Рішення № 100752740, 15.10.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7832/18

Провадження № 2/711/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника третьої особи Бруня В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про визнання за нею права власності за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме права власності на 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її (позивачки) батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння на підставі Договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 26.08.1954 року та рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 396 від 21.03.1953 року належало її (позивачки) бабусі – ОСОБА_6 , що було зареєстровано в ЧООБТІ в реєстраційній книзі № 2 за № 3249 від 24.08.1954 року.

В подальшому, згідно з пунктом 7.3 рішення виконкому Черкаської міської ради № 297 від 21.05.1996 року, в зв`язку з впорядкуванням землекористування домоволодінь за домоволодінням по АДРЕСА_1 була закріплена в постійне користування земельна ділянка площею 554 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Відповідно до статті 549 ЦК України (в ред. 1963 року), спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Тому, оскільки на момент смерті ОСОБА_6 , батько позивачки – ОСОБА_5 проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 , був зареєстрований в домоволодінні, що знаходиться по АДРЕСА_1 і фактично управляв майном, він вважається таким, що прийняв спадщину за законом після померлої ОСОБА_8 .

Також вказує, що після смерті батька, вона (позивачка) в установлений законом шестимісячний строк, звернулась до державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. із заявою про прийняття спадщини. З аналогічними заявами про прийняття спадщини також звернулись доньки померлого, сестри позивачки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

04.02.2015 року ОСОБА_4 подала до державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденка О.А. заяву про відмову від спадщини на її (позивачки) користь.

Однак, звернувшись до державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. із заявою про видачу їй (позивачці) свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_5 , вона отримала постанову державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. від 11.03.2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не зареєстрував своє право власності на вказане домоволодіння.

А тому, просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.09.2018 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

16.10.2018 року ОСОБА_3 , яка має статус третьої особи, до суду був поданий зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Другої Черкаської державної нотаріальної контори, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», Черкаська міська рада про встановлення права власності на самочинне збудоване майно спадкодавця ОСОБА_5 .

22.10.2018 року представником відповідача Черкаської міської ради, за довіреністю Гончаром Ю.Г., до суду поданий відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , оскільки батько позивачки ОСОБА_5 , хоча фактично і прийняв спадщину, однак юридично її не оформив.

18.02.20219 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено ОСОБА_3 в прийнятті до спільного розгляду та об`єднання в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Другої Черкаської державної нотаріальної контори, треті особи: Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації», Черкаська міська рада про встановлення права власності на самочинне збудоване майно спадкодавця ОСОБА_5 . Також ОСОБА_3 роз`яснено, що вона має право звернутися до суду із вказаним позовом в загальному порядку.

21.02.2019 року представником третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_9 подано до суду відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.02.2020 року закрито підготовче провадження по цивільній справі № 711/7832/18 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи

31.05.2021 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_9 про закриття провадження у справі № 711/7821/18 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовлено.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Топор І.О. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник відповідача Черкаської міської ради не з`явився, однак, попередньо представником відповідача – за довіреністю Слинько М.Г. було подано до суду заяву від 04.10. 2021 року про розгляд справи без участі представника Черкаської міської ради.

В судовому засіданні представник третьої особи Гречаної О.Ю., за довіреністю ОСОБА_9 , заперечував проти задоволення позовну з підстав, викладених в запереченнях на позов.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника – адвоката Топора І.О., представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_9 , представника відповідача, за довіреністю – Кирмана В.О. (с/з 20.05.2020 року), представника відповідача, за довіреністю Слинька М.Г. (с/з 31.07.2020), дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер – ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.09.2014 року (а.с. 8 – том 1).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38592735 від 10.10.2014 року, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 479/14, номер у Спадковому реєстрі 56633645 (а.с. 58 – том 1).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є позивачка ОСОБА_1 та треті особи: ОСОБА_10 і ОСОБА_4 , які являються дочками померлого, що стверджується матеріалами спадкової справи ОСОБА_5 , наданими суду державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. (а.с. 102-109 – том 1).

Також з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 вбачається, що його дочки: позивачка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та третя особа ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у встановлений законом шестимісячний термін звернулись до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_5 (незалежно від того, з чого вона складається) (а.с. 104 – 105 – том 1).

Крім того, з матеріалів вищевказаної спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 (третя особа) відмовилась від прийняття спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 , про що подала відповідну заяву до Другої Черкаської державної нотаріальної контори від 04.02.2015 року (а.с. 103 – том 1).

Постановою державного нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори від 11.03.2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а саме на домоволодіння АДРЕСА_1 , що залишилось після смерті ОСОБА_5 , оскільки при його житті право власності за останнім на вказане майно не було зареєстровано у відповідному органі, що суперечить ст. 182 ЦК України (а.с. 21 – том 1).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини права на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Положеннями ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

У відповідності до розділу 10, п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 26.08.1954 року та рішення виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 396 від 21.03.1953 року належало ОСОБА_6 та відповідно було зареєстровано в ЧООБТІ в реєстраційній книзі № 2 за № 3249 від 24.08.1954 року (а.с. 10-15 – том 1).

