Рішення № 100755232, 28.10.2021, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2275/19

Провадження № 2/505/586/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2021 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Івінського О.О.

секретаря судового засідання Черчел Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 10.07.2019 до суду із позовом до Подільської міської ради Одеської області, та просить визнати за ним в порядку набувальної давності право приватної власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Свою вимогу мотивував тим, що починаючи з 20.06.1979 і по даний час він проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Добросовісно слідкує за вказаним будинком, проводить ремонти за власні кошти, сплачує комунальні послуги, обробляє присадибну земельну ділянку.

Вирішивши оформити право власності на будинок, йому стало відомо, що спірний будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи, що з моменту його вселення у будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживали в ньому, не приїжджали, не претендували на нього, тому він не вважає їх власниками.

Таким чином, володіння ним житловим будинком є добросовісним, так як при заволодінні чужим майно він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння ним житловим будинком з 1979 перевищує 10 років, вважає, що він має право на визнання за ним права власності на спірний будинок за набувальною давністю.

Позивач та його представник адвокат Івасишин В. П. в судове засідання не з`явились, надали заяву, про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити.

Представник Подільської міської ради Одеської області у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов або заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , на праві приватної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.05.1979 виданим державним нотаріусом Котовської державної нотаріальної контори Левченко П.Д.

Згідно довідки про склад сім`ї виконавчого комітету Подільської міської ради Одеської області за вих. №2180 від 21.06.2018, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради № 120 від 20.05.1980 ОСОБА_1 дозволено облаштування проїзду до земельної ділянки АДРЕСА_2 , за рахунок ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 .

Згідно договору № 01/0301213 про користування електричною енергією з побутовим споживачем від 12.03.2007 ОСОБА_1 та Котовський РЕМ ВАТ «Одесаобленерго» уклали договір на постачання електричної енергії до житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 22 серпня 2000 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області, підтверджується що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 липня 1979 року.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18.

Таким чином, при вирішенні даних спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном).

Позивач вказує, що з 20.06.1979 і по даний час він проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Добросовісно слідкує за вказаним будинком, проводить ремонти за власні кошти, сплачує комунальні послуги, обробляє присадибну земельну ділянку.

Проте, позивач не зазначає саме про момент заволодіння ним майном, тобто яким чином він вселився у даний будинок, чи знав в момент вселення в будинок хто були його власниками та коли дізнався про те, що він не є єдиним власником будинку.

Позовна заява викладена в такій редакції, що з неї не можна було зробити однозначний висновок про обізнаність позивача з фактичними обставинами, що стосуються права власності на вказаний житловий будинок.

Твердження позивача про здійснення ремонту у будинку та сплату комунальних послуг не підтверджені жодними доказами.

Відтак, судом встановлено, що спірний житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , на праві приватної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.05.1979 виданим державним нотаріусом Котовської державної нотаріальної контори Левченко П.Д. А тому відсутні підстави вважати, що спірне нерухоме майно не має власника.

За встановлених судом обставин відсутні підстави вважати, що позивач добросовісно заволодів чужим майном та продовжував ним володіти в подальшому; встановлено власників нерухомого майна - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які успадкувади дане нерухоме майно після померлого ОСОБА_9 , а тому підстави для визнання за позивачем права власності на спірний будинок за набувальною давністю відсутні.

Спірне майно з часу заселення позивача мало конкретних власників, сам факт користування позивачами майном, тому що, власники не проживали в ньому, не приїжджали, не претендували на нього не дає підстав для визнання за користувачем права власності за набувальною давністю.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено переконливими доказами те, що він добросовісно заволодів чужим майном - спірним будинком, тобто не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю та не мав найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна, і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років.

Таким чином, позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження позову, умови передбачені ст.344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю позивачем не дотримані, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Крім цього, позивачем позовні вимоги пред`явлені до відповідача Подільської міської ради Одеської області.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину після ОСОБА_9 , до складу якої, зокрема, входить і спірне майно.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить спірне майно і вимога позивача мала бути пред`явлена саме до них.

Клопотань про залучення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі в справі в якості співвідповідачів від позивача не надходило.

Виходячи із вище викладеного, суд вважає, що оскільки позов про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю пред`явлено до не належних відповідачів, то дана обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 11-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Подільської міської ради Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2021 року.