Рішення № 100753132, 26.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17225/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Ганжа Д.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 755/17225/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.11.2020 року через засоби поштового зв`язку звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову (а.с. 53).

07.12.2020 року до суду надійшла виправлена позовна заява подана ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду (т. 1 а.с. 56, 58-67).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони по справі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом 2016-2018 років. Від цих відносин мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитина ОСОБА_7 народився з вродженими патрологіями, а саме: вроджені пороки розвитку плоду, органів травлення, внаслідок чого у дитини спостерігаються частковий парапарез нижніх кінцівок та затримка розвитку, тому дитина потребує систематичної реабілітації.

Позивач зазначає, що з вересня 2018 року він та відповідач припинили спільне проживання. В травні 2018 року його мати почала примічати затримку фізичного розвитку дитини ОСОБА_8 та рекомендувала йому звернутися до відповідних спеціалістів в НДСЛ «Охматдит». Однак, відповідач відмовилась від відвідування лікарняного закладу та госпіталізації дитини, тому лікуванням сина з 4 місяців займався він зі своєю матір`ю. Відповідач не заперечувала проти того, що його мати забере до себе ОСОБА_8 , щоб займатися його доглядом та лікуванням, згодом він також переїхав до своєї матері, з якою разом доглядають за дитиною, він отримує матеріальну допомогу по догляду за дитиною інвалідом, також здає в оренду житло та має підробіток.

Позивач стверджує, що відповідач, неодноразово приходячи до сина, вчиняє сварки, безпідставно викликає поліцію, пише звернення до Служби у справах дітей з метою нібито забрати дитину, після чого дитина отримує шок, нервує, погано їсть, спить, що може призвести до розладу розвитку нервової системи дитини. Син відповідачу не потрібний, оскільки вона жодного разу не цікавилась станом його здоров`я, не проходила з дитиною медичного обстеження, не надає матеріальної допомоги. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.12.2019 року визначене місце проживання дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 разом з ним. Відповідач 03.12.2019 року викрала Вадима з ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ України», де дитина перебувала з його матір`ю, нанесла останній тілесні ушкодження, через що викликали поліцію. Забрав він сина після винесення судом рішення, після того син хворів бронхітом. Відповідач ухиляється та відмовляється від надання письмової згоди для проведення дитині огляду у лікарі-психіатра, також відмовилась надати згоду на вивіз сина за кордон для його медичного огляду. Відповідач не сплачує аліменти за виданим Дніпровським районним судом м. Києва судовим наказом від 20.02.2020 року на утримання двох дітей за яким відкрите виконавче провадження № 61692729, заборгованість утворилась у розмірі 40 200,08 грн. ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, вчиняє бійки, через що її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 15.03.2017 року. За незабезпечення належного виховання дітей відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності постановами суду від 06.02.2019 року, від 26.02.2019 року. 17.05.2019 року відкрите кримінальне провадження за фактом спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Умови для проживання дитини, яка потребує особливого та постійного догляду, у відповідача відсутні. Він не чинить відповідачу перепон у спілкуванні з сином, однак ОСОБА_3 вважає за потрібне відвідувати дитину лише інколи, завдаючи при цих зустрічах лише шкоди емоційному стану сина. Від виконання своїх батьківських обов`язків відповідач ухиляється свідомо та поновлення контакту з ОСОБА_8 може загрожувати інтересам дитини, завдати шкоди його здоров`ю та розвитку (т. 1 а.с. 58-67).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2020 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації висновок про розв`язання спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , задоволено клопотання позивача про витребування доказів (т. 1 а.с. 71-73).

02.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач в особі представника ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що викладені у позові аргументи не відповідають дійсності, відповідач, як мати, бажає брати активну участь у житті своєї дитини, спілкуватися з сином, проводити спільно час, займатися його вихованням, однак позивач всіма способами перешкоджає в побаченнях, не відчиняє двері, не бере слухавку, уникає зустрічі. Бували періоди коли відповідач з поважних причин не могла спілкуватись з дітьми, а саме коли їй доводилось вдень працювати на таксі, а ввечері до пізньої ночі масажистом, проте відповідач завжди намагалась приділяти увагу своїм дітям, зустрічатися у вихідні дні, спілкуватись по телефону. Позивач обливає брудом відповідача, при цьому сам не працює, живе за кошти від пенсії на дитину та кошти, які йому надсилає біологічний батько ОСОБА_11 . Позивач судом був зобов`язаний проживати з сином ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично проживає: АДРЕСА_2 . Умови проживання позивача з дитиною ОСОБА_9 не відповідають санітарним нормам, тому позивач притягувався до адміністративної відповідальності 30.07.2020 та 30.09.2020 за неналежне виконання батьком покладених на нього обов`язків (т. 1 а.с. 127-131).

09.03.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позов вказуючи на те, що перешкод у спілкуванні з сином відповідачу він не чинить, інтересу щодо спілкування та виховання дитини відповідач не має (т. 1 а.с. 162-164).

Ухвалою суду від 06.04.2021 року підготовче провадження у справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 6, 7).

05.08.2021 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.08.2021 року про позбавлення батьківських прав (т. 2 а.с. 49-51).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просила задовольнити позов, надала пояснення, викладені у позовній заяві, додатково пояснила, що аліменти відповідач не сплачує, сином ОСОБА_8 не цікавиться.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, додатково пояснив, що не відповідає дійсності те, що відповідач не надає згоди на обстеження сина; ОСОБА_3 , як мати, піклується про майбутнє дітей, працює, набула у власність квартиру, за яку сплачує кошти інвестору, на даний час за місцем свого проживання здійснює ремонт, щоб повернути права на дітей, має бажання сплачувати аліменти, для цього поданий запит для з`ясування на який рахунок сплачувати кошти, позивач доступу до дитини ОСОБА_8 відповідачу не надає.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, пояснила, що коли її сину ОСОБА_8 було 6 місяців вона навчалася на денному стаціонарі в технікумі, тому з дитиною у лікарню лягла мати позивача, з того часу сина їй не дають, від неї дитину переховують, в якому стані ОСОБА_8 та де його лікують її не повідомляють, до сина не допускають, двері їй не відкривають. Вадим живе у матері позивача, побачила вона сина лише у 3 роки - ІНФОРМАЦІЯ_5 на дні народження ОСОБА_9 , син тягнеться до неї, називав мамою. Доньку ОСОБА_12 утримує вона сама, також майже щотижня на вимогу позивача приносить продукти, які залишає під дверима, бо двері їй не відкривають, спілкуються через двері.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, суду подала заяву з проханням розглянути справу без участі представника служби у справах дітей та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони по справі є батьками малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 03.05.2019 року (а.с. 16, 17, 20-21).

З пояснень учасників справи, позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.12.2019 року по справі № 755/2544/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей було задоволено; визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

З медичного висновку № 48/1 про дитину-інваліда віком до 18 років від 30.11.2018 р. та індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда № 103/1 від 30.11.2018 р. убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має захворювання ВПР головного мозку - дизгенезія мозолистого тіла - нижній парапарез, затримка передмовного розвитку, хронічний запор; дитині рекомендовано медична реабілітація: відновна терапія, медичне спостереження та психо-педагогічна реабілітація (т. 1 а.с. 22-24); відповідно медичного висновку, дитина ОСОБА_5 з 25.11.2019 по 20.12.2019 пройшла курс реабілітаційного лікування в Державному закладі «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров`я України (т. 1 а.с. 25); згідно виписки № 603 із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, ОСОБА_5 з 10.11.2020 по 17.11.2020 перебував на стаціонарному лікуванні в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» (т. 1 а.с. 120-122); 07.12.2020 складено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда № 100/ІІ щодо ОСОБА_5 терміном проведення до 07.12.2022 року (т. 1 а.с. 123-125).

Відповідно позовних вимог позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з посиланням на те, що відповідач не цікавиться життям та здоров`ям сина, який є дитиною з інвалідністю та потребує лікування, не сплачує аліменти, зловживає спиртними напоями, вчиняє бійки, відмовляється від надання згоди для проведення обстеження сина.

Згідно положень ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, зокрема пунктом 2 визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно положень частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України та вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано: постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі № 755/995/17 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ст. 185 КУпАП у зв`язку з тим, що 25.12.2016 р. о 21-30 год., знаходячись у під`їзді будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3 розпивала спиртні напої, образливо чіплялась до громадян (т. 1 а.с. 112); постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2018 р. у справі № 755/881/18 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання неповнолітньої дитини, а саме: 22.12.2017 року близько о 15 год. 40 хв. не забезпечила належні умови життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (т. 1 а.с. 113); постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2019 р. у справі № 755/2386/19 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з тим, що починаючи з 05.12.2018 р. відповідач неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: дитина неохайно виглядає, відсутність гігієни, одяг не відповідає віку та погодним умовам (т. 1 а.с. 114); Акт обстеження житлово-побутових умов сім`ї № 149 від 04.06.2019 р. малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем їх проживанням за адресою: АДРЕСА_4 за яким встановлено, що квартира є трикімнатна, стан житлового приміщення задовільний (т. 1 а.с. 46, 47); Акт обстеження умов проживання № 22 від 08.02.2019 р., відповідно якого квартира АДРЕСА_5 де проживає відповідач однокімнатна, умови проживання задовільні, квартира потребує генерального прибирання, наявні всі необхідні меблі, холодильник, плита, але брудні (т. 1 а.с. 48).

Проте вищевказані докази стосуються подій 2016-2019 років, що передували спору між сторонами про визначення місця проживання дітей, та як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оцінка зазначеним доказам надавалась рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.12.2019 року по справі № 755/2544/19, відповідно якого місце проживання дітей було визначено з позивачем.

Згідно довідки-заборгованості по аліментах, станом на 01.10.2020 заборгованість по аліментах ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва № 755/2783/20 від 11.03.2020 становить у розмірі 40 200 грн. 08 коп. (т. 1 а.с. 39, 40). Відповідно розрахунку заборгованості від 22.02.2021 року, заборгованість по аліментам ОСОБА_3 станом на вказану дату становить 70 366,56 грн. (т. 1 а.с. 165).

