Рішення № 10075375, 09.06.2010, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 2- 1141/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого - судді МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарях Будько Є.Г., Снугірської Т.В.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитної угоди та договорів про видачу частин кредиту (траншів),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ Приватбанк, посилаючись на те, що 27.10.2007 року між сторонами була укладена кредитна угода № 133/м2007 (далі Угода), предметом якої є загальні умови і порядок надання банком у рамках Пограми мікрокредитування кредиту відповідачу. Надання кредиту передбачено окремими частинами Траншами кредиту, які видаються на підставі договорів про видачу Траншів в рамках кредитної угоди, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму 80000 доларів США. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін та на умовах, передбачених в даній угоді та договорі про видачу даного Траншу. Кожний договір про видачу Траншу визначає суму кожної частини та термін її погашення та є невідємною частиною даної угоди. Позичальник зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною Угодою та договорами про видачу Траншів. Термін повернення кредиту встановлюється договорами про видачі Траншів та графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, які є невідємними частинами до договорів про видачу Траншів, але не пізніше 23.10.2017 року. Кредит надається на споживчі потреби. Позичальник зобовязався сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3 цієї Угоди, а також п.п.4.1, 4.2, 4.3 договорів про видачу Траншів, а саме в розмірі 14% річних (п.4.1), а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.4.3). Позичальник зобовязався також сплачувати винагороду за відкриття позичкового рахунка за кожним договором про видачу Траншу в розмірі згідно п.4.5 договора про видачу Траншу, а також винагороду за РКО (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі згідно п.4.6 договорів про видачу Траншу. При порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту за умовами кредитної Угоди та договорів про видачу Траншів останній зобовязався сплачувати пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки , але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який виплачується пеня (п.6.1 Угоди), крім того за кожний випадок порушення сплатити штраф в сумі 2% від суми отриманого кредиту (п.6.2), а також штраф в сумі 250 грн.+5% від суми позову (п.6.6 Угоди).

В забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитною Угодою та договорами про видачу Траншів між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1, належне іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007р.

Вказував, що умови пункту 4.3 Угоди стосовно оплати відсотків у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості є такими, що суперечать статтям 11,18 Закону України «Про захист прав споживача», а саме обмежують його права як споживача та є несправедливим, а пункт 6.6 Угоди суперечить ст.549 ЦК про те, що штраф може бути обчислений у відсотках від неналежно виконаного зобовязання, а не суми імовірного позову.

Просив суд визнати недійсними пункти 4.3 та 6.6 кредитної угоди № 133м/2007 від 23.10.2007р., укладеною між сторонами.

Ухвалою від 05.02.2010 року в якості третьої особи у справі залучена ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач та його адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та збільшили. В наданій заяві про уточнення позовних вимог від 08.06.2010р. вказували, що в рамках кредитної угоди № 133/м2007 від 23.10.2007р. між сторонами був укладений договір Траншу № 2-133м/2007 від 06.11.2007р. (далі договір Траншу № 2), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 2., строком погашення до 23.10.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 2. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 3920,06 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,5% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 2. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між сторонами був укладений договір Траншу № 3-133м/2007 від 22.11.2007р. (далі договір Траншу № 3), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 3, строком погашення до 23.10.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 3. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 1262,50 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 3. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між сторонами був укладений договір Траншу № 4-133м/2007 від 05.02.2008р. (далі договір Траншу № 4), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 4., строком погашення до 05.09.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 4. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 4. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між сторонами був укладений договір Траншу № 5-133м/2007 від 26.02.2008р. (далі договір Траншу № 5), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 5., строком погашення до 06.07.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 5. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 5. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між сторонами був укладений договір Траншу № 6-133м/2007 від 21.03.2008р. (далі договір Траншу № 6), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 6., строком погашення до 06.07.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 6. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 6. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

Позивачу в день підписанням договорів Траншів були видані банком передбачені ними частини кредиту та він дотримувався графіку погашення кредиту та оплати відсотків 14% річних. Однак з березня 2009 року погіршився фінансовий стан позивача, в звязку з чим виникла прострочена заборгованість, на яку банком нараховується 32% річних.

