Ухвала суду № 100759958, 05.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4033/21

Провадження № 2-о/0203/81/2021

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24.08.1991 року,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24.08.1991 року, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- встановити факт народження ОСОБА_2 (1937 року народження) до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та входила на момент його народження до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 року, цивільну справу № 203/4033/21, провадження № 2-о/0203/81/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 316, ст. 318 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Дослідивши заяву на відповідність вимогам ст. ст. 316, 318 ЦПК України, суд доходить висновку про її невідповідність вимогам ст. 318 ЦПК України, а саме: в частині зазначення причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт та надання відповідних доказів.

Вказаного висновку, суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5 від 31.03.95, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК ( 1502-06 ). Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. У кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви на підставі п.1 ст.136 ЦПК, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній на підставі п.1 ст.227 ЦПК ( 1502-06 ).

Так, на підтвердження неможливість одержання чи відновлення необхідних документів заявником додано: копію відповіді Державного архіву Хмельницької області від 04.06.2020 року, якою повідомлено, що книги реєстрації актів про народження с. Мокрець Ізяславського району Хмельницької області за 1937 рік на державне зберігання не надходили, тому підтвердити народження ОСОБА_2 не можуть.

Тому, як зазначає заявник свідоцтво про народження її діда ОСОБА_2 втрачено.

Водночас, згідно з статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально.

Право на подання заяви про поновлення актового запису цивільного стану мають особи, зазначені в частині другій статті 22 цього Закону.

Заява про поновлення актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення.

На підставі поновленого актового запису цивільного стану повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Пунктом 1.3 розділу І Правил передбачено, що заяви громадян України про поновлення актових записів цивільного стану, які були складені компетентними органами іноземних держав, розглядаються на загальних підставах з дотриманням вимог цих Правил.

Відсутність зазначених актових записів цивільного стану має бути підтверджена документально. Якщо метричні книги або книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державного архіву, відсутність актового запису цивільного стану підтверджує архівна довідка, видана державним архівом в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві або Севастополі.

Згідно з пунктом 3.11 розділу ІІІ Правил, на підставі поданих заявником та затребуваних відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України документів та їх аналізу складається висновок про поновлення або відмову в поновленні актового запису цивільного стану (додаток 12).

Відповідно до пункту 1.15 розділу І Правил, відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

За таких обставин, реєстрація народження особи здійснюється компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану в спеціальному порядку, так само, як і поновлення втрачених актових записів.

Проте, до матеріалів заяви не додано доказів, що заявниця зверталась у позасудовому порядку до відповідних органів реєстрації із заявою про поновлення актового запису про народження її діда.

В той час, як процесуальний закон передбачає можливість встановлення факту народження особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Аналогічні висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі справа № 510/1442/19, провадження № 61-8119св20, що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Окрім цього, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5 від 31.03.95, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК.

Так, в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заявником не зазначено щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заява не містить підтвердження заявника про те, що нею не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 318 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 175, 185, 260, 318, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення факту народження особи на території Української Радянської Соціалістичної республіки до 24.08.1991 року – залишити без руху.

Встановити заявнику п`ятиденний строк для усунення недоліків заяви з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Визначені недоліки заяви заявнику усунути шляхом надання суду:

- виправленої редакції заяви для суду та заінтересованої особи з зазначенням: причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт та надання відповідних доказів (доказів, що заявниця зверталась у позасудовому порядку до відповідних органів реєстрації із заявою про поновлення актового запису про народження її діда); щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання підтвердження заявника про те, що нею не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд роз`яснює заявнику, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Залишення заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва