Рішення № 100756185, 28.10.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/684/2021

Справа № 537/968/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.В.,

за участю секретаря – Должаніци В.С.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду

в с т а н о в и в:

10.03.2021 року Комунальне підприємство «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі КП «Теплоенерго») звернулося до суду із позовною заявою, в якій просили на їх користь стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 борг за спожиту теплову енергію та гарячу воду за період з 01.10.2017 року по 31.01.2021 року в сумі 32028,46 грн., нараховані на суму заборгованості 3% річних в сумі 1173,48 грн., інфляційні втрати в сумі 1949,22 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що КП «Теплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, надає комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . В результаті невиконання відповідачами зобов`язань по оплаті наданих послуг станом на 05.03.2021 року за період 01.10.2017 року по 31.01.2021 року утворилась заборгованість в сумі 32028,46 грн. У зв`язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов`язання, на підставі ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу з урахуванням 3% річних в розмірі 1173,48 грн. та встановленого індексу інфляції у розмірі 1949,22 грн. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав, поніс витрати на судовий збір в сумі 2270 грн., які також просив стягнути з відповідачів.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача КП «Теплоенерго» в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначив, що тарифи на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води встановлені рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Відповідачі є споживачами вказаних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зареєстровані за вказаною адресою. Не укладення відповідачами договору з постачальником комунальних послуг КП «Теплоенерго» - не звільняє їх від обов`язку оплатити отримані послуги. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не має можливості оплатити в повному обсязі комунальні послуги, оскільки їх вартість становить більше 50% її доходу. Відповідачі в разі отримання невеликого сукупного доходу мали право оформити субсидію. Проте таким правом не скористалися. За таких обставин КП «Теплоенерго» просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову з підстав, що її сім`я має невеликий дохід, а тому не має можливості оплатити комунальні послуги в повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_1 також заперечувала проти задоволення позову. Повідомила, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності їй, ОСОБА_1 , та її чоловікові ОСОБА_3 . Їх донька ОСОБА_2 не проживає разом з ними у вказаній квартирі, а тому не є споживачем наданих комунальних послуг. Також ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не укладали с КП «Теплоенерго» договір про надання комунальних послуг, а тому відсутні підстави для стягнення з них вартості таких послуг. На підтвердження безпідставності вимог КП «Теплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води, ОСОБА_1 посилалася на той факт, що Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.09.2019 року у справі №537/3478/18 було скасовано судовий наказ цього ж суду від 05.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.10.2017 року по 01.07.2018 року. Крім того ОСОБА_1 зазначала, що КП «Теплоенерго» безпідставно просив в позові стягнути з її сім`ї заборгованість за надані послуги з 01.10.2017 року поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого законом.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подали письмову заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КП «Теплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Тарифи на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» споживачам в м. Кременчук за період з 01.10.2017 року по теперішній час встановлені рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 року №1093, від 13.02.2018 року №153, від 25.05.2018 року №606, від 29.10.2018 року №1385, від 10.12.2018 року №1658 (74-78).

Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло, виданим 15.08.2001 року УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів на підставі розпорядження №9334/2 від 15.08.2001 року.

В житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджено листами Крюківської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області від 19.03.2021 року №2455/01-27, №2456/01-27, №2457/01-27. (а.с.20-22).

Отже, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Судовим наказом Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.12.2018 року у справі №537/3478/18 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь КП «Теплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду за період з 01.10.2017 року по 01.07.2018 року в розмірі 10215,95 грн., 3% річних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 180,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 645,52 грн. А також стягнуто з кожного із боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь КП «Теплоенерго» судові витрати на судовий збір з кожного по 58,73 грн. (а.с.38-39).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2019 року скасовано зазначений судовий наказ №537/3478/19 цього ж суду від 05.12.2018 року (а.с.11).

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.

Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2006 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунками позивача КП «Теплоенерго» станом на 05.03.2021 року відповідачі мають заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.10.2017 року по 31.01.2021 року, яка становить 32028,46 грн.

Відповідачами не подано заперечень на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості з оплати постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідач ОСОБА_1 визнала в судовому засіданні, що позивачем враховані всі проведені нею оплати послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідачі зобов`язані солідарно оплатити отримані ними послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 32028,46 грн.

Статями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. (ч.2 ст.267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч.3 ст.267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (ч.5 ст.267 ЦК України).

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Між тим, у постанові від 07 липня 2020 року при розгляді справи № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19, Великою Палатою Верховного Суду наведено такий правовий висновок, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року), ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції, п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року), якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідачі щомісячно частково вносять плату за отримані ними спожиті послуги централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не подавали заяву про застосування строку позовної давності.

Такі обставини, суд розцінює як доказ переривання строку позовної давності, оскільки відповідачами щомісячно вчинялись дії з погашення боргу, тобто з його фактичного визнання.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем ОСОБА_1 у період нарахування боргу, в межах строку позовної давності, вчинялись дії, які вказують на визнання боргу, а саме щомісячно проводились часткові оплати за надані комунальні послуги, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали заяви про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що вказаними діями відповідачів строк позовної давності переривався, а тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в повному обсязі визначену в позові суму боргу за надані в період з 01.10.2017 року по 31.01.2021 року послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 32028,46 грн., оскільки такий розмір є належним чином обґрунтованим та доведеним.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Полтавськаго апеляційного суду, викладеного в постанові від 31.08.2021 року у справі № 554/2476/21, провадження №22-ц/814/2035/21.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню з відповідача три відсотки річних від простроченої суми зобов`язання в розмірі 1173,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1949,22 грн., нараховані станом на 05.03.2021 року в межах строку позовної давності за період з березня 2018 року по січень 2021 року.

Відповідачі не надали суду належних і допустимих доказів на спростування позову.

З огляду на викладене, з врахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В поданому до суду запереченні на позов, відповідач ОСОБА_1 зазначала, що отримує мінімальну пенсію, тому не має змоги сплачувати комунальні платежі.

Однак такі твердження відповідача не є підставою для звільнення її сім`ї від оплати житлово-комунальних послуг.

Додані до заперечення докази не містять відомостей про звернення відповідача до органу соціального захисту населення про призначення субсидії.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відповідно до п.5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №807), житлова субсидія у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку – з місяця, що настає за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).

З огляду на наведені положення Законодавства, відповідач має право на призначення житлової субсидії в разі укладення договору про реструктуризацію заборгованості по оплаті постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №2460 від 25.07.2018 року та №6763 від 04.03.2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн., необхідно стягнути на його користь з відповідачів.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води станом на 05.03.2021 року за період з 01.10.2017 року по 31.01.2021 року в сумі 32028 (тридцять дві тисячі двадцять вісім) грн. 46 коп., встановлений індекс інфляції у розмірі 1949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 22 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати на судовий збір 756,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати на судовий збір 756,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати на судовий збір 756,66 грн.

Інформація про сторони:

позивач: Комунальне підприємство «Теплоенерго», ЄДРПОУ 31700972, місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, буд.68, р/р НОМЕР_2 у АБ «Укргазбанк»;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 29.10.1997 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 02.11.2021 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.