Посилались на те, що Кредитна Угода та договори про видачу Траншів №№ 2,3,4,5,6 містять несправедливі умови щодо встановлення дисбалансу між обсягом прав та обовязків сторін, обсяг відповідальності банку по договору не достатній, також несправедливою є вимога банку сплачувати 32% річних на прострочену суму погашення кредиту та відсотків, при підписанні кредитної Угоди не обумовлювались конкретні суми траншів та умови їх надання, при укладанні вказаних правочинів банком не надавалась позивачу інформація щодо сукупної вартості кредиту та абсолютного значення подорожчання кредиту, щодо валютних ризиків, платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, страхуванням предмета іпотеки, зміни відсоткової ставки, що є нечесною підприємницькою практикою з боку відповідача, також вказували на те, що пункт 6.6 Угоди суперечить ст.549 ЦК про те, що штраф може бути обчислений у відсотках від неналежно виконаного зобовязання, а не суми імовірного позову. Просили суд визнати недійсними кредитну угоду № 133/м2007 від 23.10.2007р., договір Траншу № 2-133м/2007 від 06.11.2007р., договір Траншу № 3-133м/2007 від 22.11.2007р., договір Траншу № 4-133м/2007 від 05.02.2008р., договір Траншу № 5-133м/2007 від 26.02.2008р., договір Траншу № 6-133м/2007 від 21.03.2008р., стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судових витрат та наданню правової допомоги адвокатом в сумі 3000 грн.

Представник відповідача Зборовська С.Є. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Вказувала, що укладеною між сторонами кредитною Угодою була фактично відкрита позивачу кредитна лінія з лімітом кредитування 80000 доларів, також були визначені загальні умови та порядок надання окремих частин кредитів Траншів, зокрема розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 14% річних, за користування простроченими кредитними ресурсами 32% річних на суму простроченої заборгованості. В подальшому між сторонами були укладені 6 договорів про надання Траншів, які є невідємною частиною кредитної Угоди. По договору про надання Траншу № 1-133м/2007 від 23.10.2007р. (далі Транш № 1) відповідачем була отримана сума кредиту в розмірі 10000 доларів США та в цій частині кредитні ресурси погашені в повному обсязі. Після цього були укладені інші договори про надання Траншів, які оспорюються в даному позові. При їх підписанні позивач під розписку ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовну сукупну вартість мікрокредиту, нестабільність курсу іноземної валюти загальновідома. Кредитні ресурси надавались по Програмі мікрокредитування малого та середнього бізнесу. Підписанням вказаних правочинів сторони погодились з їх умовами, позивач скористався кредитними ресурсами, погашав кредит до березня 2009 року. З цього часу фактично внаслідок порушення позичальником графіку погашення кредиту та відсотків на прострочену суму заборгованості здійснюється нарахування відсотків в розмірі 32% річних, такі умови підписаних сторонами кредитної Угоди та договорів про видачу Траншів. Заперечила проти того, що умови оспорюваних правочинів порушують права позивача як споживача фінансої послуги по наданню кредиту, а також з боку банку мала місце нечесна підприємницька практика. Просила суд в позов відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність. Адвокат ОСОБА_1, діючи також в інтересах третьої особи на підставі доручення від 12.02.2010р., просив суд позов задоволити.

Заслухавши сторони, адвоката, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23.10.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» була укладена кредитна угода № 133/м2007 (далі Угода), предметом якої є загальні умови і порядок надання банком у рамках Пограми мікрокредитування кредиту відповідачу. Надання кредиту передбачено окремими частинами Траншами кредиту, які видаються на підставі договорів про видачу Траншів в рамках кредитної угоди, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму 80000 доларів США. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін та на умовах, передбачених в даній угоді та договорі про видачу даного Траншу. Кожний договір про видачу Траншу визначає суму кожної частини та термін її погашення та є невідємною частиною даної угоди. Позичальник зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною Угодою та договорами про видачу Траншів. Термін повернення кредиту встановлюється договорами про видачі Траншів та графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, які є невідємними частинами до договорів про видачу Траншів, але не пізніше 23.10.2017 року. Кредит надається на споживчі потреби. Позичальник зобовязався сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3 цієї Угоди, а також п.п.4.1, 4.2, 4.3 договорів про видачу Траншів, а саме в розмірі 14% річних (п.4.1), а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.4.3). Позичальник зобовязався також сплачувати винагороду за відкриття позичкового рахунка за кожним договором про видачу Траншу в розмірі згідно п.4.5 договора про видачу Траншу, а також винагороду за РКО (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі згідно п.4.6 договорів про видачу Траншу. При порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредитом за умовами кредитної Угоди та договорів про видачу Траншів останній зобовязався сплачувати пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки , але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який виплачується пеня ( п.6.1 Угоди), крім того за кожний випадок порушення сплатити штраф в сумі 2% від суми отриманого кредиту (п.6.2), а також штраф в сумі 250 грн.+5% від суми позову (п.6.6 Угоди).

В забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитною Угодою та договорами про видачу Траншів між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1, належне третій особі на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007р.

