Вирок № 100755334, 01.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17346/21

Провадження № 1-кп/521/1656/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.,

за участю секретаря - Димитрової Н.І.,

прокурора - Стафіка Р.Т.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Григорука Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 12.08.2021 року за № 12021163470000670, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Леово (Республіка Молдова), є громадянином Республіки Молдова, працює без укладення трудового договору, не одружений, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 11.08.2021 року приблизно о 03 годині 05 хвилин, знаходячись біля будинку 31-а по вул. Дальницьке шосе у м. Одесі, в ході конфлікту та бійки з потерпілим ОСОБА_3 з приводу викрадення телекомунікаційного кабелю зв`язку, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, дістав з кишені своїх брюк металевий ніж та завдав один удар клинком в область живота потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки, проникаючої в черевну порожнину з ушкодженням правої частки печінки.

Як встановлено в результаті судового розгляду, вина ОСОБА_1 в інкримінованому злочині повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, всудовому засіданні ОСОБА_1 показав, що постійно проживає в Україні з 2019 року, працює будівельником за домовленістю з приватними особами. До затримання проживав в будинку, в якому виконував ремонтні роботи. 11.08.2021 року близько 03 години повертався додому і побачив, що двоє чоловіків в районі Дальницького шосе (м. Одеса) поблизу дороги за допомогою ножів вирізають кабель. Він зробив їм зауваження, після чого один з чоловіків, утримуючи в руці ніж, направився у його сторону. Розгубившись, він подумав, що не зможе утекти, дістав з кишені ніж та ударив ним чоловіка у живіт, попавши в область печінки. Підтверджує, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження настали саме в результаті його дій, але під час події не думав, що ушкодження будуть настільки тяжкими. Повністю визнає всі обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 надав заяву, в якій повідомив суд, що не має до ОСОБА_1 претензій з приводу компенсації спричиненої шкоди, просить призначити покарання на розсуд суду.

Відповідно до ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні та інших обставин, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі, та не потребують дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, та судом роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) винен у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України – умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Згідно з документами, наданими сторонами, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності в Україні не притягувався, він є громадянином Республіки Молдова, в Україні не має постійного місця роботи і проживання, отримує дохід від тимчасових заробітків. Будучі іноземцем, з 2019 року перебуває на території України без законних підстав і без документів, але не звертався до компетентних органів із заявою про втрату документів та їх поновлення.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , є щире каяття, оскільки він повністю визнав вину та надав правдиві покази про обставини скоєння злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких, особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у виді позбавлення волі у розмірі мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні захисник просив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому захисник повідомив, що в такому випадку контроль за поведінкою обвинуваченого і за виконанням ним обов`язків може відбуватися за місцем проживання, яке обвинуваченому готовий надати його знайомий ОСОБА_4 . На підтвердження зазначеної обставини стороною захисту надані документи, якими підтверджується право власності ОСОБА_4 на житловий будинок у одному з районів Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від реального відбування покарання, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше в Україні до кримінальної відповідальності не притягувався, отримував тимчасову роботу, також враховує, що ОСОБА_1 тривалий час перебуває в Україні без законних підстав і документів. Також суд враховує, що ним вчинено злочин проти здоров`я особи, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. Крім щирого каяття, судом не встановлені інші пом`якшуючі покарання обставини, а також не надано доказів і даних щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , які б давали додаткові підстави для застосування ст. 75 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до протоколу, складеному в порядку ст. 208 КПК України, обвинуваченого було затримано 12.08.2021 року, і тому строк його попереднього ув`язнення слід обчислювати з цієї дати та зарахувати у строк відбутого основного покарання у виді позбавлення волі час його попереднього ув`язнення до дня набрання вироком законної сили відповідно до положень ст. 72 КК України.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16.08.2021 року на речові докази, підлягає скасуванню.

У відповідності до п. 9 ст. 100 КПК України речові докази, що зберігаються у ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області - сорочку, шорти, ніж, зрізи нігтів - необхідно знищити.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

До набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк відбування ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у строк відбутого основного покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з дня затримання 12.08.2021 року до набрання вироком законної сили із співвідношення: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16.08.2021 року на речові докази – сорочку, шорти, ніж, зрізи нігтів.

Речові докази, що зберігаються у відділенні поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, - сорочку, шорти, ніж, зрізи нігтів - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з дня отримання його копії.

Суддя І.В. Морозова