В подальшому, згідно з пунктом 7.3 рішення виконкому Черкаської міської ради № 297 від 21.05.1996 року, в зв`язку з впорядкуванням землекористування домоволодінь за домоволодінням по АДРЕСА_1 , була закріплена в постійне користування земельна ділянка площею 554 кв. м. (а.с. 15-15 – том 1).

Вказане також стверджується матеріалами інвентарної справи № 2916 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 82-150 – том 2).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 24.05.1982 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19 – том 1).

Відповідно до короткої технічної характеристики домоволодіння АДРЕСА_1 , виданої 03.03.2015 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 658 о (а.с. 147 – том 2), за даними технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 року, право власності на вказане домоволодіння не зареєстроване. Станом на 06.02.2015 року домоволодіння складається з: житлового будинку літер А-1, загальною площею 42,1 кв. м. та житловою площею 21,3 кв.м.; житлового будинку з прибудовами літер Б-1, Б1-2, б1, б2, б3, б4, б5, загальною площею 93,8 кв. м. та житловою площею 50,6 кв.м.; навісу літер Г, навісу літер З; вбиральні літер Е; огорожі літер № 1, 2, 4, 5; водоколонки літер № 3; зливної ями літер № 6. Крім того, в житловому будинку літер А-1 самочинно переобладнано приміщення № 1-1, площею 12,5 кв. м. Вказаний житловий будинок з прибудовами літер Б-1, Б1-2, б1, б2, б3, б4, б5 не є самочинно збудованим.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що померла ОСОБА_6 була рідною матір`ю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідною бабусею позивачки ОСОБА_1 . Вказане стверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_3 від 31.12.1948 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_4 від 27.08.1959 року (а.с. 7, 16 – том 1).

Сумісна реєстрація померлого ОСОБА_11 та його матері ОСОБА_6 підтверджується матеріалами будинкової книги «для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_2 » (а.с. 17-21 – том 2).

Крім того, як вбачається з довідки комітету самоорганізації населення мікрорайону «Соборний» № 1538 від 21.11.2012 року про склад сім`ї померлої та реєстрацію на момент смерті, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживала та була зареєстрована з 21.02.1959 року по 24.05.1982 року за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ОСОБА_6 , в домі були зареєстровані: ОСОБА_11 , 1931 року народження – син; ОСОБА_12 , 1959 року народження – онучка; ОСОБА_13 , 1953 року народження – чоловік онучки.

Відповідно до довідки комітету самоорганізації населення мікрорайону «Соборний» № 105 від 11.02.2015 року про склад сім`ї померлого та реєстрацію на момент смерті, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно проживав та був зареєстрований з 21.02.1959 року по 26.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ОСОБА_5 , в домі були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1959 року народження – донька; ОСОБА_13 , 1953 року народження – зять; ОСОБА_14 , 1986 року народження – онучка (а.с. 20 – том 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, тобто вказана норма Закону вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 року справа № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20).

На час смерті спадкодавця ОСОБА_6 , спосіб прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном був передбачений пунктом 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), відповідно до якої, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено та підтверджено письмовими доказами, що на момент смерті ОСОБА_6 , її син ОСОБА_5 проживав разом з нею ( ОСОБА_7 ), був зареєстрований у домоволодінні, що знаходиться по АДРЕСА_1 та фактично управляв ним, він є таким, що прийняв спадщину за законом після матері, хоча і не оформив на себе право власності на вищевказане домоволодіння.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 , як одна і спадкоємців першої черги (дочка померлого), в передбачений законом строк звернулась до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ( ОСОБА_5 , який на фактично сприйняв спадщину після смерті своєї матері, яка складається із домоволодіння по АДРЕСА_1 , однак в установленому порядку не оформив це право), а також враховуючи, що інша спадкоємиця – ОСОБА_4 відмовилась від своєї частини спадщини (1/3) на користь ОСОБА_1 , тому остання має право на спадкування за законом після смерті свого батька – ОСОБА_5 саме на 2/3 частини вищевказаного домоволодіння. Інша частина спадкового майна, а саме 1/3 частина вищевказаного домоволодіння, підлягає спадкуванню іншою спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 – ОСОБА_3 , яка також своєчасно звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті батька.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , права власності на 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, а здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту, тому відповідно воно і не підлягає до спадкування.

Право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. В такому випадку спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Таким чином, самочинне будівництво не може входити до складу спадщини, а отже не підлягає легалізації через правову процедуру спадкування.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 02.12. 2020 року у справі № 288/1718/19 (ЄДРСРУ № 93302298) та від 27.05.2021 року у справі № 127/5819/20, провадження №61-3962св21 (ЄДРСРУ № 97219060).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 16, 328, 1216, 1217, 1218, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 549 ЦК УРСР (в ред.1963 року.), Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 95, 264-266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 15.10.2021 року.

Головуючий: В.М. Скляренко