В рамках кредитної угоди № 133/м2007 від 23.10.2007р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 1-133м/2007 від 23.10.2007р. (далі договір Траншу № 1), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 1., строком погашення до 23.10.2009р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 1. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 1515 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,5% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 1. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

Між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 2-133м/2007 від 06.11.2007р. (далі договір Траншу № 2), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 2., строком погашення до 23.10.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 2. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 3920,06 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,5% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 2. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 3-133м/2007 від 22.11.2007р. (далі договір Траншу № 3), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 3, строком погашення до 23.10.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 3. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 1262,50 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 3. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 4-133м/2007 від 05.02.2008р. (далі договір Траншу № 4), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 4., строком погашення до 05.09.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 4. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 4. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 5-133м/2007 від 26.02.2008р. (далі договір Траншу № 5), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 5., строком погашення до 06.07.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 5. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 5. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

В подальшому між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір Траншу № 6-133м/2007 від 21.03.2008р. (далі договір Траншу № 6), за яким позивачу був наданий кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, що передбачено п.п.4.1, 4.3 Угоди та Договору Траншу № 6., строком погашення до 06.07.2017р. згідно графіку погашення в додатку № 1 до договору Траншу № 6. В день підписання вказаного договору позивачем було оплачено винагороду за відкриття позичкового рахунку в сумі 505 грн. та винагороду за РКО в сумі 0,0% від суми Траншу, що передбачено п.п.4.6, 4.7 Угоди та Договору Траншу № 6. Відповідальність сторін визначена розділом 6 кредитної Угоди.

За рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009р. тип Банку з закритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство, внаслідок цього було змінене найменування Банку без зміни коду ЄДРПОУ 14360570.

Позивачу в день підписанням договорів Траншів №№ 1,2,3,4,5,6 були видані банком передбачені ними частини кредиту, а також позивачем оплачувались передбачені вказаними договорами суми винагороди за відкриття позичкового рахунку та винагороди за РКО.

Скориставшись кредитними ресурсами позивач дотримувався графіку погашення кредиту та оплати відсотків 14% річних за користування кредитом.

Отриману частину кредиту за договором Траншу № 1 позивач погасив в повному обсязі.

З березня 2009 року, які вказав позивач в судовому засіданні внаслідок погіршення його фінансового стану у нього виникла прострочена заборгованість, на яку банком стало нараховуватись 32% річних, тому він був змушений звернутись до суду з даним позовом про визнання недійсними кредитної Угоди та договорів про надання 2,3,4,5,6 Траншів.

Що стосується наслідків визнання оспорюваних правочинів недійсними, позивач зазначав, що на даний час повернути отримані в Банку кошти можливості не має.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача та його адвоката на те, що п.6.6 кредитної угоди № 133/м2007 від 23.10.2007р. про зобовязання у випадку порушення зобовязань за даною Угодою сплатити штраф в сумі 250 грн.+5% від суми позову суперечить ч.2 ст.549 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.549 ЦК України забезпечення виконання зобовязання у вигляді штрафу є санкцією, спрямованою на виконання зобовязань, яка може бути застосована лише до реальних зобовязань, які є невиконаними або неналежно виконаними. Тобто нею може бути забезпечена лише вимога, розмір якої обраховується із суми порушеного зобовязання, а не від суми позову, що імовірно може бути поданий банком з обсягом позовних вимог на розсуд останнього.

Відповідно до ст.ст.215, 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог закону.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 6.6 кредитної угоди № 133м/2007 від 23 жовтня 2007 року підлягають до задоволення, оскільки даний пункт суперечить ч.2 ст.549 ЦК України.

В іншій частині заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем фінансова установа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є надання коштів у позику, що є одним із видів фінансової послуги.

Комерційні банки здійснюють кредитування на договірних умовах. Надання банківського кредиту оформляється укладенням кредитного договору, згідно з яким одна сторона банк зобов'язується передати другій стороні (позичальникові) на певний строк суму грошей, а позичальник зобов'язується надавати банкові необхідне забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі і повернути у встановлений строк та сплатити відповідні відсотки.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов'язки сторін банків та клієнта не є однаковими. Основним обов'язком банку є надання кредиту. На клієнтові лежать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов'язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни може передбачатись сплата банку підвищених відсотків з прострочених позичок; припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданих позичок зі сплатою штрафу.

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбанас договірних прав та обовязків між сторонами.

Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої кредитодавець зобовязаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту.Споживач не зобовязаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Споживач має право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору.

Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі.

Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення позичальником інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів).

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що при укладанні кредитної Угоди та договорів Траншів № 2,3,4,5,6 були порушені права позивача як споживача, а також умови укладених між сторонами правочинів порушують права позивача чи є несправедливими.

Зібраними у справі доказами, а саме довідками, підписаними позивачем при укладанні договорів про надання Траншів в матеріалах справ підтверджено, що позивач в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кожної з частин кредиту при укладенні відповідного договору про надання кожного Траншу.