Відповідач заперечує проти задоволення позову, стверджуючи те, що її син ОСОБА_13 проживає з матір`ю позивача, до дитини її не допускають, двері не відкривають, вона позбавлена можливості брати участь у вихованні та лікуванні сина, через що зверталась до правоохоронних органів, на який рахунок сплачувати аліменти їй відомо не було.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У спростування позовних вимог відповідачем подано характеристику від 10.02.2021 видану ФОП « ОСОБА_14 », у якій серед іншого зазначено про те, що позивач ОСОБА_3 орендує нежитлове приміщення з 01.06.2019 року у вказаного приватного підприємця під кабінет масажу, клієнти, які мають відповідні захворювання, вважають ОСОБА_3 масажистом експертного класу, остання шкідливих звичок не має, не створює конфліктів між співробітниками, підтримує з колегами позитивні та доброзичливі відносини, зарекомендувала себе як дуже порядна і відповідальна людина (т. 1 а.с. 132).

На ім`я відповідача до дня медичного працівника ФОП « ОСОБА_14 » були видані чотири грамоти протягом періоду часу з 20.06.2017 - 20.06.2020 (т. 1 а.с. 134-137).

Відповідач 14.03.2018 року уклала з Обслуговуючим кооперативом «АРТ Вілль» договір про сплату паю за об`єкт нерухомості на будівництво квартири будівельною площею 25,2 кв.м. (т. 1 а.с. 138-149).

Згідно довідки № 442341 від 18.02.2021 року виданої КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», ОСОБА_3 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (т. 1 а.с. 155).

За повідомленням Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.03.2021, відповідач ОСОБА_3 зверталась 20 лютого 2020 року (до звернення позивача до суду з цим позовом) до служби у справах дітей та сім`ї з питанням щодо участі її у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 201).

У заяві від 20.02.2020 року до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 зазначала про те, що за півтора року ОСОБА_1 жодного разу не дав їй побачити сина, просила прийняти рішення про побачення з дітьми щодня з 16.00 до 19.00 год., приймати участь у навчанні, розвитку, лікуванні дітей, брати їх до себе на вихідні (т. 1 а.с. 203).

Відповідно рапортів співробітників Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та копій заяв, відповідач ОСОБА_3 10.01.2019 року, 09.02.2019 року, 07.11.2019 року зверталась до поліції та викликала працівників поліції у зв`язку з тим, що її колишній чоловік та його матір перешкоджають у спілкуванні та не дають бачитися із малолітньою дитиною, не повертають їй дитину (т. 1 а.с. 222, 223, 230-232, 235).

31.01.2019 року відповідач повідомляла поліцію, що матір її цивільного чоловіка ОСОБА_15 не дозволяє їй спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 227, 228).

Також позивач 22.12.2019 року подавала до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві заяву про те, що ОСОБА_1 не займається малолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вдома постійно не знаходиться, дітей залишає з сусідами (т. 1 а.с. 226).

20.02.2020 року відповідач зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві про вчинення економічного насильства в сім`ї над її дітьми, проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 , зі сторони батька, повідомляючи про неналежні умови проживання дітей (т. 1 а.с. 240, 241).

Вказані обставини спростовують факт того, що відповідач втратила цікавість до сина ОСОБА_8 , не турбується його життям та здоров`ям, знехтувала своїми обов`язками відносно дитини.

Згідно Висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.08.2021 року за № 103/6342/40/3 (протокол засідання Комісії № 17 від 28.07.2021), на даний час дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з батьком ОСОБА_1 . Мати дитини з 2018 року з сином не проживає, вихованням та утриманням дитини не займається, не цікавиться його життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини. ОСОБА_3 жодного разу не пройшла з сином медичне обстеження, не цікавиться які кошти витрачаються батьком на лікування та реабілітацію дитини, матеріально не допомагає. На засідання комісії ОСОБА_3 не з`явилась.

Відповідно вказаного висновку орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з тим, що вона ухилилася від виховання та утримання дитини (т. 2 а.с. 50, 51).

Суд не погоджується із вказаним висновком органу опіки та піклування, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим. Висновок приймався без участі відповідача та без врахування вищевказаних заяв ОСОБА_3 до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації і правоохоронних органів, висновок не містить переконливих доводів стосовно доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та щодо того, що така міра буде відповідати інтересам дитини, матиме позитивний вплив на її виховання та подальшу долю.

Несплата ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей за недоведеністю свідомого її ухилення від такої сплати не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Доводи позову про те, що спілкування з матір`ю завдає психологічної шкоди дитині суд також не приймає до уваги, оскільки матеріали справи свідчать, що наявний емоційний стан дитини обумовлений не присутністю матері у її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками та між бабусею дитини і відповідачем, які використовують дитину для конфліктів і образ один одного, зневажать право дитини на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Такі конфліктні стосунки не повинні порушувати інтереси дитини.

За правилами частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи викладене суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином ОСОБА_8 , брати участь у його лікуванні, вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка проживає з батьком.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 19, 150, 164, 165 СК України, ст. ст. 2, 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 4-А, Краківська, 20, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37397237.

Повне судове рішення складене 02.11.2021 року.

Суддя