше виниклий у нього злочинний умисел, спрямований на підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми шляхом пропозиції та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою дії, з використанням наданих їй повноважень, а саме з метою його офіційного працевлаштування на роботу, пішов до території Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Марківський сирзавод», який фактично розташований за адресою: вул. Задорожнього, 46, смт Марківка, Старобільського району, Луганської області, та підходячи до даної території зустрів раніше знайомого ОСОБА_2 – директора ТОВ «Марківський сирзавод».

Знаходячись поблизу ТОВ «Марківський сирзавод», за вищезазначеною адресою, поряд з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що ОСОБА_2 являється директором ТОВ «Марківський сирзавод», реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи з собою заздалегідь приготовлені грошові кошти в сумі 1500 гривень, під час розмови з ОСОБА_2 на відкритій ділянці місцевості поблизу ТОВ «Марківський сирзавод», який фактично розташований за адресою: вул. Задорожнього, 46, смт Марківка, Старобільського району, Луганської області , з кишені куртки дістав вказану суму і поклав їх на капот автомобіля ОСОБА_2 , який згідно статуту ТОВ «Марківський сирзавод» наділений службовими повноваженнями діяти від імені зазначеного товариства, зокрема, приймати та звільняти працівників, таким чином запропонував та надав директору ТОВ «Сирзавод» ОСОБА_2 неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 1500 гривень в особистих інтересах, за вирішення питання його працевлаштування на даному підприємстві.

Однак, за вказаним фактом пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння ОСОБА_1 , не прийняв пропозицію останнього та в цей час повідомив про незаконні дії ОСОБА_1 до відділення поліції №1 Старобільського районного управління поліції ГУНП в Луганській області.

18 жовтня 2021 року, в період часу з 15 години 15 хвилини до 15 години 40 хвилин, під час огляду місця події, а саме знаходячись біля ТОВ "Марківський сирзавод", за адресою: Луганська область, Старобільський район, смт Марківка, вул. Задорожнього, 46, працівниками поліції виявлено та вилучено грошові кошти, які запропонував та надав ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди в сумі 1500 гривень, а саме три купюри номіналом по 500 гривень (серії ЄД 0465984; АЗ6794758; ЄД№9145695).

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.368-3 КК України, як умисні та протиправні дії, що виразилися у запропонуванні та наданні службовій особі юридичної особи приватного права неправомірної вигоди за вчинення нею дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.

20.10.2021 року між начальником Марківського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Трифоновою Світланою Леонідівною, та обвинувачуваним ОСОБА_1 за участю його захисника Варченка В.Г., на підставі ст.ст. 468, 469,470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, яка була надана до суду разом з обвинувальни актом.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений беззастережно та в повному обсязі визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 368-3 КК України у виді 120 годин громадських робіт.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст.476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України в повному обсязі, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 та ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Захисник Варченко В.Г. в підготовчому судовому засіданні, прохав суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у його присутності між прокурором та його підзахисним обвинуваченим ОСОБА_1 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваному про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальний дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії не тяжких злочинів.

На виконання вимог ст.474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 20.10.2021 року між начальником Марківського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Трифоновою Світланою Леонідівною, та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Варченка В.Г., відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбаченої санкції ч.1 ст.368-3 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Щодо вирішення долі речових доказів суд виходити з наступного.

Ч.1 ст.96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави. Таким чином, грошові кошти, що були предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України, підлягають спеціальній конфіскації.

Керуючись ст.ст.368- 374,474,475,476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.10.2021 року між начальником Марківського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Трифоновою Світланою Леонідівною, та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Варченка Володимира Григорійовича, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131480000074 від 18.10.2021 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368-3 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368-3 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України грошові кошти в сумі 1500 грн., а саме три купюри номіналом по 500 гривень (серії ЄД 0465984; АЗ6794758; ЄД№9145695), які знаходяться в спец пакеті НПУ №KIV1133730 - передано на зберігання у відділення «ПриватБанк», що розташований за адресою: Луганська область, м. Сєверодонецьк, проспект Гвардійський, 28Б - в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченою виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7ст.477 КПК України, у тому числі не роз`яснення їй наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Г.Логвіненко