Ухвала суду № 100753560, 01.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6481/21

В справі № 753/18089/20

У Х В А Л А

01 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кулішенка МЮ. про відвід головуючого в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом і просить:

-встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2004 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визнати спільним сумісним майном її та ОСОБА_2 :

-гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться в ГБК «Первомайський» по вулиці Уманській, 12-а в місті Києві (гаражний бокс з погребом - під літ. А, цегляний, площею 16,80 кв.м.);

-автомобіль «Lioncel Soueast», номер кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

-визнати за нею:

-Ѕ частку у праві власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться в ГБК «Первомайський» по вулиці Уманській, 12-а в місті Києві;

- Ѕ частку у праві власності на автомобіль «Lioncel Soueast», номер кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року позов передано за територіальною підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 28 травня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

25 жовтня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про відвід головуючого в справі, яку було передано 01 листопада 2021 року.

В обґрунтування підстав для відводу заявник посилається на те, що 12 жовтня 2021 року суд не допитав свідків, які з`явилися у судове засідання, що являється порушенням судом вимог ч. 8 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явилися.

Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Зазначає, що у судове засідання, призначене на 12 жовтня 2021 року о 14:30 з`явився представник позивача та 4 свідків, які очікували в приміщенні суду практично годину часу для того, щоб отримати відповідь, що засідання не відбудеться.

Вважає це навмисними діями головуючого в справі, а тому суд був не вправі відкладати судове засідання, не допитавши свідків.

Окрім цього, посилається на те, що відповідно до ч. 5 ст. 53 ЦПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

16 червня 2021 року третя особа подала заяву про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, проте суд у жодному процесуальному документі ніяким чином не зазначив про залучення у справу третьої особи та не навів обґрунтування для залучення третьої особи у справу і не надав жодного значення запереченням позивача з приводу залучення третьої особи.

Вважає, що суд, діючи всупереч ЦПК України, не постановив ухвалу про залучення третьої особи до участі у справі; не зазначив, на які права чи обов`язки ОСОБА_3 та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі та не надав значення запереченням позивача.

Стверджує, що зазначені дії суду вказують на його заінтересованість у результаті розгляду справи та викликають сумніви в його неупередженості та об`єктивності.

З урахуванням цього просить задовольнити заяву про відвід головуючого в справі.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Статтею 36 ЦПК України визначений перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, серед яких є наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Підстави, викладені заявником в обґрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише його суб`єктивною точкою зору з цього приводу.

У заяві про відвід відсутні будь-які посилання, які б свідчили про необ`єктивність чи упередженість головуючого, тобто підстави для відводу ґрунтуються на припущеннях та власних баченнях заявника.

Щодо дій суду по залученню до участі в справі 3-ї особи, слід зазначити наступне.

3-я особа до участі в справі була залучена протокольною ухвалою суду від 29 червня 2021 року після вжиття судом заходів для перевірки обставин та підстав, викладених у заяві про це, що відображено в журналі судового засідання.

Цивільним процесуальним законодавством України не передбачено обов`язку суду постановлення ухвали про залучення до участі в справі третіх осіб з видаленням до нарадчої кімнати.

Питання про залучення до участі в справі 3-ї особи було предметом обговорення учасників справи, в тому числі представника позивача, та перевірки обставин та підстав для цього, зазначених у клопотанні вказаної особи.

Думка представника позивача з цього приводу була врахована судом при прийнятті рішення.

Підстави для залучення 3-х осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, до участі в справі, а також наслідки незалучення врегульовано ст.ст.53, 54ЦПК України.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Суд також зважає на те, що згідно з постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року / у справі № 756/12128/15-ц провадження № 61-4486св19 / постановлення судом першої інстанції ухвали не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не змінює вимоги пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначив, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, оскільки положення частин четвертої, п`ятої статті 259 та частини першої статті 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 903/381/18.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду з цього приводу представником позивача не оскаржувалася.

Що стосується свідків, слід зазначити, що судове засідання в справі було призначено на 12.10.2021 року.

Свідки в дане судове засідання судом не викликалися і питання їх запрошення до суду в цей день представником позивача з судом не узгоджувалося.

Самим змістом заяви підтверджується причина, з якої розгляд справи не відбувся, а саме: продовження розгляду справи, розпочатої раніше.

Тобто, сама причина позбавляла суд можливості розпочати судове засідання в справі, а тим більше допитати свідків.

Таким чином, приведені обставини, доведені до відома представника позивача, не можуть свідчити про наявність підстав для висновку про необ`єктивність та упередженість головуючого в справі, які б давали підстави для відводу.

Відповідно до ч. 4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не можуть бути підставою для відводу.

Виходячи з цього, підстави, викладені заявником в обгрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише його незгодою з процесуальними діями головуючого в справі, а тому суд вважає заявлений представником позивача відвід головуючому в справі необґрунтованим.

З урахуванням цього заява про відвід підлягає передачі для розподілу автоматизованою системою документообігу суду «Д-3».

Керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати необгрунтованим відвід представника позивача ОСОБА_1 - адвоката адвоката Кулішенка М.Ю. головуючому в справі.

Заяву про відвід передати для вирішення іншим суддею, визначеним Автоматизованою системою документообігу суду «Д-3».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.А. Шереметьєва