Крім того, взаємні права обовязки сторін детально визначені у підписаних сторонами кредитній Угоді та договорах про видачу Траншів.

При цьому, предметом кредитної Угоди від 23.10.2007р. є загальні умови і порядок надання банком у рамках Пограми мікрокредитування кредиту позивачу, надання кредиту передбачено окремими частинами Траншами кредиту, які видаються на підставі договорів про видачу Траншів в рамках кредитної угоди, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму 80000 доларів США, передбачена відповідальність сторін.

Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін та на умовах, передбачених в даній угоді та договорі про видачу даного Траншу.

Підставою для підписання кожного траншу були заявки позивача про отримання конкретної суми кредиту в межа ліміту кредитування та з указанням строку погашення кредиту в межах передбаченого кредитною Угодою, тобто розмір отримуваних частин кредиту, час їх отримання та порядок їх погашення на попередньо визначених кредитною Угодою умовах, визначав сам позивач з урахуванням власних потреб.

Кожний договір про видачу Траншу визначає суму кожної частини та термін її погашення, а також конкретну суму оплачуваної позичальником винагороди за відкриття позичкового рахунку та РКО по кожному з Траншів. Як в кредитній Угоді, так і в договорах про видачу Траншів передбачені однакові розміри відсоткових ставок за користування кредитом 14% річних, а у випадку порушення позичальником зобовязань 32% на суму простроченої заборгованості.

Кожний договір про видачу Траншу є невідємною частиною кредитної Угоди, а графіки погашення кредиту та відсотків по кожному траншу є невідємними частинами кожного з договорів про видачу Траншу.

Таким чином, зміст оспорюваних правочинів також свідчить про те, що при підписанні договору позивач отримав вичерпну інформацію про умови кредитування, у тому числі про усі без виключення платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Підписанням кредитної Угоди та договорів про видачу Траншів, позичальник погодився зі всіма умовами даних правочинів і прийняв на себе зобов'язання щодо їх виконання. При укладенні спірних правочинів позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

В день підписання оспорюваних правочинів позивач оплатив винагороди за відкриття позичкового рахунку та РКО по кожному з Траншів, а також отримав передбачені даними правочинами суми кредитів. В день підписання оспорюваних правочинів позивач отримав їх примірники, що давало йому додаткову можливість детально вивчити їх умови та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги, однак позивач використав кредитні кошти на свій розсуд.

Споживчий кредит має специфічні риси, пов`язані із особливостями сфери особистого споживання громадян. Споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю. Головною ознакою у набутті статусу споживача є спосіб витрачання коштів для власних, споживчих, потреб.

Слід зауважити, що обсяг отриманих позивачем кредитних ресурсів сукупна величина сальдо по яких складала 80000 доларів США є досить значним та виходить за межі рівня споживання продукції для особистих потреб фізичних осіб.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, вказані кошти були ним фактично витрачені на ремонт, разом з тим, згідно п.2.2.7 Кредитної Угоди позивач зобовязався інформувати банк про цільове використання отриманих ним коштів з надання відповідно ї документації, однак цього позивач не робив.

Доводи позову стосовно того, що позивач не міг передбачити зміну курсу валют при укладанні оспорюваних правочинів не можуть бути прийняті судом з наступних підстав.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" , офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" , валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд с цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р. , визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все позивач) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Фактичне подорожчання кредитних ресурсів, отриманих позивачем за оспорюваними правочинами повязане з порушенням останнім зобовязань за кредитним договором, яке має місце з березня 2009 року, з цього часу на прострочену суму заборгованості згідно умов укладених між сторонами договорів здійснюється 32% річних, вказане на думку суду не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними з моменту укладення.

Встановлення даного розміру відсотків є платою за користування простроченим кредитом, дана умова включена банком з метою зміцнення кредитної дисципліни, що не суперечить нормам чинного законодавства, не є несправедливою, підписанням договору позивач взяв на себе зобовязання по виконанню даної умови, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

На підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають понесені останім витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн., витрати по наданню правової допомоги в сумі 300 грн., до стягнення з відповідача в доход держави підлягає державне мито в сумі 8 грн. 50 коп., оскільки при подачі позову про захист прав споживачів позивач був звільнений від оплати державного мита.

Керуючись ст. ст.10, 11, 57-64, 212-215, 218 ЦПК України, ст.3, 10, 11, 203, 549, 627, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати недійсним пункт 6.6 кредитної угоди № 133м/2007, укладеної 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., витрати по наданню правової допомоги в сумі 300 грн., всього стягнути 337 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в доход держави державне мито в сумі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: